35065 (605981), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Якщо в діях водія немає складу злочину, передбаченого ст. 286 КК, але життя потерпілого було поставлено під загрозу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку вчинив водій, то залишення потерпілого без допомоги за інших необхідних ознак кваліфікується за ст. 135 КК. Кримінальна відповідальність водіїв за ч. 3 ст. 135 КК виключається у випадку, якщо у наданні допомоги не було необхідності, тобто коли потерпілий не потребував допомоги і сам пішов з місця пригоди, або в разі миттєвої загибелі потерпілого.
Суб'єктом цього злочину може бути тільки особа, яка своїми діями поставила потерпілого у небезпечний для життя стан. Неврахування цього положення призводить до помилок у слідчій та судовій практиці [11, с. 196–197].
При кваліфікації дій водія, який порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, слід враховувати певні обставини, що впливають на його поведінку. Слідча і судова практика свідчать про те, що нерідко водій перебуває під впливом переляку від скоєного або побоюється насильства з боку осіб, які знаходяться на місці дорожньо-транспортної пригоди. Тому при розслідуванні цих злочинів необхідно встановити всі фактичні обставини, що мали місце в конкретному випадку, а також їх можливий вплив на водія. Сам факт залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди або відсутність його короткий проміжок часу після аварії і надання після цього допомоги потерпілому не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 135 КК.
Відповідальність за ст. 286 КК настає тільки за наявності вини, тобто в тому разі, коли водій транспортного засобу за відповідних обставин передбачав або міг передбачити виникнення небезпечної ситуації.
При встановленні вини в діях особи, яка під час керування транспортним засобом заподіяла передбачені ст. 286 КК наслідки, треба враховувати, по-перше, що даний злочин вчинюється тільки з необережності і, по-друге, що особа, яка керує транспортним засобом, в усіх випадках зобов'язана, повинна передбачати можливість настання таких наслідків. Такий обов'язок покладається законом на кожного, хто береться за керування транспортним засобом. Тому, щоб визнати наявність у діях такої особи вини, необхідно встановити, чи могла ця особа за конкретних обставин передбачити можливість настання злочинних наслідків. Якщо, виходячи з конкретних обставин пригоди, не можна зробити висновок про те, що така можливість у неї була, то в заподіянні шкоди ця особа невинна.
Автотранспортні злочини можуть бути вчинені у сукупності і з іншими злочинами, зокрема зі злочинами проти порядку управління, проти громадського порядку та ін. У слідчій та судовій практиці трапляються випадки хуліганства, пов'язаного з грубим порушенням Правил безпеки руху транспортних засобів.
Якщо злісне хуліганство супроводилося порушенням Правил безпеки руху транспорту, то ці дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 296 і 286 КК.
Часто передбачені ст. 286 КК наслідки настають при одночасному порушенні Правил безпеки руху кількома учасниками дорожнього руху (водіями, пішоходами, пасажирами та іншими особами). У такому випадку всі особи, винні в порушенні Правил безпеки руху, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 286 або ст. 291 КК. Вина потерпілого у таких випадках не звільняє іншого порушника Правил безпеки руху від кримінальної відповідальності.
При порушенні Правил безпеки іншими учасниками руху водій транспортного засобу звільняється від кримінальної відповідальності лише в тому випадку, якщо сам він не порушив Правил безпеки руху та експлуатації або якщо порушення не перебувало у причинному зв'язку з наслідками. Водій не підлягає відповідальності, якщо шкідливі наслідки настали не через порушення ним Правил безпеки руху, а через грубу необережність потерпілого.
Якщо внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим виникла аварійна обстановка, а водій не мав технічної можливості відвернути шкоду, то він не підлягає кримінальній відповідальності.
2.3 Кваліфікуючі ознаки злочину
Кваліфікуючі ознаки цього злочину виписані в 2 і 3 частинах цієї статті. Законодавець зокрема вказує на такі кваліфікуючі ознаки, як спричинення в результаті порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Бувають ситуації що під час дорожньої події особам заподіюються різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то в такому випадку скоєне слід кваліфікувати за частиною статті яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286). За даною частиною статті порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту кваліфікується лише тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій внаслідок яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати, як наслідок – загибель кількох осіб. Дану ситуацію слід розглядати окремо і кваліфікувати відповідно також окремо щодо кожної події.
3. Призначення покарання за злочин
Дана стаття передбачає такі види покарання за злочин який описаний в диспозиції цієї статті. Зокрема ч. 1 ст. 286 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 286 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 287 – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. [6]
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. [6]
Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
У разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорювати питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК такою, яка обтяжує покарання винного. [6]
Крім цього в даному розділі я вважаю слід звернути увагу на судову практику щодо розгляду справ та призначення покарання за вчинення злочину передбаченого статтею 286 ККУ.
Так 26 січня 2009 року Роменський міськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 ККУ, що виразилось у порушенні правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження іншій потерпілій особі. Злочин скоєно було за таких обставин:
01 листопада 2008 року близько 22 год 40 хв, в темний час доби, водій, керуючи легковим автомобілем ВАЗ-21011, н/з з увімкненими фарами головного світла рухався по освітленій ділянці проїзної частини вул. Сумської в м. Ромни. В салоні автомобіля в якості пасажира на передньому сидінні знаходилася його дружина, яка тримала на руках свою неповнолітню дитину.
Під час руху водій, відволікшись у розмові з дружиною, втратив контроль за рухом керованого ним транспортного засобу і поблизу 2-го пров. Сумської в м. Ромни допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя та здійснив наїзд на залізобетонну опору лінії електропередач, внаслідок чого дитина загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, а пасажир дружина водія отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Судом було встановлено і чітко зазначено, які саме порушення правил дорожнього руху були допущені винним, а також встановлено причинний зв’язок між діями і наслідками, що настали. Крім того винний свою вину визнав і незаперечував проти встановлених фактів. Таким чином водія було засуджено за ч. 2 ст. 286 ККУ строком на 5 років, з встановленням іспитового строку 2 роки враховуючи те що злочин було вчинено винним вперше, визнання власної вини, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання. Також винному було застосоване додаткове покарання у виді позбавлення керувати будь-якими видами транспорту терміном 1 рік 6 місяців. Таке рішення було прийняте на підставі того, що суд вважав, що дане діяння мало місце внаслідок поверхневого знання винним правил дорожнього руху. [18]
24 березня 2008 року Нетішинський міський суд Хмельницької області кримінальну справу про уродженця с. Закриничне Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня – технічна, одруженого, приватного підприємця, не судимого, за ст. 286 ч. 2 КК України.
Судом було встановлено 30.07.2007 року, в період між 17 год. та 17 год. 30 хв., винний керуючи автомобілем «Шевролет-авео», рухаючись в населеному пункті м. Нетішин, по вулиці Будівельників, в напрямку «Торгівельного центру», з швидкістю 55–58 км/год., зі слів останнього, після проїзду пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 – «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» – «Нерегульований пішохідний перехід» ПДР України, скоїв наїзд на малолітнього пішохода, який перетинав проїзну частину дороги поза пішохідним переходом, в напрямку зліва на право, відносно напрямку руху його автомобіля.
Під час дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід (далі-потерпілий) отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, оскільки, від отриманих травм, помер в Хмельницькій обласній дитячій лікарні.
Судом чітко було встановлено, які саме порушення правил дорожнього руху були вчинені, та причинний зв’язок між наслідками, які настали. Факт порушення зазначених правил і скоєння даного злочину винний не заперечував, крім того ним було частково відшкодовано заявлений цивільний позов на суму 100 тис. грн. Зі свідчення свідків і автотехнічних експертиз було встановлено, що злочин вчинений у місці 7–10 метрів від пішохідного переходу про що і говорив потерпілий. Крім того судом було встановлено і порушення правил дорожнього руху і збоку потерпілого, а саме п. 4.14, відповідно до якого пішоходам забороняється виходити на проїзну частину дороги, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, що, також, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Але, з врахуванням наведеного винний не може звільнятись від кримінальної відповідальності, оскільки припустився порушення вказаних вище правил безпеки руху і даний факт встановлено та доведено в суді.
Таким чином суд враховуючи те що злочин було вчинено вперше, зізнання винного, за місцем роботи характеризується позитивно, частково відшкодував моральну шкоду, засудив винного за ч. 2 ст. 286 ККУ та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Враховуючи вище наведені обставини що позитивно характеризують винного звільнив від відбування основного покарання з призначенням іспитового строку терміном 3 роки. [18]
29 січня 2009 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченню: уродженця м. Курськ, РФ, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого викладачем дитячого протитуберкульозного диспансеру, раніше не судимого, прож. м. Шостка за ст. 286 ч. 2 КК України.
Судом було встановлено що 09.09.2008 р. близько 17 год. 00 хв. винний перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем «GEELY MR 7151 A» та рухався по вул. Чехова м. Шостки зі сторони вул. Піонерської.
В районі будинку 154 по вул. Чехова, на закругленні дороги водій в даній дорожній обстановці проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою і при роз’їзді із зустрічним автомобілем допустив перекидання автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, що знаходився на передньому сидіння, отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні гомілки у середній треті, закритого перелому обох кісток правої гомілки, закритого перелому правого стегна, рани на верхній повіці правого ока, рани на правому крилі носу, повного перелому шийного відділу хребта на рівні 6-го шийного хребця. Розриву спинного мозку з крововиливом в оточуючі оболонки, перелому кісток носу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та від яких настала смерть потерпілого.
Судом чітко було встановлено, які порушення допустив винний, про що він не заперечував. Судом також було встановлено стан алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною, про що винний також не заперечував. Крім того суд взяв до уваги, позитивну характеристику винного за місцем роботи, наявність у винного двох дітей, власне зізнання – засудив винного за ч. 2 ст. 286 ККУ, як порушення правил безпеки дорожнього або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило смерть потерпілого та керуючись ст. 69 ККУ призначив покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 286 ч. 2 КК України. А саме призначив йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. [18]
Таким чином на підставі наведених судових рішень можна зробити чіткий висновок, що завжди слід встановлювати, які саме порушення правил дорожнього руху допустив винний та підтвердження їх доказами. В кожному випадку суд встановлював обставини, які обтяжують та пом’якшують відповідальність, що є важливою гарантією у призначенні і застосуванні правильної санкції, яка буде відповідати особі винного та характеру вчиненого діяння
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
