34894 (605918), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Мета.

Подібно засобам, вони поділяються на матеріальні та духовні.

99% схиляються до одержання прибутку. Гроші організовані злочинні групи витрачають на подальше “роблення грошей” та задоволення.

Результати.

Результати поділяються на локальні і глобальні. Про локальні результати турбуються самі організовані злочинні групи, тобто на скільки результат діяльності наближений до мети. Глобальні результати від організованої злочинності мають значення для суспільства вцілому. Вони в свою чергу поділяються на позитивні і негативні. Негативні наслідки від організованої злочинної діяльності – це підрив життєспроможності суспільства (висока смертність населення, атмосфера страху, кримінальний кінець економічних реформ, в кінцевому результаті – небезпека розпаду держави). Незначні позитивні наслідки – розуміння суспільством (масами, по меншій мірі – елітою) необхідності докорінної перебудови держави.⁷

Боротись з організованою злочинністю дуже важко, оскільки її робить безнаказаною корупція. Виходячи з цього, головним методом боротьби з організованою злочинністю є боротьба з корупцією.

Широко розповсюджена думка, що виною всьому є економічні труднощі – достатньо підняти заробітні плати державним службовцям, і проблема буде вирішена. На мій погляд, це не так. Важливо, щоб зарплата не була нижчою рівня, який забезпечує гідне існування. Далі ефект підвищення зарплати падає. Держава ніколи не дасть своїм службовцям грошей більше, ніж організована злочинність.

Діяльність правоохоронних органів в цій сфері ускладнена, так як вони підлягають впливу з боку організованої злочинності, та й самі попадають під вплив корупції.

Найбільш ефективним способом боротьби з корупцією є створення умов, які перешкоджають її появі та розвитку. Організована злочинність може подіяти на окрему особу, або правоохоронний орган, перешкоджаючи її діяльності, але впливати на Верховну Раду, яка приймає закон в галузі державного управління.

Ефективним методом боротьби з корупцією є також перевірка отримання власності чиновниками.⁸

І все ж таки МВС продовжує боротьбу з організованою злочинністю, вишукує і вдосконалює форми і методи боротьби з організованими злочинними угрупуваннями. Якщо в 1995 році було виявлено 881 злочинну групу, то в 1999 році – 1157 таких груп, у яких налічувалось майже 10.000 членів.

Особлива увага у розгортанні антизлочинної діяльності звертається на забезпечення економічної безпеки країни. На підставі аналізу та висновків, зроблених під час обговорення стану справ на засіданнях Координаційного комітету, було застосовано найбільш ефективну форму викоренення організованих злочинних угрупувань – комплексне відпрацювання найбільш криміналізованих регіонів країни. Це дало відчутний ефект не тільки у боротьбі з організованою злочинністю, але і вплинуло на зниження загального рівня кримінальної злочинності, тобто звуження кола осіб, що проявляють правовий нігілізм через недотримання законів та вчинення злочинів. Завдяки застосуванню цієї нової форми роботи загальна кількість злочинів, вчинених в цьому році, скоротилось на шість тисяч.

Таким чином було не тільки знищено численні осередки організованої злочинності, а і здійснено серйозний вплив на загальний стан правопорядку⁹.

Не менш важливою проблемою в нашій крайні є хабарництво, тобто отримання посадовою особою особисто, або через посередників у будь-якому вигляді хабара за виконання, або невиконання в інтересах особи, яка дає хабар будь-якої дії, яку посадова особа повинна була, або була в змозі виконати з використанням своєї службової посади. Хоча покарання за правовий нігілізм, у даній сфері, передбачені статтями 377 –Одержання хабара, 378 – Давання хабара, 379 – Провокація хабара проекту Кримінального Кодексу України, тобто хабарництва досить високі, в Україні існує чимало таких протиправних проявів.

При аналізуванні кримінально-правових норм, які спрямовані на боротьбу з хабарництвом. Автори, як правило, концентрують увагу на аналізуванні норм, що передбачають відповідальність за отримання хабара, а питання, пов’язані з відповідальністю хабародавців найчастіше залишаються поза увагою. Між тим, у хабарництві беруть участь як мінімум дві особи – хабародавець і хабароодержувач. Висока латентність цих злочинів пояснюється тим, що перший не зацікавлений у виявленні другого, так як він сам підлягає кримінальній відповідальності. Пропозиції відмовитись від відповідальності хабародавців, якщо хабарі даються посадовою особою на користь хабародавця, або вказаних ним осіб законних дій не раз подавались до Верховної Ради, але були відхилені. А карати тільки за підбурювання в тих випадках, коли в результаті хабара посадова особа вчинює протизаконні дії - зловживання владою (ст.373 проекту ККУ), або перевищення службових повноважень (ст.374 проекту ККУ). Ці пропозиції, як було сказано вище, не знайшли відгук у Верховній Раді України – прийнятий Кримінальний Кодекс України залишився майже не змінений у даному питанні. Та, якби вони були узаконені, був би розірваний ланцюг, що з’єднує хабародавця з хабароодержувачем та було б значно полегшено завдання виявлення останнього.¹⁰

Хотілося б, щоб у майбутньому правовий нігілізм, який виявляється у дачі та одержання хабара. Відійшов у минуле шляхом подальшого реформування законодавства, або з ростом правової свідомості населення нашої країни.

Однією з найважливіших функцій, покладених на правоохоронні органи є порушення та розслідування кримінальних справ за злочинами, які вчинюються у будь-яких сферах. Це вимагає від уповноважених на проведення процесуальної діяльності посадових осіб не тільки знання кримінального та кримінально-процесуального законодавства, але і здібності професійно планувати проведення слідчих дій, а також організовувати взаємодію з різноманітними службами, залучати в необхідних випадках до роботи спеціалістів. Однак матеріали службово-слідчої практики, нажаль, досить часто свідчать про низьку якість багатьох розслідувань, про значну кількість допущених при цьому помилок та порушень.

Як це не погано, але правовий нігілізм сучасного суспільства уразив і органи попереднього розслідування. Навіть в тому випадку, коли працівники правоохоронних органів порушують правові норми у, здавалось би, корисних цілях (для розкриття злочинів та притягнення до відповідальності злочинців) наслідки виявляються вкрай небажані. В результаті знижується профілактичний вплив правоохоронної діяльності. Це може навіть супроводжуватись порушенням прав людини, втягненої в орбіту кримінального судочинства. Мають місце навіть такі випадки, як притягнення до кримінальної відповідальності, або засудження невинної людини, що крім спричинення їй незаслужених фізичних і моральних страждань, веде до безкораності справжнього злочинця.

Досить часто мають місце суперечності між органами адвокатури та правоохоронними органами. Справа в тому, що на сьогоднішній день, як говориться у прес-релізі, підписаним президіумом Кримської колегії адвокатів та розповсюдженому на спеціальній прес-конференції, адвокати змушені працювати в умовах тиску, залякування, погроз та навіть, застосування фізичного насилля. Працівники правоохоронних органів свідомо порушують закони, регулюючи діяльність адвокатів, чим складають умови для порушення як національного так і міжнародного законодавства у сфері прав людини¹¹.

Вцілому роздуми досвідчених адвокатів України вилились в аналіз правового стану нашого суспільства та практики боротьби зі злочинністю. Взагалі, протистояння адвокатів, що виникло, та працівників правоохоронних органів неприродне, та може бути поясне не тільки умовами тотального правового нігілізму, бо це тільки видимість того, що адвокатура знаходиться на тому ж боці, що і злочинність. Перебуваючи у суді на тому ж боці, де і підсудний, адвокат зовсім не на боці злочинності, а на охороні закону та прав людини. Ця, здавалося б, проста істина, стала важкою для зрозуміння багатьма працівниками правоохоронних органів. Сьогодні кримських адвокатів звинувачують в тому, що вони “надають допомогу злочинцям”, виник навіть спеціальний термін “кримінальні адвокати”. Однак, самі вони причину такого явища бачать в тому, що працівники адвокатури за своїм професійним юридичним рівнем, як правило перевищують слідчих та інші категорії оперативних працівників МВС. “Я не зможу домогтися виправдання злочинця, якщо слідство проведене правильно та ланцюг доказів незаперечний, - говорив один з адвокатів - але мій професійний обов’язок – знайти недоліки в доказах, якщо вони є, щоб не допустити покарання невинної людини”. Справа у тому, підкреслювали адвокати, що у багатьох випадках слідство ведеться недосвідченим, або некваліфікованими слідчими, багато з “доказів” отримуються з порушенням законодавства. органи не вільні від політичних пристрастей. Часто працівники слідчих органів йдуть на свідоме порушення законів КПК, порушують права людини, ігнорують права адвокатури. “Клієнти адвокатів систематично скаржаться на зухвале поводження зі сторони працівників міліції, нанесення побоїв і навіть тортури” – говориться в прес-релізі.

З лютого минулого року органи МВС розпочали в Криму масові оперативні та слідчі дії по відношенню до деяких кримінальних угрупувань та окремих правопорушників . Ці заходи по активній боротьбі з правовим нігілізмом серед мас населення, зазначають адвокати, давно вимагалися народом та зустрінуті з безумовним схваленням. Та при цьому мало відомо, що цей захід супроводжувався порушенням прав громадян на захист, гарантований міжнародним і національним законодавством. Це у багатьох випадках зводить на нівець ефективність дій держави по боротьбі з злочинністю та, безумовно, знижує її авторитет в очах громадян. Голова Колегії В.Зубарєв наводить приклади, коли підслідних в органах міліції з метою отримання необхідних зізнань били резиновим кийком по голові, одягали на голову поліетиленовий пакет, застосовували інші тортури, які на сленговій мові мають назву “зробити розтяжку”, або “привітатися”, коли під час побоїв для отримання свідчень їм наносять серйозні тілесні ушкодження. Низький професіоналізм, недостатня правосвідомість багатьох працівників правоохоронних органів призводить до нерозуміння ролі органів адвокатури, що веде до порушення закону та дискредитації правоохоронних органів.

Адвокат В. Некрасов сказав, що існують випадки, коли начальники відділів міліції свідомо наказують своїм підлеглим порушувати закон та не надавати права зустрічі адвоката з підзахисним.

Л. Нармонська каже, що в багатьох слідчих діях свідомо допускаються покушення КПК, що дає підстави судам навіть вагомі докази не брати до уваги та не дозволяє карати дійсних злочинців.

Сьогодні в державі можна прослідкувати загальне падіння в сфері професіоналізму та зріст зростання правового нігілізму через неувагу держави – стосується невиплата заробітних плат, відсутність суспільного та державного контролю, недоліки підготовки та перекваліфікації кадрів. Це стосується вчителів, лікарів, інженерів, але найбільш непередбачуваними можуть бути наслідки цих процесів у сфері юристів. Низький рівень правосвідомості та відповідно високий рівень правового нігілізму зумовлюється тим, що в СРСР не було спеціальної підготовки адвокатів, сама кримінологія як наука в СРСР не розвивалась. Ще й на сьогоднішній день більшість наукових праць перекладаються з іноземних мов. Сьогодні в Україні, де тільки створений єдиний інститут адвокатури, де Національне бюро розслідування ще не запрацювало на всю потужність, де незалежні суди ще не створені, важко говорити про справжнє правове суспільство. З однієї сторони суди знаходяться під тиском, з іншої – широко розвивається практика підкупу суддів, та при умові низької правової свідомості, недосконалості законів, свідомого їх порушення. Те, що суддя сьогодні фактично нікому не підконтрольний, - це в більшому ступені лихо суспільства, ніж його досягнення.

Нажаль, структура та правова свідомість нашого суспільства поки ще такі, що всі його інститути, держава, прокуратура, міліція, суди та інші – всі мають певні недоліки. І, якщо порядок не буде встановлено, то людина залишиться беззахисною перед свавіллям, постане реальна загроза зникнення демократичної держави та виникнення диктатури та беззаконня, залишаться під загрозою демократичні цінності, права людини та майбутнє народу.

Останні події в світі свідчать про зростання в світі кількості вчинених терористичних актів, а також – людських жертв:

- 1996 рік – у світі скоєно 296 терористичних актів, в наслідок яких загинуло 314 чоловік і 2912 дістали поранення.

- 1997рік – у світі скоєно 304 терористичних актів, в наслідок яких загинуло 221 чоловік і 613 дістали поранення.

- 1998 рік – у світі скоєно 273терористичних актів, в наслідок яких загинуло 741 чоловік і 6000 дістали поранення.

- 1999 рік – у світі скоєно 294 терористичних актів, в наслідок яких загинуло 501 чоловік і 912 дістали поранення.

- 2000 рік – у світі скоєно 305 терористичних актів, в наслідок яких загинуло 614 чоловік і 2220 дістали поранення.

Зрозуміло, що слід виважено підходити до аналізу статистичних даних, які не зовсім точно можуть відображати реальну кількість вчинених злочинів, проте можемо впевнено стверджувати про наявну тенденцію до зростання кількості жертв терактів.

Події в Росії і в Москві на початку вересня 1999 року, коли внаслідок вибухів у житлових будинках загинуло близько 230 осіб, свідчать про те, що тероризм дедалі впевненіше закріплюється на теренах країн колишнього СРСР. Однак, слід констатувати. Що наша держава вживає всіх необхідних заходів щодо запобігання поширення тероризму як в самій державі, так і “імпорту” з зовні.

Указом президента України на базі СБУ було створено антитерористичний центр, завданням якого є координація зусиль правоохоронних органів по боротьбі з тероризмом. Позитивною є директива Президента України щодо посилення боротьби з даним явищем, у якій зокрема. Накреслені напрями взаємодії правоохоронних органів а також передбачається чіткий розподіл функцій щодо забезпечення ефективного виконання завдань, спрямованих на ліквідацію цих видів злочинів та правового нігілізму в цій сфері суспільного життя. Водночас, слід зауважити, що законодавчо тероризм не був визначений як злочин у колишньому Кримінальному кодексі , отже фактично була вітсутня чітка дефініція цього питання. В новому Кримінальному кодексі з´явилася стаття 264 – Терористичний акт.

Слід чітко розмежовувати терористів і бандитів, а тероризм, в свою чергу, поділяти на два основні види:

• політичний

• кримінальний.

З огляду на викладене, проведемо компаративний аналіз для розмежування тероризму і бандитизму.

Згідно з статті 263 ККУ, термін ”бандитизм” визначається як організація озброєної групи з метою нападу на підприємства, установи, організації, або на окремих осіб, а також участь в такій банді чи у вчинюваному нею нападі.

Якщо аналізувати етимологію слова “бандит”, то воно визначається, як “озброєний грабіжник, розбійник, той, хто належить до банди”. У свою чергу “банда” визначається, як “озброєна група злочинців, що чинять розбої, грабежі, вбивства”. “Бандитизм” визначається, як злочинна діяльність озброєних банд, що чинять грабежі, розбої, вбивства, терористичну діяльність”. Законодавець, враховуючи формальну визначеність і чіткість норм права, закріпив відповідальність за бандитизм без ототожнення з тероризмом, тому, що в самій диспозиції зазначається мета – напад на підприємства, установи, організації. Отже, цілі бандитизму обмежуються досягненням повного матеріального, або іншого зиску, проте, процес його отримання не має пролонгованого характеру.

Банда може створюватися як для вчинення грабежів, так і інших протиправних діянь. Тут головним чинником виступає стійкість угрупування та озброєність, як конструктивна ознака бандитизму взагалі. Банда не має за мету використовувати вплив, як засіб для досягнення певних цілей тому, що умисел членів банди обмежується досягненням результату внаслідок вчинення конкретного злочину. Тобто, якщо банда здійснює напади на жінок з метою пограбування, то саме отримання матеріальних цінностей внаслідок вчинення злочину і є кінцевою метою. Якщо банда вчинює вбивства підприємців з метою отримання грошей, то умисел на вчинення злочину теж обмежений лише досягненням корисливої мети. В той же час, якщо організована озброєна група вчинює вбивства підприємців, щоб залякати інших, використати цей стан пригніченості певних, нехай і корисливих цілей, то це вже є кримінальний тероризм.

Характеристики

Список файлов курсовой работы