34477 (605776), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Це ще один аргумент щодо необхідності перегляду верхньої межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК. Це, звичайно, повністю не вирішить вказану проблему, однак принаймні дозволить суддям при призначенні покарання більш повно враховувати кількість вчинених умисних вбивств при обтяжуючих обставинах.

Як слушно зауважує В.М. Мамчур, „спеціальна норма створюється з метою диференціації кримінальної відповідальності на підставі ступеня суспільної небезпечності виділених із загальних норм деяких видів злочинів. Отже, сенс існування спеціальних норм якраз у тому і полягає, що в них передбачається більше або менше покарання порівняно із загальною нормою. В іншому випадку нема сенсу в існуванні таких норм.”¹

Тому, на мій погляд, законодавцю доцільно було б переглянути санкції норм, які є спеціальними по відношенню до п. 8 ч. 2 ст. 115 КК – ст.ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Пропонуємо в санкціях зазначених статей (частин статей) передбачити покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до двадцяти п’яти років позбавлення волі.

Крім того, не можна не звернути увагу на наступне. В КК є ряд статей, що встановлюють відповідальність за злочини, юридичні склади яких передбачають наслідок у вигляді смерті людини. На мою думку, у більшості таких випадків ставлення винного до смерті потерпілого може бути лише необережним, оскільки наявність умислу щодо настання такого наслідку перетворює ці злочини в кваліфіковані умисні вбивства, що видається неконкретним з урахуванням санкцій відповідних статей Особливої частини КК.

Разом з тим в окремих статтях КК встановлено відповідальність за певні злочини, юридичні склади яких також передбачають наслідок у

¹ Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку. Дис. канд. юрид. наук. – К., 2002.

вигляді смерті людини, однак санкції таких статей містять такий вид покарання як довічне позбавлення волі. Йдеться про ч. 4 ст. 127 (катування, що призвело до загибелі людини), ч. 3 ст. 258 (терористичний акт, що призвів до загибелі людини), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством), ч. 2 ст. 439 КК (застосування зброї масового знищення, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки). Отже, можна припустити що дані норми є виключенням із загального правила, сформульованого раніше, і допускають як умисне, так і необережне ставлення винного до настання смерті потерпілого. Таким чином, вчинення умисного вбивства охоплюється даними нормами і не потребує додаткової кваліфікації за нормами, які передбачають відповідальність власне за умисне вбивство. Це, очевидно, стосується і ч. 1 ст. 442 КК (геноцид).

Як бачимо, на сьогоднішній день, ціла низка питань караності умисних вбивств, зокрема умисних вбивств при обтяжуючих обставинах, залишається відкритою і вимагає свого вирішення на законодавчому рівні.

Висновки

На життя особи посягає найтяжчий злочин – убивство. Убивством у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.

Об’єкт посягання при вбивстві – не тільки біологічна особистість, але й певна сукупність суспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості. Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини – ст.115-119 КК.

Карається умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Частина 2 ст. 115 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.

Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є :

Умисне вбивство двох або більше осіб;

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності;

Умисне вбивство заручника;

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

Вбивство вчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб;

Вбивство із корисливих мотивів;

Умисне вбивство з хуліганських мотивів;

Умисне вбивство, особи чи її близького родича, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

Умисне вбивство, вчинене на замовлення;

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності внутрішніх справ попередження злочинності розглядається як широкий комплекс взаємопов’язаних заходів, які здійснюються державними органами та громадськістю. Вони організовують попереджувальну роботу переважно не лише на соціальному рівні.

Загалом, під попередженням злочинності розуміють такі заходи, що безпосередньо спрямовані на виявлення і усунення причин та умов скоєння злочинів, запобігання їм та припинення.

З часу прийняття Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) предметом дискусій науковців неодноразово ставали питання караності умисних вбивств.

За вчинення умисного вбивства без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин в санкції ч.1 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Не можна не звернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархії соціальних цінностей, які наведені в ч. 1 ст. 3 Конституції України, законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такі цінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч. 1 ст. 115 і, наприклад, ч. 3 ст. 289 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна за незаконне заволодіння транспортним засобом. Як бачимо, за умисне вбивство позбавлення волі іншої людини законодавець передбачає менш сурове покарання ніж, скажімо, за так званий угон автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, я вважаю, що законодавцю необхідно переглянути верхню межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК, піднявши її до 25 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини КК).

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. В.И. Терентьев. Уголовное право Украины (особенная часть). Конспект лекций. Николаев, - 2002 г.

3. Научно – практичний коментар Кримінального кодексу України, К.- 2004.

4. Коржанський М.И. Кримінальне право і законодавство України : Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 544с.

5. Снігерьов О.П. Умисні вбивства: Попередження та розкриття: практ. пос. / О.П. Снігерьов, В.В. Матвійчук, Д.И. Никифорчук. – К.: КНТ, 2005. – 100 с.

6. Бояров В.І. Деякі питання кримінально – правової характеристики умисних вбивств, вчинених на замовлення // Новий Кримінал. Кодекс Укр.: питання застосування і вчинення. – К. – Х., 2002. – с. 119.

7. Дідківська Н.А. Окремі питання караності умисних вбивств за Кримін Кодексом Укр. // Адвокат. – 2005. - № 6. – с. 23-26.

8. Дідківська Н.А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення / особливості змісту окремих та деякі питання кваліфікації // Вісн. ВСУ. – 2005. - № 1 – с. 40-44

9. Остапенко Л. Проблемні питання кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони // Підпр., госп. і право. – 2003. - № 6. – с. 67 – 70.

10. Короленко М. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Укр. та деяких країнах // Вісн. ВСУ. – 2003. - № 4 – с. 57-59.

11. Грищук В. Основний склад умисних вбивств за Кримін. Кодексом Укр. 2001 року // Бюл. Мін. Юстиції Укр. – 2003. - № 2. – с. 40-51.

12. Євдокимов В. Запобігання умисним вбивствам слідчим. Право України / 1996 № 11 с. 37-40.

Характеристики

Список файлов курсовой работы