34143 (605673), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Прагнення зрозуміти природу держави і права, усвідомити їхні місце та значення в житті людини й суспільства змушувало дослідників з'ясовувати причини та умови виникнення цих інститутів.
В юридичній науці існує багато різноманітних теорій, що по-різному пояснюють виникнення держави та права. Різноманітність вчень про державу та право зумовлюються, з одного боку, різними історичними умовами, в яких вони формувались, а з іншого - впливом на зміст теорій суб'єктивного чинника (поглядів мислителів на виникнення держави і права).
У сучасній літературі з теорії держави та права існують два основних підходи до з'ясування цієї проблеми. Одні науковці (М. Марченко) розглядають теорії походження держави та права разом, інші вчені (О. Скакун) [30 : 28]. більш поглиблено з'ясовують особливості державних і правових явищ.
Докладніше розглянемо традиційні теорії походження держави та права.
2.1 Теологічна теорія – вчення про бога
Основними представниками були: Фома Аквінський, Аврелій Августин, Ж. Марітен, Ф. Лебюфф, Д. Ейве, Кост – Флоре.
Одним з її представників був Хома Аквінський (1225 - 1274). Його вчення побудоване на ієрархії форм: від Бога — чистого розуму— до духовного й матеріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку проте, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх . «Правитель в державі – писав він, - займає таке місце, як і Бог у Всесвіті» [11 : 85].
Зазначена теорія доволі багатоаспектна, що, безперечно, пояснюється особливими історичними і матеріальними умовами існування різних держав як Стародавнього Сходу, так і Стародавнього Заходу (Греція, Рим).
У стародавніх народів політико-правова думка має міфологічні витоки і розвиває уявлення про те, що земні проблеми є частиною загальносвітових, космічних, мають божественне походження. У руслі такого розуміння і висвітлюються в міфах теми суспільного і державного ладу, земного життя людей, їх взаємовідносин між собою, прав і обов'язків.
Як зазначалося, основна ідея теологічної теорії - божественне першоджерело походження і сутності держави: вся влада від Бога. Це надавало їй безумовної святості.
У законах Хаммурапі записано «Бог Мардух створив чорноголових й поставив мене, Хаммурапі, правити чорноголовими» [11 : 86].
Так, за древньокитайським міфом про походження і характер земної влади, саме персона правителя Піднебесної (тобто імператора Китаю) має єдиний зв'язок із вищими сферами. Вся влада символізує особу правителя у вигляді внутрішньої сили, а інші посадові особи і державний апарат у цілому є лише проводирями вищої влади.
У Єгипті, Вавилоні, Індії існувала інша версія. Боги як джерело влади правителя продовжують залишатися вершителями земних та інших справ. Згідно з міфами єгиптян, а потім і греків, Боги виступають також як першопочаткові безпосередні правителі і законодавці заснованих ними суспільств і держав.
А ось якої думки дотримувались древні євреї. За їх версією, єдиний, істинний Бог є покровителем усього єврейського народу, його царем (верховним законодавцем, правителем і суддею). Закони єврейського народу отримані від Бога (законодавство Мойсея) [12 : 29].
Закони, правосуддя, справедливість по-єгипетськи уособлює богиня МААТ (МА-АТ). Судді носили її зображення і вважали себе її жерцями. Божественний характер земної влади фараонів, жерців і урядовців, а також офіційно схвалених правил поведінки — основних джерел тодішнього права (звичаїв, законів, рішень суддів) — означав, що всі вони відповідають або повинні відповідати МААТ — природно-божественному порядку справедливості. Подібне розуміння знаходить своє вираження в Рігведі (священних гімнах індоаріїв), дао (давньокитайській міфології), дикі (у древніх греків). У кожному з цих джерел йдеться про правду-справедливість, яка в подальших природно правових концепціях праворозуміння визначається як природне (чи природно-божественне) право.
Г.Ф. Шершеневич розмірковуючи про причини множинності теорій виникнення держави і прав відмітив, що для окремих вчених «не то важливо, яке була в дійсності держава, а як знайти таке походження, яке було б в змозі оправдати раніше створений висновок» [ 56 : 212].
2.2 Історико-матеріалістична теорія
Її основні постулати викладені в працях К.Маркса і Ф.Енгельса «Німецька ідеологія», «Маніфест Комуністичної партії», у книзі Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності і держави». Сутність її полягає в тому, що держава виникає як результат розвитку і занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві [26 : 94]. Теорія включає в себе два підходи: а) підхід радянської науки, пов'язаний із виникненням класів і класових антагонізмів (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ульянов); б) підхід, пов'язаний з ускладненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням "загальних справ" і необхідності удосконалення управління суспільством (Л. Морган). Як вважають учені, саме ця теорія має наукове обґрунтування, і обидва підходи рівною мірою мали місце при виникненні держави і права.
2.3 Органічна теорія
Її представник англійський соціолог Г. Спенсер.
На основі подібності, що існує між явищами органічного й громадського життя, прихильники органічного погляду почали спробу біологізації суспільства, держави й права, перенесення законів розвитку тварин на суспільні явища. Точно так само, як організм тварини складається із клітинок, держава являє собою громадський організм, що складається з окремих людей, вважав Герберт Спенсер. На його думку, держава виникає одночасно із виникненням людей і зовсім так само, як й організм, зростає, диференціюється, спеціалізується, розмножується й вмирає. Державна влада являє собою засіб для досягнення людських цілей [42 : 105].
Незважаючи на дійсно існуючі подібності між органічним і громадським життям, дане теорія не може бути визнана наукової. Солідний російський правознавець Е.Н. Трубецькой відзначав, що тваринна клітинка, з якої соціологи люблять порівнювати людину, сама по собі не становить самостійного цілого, може бути членом тільки одного організму, виконує одну строго певну функцію, тоді як людина може відокремитися від суспільства (наприклад, за допомогою еміграції, зміни підданства), бути членом декількох соціальних організмів і виконувати одночасно або по черзі безліч найрізноманітніших функцій (наприклад, бути одночасно професором й адвокатом, бути спочатку студентом, а потім уже - адвокатом, прокурором, суддею й т.п.) [53 : 212 - 226]. Біологічні закони необхідно враховувати при вивченні суспільства, держави й права, але їх не можна абсолютизувати.
Органічної теорії походження держави притримувалися також швейцарський юрист І.Блунчлі (1808 - 1881) та французький соціолог Р.Вормс (1869 - 1926).
2.4 Психологічна теорія
Представники цієї теорії (Цицерон, Н.М. Коркунов, Л.И. Петражицький, 3. Фрейд, Дж.Ф. Мейт-ленд-Джонс) обґрунтовують походження держави й права особливими властивостями людської психіки: уродженою потребою жити разом, усвідомлення масою своєї залежності від влади, біопсихологічними, сексуальними інстинктами, діяльністю тої або іншої «сильної особистості».
Так, Цицерон думав, що держава є надбання народу. Народ - не будь-яке об'єднання людей, зібраних разом яким би то не було способом, а об'єднання багатьох людей, пов'язаних між собою в питаннях права й спільності інтересів. Першою причиною для такого єднання людей є не стільки їхня слабість, скільки вроджена потреба жити разом [9 : 86].
Видатний російський державознавець Н.М. Коркунов зв'язував виникнення держави з потребою до «психологічного єднання людей», «колективній свідомості», до необхідності розмежування інтересів. Держава виникає, на думку Н.М. Коркунова, у результаті усвідомлення масою своєї залежності від влади. Із існуючої раніше патріархальної орди, керівник якої був вбитий своїми розлюченими синами, якими керували біопсихічні інстинкти («Едипів комплекс»), виникає держава придушення (предмет такого придушення в майбутньому — агресивні нахили людини) [21 : 65].
Е. Дюркгейм на противагу індивідуально-психологічній теорії розвинув погляд на людину, як перш за все, суспільну, а не біопсихологічну істоту. Суспільство реалізується як продукт колективної, а не індивідуальної свідомості людей, у якому формується ідея суспільної солідарності. Для її забезпечення створюються відповідні державно-правові інститути.
З. Фрейд — засновник психоаналітичного напрямку в буржуазній соціології — виводив необхідність створення держави від психіки людини.
Один з основних представників психологічної школи права Л.И. Петражицький допускав, що в основі виникнення держави й права лежать правові переживання людей, психологічні закономірності розвитку людини [33 : 164-188]. Засновник впливового психоаналітичного напрямку в західній соціології й вченнях про державу й право З. Фрейд виходив з того, що для придушення агресивних потягів людини й знадобилося створити державу, право, всю систему соціальних норм і взагалі цивілізацію.
Сучасний західний політолог Дж.Ф. Мейтленд-Джонс думає, що незалежні держави в Африці виникли внаслідок вольової діяльності тієї або іншої «сильної особистості».
Кажучи про науковість розглянутої теорії, варто погодитися з Г.Ф. Шершеневичем, що відзначав, що звести все громадське життя до психологічного взаємодій людей, пояснити життя суспільства й держави загальними законами психології - таке ж перебільшення, як і всі інші подання про суспільство й державу [56 : 212-213]. Ті або інші властивості психіки людини, безумовно, впливають на виникнення, розвиток і функціонування держави й права, але вони не є вирішальними в питанні походження держави й права.
2.5 Теорія насильства
Основні представники: Л. Гумплович, К. Каутський, Е. Дюринг.
Відповідно до цієї теорії держава завжди утвориться в результаті насильства. Л. Гумплович в 1910 р. випустив книгу російською мовою «Загальне вчення про державу», у якій писала: «Історія не пред'являє нам жодного приклада, де б держава виникла не за допомогою акту насильства, а якось інакше. Крім того, це завжди було насильством одного племені над іншим, воно виражалося в завоюванні й поневоленні більше сильним чужим плем'ям більше слабкого, уже осілого населення» [ 8 : 47 ].
К. Каутський у книзі «Матеріалістичне розуміння історії», виданої в 1931 р., писав: «Державу й класи починають своє існування одночасно. Плем'я переможців підкоряє собі плем'я переможених, привласнює собі всю їхню землю й потім примушує переможене плем'я систематично працювати на переможців, платити їм данину або податі. Перші класи й держави утворяться із племен, спаяних один з одним актом завоювання» [ 15 : 86 ].
Розглянута теорія підтверджується конкретними історичними фактами. Так, німецькі племена завоювали частину римської імперії й внаслідок цього виникла німецька держава. У той же час цю теорію не можна вважати універсальної. Далеко не всі держави виникли в результаті акту насильства. Крім того, не на будь-якому етапі розвитку суспільства акт насильства приводив до виникнення держави. Перемога однією первісною чередою іншого не приводила й не могла привести в той період часу до виникнення держави. Для цього повинні сформуватися відповідні умови.
Таким чином, згідно-з цією концепцією, держава — це організація панування одного племені над іншим, яка виникла шляхом насильства. А це насильство і підпорядкування володарюючи підвладних є основою виникнення економічного панування. В результаті воєн племена перетворюються в касти, стани і класи. Завойовники перетворювали підкорених на рабів — на "живе знаряддя". Але прихильники теорії насильства не можуть пояснити, чому тільки на певній стадії завоювання з'являються приватна власність, класи і держава. Відомо, що насильство лише впливає па процес утворення держави (древні германці), але без відповідних економічних чинників воно не може бути причиною їх виникнення [ 48 : 25 ].
2.6 Теорія договірного походження держави (природно-правова теорія)
Епікур і деякі інші філософи-софісти в Давній Греції вважали, що держава створюється людьми на основі добровільної угоди для забезпечення загального добра.
Однак більш глибока й детальна розробка цієї теорії відноситься до XVIII ст. Основними її представниками є англійці - Т. Гоббс і Д. Локк, голландці - Г. Гроцій і Б. Спіноза, французи - Ж.Ж. Руссо й Д. Дідро, росіяни - А.Н. Радищев і П.И. Пестель [39: 96].
Дана теорія ґрунтується на двох постулатах. Перший полягає в тому, що до виникнення держави й права люди жили в умовах так називаного природного стану. Цей факт визнається усіма представниками теорії, однак сам природний стан трактується ними по-різному. Гоббс думав, що люди перебували в стані «війни всіх проти всіх» й, для того щоб не винищити один одного, домовилися й утворили державу. Руссо, навпроти, допускав, що до утворення держави люди жили добре, але для того щоб жити ще краще, вони домовилися й утворили державу, а частина своїх прав передали монархові.
Другий постулат полягає в тому, що держава виникає в результаті висновку суспільного договору. Разом з тим представники цієї теорії не розглядають наявність суспільного договору як необхідний для виникнення держави історичний факт. Останній виступає як логічна передумова, без якої неможливо пояснити відмінність держави від первісного суспільства. Проте практично всі дореволюційні й більшість сучасних теоретиків права договірну теорію походження держави й права не вважають наукової. Відомий росіянин учений, юрист Н.М. Коркунов у лекціях по загальній теорії права в 1894 писав, що ця теорія в чистому її виді є тепер уже повністю спростованою, тому що вона виявилася прямо суперечною й історичним, і психологічним даним [ 21 : 45 ] Але разом з тим необхідно визнати й те, що дана теорія має чимале теоретичне й практичне значення стосовно до можливості людей впливати на становлення державно-правових інститутів. Визнання природних прав людини й громадянина, народного суверенітету, поступове підпорядкування державного устрою людським ідеалам свідчать про її науково-практичну цінність.
ВИСНОВОК
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
