33208 (605351), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Необхідно відзначити, що на практиці не завжди повною мірою використовується такий спосіб перевірки предметів, що мають ознаки речових доказів, як пред'явлення їх для впізнання. Так, по 11 справах (4,8% з 187 вивчених) впізнання таких предметів не проводилось, хоча необхідність у проведенні зазначеної слідчої дії була.

Оцінка кожного речового доказу складається з визначення характеру їх джерела, а також згідно з правилами належності та допустимості.

Джерелом речових доказів, як свідчить практика, є місце їх знаходження. Воно має важливе значення як для встановлення належності до справи речових доказів, так і для визначення їх доказової сили. Тому при виявленні речових доказів у відповідному протоколі повинно бути обов’язково вказано, при яких обставинах та в якому саме місці вони знайдені, інакше вони можуть втратити свою доказову силу.

При оцінці речових доказів повинно бути вирішено питання і про їх допустимість, тобто про дотримання правил їх збирання та дослідження, включаючи правила належного оформлення відповідних дій.

2.2 Зберігання речових доказів

Законодавство визначає, що речові докази, зберігаюся при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Для зберігання речових доказів у судах обладнуються спеціальні приміщення, ці приміщення повинні бути з дверима, оббитими металом, заґратованими вікнами та обладнані пожежною та охоронною сигналізацією. Якщо такого приміщення немає, то для збереження речових доказів використовуються сейфи та металеві шафи⁰.

В Апеляційному суді м. Києва для зберігання речових доказів виділено окреме приміщення, яке відповідає всім вимогам нормативних документів. Найчастіше в суді як речові докази перебувають аудіо- та відеокасети із записами слідчих дій, документи, одяг, взуття, мобільні телефони, газети і т.п.

У приміщеннях судів, як правило, немає спеціальних приміщень для зберігання речових доказів з відповідними умовами, передбаченими Інструкцією. Тому наказами голів судів обладнано окремі сейфи.

Іноді речові докази можуть бути повернуті їх володарям до вирішення справи в суді, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження по справі (ст. 79 КПК) тільки після винесення мотивованої постанови. Речові докази у вигляді швидкопсувних товарів та продукції, зберігання яких ускладнене або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких порівнянні з їх вартістю, можуть бути також повернені їх володарям. Перед цим вони мають бути сфотографовані або зняті на відео - або кіноплівку. У справі має зберігатися документ про їх повернення володарям.

У разі неможливості повернення таких речових доказів володарям, вони можуть бути передані для реалізації в спеціальні магазини, про що складається акт.

Наркотичні засоби, вогнепальна чи холодна зброя, що є речовими доказами, зберігаються тільки в органах слідства після попереднього дослідження в експертно-криміналістичних підрозділах і судом на зберігання не приймаються.

Речові докази у вигляді вибухонебезпечних речовин, як правило, передаються на зберігання на склади військових частин або відповідних режимних державних підприємств.

Отрута або сильнодіючі препарати передаються на склади аптеко управлінь, інших організацій, де є належні умови для їх зберігання, згідно з відома їх керівництва.

Речові докази у вигляді вилучених з незаконного обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції передаються для їх технологічної переробки або знищуються, про що складається протокол.

Грошові знаки, валюта та інші цінності, вилучені при провадженні слідчих дій та які є речовими доказами, після проведення необхідних досліджень здаються на зберігання в банк або іншу спеціалізовану кредитно-фінансову установу, а також можуть бути передані на зберігання матеріально відповідальній особі.

Зберігання транспортних засобів, які визнані речовими доказами, проводиться за письмовим дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або судді (суду) відповідними службами МВС або СБУ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання володарям, їх родичам або іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це збережену розписку, яка прилучається до справи.

Згідно зі ст. 80 КПК України речові докази повинні зберігатися до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

"Документи - речові докази повинні зберігатися весь час при справі. Копії цих документів надаються власнику, а також іншим особам, які за законодавством мають право користуватися цими документами, за їх клопотанням і в порядку, встановленому статтею 186 КПК".⁰

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому суді визначають процедуру, згідно з якою голова суду зобов'язаний не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів стосовно їх приймання, передачі, про що складається відповідний акт. При звільненні працівника апарату суду від виконання обов'язків щодо роботи з речовими доказами голова суду утворює спеціальну комісію для перевірки відповідності фактичної наявності речових доказів. Результати перевірки відображаються в акті прийняття-передачі речових доказів іншому працівникові апарату суду, на якого такі обов'язки покладено відповідним наказом суду, або керівнику апарату суду.

Строки зберігання речових доказів, коли володар встановлений, але не заявив вимог про їх повернення за якихось причин, кримінально-процесуальним законом не встановлені.

У цих випадках повинні діяти цивільно-правові відносини, які встановлюють трьохрічний строк позовної давності, протягом якого володар предмета, визнаного речовим доказом, може отримати його назад та набути право власності на нього.

2.3 Вирішення питання про долю речових доказів після розгляду кримінальних справ

Вирішення питання про долю речових доказів після розгляду кримінальних справ вирішувалися судами переважно з дотриманням вимог ст. 81 КПК. Зокрема, судами ухвалювалися рішення про передачу в дохід держави грошей, цінностей та інших речей, нажитих злочинним шляхом, повернення грошей, цінностей та інших речей, які були об'єктом злочинних дій, законним володільцям, а якщо їх не встановлено, передачу їх у власність держави. Наприклад у кримінальній справі № 1-49/06 вироком Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2006 р. постановлено передати в дохід держави такі речові докази, як відео- магнітофон та плюшеву собаку. Однак відповідно до частини четвертої ст. 81 КПК України передаються в дохід держави лише гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. У цьому разі суд дійшов висновку, що незначна цінність цих речей не перешкоджає їх передачі в дохід держави.

За 2006 р. у провадженні по першій інстанції в Апеляційному суді м. Києва перебувало лише три кримінальні справи, у вироках яких постановлено конфіскувати речові докази в дохід держави.

Протягом 2007 р. Апеляційним судом м. Києва прийнято лише одне рішення про передачу речових доказів у дохід держави.

Слід зазначити, що основна категорія кримінальних справ, які розглядаються районними судами м. Києва, є справи про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Тому речові докази по таких справах - це наркотичні речовини (опій, канабіс, макова соломка, метамфетамін), які виготовлені в переважній більшості в кустарних умовах, або наркотична сировина, зберігаються вони, як правило, в камері схову районних РУ ГУ МВС України в м. Києві, прокуратурі району. Питання щодо них в обов'язковому порядку вирішується у вироку, але до того, як прийняти рішення щодо таких речовин, проводиться відповідна судова експертиза. Зазначене свідчить, що суди правильно приймають рішення про їх знищення.

З приводу інших видів речових доказів суддівська практика є більш стабільною. Одяг, мобільні телефони чи інші речі, які до вчинення злочину були власністю потерпілих, їм же і повертаються, якщо ж були власністю засуджених, то повертаються їх родичам, за відсутністю потреби -знищуються.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України питання речових доказів повинно вирішуватися у вироку чи постанові про закриття кримінальної справи, тобто при вирішені справи по суті. Однак існують випадки, коли питання про речові докази вирішується окремою постановою. Такі постанови приймаються з метою виправлення недоліків судового рішення, в якому було залишено поза увагою питання речових доказів. Таку практику слід визнати негативною, оскільки вона свідчить про низьку якість процесуальних рішень. Порядок виправлення помилок чи інших недоліків судового рішення тим же судом, що його постановив, передбачений ст. 409-411 Кримінально-процесуального кодексу України. Суди користуються правилом, згідно з яким допускається постановленням додаткового рішення з метою виправити технічні помилки, які не впливають на суть рішення.

Відсутність у рішенні вказівки про речові докази засвідчує неповноту змісту рішення. Винесення суддею постанови в порядку ст. 409-411 КПК України в свою чергу впливає на реалізацію права на оскарження рішення в частині речових доказів. Враховуючи принцип кримінального процесу - можливість апеляційного та касаційного оскарження рішень, наявність додаткового рішення у справі породжує окремі правовідносини з приводу його оскарження. Все це призводить до необгрунтованого ускладнення та нагромадження кримінально-процесуальних відносин.

Знищення речових доказів відбувається відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, згідно з якою, якщо за судовим рішенням потрібно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили.

Знищення речових доказів проводиться комісією в складі не менше трьох осіб: судді - головуючого в суді першої інстанції, керівника апарату суду, секретаря судового засідання, секретаря суду чи іншого працівника апарату суду. Знищення оформляється актом, у якому зазначаються номер справи та дата судового рішення, дата, місце, спосіб знищення речових доказів (речового доказу), прізвища та посади членів комісії. Акт підписується всіма членами комісії, затверджується головою суду, підпис якого скріплюється гербовою печаткою суду та долучається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів повинен робитися запис про виконання судового рішення в частині знищення речових доказів. В основному вироки в цій частині виконуються, суддями дотримуються вимоги інструкцій. Але мали місце і випадки порушення цих вимог. Так, по деяких справах були складені акти про знищення речових доказів, а вони фактично зберігались. Відсутній єдиний зразок акта знищення речового доказу.

Якщо речові докази перебувають за межами суду, копія вироку або витяг з нього (з вказівкою про знищення речових доказів) надсилається за місцезнаходженням речових доказів. До суду повинен надійти належним чином оформлений акт про знищення речових доказів, який долучається до матеріалів справи, а в журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис.

У разі ненадходження відомостей з приводу виконання рішення суду в частині речових доказів секретарем канцелярії ставиться відмітка в журналі, а також направляється нагадування органу, зберігаються речові докази. Все це свідчить про наявний контроль за виконанням вироку. Кримінальні справи по яких не надійшли відомості про виконання рішення суду, не здаються до архіву.

Вивчення становища в районних судах з приводу терміну та правильності оформлення процедури знищення речових доказів та звернення в дохід держави коштів, вилучених від реалізації речових доказів, свідчить про те, що виконавцями рішень суду з приводу речових доказів не завжди виконуються вимоги відповідних інструкцій та порушуються розумні, строки виконання. Керівниками районних РУ ГУ та ВДВС не вживаються відповідні заходи для поліпшення становища щодо цього питання.

Зокрема, районні суди м. Києва у своїх довідках про стан обліку, зберігання, передачі речових доказів зазначають, що в деяких випадках співробітники РУ ГУ не дотримуються вимог інструкції з приводу складу комісії по знищенню речових доказів. Працівники кримінальних канцелярій вживають відповідних заходів, акти при знищення речових доказів, які оформлені з порушенням вимог Інструкції, повертаються в РУ ГУ для до оформлення.

Крім того, перевіркою правильності оформлення знищення речових доказів встановлено порушення з боку РУГУ. А саме у разі знищення наркотиків та прекурсорів Дарницьким РУГУ м. Києва направляється на адресу суду тільки повідомленні при знищення речових доказів, де не вказується, яким саме чином знищений речовин доказ, склад комісії по знищенню, хоча на адресу суду потрібно направляти акт знищення та супровідний лист. В управлінні охорони Київського метро ці вимоги дотримуються. З боку голови Дарницького районного суду будь-якого офіційного звернення до керівництва Дарницького РУГУ про неприпустимість такого оформлення знищення речових доказів не було.

Консультантами судів по кримінальних справах питання виконання вироку в частині, яка стосується долі речових доказів, не завжди контролюється, нагадування систематично не надсилаються.

Водночас періодичні нагадування теж є малоефективними. В Апеляційному суді м. Києва перевіркою матеріалів кримінальних справ, які пересували в провадженні суду по першій інстанції, встановлено, що з 27 справ, які підлягають виконанню в частині речових доказів за 2006 р., до теперішнього часу виконано вироки лише у 10-ти кримінальних справах, зовсім не виконано 12 рішень кримінальних справ та 5 рішень виконано частково.

Згідно з даними в Подільському районному суді м. Києва, незважаючи на нагадування щодо стану виконання вироків у цій частині, до суду на даний час не надійшло повідомлень про знищення речових доказів по 141 кримінальній справі за 2006 р. та по 41 кримінальній справі, які розглянуті за період 2007 р.

З метою отримання інформації про стан виконання судових рішень у частині знищення речових доказів по кримінальних справах 11.06.2007 р. Подільським районним судом м. Києва було направлено листи до прокуратури Подільського району м. Києва, Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Дніпровської транспортної прокуратури. Однак повної і змістовної інформації суд не отримав.

У зв'язку з цим судом направлено листа до ГУ МВС України з проханням провести перевірку в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві стану виконання вироків Подільського районного суду м. Києва за 2006-2007 р. у частині знищення речових доказів та вжити заходів реагування.

Повідомлення про виконання рішень суду по речових доказах як від відділу державної виконавчої служби, так і від РУ ГУ надходять через тривалий проміжок часу, як у випадку конфіскації і звернення в дохід держави речових доказів, так і у випадку їх знищення, що пов'язано з тривалістю у часі процедури реалізації або знищення речових доказів. У зв'язку з цим у журналі обліку речових доказів відсутні відмітки про виконання рішення суду. Працівниками кримінальної канцелярії суду це питання контролюється, але є випадки, коли в справах немає нагадувань про необхідність надати документи про виконання рішення суду.

Характеристики

Список файлов курсовой работы