32877 (605266), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Прокурор бере участь у розгляді справ судом у випадках, передбачених процесуальним законодавством і іншими законами. Найважливішою функцією цієї діяльності прокурора є здійснення карного переслідування. Реалізується ця функція, насамперед, у виступі прокурора як державного обвинувача. Прокурор вправі звернутися в суд з заявою чи вступити в справу в будь-якій стадії процесу, якщо це вимагає захисту прав громадян і охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави. Підтримуючи перед судом державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, дає висновок по виникаючим під час судового розгляду питанням, представляє суду свої розуміння з приводу застосування карного закону і міри покарання у відношенні підсудного. При цьому прокурор керується не тільки вимогами закону, але і своїм внутрішнім переконанням, заснованому на розгляді всіх обставин справи, тим більше, що тягар доведення провини лежить на ньому.

Здійснюючи свою діяльність по державному обвинуваченню, прокурор забезпечує захист особистості, її прав і свобод, інтересів суспільства і держави, швидке і повне розкриття злочину, викриття винних і правильність застосування закону для того, щоб кожен скоївший злочин був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.

Професійні особливості діяльності прокурорів визначаються змістом прокурорської діяльності в цілому і поділом праці, що складається, усередині прокуратури. Існує серйозна різниця між прокурорами-керівниками і прокурорами-виконавцями (прокурори відділів, помічники) по обсязі компетенції. Прокурор керівник приймає всі рішення в рамках компетенції органа, а прокурор-виконавець тільки готує їх.

Прокурорська діяльність здійснюється в строго процедурно-нормативному порядку, що визначає зміст роботи окремих прокурорів і означає, що основні види дій здійснюються ними на основі наданих їм повноважень, у формі, передбаченої законом, і при наявності існуючих підстав. Це визначає різний ступінь самостійності і відповідальності прокурорів, породжуючи, у всякому разі, необхідність ґрунтовного оволодіння матеріально-правовими і процесуальними нормами і, головне, постійної поваги до них.

Діяльність прокуратури, хоча і поширюється на всі сфери життя суспільства, не тільки спрямовується, але й обмежується законом. Прокурор не втручається в оперативно-господарську чи соціально-культурну діяльність, а звідси, обмежуючи себе, він реагує тільки на порушення закону.

Робота прокурора ініціюється на основі закону, здійснюється в рамках закону і прямо зазначеними в законі методами (попередження, бесіда, протест і ін.)

На відміну від судді і значною мірою від слідчих окремі прокурори мають значно меншу посадову самостійність. Практично всі найважливіші рішення приймаються від імені прокурора, що очолює орган прокуратури, а відповідно і повинні бути їм затверджені чи санкціоновані. У сфері прокурорської діяльності неможливо автоматичне застосування закону, а, отже, розсуд прокурора грає саму серйозну роль. Як професіоналів це зобов'язує прокурорів до самостійного мислення, до оволодіння відповідними прийомами правореалізуючої техніки.

Особливості мислення прокурора передбачають наявність у нього певних якостей, зокрема:

• глибина — вміння якнайглибше проникати у бачене, у суть фактів, зрозуміти зміст того, що трапилось, передбачити най­ближчі та віддалені, прямі та побічні результати явищ і дій;

• широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, зас­тосовуючи знання з різних галузей наук та практики;

• мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізації та використання знань у складних та звичайних умовах;

• швидкість — вміння якнайшвидше розв'язувати завдання, швид­ко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів;

• самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхи їх реалізації без сторонньої допомоги;

• цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв'я­зання певного завдання, здібність тривалий час тримати його у свідомості, а також послідовно, планомірно думати над його роз­в'язанням;

• критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропо­зиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати при­чини їх виникнення;

• гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, вста­новлювати їх залежність і зв'язки; перебудовувати власну діяль­ність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації.

Комунікативний і засвідчувальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов'язані з використанням мови в її основних формах — ус­ної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити.

В проку­рорській діяльності потрібно виявляти неабиякі вольові якості.

Визначаючи задачі прокурорів у цивільному судочинстві на сучасному етапі, Генеральний Прокурор України пропонує підлеглим прокурорам зосередити особливу увагу на дотриманні правового режиму в промисловості і сільському господарстві, захисті гарантованих Конституцією України й інших законів прав і воль громадян, забезпеченні законності при здійсненні правосуддя по цивільних справах, усуненні і викорінюванні порушень законності. У судах України щорічно розглядається понад два мільйони цивільних справ. Біля дев'яносто відсотків задовольняються судами. Це свідчить про обґрунтованість заявлених позовів і зрослої активності громадян по захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

3.4. Адвокат і юрисконсульт

Дiяльнiсть адвокатури регулюється Конституцiєю України, Законом України “Про адвокатуру”⁶ (із змiнами, внесеними згiдно iз Законами України, в редакції згідно з Законом Україїни N 3047-III вiд 07.02.2002 року), iншими законодавчими актами України i статутами адвокатських об'єднань.

Адвокат - професія, що повідомляє лише про те, що людина може Вас представляти і надавати юридичну допомогу в різних категоріях справ. У кримінальній справі він називається захисником, у цивільному чи адміністративному - представником.

В статті 15 Закону України “Про адвакатуру” вказано, що при видачi квалiфiкацiйно-дисциплiнарною комiсiєю адвокатури свiдоцтва про право на заняття адвокатською дiяльнiстю особа, якiй вручено це свiдоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змiсту:

“Я, (П.І.Б.), беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь:

у своїй професiйнiй дiяльностi суворо додержувати законодавства України, мiжнародних актiв про права i свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською вiдповiдальнiстю виконувати покладенi на мене обов'язки, бути завжди справедливим i принциповим, чесним i уважним до людей, суворо зберiгати адвокатську таємницю, всюди i завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вiрним Присязi”.

Адвокат - професія, що жадає від свого власника безумовного знання закону, значного досвіду, технічної оснащеності, мобільності, артистизму, красномовства, комунікабельності і ще багато чого, що дозволить йому виконати його функції в справі - захистити обвинувачуваного чи підсудного, відстояти інтереси довірителя в цивільній чи адміністративній справі.

Адвокат дає населенню, підприємствам і організаціям консультації і роз'яснення по юридичних питаннях, довідки по законодавству, складає на їхнє прохання заяви, скарги й іншу документацію правового характеру. Здійснює представництво в суді, арбітражі й інших державних організаціях по цивільних справах і справам про адміністративні правопорушення. Бере участь у попередньому слідстві й у суді по кримінальних справах як захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

Професія адвоката одна із самих найстарших на землі. Людина цієї професії називалася в різні часи то чолобитником, то заступником, то повірником, але суть його діяльності залишалась постійної - захист прав і інтересів інших людей, надання їм допомоги в складному правовому світі.

У Римській імперії захиснику для виступу надавалося в два рази більше часу, чим обвинувачу. Освічені римляне вважали, що обвинуватити людину набагато легше, ніж захистити, і у такий спосіб дотримували справедливість.

Класичними стали слова метра адвокатури Плевако: "За прокурором холодний, невблаганний закон. За мною стоїть жива людина".

Адвокати поділяються на криміналістів (ведуть кримінальні справи) і цивілістів (цивільні). А зовсім недавно виникла нова модна спеціалізація - бізнес-адвокат. Його роль саме полягає в тому, щоб справа до суду не дійшла.

Михайло Барщевский, президент адвокатського бюро "Барщевский і партнери", доктор юридичних наук РФ, дійсний член (академік) Російської академії адвокатури говорить, що: “Бізнес-адвокат повинен так вести справи клієнта, щоб, з одного боку, він діяв абсолютно законно, а з іншого, платив податки мінімально. Його задача так скласти договір, щоб усе було чітко, зрозуміло, так провести переговори, щоб локалізувати конфлікт і домовитися. Робота бізнесу-адвоката - це деяка милиця в повсякденному житті клієнта, на яку він спирається, щоб не оступитися”.

Професійно важливі якості адвоката:

• прагнення до спілкування, уміння легке встановлювати і підтримувати контакт із незнайомими людьми;

• доброзичливість, чуйність;

• емоційна стійкість, витримка, уміння стримувати емоції;

• спостережливість, уміння аналізувати поводження своє і навколишніх;

• уміння переконувати людей, впливати на інші;

• інтерес до людини, чуйність до стану інших людей, здатність до півпереживання, здатність ставити себе на місце іншої людини;

• здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія;

• розвита мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми;

• здатність керувати мімікою, жестами, інтонаціями;

• акуратність, зібраність, пунктуальність;

• здатність пам'ятати, тримати в розумі інформацію про багатьох людях.

В адвокатській діяльності потрібні індивідуальні особливості фахівця:

• гарна оперативна пам'ять;

• розвите логічне мислення;

• емоційно-вольова стійкість;

• розвиті комунікативні здібності;

• гарна концентрація уваги, спритність;

• відповідальність.

Знання цивільного, фінансового, трудового, адміністративного, карного права, основ керування економікою, виробничо-господарської діяльності підприємства, поінформованість у питаннях соціології, психології, етики, навички ведення довідково-інформаційної й архівної роботи за допомогою комп’ютерної техніки все це потрібно при виконані адвокатської діяльності.

Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодії з суддею, слідчим, прокурором.

Велику роль відіграє також організаційна діяль­ність адвоката:

• підготовка до процесу;

• складання плану;

• застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом.

Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства.

Адвокат повинен добре знати також особистість підзахисного, його психологію, мотиви злочину, причини та умови скоєння злочину. Тільки вивчивши, проаналізувавши і зробивши висновки про особу підзахисного, логічно обміркувавши власну лінію захисту, адвокат може досягти позитивних результатів.

Захисник повинен мати моральне право брати участь у вирішенні пи­тань правосуддя, оцінювати вчинки людей, розкривати їх психологічний зміст. А це означає, що адвокат повинен бути принциповим, чесним, не­примиренним до порушення прав і законних інтересів підзахисного.

Успішність діяльності адвоката багато в чому залежить від його вміння знаходити серед великої кількості доказів такі, які б допомогли виправдати підза­хисного чи пом'якшити його вину. А це потребує пошуку, творчого мислення, орієнтації в обставинах справи. Виступаючи на процесі, ад­вокат дотримується певної лінії захисту і чітко визначеної мети, для до­сягнення якої йому необхідно виконувати певні дії, приймати рішення. Тому дуже важливими є такі його риси, як самостійність, воля, вміння протистояти іншим учасникам процесу, наполегливість і рішучість.

Адвокат повинний бути порядним, мати визначені моральні принципи, повинний бути широко розвитою людиною у своїй області, висококультурним - щоб володіти словом, письмовою мовою.

Дуже небезпечним для адвоката є відсутність власної точки зору, невміння об­стоювати свої погляди, позиції, переконання. У цьому разі адвокат буде пасивний, інертний і захист здійснюватиме на низькому рівні.

Робота адвоката складається з трьох етапів:

• формування загальної концепції;

• розробка тактики захисту;

• застосування (реалізація) захисту.

Вміння поєднувати при захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, а також вміння підкреслити соціальне значення захисту при обстоюванні по суті приватного інтересу — це, безумовно, одна з важливих якостей професійної культури адвоката.

Характеристики

Список файлов курсовой работы