26633 (603311), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Спосіб вимагання – погроза насильством, вчинена групою осіб та поєднана з насильством, небезпечним для життя і здоровя Зощенка. В нашому випадку погроза напевне мала місце, бо вони “побили його, вимагаючи повернути борг”. Без цього нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя мали б ознаки іншого складу злочину – ч.2 ст. 125 КК.

Субєкт – загальний. Вік, з якого наступає кримінальна відповідальність – 14 років.

Субєктивна сторона характеризується прямим умислом. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже індивідуальне майно – 1000 гривень. Навіть з погляду на те, що Охрименко та Осипенко вимагали не своє майно, а майно сестри Охрименка, тобто на перший погляду не мали корисливих мотивів.

Стосовно легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоровя, то до них психічне ставлення Охрипенка та Осипенка могло характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини.

Аналіз обєктивни та субєктивних ознак вимагання і, особливо, його кваліфікованих видів, свідчить, що воно дуже схоже зі складами насильницького грабежу (ч.2 ст.186), розбою (ст.187) і, тому, для виключення помилок в кваліфікації, слід виділяти ті ознаки, за якими ці злочини відрізняються : 1) при вимаганні винний погрожує застосуванням насильства, пошкодженням або знищенням майна, розголошення відомостей, а при насильницькому грабежі і розбої має місце погроза тільки насильством; 2) при вимаганні погрожує вчинити насильство і вчинити дії в майбутньому, якщо не будуть виконані вимоги, а при насильницькому грабежі і розбої – негайно; 3) при вимаганні вимога стосується не тільки передачі майна, а й прав на майно або вчинення дій майнового характеру (повернути борг), а при грабежі і розбої – тільки майна; 4) при вимаганні погроза завдання шкоди теоретично існує не тільки для потерпілого, а й для його близьких родичів, а при грабежі і розбої – для особи, яка зазнала нападу; 5) реальне застосування насильства при вимаганні переслідує підкріпити вимоги, залякування потерпілого, при грабежі і розбої – воно є способом негайної передачі майна.

Суміжними для вимагання є склади злочинів, передбачених ст.ст. 262 та 308. Ці норми є спеціальними по відношенню до норми ст. 189. Відокремлення відбувається за ознакою характеристики предмета злочину: ст.189 – загальна, в ст. 262 – предметом злочину є зброя, бойові припаси, вибухові речовини чи радіоактивні матеріали, в ст. 308 – наркотичні засоби, психотропні речовини, аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин. [19]

ВИСНОВКИ

Отже, бандитизм своєю теоретичною не розробленістю, відсутністю слідчо-судової практики, кваліфікації за вчинення даного злочину, стосується багатьох дискусійних питань, оскільки діяння, які ст. 257 КК криміналізує, багатогранні і вони вимагають ретельного вивчення, причому, в найкоротший термін, адже злочинність має властивість поширюватись та еволюціонувати, що потребує вчасної й ефективної протидії з боку суспільства та держави. [17]

З метою посилення боротьби з бандитизмом, органи внутрішніх справ повинні здійснювати заходи, серед яких необхідно виділити такі, як - створення спеціалізованих інформаційних систем на членів злочинних угруповань з їх реґіональними і міжнародними зв’язками (бандитських та інших озброєних груп, які займаються контрабандою зброї, вибухових пристроїв тощо), а також кілерів. Створювати і забезпечувати взяття на облік у систему "Насильство", поряд з іншими тяжкими злочинами, усіх зареєстрованих (розкритих і нерозкритих) бандитських нападів. Здійснювати заходи щодо оперативного встановлення приватних і державних спортивних клубів, секцій з оволодіння бойовими видами спорту, організацію постійно діючого контролю за характером і справжніми цілями їх функціонування, складом контингенту, що тренується і безпосередньо в них працює, вивчення джерел фінансування та їх походження. Своєчасно орієнтувати органи внутрішніх справ щодо встановленого маршруту пересування злочинних груп, членів яких затримано і заарештовано за вчинення бандитських, розбійних нападів та пограбувань. Ретельно перевіряти такі групи щодо їх причетності до нерозкритих злочинів, здійснення перевірки всіх осіб, які займаються касовими операціями і охороняють гроші, з метою отримання оперативної інформації щодо них. Проводити всебічний аналіз стану оперативно-розшукової роботи, передусім серед небезпечних рецидивістів — "злодіїв у законі", інших кримінальних і антисуспільних елементів, всебічно вивчати наявні оперативні матеріали на них. Забезпечувати регулярний обмін інформацією про вчинення бандитських та розбійних нападів та про осіб, які становлять оперативний інтерес, з метою координації роботи щодо розкриття цих злочинів.

Реалізація зазначених заходів допоможе підвищити рівень розкриття бандитських нападів зменшити витрати часу і зусиль працівників органів внутрішніх справ.[18]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України (www.PRESIDENT.gov.ua) 2008 р.;

2. Кримінальний кодекс України (Офіційний сайт Верховної Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2008 р.;

3. Словник української мови. У 11 т. І.К. Білодід (голова) та ін. К.: Наук. думка, 1970—1980;

4. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” (офіційний сайт Верховного суду України www.scourt.gov.ua);

5. Герцензон А.А., Меньшагин В.Д., Ошерович А.Л., Пионтковский А.А. Государственные преступления. М., 1938.;

6. Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України (www.mvs.gov.ua);

7. Уголовное право. Часть общая. Часть Особенная. Учебник / Под общ. ред. проф. Л.Д. Гаухмана, проф. Л.М. Колодкина, проф. С.В. Макси­мова. М.: Юриспруденция, 1999;

8. М. Хавронюк, М. Мельник. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. 2000. № 4;

9. Шутемова Т. Особенность доказывания создания банды. // Законность – 1999. №9;

10. Величко Ю. Матеріали студентської науково-практичної конференції з правових питань. Юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. Квітень 2002 року;

11. А. Андреева, Г. Овчинникова. Квалификация бандитизма. // Законность. 1996. №4;

12. Гавриш С., Ємельянов В. Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК України // Право України. - 2000. - № 10. - С. 42.

13. Ліпкан В. Проблемні питання співвідношення організованої злочинності і тероризму // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С. 82.

14. Ліпкан В. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України. - 2000. - № 3. - С. 78;

15. Галиакбаров Р. Разграничение разбоя и бандитизма. Ошибка в теории попадает в практику.. // Рос. Юстиция – 2001. №7;

16. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року за № 35 (Офіційний сайт Верховної Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2008 р.);

17. М. Хавронюк, М. Мельник. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. - 2000. - № 4.

18. Д.Й. Никифорчук, В.І. Лебеденко, В.Ф. Крашениця: Організація роботи щодо виявлення осіб, схильних до вчинення бандитизму, з метою його попередження // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. - №3;

19. Кримінальне право України: Посіб. для підготов. до іспитів/ В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко; за ред. д. ю. н., проф.О.М. Джужи. – 2-е вид., доповн. та перероб. – К.: Вид. Паливода А.В., 2007.

14

Характеристики

Список файлов курсовой работы