26563 (603295), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Розвиток карного права, що взяло свій початок від англійського феодального права утворилося особливим шляхом ніж у більшості країн Європи. Там карне право піддалося серйозним змінам під впливом буржуазних революцій і було наведено у відповідність із суспільними відносинами буржуазного суспільства. Звичайно згодом було видано багато карних законів, однак дотепер існують ряд злочинів, ознаки яких можуть визначатися нормами загального права. А покарання встановлюватися парламентськими або іншими актами.

Джерела карно-процесуального законодавства в англосаксонській системі права, у відмінності від інших правових систем містять одночасно й питання судоустрою.

ВИСНОВКИ

^{Підбиваючи підсумок всьому вищесказаному, можна сказати. Що ми спробували зрозуміти що ж так система права взагалі. Визначити сутність англосаксонської системи права, виявити її основні риси й особливості, простежили історію виникнення й етапи розвитку англосаксонської системи права, виявили її закономірності.}

^{Виходячи із цього, можна зробити кілька висновків:}

^{По-перше, основним фактором, що визначив формування англосаксонської системи права з’явився прецедент. Особливий вплив зробило й звичаєве право. Саме ці моменти направили розвиток англосаксонської системи по певному шляху, по якому вона продовжує розвиватися, незважаючи на зростаючу роль статутного права, консолідацію законодавства.}

^{По-друге, англосаксонська система права, відрізняється особливою побудовою своєї системи, має особливу структуру, що складалася протягом багатьох століть.}

Третю особливість англосаксонської системи права становить особливе відношення до правових інститутів. Іншими словами – правова культура суспільства, обумовлена менталітетом населення країн, що ставляться до англосаксонської системи права. Система загального (англо-американського) права включає право Англiї та iнших країн, якi взяли англійське право за взiрець. В англо американській правовій см’ї слід розрізняти групу англійського права і пов’язаного з ним за своїм походженням права США.

В групу англйського права входять поряд з Англією Північна Iрландія, Канада, Австралія, Нова Зеландiя, а також колишні колонії Британської iмперiї. Як вiдомо, Англія була найбільшою колоніальною державою, тому англійське «загальне право» одержало роэповсюдження в багатьох країнах світу.

Другу групу утворює право США, яке маючи своїм джерелом англійське «загальне право», в наш час є майже самостiйне. І яке вiдрзняється від класичної системи загального права, перш за все федеративною будовою загальним змістом. Так у США діє федеративна правова система система окремих штатiв, між якими часто виникають суперечки по питанням правового регулювання ситуація невідома в Англії. Крім того, відмiнності правової системи США проявляються у нормах права і структурi права. Але в цiлому - це загальна система права. [15;78]

Загальне право було створене суддями, як вирiшували конкретні конфлiктні ситуацiї. В системі загального права, сама норма права менш абстрактна, ніж в романогерманськійй системi. Тут норма права направлена не стільки на створення загального правила поведінки, скільки на визначену ситуацію, в меншiй степені, на майбутнє, на відносно передбачувану ситуацю. Загальне право це така правова система, де головним джерелом є судовий прецендент. З латинi «прецедент», можна перевести, як «попереднiй». Зараз прецендентом називають рiшення суду по конкретній справі, причому обгрунтування даного рішення стає правилом, обов’язковим для всх судiв тої чи ншої більш низької iнстанцiї при розгляді аналогічних справ. Система загального права ставить судовий прецедент на один рiвень із законом, вона майже незнає кодексiв (функціонують окремі закони, які прийняті для конкретних цілей), але придає велике значення судовій практиці.

Дуже важливо, що економічне, соціальнополітичне джерело національно правових систем англоамериканської групи в принципі те, що і в країнах романогерманського права. Це необхіднiсть посилення центральної полтичної влади, державнополітичне об’єднання країни. Фундаментом для становлення загального права стали місцеві звичаї і узагальнення практики мiсцевих судів. Так, і в тепершнiй час в загальнім праві зберiглося багато елементів (iнститути, термiни) права, які склалися ще в період його формування.

Використання древнiх форм, особливої «юридичної мови», вміння знаходити судовий прецедент, виключає можливість роботи в судових установах, осiб без спеціальної юридичної підготовки.

У країнах, правова система яких заснована на загальному праві, будується по загальній доктринi. Але це не означає, що наприклад, всі правові iнститути і форми, які склалися в праві Великобританiї, діють на територіях США, Канади і.т.д. Тут застарілi форми загального права замненi, і хоча існують посилання на англійське загальне право, але судовi системи цих країн засновуються тльки на своїх прецендентах.

В загальному чи англосаксонському праві підвищенне значення надано процедурноправовим правилам, і правова система, не виражена в абстрактно сформульованих правилах, в стуктурно складному, в логічно замкнутiй побудові, носить харктер вдкритої системи методів вирішення юридично значимих проблем. Структура права в англоамериканськiй правовій см’ї (поділення на галузi і інститути права), сама концепція права, система джерел права, юридична мова, зовсім інші ніж в романогерманськй правовій сiм’ї. В англійському праві вдсутнiй розподiл права на публічне і приватне, тут його змінює розподіл права на «загальне право» і «право справедливості». Галузі англiйського права виражені не так чiтко як в континентальних правових системах, та й проблемам їх класифікації приділялось менше уваги. Вiдсутність різко вираженого права в галузях обумовлено переважно двома факторами. По-перше, всi суди мають загальну юрисдикцію, тобто можуть розглядати різін категорії справ: публчні, приватноправовi, цивiльні, торгові, кримнальні тд. Розподіленна юрисдикція веде до розмежування галузей права, а уніфікована - дiє, що очевидно, у зворотньому напрямку. По-друге, англйське право розвивалося поступово, шляхом судової практики законоданчих реформ з окремих питань. В Англії немає кодексів європейського типу, тому англiйському юристу право представляється однорідним. Загальна доктрина не знає дискусiй про структурні дiї права. Вона загалом віддає перевагу результату, ніж теоретичному обгрунтуванню. Зростання числа законів загострило проблему систематизацiї. Загальна правова система традиційний представник правових систем, якi визначаються як «некодефіковані». Тут до цих пір мова йде лише про систематизацію шляхом консолідації - процесу об’єднання законодавчих положень по одному питанню в єдиний акт. Зростання писанного права в сучасний період, проходить не тiльки за допомогою статутiв, але в значнiй мірi, шляхом підзаконної нормотворчості. Крім того, деяку роль у правовому житii систем загального права вдіграють традиції, доктрина і розум. Цi допоміжні джерела права знаходять застосування при заповненні пропускiв у дiючому правi. Можна сказати, що саме загальне право характеризується як вираження розуму. Отже, в процесi розповсюдження у свтi перш за все завдяки колоніальній політиці Англії загальне право стало однією з найбiльших правових систем свiту. В результаті, сьогодні майже третя частина людства проживас в значнiй мiрі за нормами англійського права.[7;89]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Теория права. – М., 1995.

2. Бандурка О., Пушкін О., Зайцев П. Право і держава – теоретичний аспект// Право України. – 1995. - №1.

3. Зайчук О. В. Правовая система США. – К.,1992.

4. Колодій А. М., Копейчиков В. В. Загальна теорія держави ы права. – К.; Юрінком, 1997.

5. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави ы права – К., 2000.

6. Костецький М. В. Проблеми державотворення в Україні// Вісник Львівського ун-ту, сер. Юридична, 1994.;

7. Котюк О. В. Основи держави і права. – К., 1998.

8. Лисенков С. Л. Основи держави і права. – К., 1997.

9. Петрова Л. Думки щодо підручника проф.. С. С. Алексеева // Право України. – 1995. - №5.

10. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.

11. Рене Давид. Основные правовые системы современности. – М., 1988.

12. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник/ Є. Ф. Безродний, Г.К. Ковальчук, О. С. Масний. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

13. Скакун О. Ф. Теорія держави та права. – Харків, 2000.

14. М. В. Цвік, В. Д. Гончаренко, Л. Л. Рогачова та ін. – Харків: Право, 2002.

15. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія вчень про державу і право. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Характеристики

Список файлов курсовой работы