19866 (602826), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Положення облікової політики фіксується в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:
Преамбула (загальні відомості)
-
Організація роботи бухгалтерської служби.
-
Методика бухгалтерського обліку.
-
Організаційно-технічні аспекти організації обліку.
У Наказі про облікову політику підприємство вказує: обрані методи обліку амортизації необоротних активів, запасів, витрат, резервів тощо; форма обліку; правила документообороту; система облікових регістрів; робочий план рахунків бухгалтерського обліку; порядок проведення інвентаризації; перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування; організація управлінського обліку; положення про комерційну таємницю та інше.
В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально. Розробляючи методи і принципи облікової політики, підприємство повинно врахувати її вплив на суму визнаних витрат чи доходів, фінансові результати та на суму оподаткованого прибутку. Облікова політика надає можливість законного способу коригування фінансового результату й оподаткованого прибутку.
На СТОВ «Злагода» немає належного наказу про облікову політику, тому ми розробили проект відповідного наказу, який наведено в Додатку В.
Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності. Зміна політики підприємства може відбуватися у передбачених законодавством випадках:
-
змінюється статутні умови;
-
змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;
-
нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.
Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.
3. Організація обліку грошових коштів підприємства
Організація документування та розробка робочих інструкцій первинних документів з обліку грошових коштів та їх потоків на підприємстві
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05ю1995 року № 88. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.
Для того, щоб спроектувати систему документообігу, необхідно встановити порядок створення і руху цих документів, а також визначити коло осіб, відповідальних за їх заповнення чи прийняття рішення по них.
Заключним етапом документообігу виступає формування справ облікової служби для організації поточного і довготривалого зберігання по кожному їх виду (див. Додаток Г).
Первинні документи, що підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані.
Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України і Міністерством фінансів України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:
-
КО – 1 «Прибутковий касовий ордер» - оформляється надходження готівки в касу;
-
КО – 2 «Видатковий касовий ордер» - оформляється видача готівки з каси;
-
КО – 3, 3а «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів» - реєстрація в бухгалтерії касових документів;
-
КО – 4 «Касова книга» - облік операцій з готівкою касиром;
-
КО – 5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей» - облік коштів, що надходять в касу.
Надходження і видача грошових документів оформляється прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. У встановлені терміни касир складає і передає до бухгалтерії звіт про рух грошових коштів.
Касир зобов’язаний приділяти особливу увагу належному заповненню касових документів. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання коштів, які порушують договірну, фінансову дисципліну.
Для забезпечення дотримання вимог видачі готівки з каси підприємства доцільно розробити робочі інструкції текстової форми щодо оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером. Таку інструкцію можна оформити у вигляді таблиці.
Таблиця 3.1
Робоча інструкція щодо оформлення готівки з каси видатковим касовим ордером
№ п/п | Виконавець | Перелік робіт |
1 | 2 | 3 |
1 | Головний бухгалтер | Розглядує усну заяву одержувача про видачу грошей і при потребі з’ясовує у бухгалтера розрахункового відділу стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість суми, яка необхідна одержувачу. Бухгалтер розрахункового відділу дає відповідну довідку, на підставі якої головний бухгалтер приймає рішення. |
2 | Бухгалтер розрахункового відділу | Складає видатковий касовий ордер, зазначаючи в ньому такі реквізити: дату (число цифрами, місяць словами); прізвище, ім’я, по батькові одержувача (якщо гроші видаються за дорученням – дату, номер доручення та особу, яка його видала); зміст операції (за що або для чого видаються гроші); суму до видачі (цифрами та словами); номер кореспондуючого рахунка (контировка). Потім бухгалтер розрахункового відділу проставляє контировку на ордері, реєструє ордер під відповідним порядковим номером, проставляє цей номер на ордері і передає ордер головному бухгалтеру. |
3 | Головний бухгалтер | Перевіряє правильність складання касового ордера, підписує його і передає (через працівника бухгалтерії) керівнику підприємства. Одержавши підписаний керівником ордер, головний бухгалтер направляє його (через працівника бухгалтерії) касиру про виконання. |
4 | Касир | Перевіряє достовірність підписів на ордері і правильність його оформлення, потім вимагає від одержувача пред’явити паспорт або інший документ, який засвідчує особу та доручення (якщо гроші видаються за дорученням). Доручення прикріплюється до ордера. Після цього касир пропонує одержувачу розписатись на ордері (одержувач вказує на ордері сам і видає гроші, а ордер одразу ж записує в касову книгу, зазначаючи номер документа, кому видано, кореспондуючий рахунок, суму. |
Всі банківські операції оформляються лише стандартними первинними документами, форми яких затверджені Національним банком України.
При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань – платіжні доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.
Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.
Відповідно до вимог щодо оформлення первинних документів, на документах, що засвідчують рух грошових коштів на рахунках в банку, обов’язково повинні бути підписи осіб, відповідальних за здійснення тієї чи іншої операції, ідентичні підписам у банківській картці. Визначення кола осіб, що мають право підпису таких документів, здійснюється власником або керівником підприємства.
Періодично (щоденно чи у встановлені банком строки) підприємство отримує від банку спеціальну виписку з особового рахунку про всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку з доданням виправдовуючи документів.
Організація бухгалтерської обробки облікової інформації і облік грошових коштів на підприємстві
Документи, які надходять дол. бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх на рахунки бухгалтерського обліку як з точки зору законності оформлення ними операцій, так і за формою. Якщо документи здають особи, відповідальні за їх складання, перевірка здійснюється у присутності останніх.
Обробка інформації може забирати досить багато часу і чимало коштувати підприємству. Добре побудована система обліку забезпечує ефективне просування інформації від щоденно проведених операцій до інформації фінансових звітів, що складаються наприкінці облікового періоду. Обробка інформації може здійснюватися одним з трьох методів, до яких належить: ручний, механізований і комп’ютерний, але найчастіше вона проводиться за допомогою комбінації цих методів.
Після перевірки документи подаються на затвердження керівнику підприємства, а далі підлягають бухгалтерській обробці.
Обробкою називається підготовка документів для запису сум господарської операції на рахунках синтетичного і аналітичного обліку.
Організація обробки документів має забезпечити швидке та правильне відображення в обліку господарських операцій. З цією метою повинні здійснюватися всі стадії обробки, а саме: бухгалтерський контроль та бухгалтерська обробка.
Бухгалтерський контроль включає:
-
попередній – перегляд та візування договорів, угод, наказів про ставки заробітної плати, наказів про приймання та звільнення працівників, підписання касових і банківських документів до проведення грошових і розрахункових операцій. Здійснює головний бухгалтер підприємства або інші особи, відповідальні за здійснення операцій, оформлених документами;
-
поточний – проводять у ході виконання обчислювальних операцій, наприклад, перевіряють чіткість друку при табуляції, чи немає розривів у підсумках, чи правильно працює машина тощо;
-
наступний – здійснюється після облікового оформлення операцій працівниками бухгалтерії при обробці документів.
Бухгалтерська обробка поділяється на :
-
групування;
-
таксування;
-
контирування;
-
включення до облікових регістрів.
Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання; при ручній обробці – дату запису до облікового регістру, а при автоматизованій обробці – відбиток штампу оператора, відповідального за обробку.
-
Розробка посадової інструкції бухгалтерів по обліку грошових коштів та їх потоків
Для чіткої організації виробництва та планування роботи з метою раціонального розподілу праці на підприємствах розробляються посадові інструкції.
Посадова інструкція – це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов’язки, права і відповідальність посадової особи. Вона розробляється для кожної конкретної штатної посади.
Посадова інструкція сприяє правильному вирішенню питань розподілу обов’язків між категоріями працівників, забезпечує єдність при розподілі їх посадових обов’язків і кваліфікаційних вимог, які до них висуваються.
Посадові інструкції працівників дають змогу:
-
встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;
-
визначити та закріпити обов’язки кожної особи, а також її права та персональну відповідальність;
-
контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати.
У посадових інструкціях чітко і конкретно обумовлюються робота, яку повинен виконувати працівник, тобто його обов’язки з урахуванням посади, яку він обіймає, та одержаної освіти, його права і відповідальність за виконанням своїх обов’язків.
У посадовій інструкції розкривається функціональна структура діяльності посадової особи як комплексу елементів: цілей, програм, завдань; функцій, форм і методів керівництва; інформації; технічних засобів управління. На підставі цих даних визначаються будова посадової інструкції та зміст її складових частин.
При складанні посадових інструкцій необхідно керуватися Довідником професій працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності. У цьому Довіднику відображені специфічні для різноманітних посад кваліфікаційні характеристики, на підставі яких з урахуванням специфіки підприємства працівники відділу кадрів та керівники структурних підрозділів розробляють посадові інструкції для кожної посади індивідуально.
Посадові інструкції узгоджуються з юристом і затверджуються керівником підприємства у встановленому порядку та доводяться до відома виконавців під підпис із зазначенням дати ознайомлення.