19590 (602482), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Розподіл накладних витрат із застосуванням функціональних підходів. Накладні витрати також можуть бути віднесені за допомогою загальнозаводських ставок накладних витрат або ставок накладних витрат підрозділів. Типово години прямої праці є показником, який використовується для розрахунку єдиної ставки накладних витрат, в той час як ставки накладних витрат підрозділів базуються на чинниках витрат на рівні одиниці продукції, таких як години прямої праці, машино-години та вартість прямих матеріалів. Використання єдиної ставки накладних витрат має таку перевагу як простота, і зменшує вимоги до збирання даних. Для ілюстрації цих двох характерних рис наведемо приклад 3: сума накладних витрат (з попереднього прикладу) становить 9600 грн. Припустимо, що бюджетна кількість годин прямої праці становить 4800 годин. Відповідно нормативна ставка накладних витрат визначається так:
Ставка накладних витрат = 9600 грн. / 4800 = 2 грн. на годину прямої праці.
Для замовлення №1 із загальною кількістю відпрацьованих годин 120 сума накладних витрат, віднесених на рахунок «Незавершене виробництво», складає 240 грн. (2 грн. х 120). Для замовлення №2 накладні витрати складатимуть 100 грн. (2 грн. х 50). У порівнянні з віднесенням накладних витрат в системі АВС, маємо меншу кількість розрахунків. Хочу звернути увагу, що для віднесення накладних витрат на замовлення потрібно знати лише ставку накладних витрат і кількість годин прямої праці, використаних замовленням. Оскільки інформація про кількість годин прямої праці вже зібрана для віднесення витрат прямої праці на замовлення, віднесення накладних витрат не потребуватиме ніяких додаткових даних.
На жаль, використання загальнозаводської ставки може суттєво знизити точність віднесення витрат. Використання єдиного чинника витрат на рівні одиниці продукції може не відбивати реального споживання ресурсів окремими замовленнями. Наприклад, третє замовлення, яке потребує 6 замовлень на закупівлю, 200 машиногодин і 100 годин прямої праці, отримає при віднесенні накладних витрат із застосуванням АВС 530 грн. [(6 х 30 грн.)+(200 х 1,50 грн.)+(100 х 0,50 грн.)] і лише 200 грн. (100 х 2 грн.) при використанні ставки на базі показників випуску. Зрозуміло, що собівартість цього замовлення буде заниженою, якщо використовувати єдину ставку, оскільки вплив більш високого рівня використання машин на цьому замовленні та закупівлі ігнорується, в той час як використовується лише єдиний виробничий чинник – кількість годин прямої праці. Це зростання собівартості могло б мати суттєвий вплив на рішення що до асортименту продукції та ціноутворення (серед інших).
Облік фактичних накладних витрат. Щоб проілюструвати, як реєструються фактичні накладні витрати, розглянемо приклад 4:
припустимо, що підприємство понесло такі непрямі витрати:
Сплата оренди 200 грн.
Комунальні послуги 50
Амортизація обладнання 100
Непрямі витрати праці 65
Загальні накладні витрати 415 грн.
Зауважу, що ці накладні витрати відбивають те, що було витрачено по категоріях рахунків, а не по категоріях видів діяльності. Ці ресурси були використані, щоб забезпечити виконання трьох видів діяльності: закупівля, утримання й експлуатація обладнання та інші види діяльності, що виконуються на рівні одиниці продукції. В системі АБС визначення фактичних витрат діяльності потребує, щоб ці витрати були розкриті і віднесені до окремих видів діяльності. Наприклад, скільки витрат непрямої праці відноситься до закупівлі? Якщо існують окремі допоміжні підрозділи, витрати на види діяльності простежуються до них, а потім відносяться до продуктів на основі ступеня споживання видів діяльності продуктами. Що є важливим в даний момент, так це зрозуміти, що фактичні накладні витрати ніколи не записуються на рахунок «Незавершене виробництво». Звичайною процедурою буде записати фактичні накладні витрати в дебет рахунку «Контрольний рахунок накладних витрат». Наприклад, фактичні накладні витрати реєструються таким чином:
Сума обороту по дебету на рахунку «Контрольний рахунок накладних витрат» дає загальну суму фактичних накладних витрат на даний момент часу. Оскільки фактичні накладні витрати записуються в дебет цього рахунку, а розподілені за нормативом накладні витрати в кредит цього ж рахунку, залишок по рахунку «Контрольний рахунок накладних витрат» відбиває відхилення накладних витрат на даний момент часу. З нашого прикладу на кінець місяця фактичні накладні витрати в 415 грн. та розподілені (списані) за нормативом накладні витрати в 340 грн. призвели до виникнення нерозподілених накладних витрат в сумі 75 грн. (415 грн. – 340 грн.).
Зауважу, що загальна сума розподілених накладних витрат від усіх замовлень пройшла по рахунку «Незавершене виробництво»
1.3 Облік готової продукції
Ми вже побачили, що відбувається, коли замовлення виконано. Суми прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та розподілених накладних витрат додаються, щоб одержати виробничу собівартість замовлення. Ця відомість обліку витрат на замовлення потім передається до файлу готової продукції. Одночасно витрати, пов'язані із завершеним замовленням, списуються з рахунку «Незавершене виробництво» на рахунок «Готова продукція». При виконанні замовлення, загальна сума виробничих витрат має бути перенесена з рахунка «Незавершене виробництво» на рахунок «Готова продукція».
Це списання витрат можна проілюструвати такою проводкою:
| 6. Готова продукція Незавершене виробництво | 2320 | 2320 |
Завершення замовлення є важливим кроком для руху виробничих витрат. Собівартість виконаного замовлення повинна бути виключена з собівартості незавершеного виробництва та додана до собівартості готової продукції і нарешті додана до витрат періоду у звіті про прибуток як собівартість реалізованої продукції. Щоб забезпечити точність в обчисленні цих витрат, готується звіт про собівартість виробленої продукції. Важливо звернути увагу на те, що для складання звіту про собівартість виробленої продукції використовуються розподілені накладні витрати. Запаси незавершеного виробництва та запаси готової продукції оцінюються по нормальній собівартості, а не по фактичній.
1.4 Облік собівартості реалізованої продукції
У фірмі, яка застосовує позамовне калькулювання, одиниці продукції можуть вироблятися для окремого клієнта або для поповнення запасів з метою подальшого продажу. Якщо замовлення виконується спеціально для клієнта, тоді, коли замовлення відвантажується клієнту, собівартість закінченого замовлення стає собівартістю реалізованої продукції. Коли виробництво замовлення завершено, будуть зроблені такі проводки:
| 7. Собівартість реалізованої продукції Готова продукція 8. Рахунки до отримання Дохід від реалізації | 2320 3480 | 2320 3480 |
На додаток до цих проводок в кінці кожного звітного періоду (наприклад, щомісячно та щоквартально) готується звіт про собівартість реалізованої продукції. Як правило, відхилення накладних витрат є несуттєвим, а отже списується на рахунок «Собівартість реалізованої продукції». Собівартість реалізованої продукції до коригування на суму відхилення накладних витрат називається нормальною собівартістю реалізованої продукції. Після того, як відбудеться коригування на суму відхилення накладних витрат періоду, результат називається скоригованою собівартістю реалізованої продукції. Ця остання величина з'явиться в звіті про прибуток як витрати періоду.
Проте списання суми відхилення накладних витрат на рахунок «Собівартість реалізованої продукції» часто не робиться до кінця року. Відхилення очікується кожного місяця через коливання обсягу виробництва та нерівномірно понесені фактичні накладні витрати. Протягом року ці місячні відхилення повинні в цілому компенсувати одне одного таким чином, щоб відхилення на кінець року було незначним за припущення, що нормативна ставка накладних витрат прийнята.
Списання суми нерозподілених накладних витрат на собівартість реалізованої продукції потребує такої проводки:
| 9. Собівартість реалізованої продукції Контрольний рахунок накладних витрат | 75 | 75 |
Хочу звернути увагу, що дебетування рахунку «Собівартість реалізованої продукції» еквівалентне збільшенню величини нормальної собівартості реалізованої продукції на суму нерозподілених накладних витрат. Якщо накладні витрати були б надмірно розподілені, проводка стала б зворотною і рахунок «Собівартість реалізованої продукції» треба було б кредитувати (зменшити).
Списання відхилення накладних витрат на рахунок «Собівартість реалізованої продукції» завершує процес опису руху виробничих витрат. Щоб сприяти оглядові цих важливих концепцій, розглянемо наступну ілюстрацію:
Хочу зауважити, що ці проводки підсумовують інформацію, яка міститься у відомостях обліку витрат на замовлення. Хоч зображення руху витрат на вищенаведеній ілюстрації має певну специфіку, наведений зразок руху витрат можна знайти в будь-якій виробничій фірмі, яка застосовує систему нормального позамовного калькулювання.
Проте потоки виробничих витрат не є єдиними потоками витрат, характерними для фірми. Фірма завжди має і невиробничі витрати.
1.5 Облік невиробничих витрат
Витрати, пов'язані із збутовою та загальноадміністративною діяльністю, класифікуються як невиробничі витрати. Відповідно до традиційного визначення собівартості продукту, ці витрати розглядаються як витрати звітного періоду і ніколи не відносяться до продукту. Вони не є складовою потоків виробничих витрат і не належать до категорії накладних витрат, виокремлюючись у повністю самостійну категорію.
Щоб проілюструвати, яким чином обліковуються ці витрати наведу приклад 5: припустимо, що фірма мала такі додаткові господарські операції за місяць:
| Рекламні оголошення Збутові комісійні Заробітна плата по офісу Амортизація офісного обладнання | 75 грн. 125 500 50 |
Можна використати таку складну журнальну проводку для запису цих витрат:
Контрольні рахунки накопичують всі витрати на збут та адміністративні витрати за період. В кінці періоду всі ці витрати будуть показані у звіті про прибуток за звітний період. Описавши облікові процедури для збутових та адміністративних витрат, ми завершили розгляд основ системи нормального позамовного калькулювання.
| Контрольний рахунок збутових витрат Контрольний рахунок адміністративних витрат Рахунки до сплати Нарахована зарплата Нарахована амортизація офісного обладнання | 200 550 | 75 625 50 |
2. Документальні джерела: відстеження окремих видів витрат
Документообіг в умовах калькулювання на замовлення графічно можна зобразити так:
При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленнями. Ми бачили, як витрати по кожному замовленню проходять через рахунки і потрапляють у фінансові звіти. Зараз подивимося пильніше на облік виробництва за замовленнями, зосереджуючись на документах, які є джерелом інформації для складання відомості обліку витрат на замовлення.
2.1 Відомість обліку витрат на замовлення
Кожного разу, коли надходить нове замовлення, готується відомість обліку витрат на замовлення. Згадаємо, що відомість служить основою для заповнення допоміжного журналу до рахунку «Незавершене виробництво» та містить всю інформацію стосовно замовлення.
Деякі компанії вважають, що для ідентифікації замовлення достатньо знати лише ім'я замовника, але якщо компанія виконує все більше й більше замовлень, то часто їй зручніше присвоїти їм номери. Таким чином, ми можемо побачити замовлення №16, замовлення №28, замовлення №57. Можливо, номер замовлення матиме в своїй основі рік, коли починається замовлення, тоді перше замовлення 2004 року буде 2004–1, друге 2004–2 і так далі. Важливим є те, що кожне замовлення унікальне і мусить мати свою особливу, легко визначену назву. Ця назва або номер замовлення очолює відомість обліку витрат на замовлення.
В обліковій системі, яка ведеться вручну, відомість обліку витрат на замовлення є паперовим документом. Проте в сучасному світі більшість облікових систем автоматизовано. Відомість обліку витрат звичайно відповідає запису у головному файлі незавершеного виробництва.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
