18543 (601684), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

На підставі даних звіту про фінансові результати розраховуються різноманітні показники та коефіцієнти, зокрема, показники ефективності господарської діяльності підприємств.

Показники оцінки ефективності господарської діяльності підприємства

1. Чистий прибуток

Розраховується як різниця між загальною сумою прибутку та платежами до бюджету, характеризує суму прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

1. Рентабельність активів:

Чистий прибуток

Загальна сума активів

Визначається, як відношення прибутку до середньорічної вартості усіх активів, тобто показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів, характеризує ефективність управління підприємством.

1. Рентабельність власного капіталу:

Валовий прибуток__________

Чистий доход від реал. продукції

Розраховується, як відношення прибутку підприємства до середньорічної вартості власності капіталу, показує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню капіталу власників.

1. Рентабельність продажу

Характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу (робіт, послуг), розраховується, як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг).

1. Рентабельність продукції

Обчислюється, як відношення прибутку від продажу та собівартості продукції (робіт, послуг), показує скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на одну гривню понесених витрат.

1. Окупність витрат:

Собівартість реалізованої продукції

Чистий доход від реалізації продукції

Характеризує величину витрат, що здійснює підприємство, щоб отримати гривню від продажу продукції (робіт, послуг), обчислюється як відношення собівартості продукції (робіт, послуг) та суми продаж.

1. Чиста рентабельність підприємства

Розраховується, як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості майна підприємства.

Звіт про рух грошових коштів.

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової звітності підприємства.

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів за загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С) БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Мета складання цього звіту полягає у наданні докладної інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові кошти підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у звіті в розрізі трьох видів діяльності операційної, інвестиційної та фінансової.

Саме виходячи з цього переліку видів діяльності та грошових потоків і складена форма звіту про рух грошових коштів. Розподіл діяльності підприємства на три види є елементом облікової політики.

Визначаючи грошові потоки, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельним, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб’єктів, а інше – розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших рівних умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображання галузевих особливостей діяльності підприємства.

В світовій практиці звіт про рух грошових коштів складається за такими методами:

• непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій не грошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю;

• прямі, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати.

П(С) БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання звіту про рух грошових коштів, який полягає у трансформації чистого прибутку (збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а індивідуальні надходження і виплати залишаються поза увагою звіту.

Методика складання звіту про рух грошових коштів

Процес заповнення звіту складається із чотирьох основних етапів:

1. визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. Операційна діяльність є основною діяльністю підприємства. Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної діяльності є надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); надходження орендної плати; виплати працівникам, постачальникам.

2. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності. Для визначення грошового потоку від інвестиційної діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, які мали місце в результаті придбання або продажу необоротних активів, в тому числі віднесених до довгострокових фінансових інвестицій; активів, віднесених до поточних фінансових інвестицій, та інших вкладень, які не розглядаються як грошові еквіваленти.

Операції, які відносяться до інвестиційної діяльності, але не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів (не грошові операції), в звіті про рух грошових коштів не відображаються. Але інформація про такі операції повинна бути обов’язково розкрита в примітках до фінансової звітності.

1. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності. Для визначення грошового потоку від фінансової діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, що мали місце в результаті емісії цінних паперів, викупу власних акцій, виплати дивідендів, погашення зобов’язань за борговими цінними паперами.

Операції, які відносяться до фінансової діяльності, не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів, повинні розкриватися в примітках до фінансових звітів.

1. Визначення чистого руху коштів та узгодження їх залишків. Для складання звіту використовують такі джерела інформації:

   • Баланс;

   • Звіт про фінансові результати;

   • Примітки до фінансових звітів (розшифровка статей балансу і звіту про фінансові результати);

   • Головна книга;

   • Дані по окремим рахункам бухгалтерського обліку.

Визначення, оцінка та функції власного капіталу.

Майно підприємства складається з різноманітних об’єктів обліку-носіїв прав власності окремих суб’єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначається часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності. Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал

Під власним капіталом розуміють ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язень. Цей підхід називають залишковим принципом визначення капіталу. Тобто підкреслюється, що зобов’язанням перед кредиторами відносно активів підприємства надається перевага порівняно з вимогами власників капіталу. Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринкового, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики, що стосується обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів та зобов’язань.

Власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

• Відповідальності та захисту прав кредиторів – показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;

• Довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• Фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

• Самостійності і впливу – розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;

• Кредитоспроможність – при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства за рахунок залучених коштів в допустимих межах;

• Розподілу доходів і активів – частки окремих власників в капіталі є основою при розділі доходів та майна підприємства у випадках його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації і є метою складання звіту про власний капітал.

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображанням активів або зобов’язань, які призводять до зміни власного капіталу. Основними складовими власного капіталу є:

• Статутний капітал;

• Пайовий капітал;

• Додатковий вкладений капітал;

• Інший додатковий капітал;

• Резервний капітал;

• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

• Неоплачений капітал;

• Вилучений капітал.

Зміст по елементної розшифровки залишків власного капіталу наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Зміст складових власного капіталу.

Таким чином, ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 „Власний капітал і забезпечення зобов’язань” дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в звіт про власний капітал.

Таким чином, звіт показує за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства. Для забезпечення порівняного аналізу інформації в наступні звітні періоди підприємства повинна додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Окрім самої форми звіту про власний капітал, необхідно, у примітках до фінансової звітності розкривати додаткову інформацію відповідно до П(С) БО 5.

Використання звіту про власний капітал для потреб управління

Основними внутрішніми користувачами фінансової звітності, зокрема, звіту про власний капітал, є менеджери підприємства. Одним із напрямків їх діяльності є управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно здійснити оптимізацію структури капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова вартість підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового ліверджу.

Фактори, що впливають на формування структури капіталу:

1. Стабільність реалізації продукції. Чим стабільніше здійснюється реалізація товарів та послуг підприємством, тим вище і безпечніше є використання позикового капіталу.

2. Структура активів підприємства:

Чим більш безпечніше з позиції кредиторів структура активів підприємства (вища питома вага оборотних активів, а в їх складі – високоліквідної частини), тим більшими можливостями в залучені позикового капіталу воно володіє.

1. Темпи розвитку підприємства:

Зростаючі підприємства, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу і які мають конкурентноздатну продукцію, можуть залучати для фінансування нових активів велику частку позикового капіталу.

1. Рівень рентабельності активів і власного капіталу:

При високих коефіцієнтах рентабельності підприємство може капіталізувати велику частину прибутку, знижуючи тим самим потребу у власному капіталі.

1. Рівень оподаткування прибутку:

Так як виплата відсотків за використовуваний кредит включається до складу витрат, що знижує суму прибутку, то на підприємствах з високим рівнем його оподаткування більш ефективним є використання позикового капіталу.

1. Відношення кредитів до підприємства:

Не зважаючи на високий рівень фінансової стійкості і платоспроможності, кредитори і оцінці діяльності підприємства можуть керуватися іншими критеріями, що формують його негативний імідж. Це спричиняє відповідній вплив на можливість залучення підприємством позикового капіталу.

1. Кон’юктура фінансового ринку:

В залежності від стану цієї кон’юктури збільшується або знижується вартість залучення позикового капіталу, що впливає на середньозважену вартість капіталу.

Характеристики

Список файлов курсовой работы