17451 (601175), страница 4
Текст из файла (страница 4)
За Планом рахунків гарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:
гарантії, надані клієнтам від імені банків обліковуються як гарантії банкам;
· гарантії, надані банкам від імені клієнтів обліковуються як гарантії клієнтам;
· гарантії, отримані від Уряду України обліковуються окремо.
Такий підхід означає, що кредит, в разі неплатоспроможності контрагента (банку чи суб’єкта господарської діяльності), йому буде наданий, оскільки банк виступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.
Гарантії поділяються на такі:
- гарантії надані;
- гарантії отримані.
Гарантії, які були надані клієнтам і за якими існує реальна ймовірність того, що банк змушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються на відповідних рахунках сумнівних гарантій.
При виконанні зобов’язань за виданими гарантіями у банків виникає дебіторська заборгованість за платежами клієнта, щодо якого надавалась гарантія, який, на жаль, у майбутньому виявився неплатоспроможним. За цих умов актив визнається як сумнівний. Саме тому банк може вимагати від контрагента надання, так званих, контргарантій, що є не що інше як гарантія, щодо якої існує відповідна пов’язана, зворотно надана гарантія. Контргарантії щодо наданих гарантій не мають економічного змісту, а отже, за Планом рахунків не виокремлюються.
Контргарантії стосуються отриманих гарантій і обліковуються за окремим позабалансовим рахунком 9015 «Контргарантії, що отримані від банків».
За умови наявності під оплачену гарантію контргарантії, за якою можливо отримати компенсацію (наприклад, контргарантія від першокласного банку), банку доцільно обліковувати кошти, що сплачені за наданою гарантією за рахунками сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями. Банк, який видав контргарантію, визнає за своїм обліком факт сумнівного кредиту.
Невикористані позабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:
·отримання клієнтом кредиту в межах відкритої кредитної
лінії;
· використання можливостей овердрафту;
· виплати банком коштів у погашення виданої гарантії.
Операції з документарного акредитиву для цілей фінансового обліку поділяються на операції:
· з непокритими акредитивами;
· з покритими акредитивами.
Непокритий акредитив є невідкличним зобов’язанням банку перед продавцем здійснити оплату за товар. Отже, за даним видом акредитиву банк не блокує кошти клієнта для проведення платежів проти отриманих документів (акредитивна форма безготівкових розрахунків), а тому бере на себе можливі кредитні ризики.
У разі відкличного акредитиву, банк фактично не несе кредитного ризику, а тому обліковує такий акредитив позасистемно.
У разі невідкличного акредитиву, банк гарантує сплату зобов’язання свого клієнта перед постачальником. Тому банк несе кредитний ризик і повинен його обліковувати. У момент відкриття невідкличного непокритого акредитиву робиться проведення:
Д-т 9122 Непокриті акредитиви (зобов’язання сплатити)
К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Емітуючий банк перевіряє отримані документи після того, як авізуючий банк поставив на них свою візу. Емітуючий банк додатково ставить свою візу або повідомляє покупця про аномалії в них. У разі правильності документів операція документарного акредитиву закінчена:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9122 Непокриті акредитиви.
У разі авансування покупця емітуючим банком, клієнт фактично отримує торговельний кредит, який обліковується за рахунком групи 204 «Кредити за внутрішніми торговельними операціями» або 205 «Кредити за експортно-імпортними операціями», наприклад: Д-т 2050 Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями К-т 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку. Банком, що підтверджує акредитив, може бути авізуючий банк. При підтвердженні акредитиву банк надає зобов’язання сплатити постачальнику кошти у разі неплатоспроможності покупця та емітуючого банку. Тоді фактично видається гарантія сплатити кошти продавцю на прохання емітуючого банку. Отже, при цьому банк несе кредитний ризик емітуючого банку:
Д-т 9001 Підтверджені акредитиви К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Якщо документи проходять через банк, що підтверджує акредитив, то порядок обліку після отримання документів такий самий, як у разі з емітуючим банком, лише дебітором є банк, а не клієнт. Грошові кошти можуть сплачуватися з рахунку банку-кореспондента, згідно з умовами акредитиву, одразу після перевірки документів або з обумовленою затримкою. У всіх випадках, після перевірки правильності документів, закривається позабалансовий рахунок:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9001 Підтверджені акредитиви.
У разі авансування покупця підтверджуючим банком, коли строк відстрочки закінчився, банк фактично надає кредит емітуючому банку, який обліковується за рахунком групи 152 «Кредити, які надані іншим банкам»:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9002 Акцепти, які надані банкам (сторнування) та Д-т 1523 Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам К-т 2600 Поточний рахунок постачальника або 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку.
Покритий акредитив — це такий акредитив, за яким банк блокує кошти клієнта на окремому рахунку для здійснення можливого платежу проти отриманих документів. Отже, за операціями покритого акредитиву банк не несе кредитного ризику. Блоковані кошти за такими операціями обліковуються за рахунком 26´2 «Кошти в розрахунках».
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки даної роботи, можна дійти наступних висновків.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
- умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
- бланків суворого обліку;
- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).
Бухгалтерський облік указаних цінностей, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
В даній роботі детально розглянуто позабалансові розрахунки банків, адже банки мають величезну частку операцій поза балансом. Суттєвим недоліком є вузькість і недоопрацьованість законодавства у сфері позабалансового обліку, а також обмеженість наукових розробок у цій сфері.
У Додатку А наведено структуру основних типів операцій банку і місце в ній позабалансових операцій.
Особливість позабалансових операцій полягає в тому, що значна їх частина є зобов'язанням банку зробити активну (рідше - пасивну) операцію при настанні (виникненні) певних, наперед обумовлених умов. Таким чином, особливістю більшої частини позабалансових операцій є їхній умовний характер, тому вони часто називаються умовними зобов'язаннями.
Позабалансові операції - не нове явище в світовій банківській діяльності. Кредитні установи і раніше проводили їх окремі види, наприклад трастові (довірчі) операції, форвардні валютні операції, операції з документарними і резервними акредитивами. Але до недавнього часу об'єм забалансової діяльності був відносно незначний і не визначав обличчя банківської системи. Положення різко змінилося на початку 80-х рр.
Позабалансові операції перетворилися на один із провідних напрямів банківській діяльності. Доходи від них грають все зростаючу роль у формуванні банківського прибутку. Найбільший розвиток позабалансова діяльність отримала у американських банків. Налічується більше тридцяти різновидів позабалансових операцій, які дозволяють банкам вирішувати наступні основні задачі:
•страхування і перерозподіл ризиків між учасниками ринку, особливо кредитового і ринкового;
•розширення доступу до кредитних ресурсів і зниження вартості запозичень;
•отримання додаткового прибутку і підвищення прибутковості активів;
•збереження потрібного органами банківського нагляду співвідношення між капіталом і активами при збільшенні об'єму операцій;
•управління активами і пасивами;
•проведення спекулятивних операцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99
10. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.
11. Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29. 12. 2000 р.
12. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін до Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" від 07.12.2000 р. №315
13. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" №196 від 30.09.98 р.
14. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку" №186 від 19.04.2001 р.
15. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
16. АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика", ВАТ ЄДРПОУ 00382214, 2002 рік, річний звіт.
17. Батищева Н. Облік оплати праці за національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік. -2000. -№71. -С. 4.
18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
19. Борис Юровський, Віталій Шеломков, Марія Карпушенко – «Як розкривати інформацію про облікову політику у річному звіті».//Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. -2001. -№ 6 (268). -С. 20
20. Бутинецъ Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.
21. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.
22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
23. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред. Н.В. Кужельного. – К.:А.С.К., 2001. – 624 с.
24. Гуйда Л. Облікова політика. // Галицькі контракти. - 2004 р. -№ 3. -С.17.
25. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. – 349 с.
26. Ільяш Л. Облікова політика підприємства: від аналізу до наказу. // Головбух. -2001. -№ 51(153)
27. Каруца С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал). -2002. -№ 1.
28. Киян І. З чого почати бухгалтерський звіт у новому році? // Баланс. -2007. -№ 1(334). -С. 49.
30. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за П(С)БО // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. - №8. - С. 19
31. Кушина О. Про облікову політику підприємства.// Баланс. -2000. - №5. -С. 45
32. Левітан О. Наказ про облікову політику: основні моменти. // Податкове планування. -2006. -№ 1. -С. 69.
Додаток А
Структура типів операцій українських банків
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
