17088 (601036), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Українські і російські фахівці розраховують аудиторський ризик за такою факторною моделлю:

АР = ВР*РК*РН, (1.1)

де АР — загальний аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення, РК — ризик системи контролю.

Аудиторський ризик виявляється у зв'язку з тим, що дії аудитора відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впевненим у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності інформації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди перебуває між 0 і 1 (або 0 та 100 %). При цьому важливо зазначити такі важливі моменти:

- аудитор не може повністю довіряти системі обліку і внутрішньому контролю підприємства;

- аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рівень невиявлення помилок (наприклад, понад 50%) при високих ризиках системи обліку і внутрішнього контролю. У цьому випадку загальний аудиторський ризик буде також дуже високим, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважатиметься такою, що проведена не належним чином;

- аудиторська перевірка буде вважатись незадовільною, якщо аудитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю підприємства. В сучасних умовах для аудитора все більшого значення набуває підприємницький ризик.

Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями, з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства [24, c.70].

Підприємницький ризик аудитора – це, по-перше, небезпека виставлення претензій клієнтами та іншими сторонами, зацікавленими в результатах аудиту, а, по-друге, небезпека виникнення фінансових втрат від заняття аудиторською діяльністю. Такий ризик є характерним для кожного виду підприємницької діяльності і може призвести до банкрутства будь-яке підприємство. З огляду на ці причини підприємницький ризик аудиторів, на відміну від економічних суб’єктів, що перевіряються ними, має додаткові аспекти, від яких аудиторам у міру можливості варто позбутися в разі кожного нового замовлення [24, с.71].

В даному випадку підприємницький ризик відповідає властивому ризику.

Оцінку аудиторського ризику через підприємницький ризик наведено в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик

Чинник ризику	Оцінка чинника ризику	Рівень підприємницького ризику	Рівень ризику, %
Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство	Фінансова криза	Вище середнього	68
Визначення галузі функціонування підприємств	Сповільнений розвиток	Середній	55
Політика управління на підприємстві	Активна	Середній	40
Система контролю на підприємстві	Середній	Вище середнього	64
Результати аудиту минулих років	Позитивні	Низький	20
Частота змін керівництва	Незмінна	Низький	15
Фінансовий стан підприємства	Середній	Середній	45
Ймовірність виникнення судових спорів	Мала ймовірність	Низький	18
Репутація управлінців і власників	Позитивна	Низький	14
Досвід роботи	Середній	Вище середнього	67
Власність	Приватна	Нижче середнього	29
Розуміння клієнтом ролі та відповідальності аудиту	Існує	Середній	40
Місце розташування компанії	Не вдале	Середній	42

Отже, на основі табл. 1.2, порахуємо рівень властивого ризику:

ВР=(68+55+40+64+20+15+45+18+14+67+29+40+42)/13=39,77%

Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю і аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки які можуть трапитися у системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно попереджені та виправлені персоналом підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Ризик невиявлення в зв’язку з недосвідченістю студента-аудитора становитиме, на мою думку, 20%.

Ризик системи контролю становитиме, на мою думку, близько 15%, так як, хоча на підприємстві і відсутня спеціальна Служба внутрішнього контролю, сам рівень контролю на ньому досить високий і ведення обліку контролюється з допомогою головного бухгалтера, стаж роботи якого практикуючим бухгалтером достатньо великий.

Отже ми можемо одержати загальний аудиторський ризик скориставшись вищевказаною формулою:

АР = ВР*РК*РН=0,3977*0,20*0,15=1,2%

Отже, рівень загального аудиторського ризику становить 1,2%.

1.5 Планування проведення аудиту

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування, яке здійснюється з метою надання ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, та виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов’язане з визначенням його цілей і задач, відповідальності і обов’язків аудиторів.

Слід пам’ятати, що на відміну від інших процесів управління планування аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

- мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв’язку з цим аудитори не мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;

- кожний суб’єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;

- проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідності, помилки, фальсифікації і порушення чинних законодавчих та нормативних актів.

Таким чином, планування — це процес, який дає можливість найбільш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику, більш грунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки [22, c. 85].

Планування аудиту повинно оформлятися документально. Відповідно до Національного нормативу аудиту «Планування аудиту» № 9 передбачається складання двох документів: загальний план та програма аудиту. Також за необхідності складається порядок змін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту.

Для складання плану проведення аудиту слід розробити План (Додаток В) та Програму (Додаток Д) проведення аудиту дебіторської заборгованості у ТзОВ «Інтер-Синтез». В процесі планування аудиторської перевірки для кожного аудитора складається план графік проведення аудиту (Додаток Ж) та видається завдання на проведення аудиту (Додаток З).

Основою для складання плану аудиту є так званий запитальник аудитора (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Запитальник аудитора

Після складання плану аудиторської перевірки складається програма аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез» Аудиторська програма розробляється з моменту конкретизації загального плану аудиту відповідно до додатка до національного нормативу аудиту «Договір на проведення аудиту» № 4 (Додаток Б).

Програма аудиту містить перелік питань за окремими темами, видами і напрямками очікуваних робіт, що підлягають перевірці, час проведення, види аудиторських процедур (за який період часу слід перевіряти, спосіб контролю). В аудиторську програму також вносять перелік об'єктів аудиту за його напрямками, терміни проведення. Наявність програми, крім того, забезпечує контроль за своєчасним і якісним використанням аудиторських процедур.

Після складання плану та програми аудиту аудитор погоджує їх з керівником ТзОВ «Інтер-Синтез». І пізніше керуючись даним планом і програмою аудиту аудитор здійснює перевірку фінансового стану підприємства, правильність ведення синтетичного і аналітичного обліку дебіторської заборгованості, правильності документального оформленння, законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку дебіторської заборгованості, правильності та достовірності відображення інформації про дебіторську заборгованість у звітності. І на основі цього аудитор здійснює складання аудиторського звіту і надає інформацію про недоліки у структурі контролю [20, c.41].

Характеристики

Список файлов курсовой работы