16904 (600967), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Групування витрат на прямі та непрямі залежить від особливостей діяльності підприємства, номенклатури виробництва, організаційної структури, технологічного процесу тощо.
Наприклад, якщо у цеху виробляють один вид продукції або декілька видів продукції в умовах ритмічного виробництва, то витрати на амортизацію та утримання обладнання будуть прямими. Якщо в цеху виробляють значну номенклатуру продукції, особливо в умовах неритмічного виробництва, то названі витрати будуть непрямими.
На більшості видів виробництв до прямих відносять витрати на оплату праці робітників виробництва та витрати на основні матеріали.
Облік матеріалів, витрачених на виробництво Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що увійшли в звітному періоді у собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку яких розпочато. Всі інші залишки матеріалів: на робочих місцях, у цехових коморах, вважаються запасами і обліковуються на дебеті рахунка 20 "Виробничі запаси".
Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за визначеною для окремих груп матеріалів оцінкою, за якою вони і включаються до собівартості продукції. При відпуску основних матеріалів зі складу у первинних документах на списання вказується напрям їх використання (вид виготовлюваної продукції, номер замовлення та ін.). За допоміжними матеріалами вказують напрям використання лише за умови, шо вони сприяють процесу виробництва або забезпечують його за одним видом продукції.
Для потреб фінансового обліку необхідна інформація про витрачання матеріалів за окремими класифікаційними групами у звітному періоді на підприємстві в цілому.
Облік витрачання матеріалів у звітному періоді визначають за такими методами:
- документування;
- інвентарний;
- партіонний.
При використанні методу документування на підставі первинних документів (лімітно-збірних карт, накладних, вимог) визначають фактичне витрачання матеріалів звітного періоду. Розрахунок кількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичного виробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно використовувати на підприємствах, що не мають незавершеного виробництва.
При інвентарному методі в кінці кожного звітного періоду проводять інвентаризацію залишків невикористаних відпущених зі складу на виробництво матеріалів. Після цього визначають вартість фактично використаних матеріалів: до початкового залишку на робочих місцях і в цеховій коморі додають відпущені матеріали і віднімають кінцевий залишок. Інвентарний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочата на кінець звітного періоду. Інвентарний метод доцільно використовувати на підприємствах, що потребують наявності залишків матеріалів у цехах, а також мають незавершене виробництво на кінець звітного періоду [17].
Партіонний спосіб обліку витрат матеріалів на виробництво використовують у виробництвах, де можливо здійснювати контроль за кожною партією розкрою. Наприклад, розкрій металів, тканин, шкіри тощо. При цьому попередньо визначається вихід деталей за окремою партією, який заноситься в Акт розкрою. Порівняння фактичного витрачання матеріалів з розрахунковим дає можливість проконтролювати виконання норм витрат матеріалів та виходу продукції.
Наведені методи обліку матеріалів дають можливість не тільки визначати фактичне витрачання матеріалів, а й виявити відхилення від встановлених норм.
При відпуску матеріалів на виробництво в межах норм складаються облікові записи:
Дебет 23 "Виробництво";
Кредит 20 "Виробничі запаси";
Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".
При відпуску прямих матеріалів понад визначені норми слід зробити записи на рахунках:
Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції";
Кредит 20 "Виробничі запаси";
Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".
Аналітичний облік запасів за синтетичними рахунками ведеться у відомості М-11, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. за № 356 "Про затвердження методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку".
Поля кодів форми М - 11 заповнюються у тому випадку, коли на підприємстві застосовується система кодів. Списання матеріалів на виробництво в цехах здійснюється на основі нарядів на виконання робіт, з урахуванням норм на списання сировини та матеріалів на виробництво одиниці продукції.
Рис. 2.4 Загальний вигляд форми М - 11
Понаднормативне витрачання матеріалів не відноситься на собівартість продукції (робіт, послуг), а включається до собівартості реалізованої продукції.
Матеріальні витрати зменшуються на суму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.
Повернені відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частково або повністю свої споживчі якості, через що використовуються з вищими витратами або не використовуються за прямим призначенням.
Прямою вважається заробітна плата робітників, зайнятих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат [21].
При відрядній формі оплати праці заробітна плата робітників відноситься на об'єкти обліку витрат за первинними документами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється у калькуляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. При погодинній оплаті праці заробітна плата робітників розподіляється за видами виробів, за процесами тощо і є прямою статтею калькуляції. Додаткова заробітна плата, премії та доплати робітникам розподіляються пропорційно до основної. Одночасно з розподілом заробітної плати створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резерв створюється у відсотку до фонду основної та заробітної плати робітників з урахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів.
При цьому складається така кореспонденція рахунків: Дебет 23 "Виробництво";
Кредит 471 "Забезпечення виплат відпусток".
Сума резерву визначається до собівартості виготовленої продукції при його створенні.
При нарахуванні прямої заробітної плати робітникам складається проводка:
Дебет 23 "Виробництво";
Кредит 661 "Розрахунки за заробітною платою".
Якщо заробітна плата нараховується понад встановлені норми, то її сума відноситься на собівартість реалізації. При цьому складається кореспонденція:
Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції";
Кредит 661 "Розрахунки за заробітною платою".
При цьому аналізуються напрямки і причини відхилень, встановлюються винуватці.
Основою для обліку витрат робочого часу є наряд.
При заповнені наряду необхідно користуватися міжгалузевими укрупненими нормативами часу на роботи, що виконуються на відповідних верстатах для різних типів виробництв, державним стандартом України ДСТУ 2961 - 94 та Галузевою угодою на відповідний рік, яка всановлює умови організації, оплати та охорони праці, пільги та соціальні гарантії на промислових підприємствах [3].
Розробку, видавництво та росповсюдження в Україні нормативних матеріалів з міжгалузевих норм праці та інших нормативно-методичних матеріалів здійснює "Центр продуктивності" Міністерства праці та соціальної політики України.
Рис. 2.5 Загальний вигляд наряду
Віднесення до інших прямих витрат залежить від особливостей виробництва. Якщо в цеху випускається один вид продукції або декілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямих витрат можуть відноситись:
- амортизація основних засобів виробничого призначення;
- амортизація МШП;
- витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
- відрахування на соціальні заходи;
- інші витрати.
Нарахування амортизації за основними засобами здійснюється за визначеними обліковою політикою методами для окремих груп основних засобів.
При цьому складається кореспонденція рахунків:
Дебет 23 "Виробництво";
Кредит 131 "Знос основних засобів".
Вартість необоротних МШП списується на витрати виробництва в залежності від методу нарахування амортизації, передбаченою для них обліковою політикою підприємства. Облік допоміжних матеріалів
Допоміжні матеріали відносяться до прямих матеріальних витрат за умови, якщо їх відсутність є значною в структурі витрат і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об'єкти обліку.
Приклад 1. Цех А здійснює виготовлення двох видів фарб, що мають різні складники. Ці два види фарби розливаються безпосередньо у цеху в 3 види тари: 10 л., 8 л., 4 л. У цеху здійснюється їх запакування на піддони відповідно 6 шт., 8 шт., 12 шт. При цьому використовується скотч і картон.
Вартість тари в даному випадку є значною і складає в середньому 1/5 в собівартості виготовленої продукції, в т.ч. вартість скотчу і картону - 0,5%. У зв'язку з цим доцільно вести аналітичний облік витрат на тару за видами продукції. Ці витрати будуть прямими, окрім витрат на скотч і картон, які недоцільно обліковувати (списувати зі складу) за окремими об'єктами обліку. Витрати на ці допоміжні матеріали будуть накладними.
Аналогічно здійснюється облік витрат на МШП, що обліковуються в складі запасів.
Наведені операції відображаються в.обліку:
1. Списання зі складу допоміжних матеріалів за видами продукції, що виготовляється, і віднесення на її собівартість:
Дебет 23 "Виробництво";
Кредит 204 "Тара і тарні матеріали".
2. Списання зі складу допоміжних матеріалів в цех А в розмірі одноденної потреби і віднесення їх на собівартість продукції, що виготовляється:
Дт 91 "Загальновиробничі витрати";
Кт 204 "Тара й тарні матеріали".
Витрати на тару відносяться на собівартість виготовлю-ваної продукції за умови, якщо її запакування здійснюється у цеху.
Облік витрат на соціальні заходи
До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальні заходи за заробітною платою робітників.
Це витрати на нарахування: Пенсійного фонду (31,8 % нарахованого заробітку):
Дт 23 "Виробництво";
Кт 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням".
Фонду соціального страхування (2,9 % нарахованої заробітної плати):
Дт 23 "Виробництво";
Кт 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням".
Фонду соціального страхування на випадок безробіття (2,1 % нарахованої заробітної плати робітників):
Дт 23 "Виробництво";
Кт 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".
До прямих можуть бути включені інші виробничі витрати, які економічно можливим шляхом відносяться на окремі об'єкти обліку витрат. Формування витрат за об'єктами витрат здійснюється в системі управлінського обліку [20].
До складу загальновиробничих відносяться витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами підприємства, а також витрати на експлуатацію машин та устаткування (табл. 2.4).
Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". За дебетом цього рахунка обліковується сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом їх списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні (табл. 2.4).
До змінних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіл змінних виробничих витрат здійснюється за об'єктами за визначеними базами розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Витрати, що змінюються майже прямо-пропорційно, вважаються умовно-змінними.
Витрати на управління і обслуговування виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності будуть умовно-постійними, (табл. 2.4). Витрати, що частково змінюються, вважаються умовно-змінними.
Розподіл постійних витрат за об 'єктами здійснюється за визначеною підприємством базою, виходячи з нормальної потужності.
Нормальна потужність підприємства — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
