16890 (600960), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

– строк оренди становить більшу частину строку корисного використання об’єкта оренди.

Оперативна оренда – це договір, у результаті укладання якого орендар отримує у платне користування від орендодавця майно на строк, менший строку, за який амортизується 90% вартості об’єкта оренди, визначеної на день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативної оренди об’єкт оренди підлягає поверненню власнику і може бути повторно, за договором, переданий у користування орендарю.

Фінансова оренда – це договір, у результаті укладання якого орендар на своє замовлення отримує в платне користування від орендодавця об’єкт оренди на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта оренди, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору фінансової оренди орендований об’єкт переходить у власність орендаря або викуповується ним за залишковою вартістю.

Майно, передане за договором оперативної оренди, залишається на балансі орендодавця. У орендаря таке майно обліковується поза балансом. Майно, передане за договором фінансової оренди, зараховується на баланс орендаря. Передачу і повернення орендованого об’єкта оформляється актом приймання-передачі.

При оперативній оренді орендар відображає отриманий об’єкт за дебетом позабалансового рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в контракті. Орендна плата відображається в складі витрат звітного періоду за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». При поверненні об’єкта оренди він списується з кредиту позабалансового рахунку 01.

При фінансовій оренді орендар відображає отриманий об’єкт у складі основних засобів і нараховує по ньому амортизацію.

Товариство, яке бере в оренду основні засоби, що належить комунальному підприємству, має обов’язково вирішувати питання щодо покриття витрат на роботи, пов’язані з відновленням орендованого майна, оскільки воно має обліковуватися на балансі орендодавця, який і повинен нараховувати амортизацію.

Проте власник майна не може її використовувати для відновлення об’єктів, бо нараховану суму він має відносити не на витрати, а на зменшення статутного капіталу.

Не може взяти на себе покриття витрат на відновлювальні роботи і орендар, оскільки для цього він має отримувати значні суми прибутків від операційної діяльності.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів за вартістю об’єкта оренди є фінансовими витратами і відображається в фактично отриманій сумі, що відноситься до звітного періоду на субрахунку 952 «Інші фінансові витрати». Кредиторська заборгованість перед орендарем обліковується за кредитом субрахунку 531 «Зобов’язання з фінансової оренди». Заборгованість, що буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу переоформлюється на поточну: дебет субрахунку 531 «Зобов’язання з фінансової оренди» і кредитом субрахунку 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті».

Оперативна оренда (лізинг) – це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, який не Перевищує строк їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням цих засобів їх власнику після закінчення строку оренди.

Фінансова оренда (лізинг) – це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з метою наступної їх передачі в користування орендарю на строк, який не перевищує строку повної амортизації таких засобів, з обов'язковим наданням права власності на ці основні засоби орендарю після закінчення строку оренди.

Облік операцій по оперативній оренді. Передача і повернення об'єкта оренди оформляється актом приймання-передачі. Орендодавець зданий в оренду об'єкт основних засобів продовжує обліковувати на рахунку 10 «Основні засоби», тільки переміщує його інвентарну картку в окремий розділ картотеки. Орендар прийняті в оренду основні засоби зараховує на за балансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою вартістю орендодавця, зазначену у договорі оренди, із збереженням інвентарних номерів орендодавця. Регістрами аналітичного обліку служить копія інвентарної картки орендодавця (або виписка з інвентарної книги), що додається до акта приймання-передачі. У разі повернення орендодавцю раніше прийнятих в оренду об'єктів орендар списує їх з за балансового рахунка 01 «Орендовані необоротні активи».

По переданих в оперативну оренду основних засобах орендодавець протягом строку оренди щомісячно нараховує амортизацію з відображенням на дебеті рахунка 23 «Виробництво» (окремий субрахунок для обліку витрат по орендних послугах) у кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».

Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка 23 «Виробництво», списують з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Орендна плата, як правило, включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення орендованого майна, частку прибутку (орендний процент), який одержує орендодавець за передане в оперативну оренду майно, і податок на додану вартість.

Відповідно до п. З Методики в орендну плату не входять оплата послуг, які згідно з договором зобов'язується надати орендодавець, а також витрати на утримання орендованого майна і витрати, пов'язані з відшкодуванням витрат орендодавця по сплаті податку на землю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.96 №378 платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі. Оскільки власником землі або землекористувачем є орендодавець приміщень, він і є платником податку на землю.

Для включення комунальних платежів до складу валових витрат орендаря (в розмірах, погоджених з орендодавцем відносно кількості спожитих послуг) необхідно, щоб ця сума відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.3.9) була підтверджена розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. До валових витрат орендодавця комунальні послуги, самостійно оплачені орендарем, не належать.

При оренді автомобілів необхідно керуватись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно із статтями 1.8 та 5.2 цього Закону платникам податку дозволяється заключати договори оренди основних засобів, у тому числі автомобілів, як з юридичними, так і фізичними особами, а вартість орендної плати за легкові і вантажні автомобілі включати до валових витрат. Разом з цим ст. 5.4.10 Закону забороняється включати до валових витрат витрати на пальне і мастильні матеріали, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням і паркуванням легкових автомобілів.

Що ж стосується витрат по експлуатації вантажних автомобілів, то Законом не передбачено обмеження щодо включення їх до складу валових витрат.

Орендна плата, сплачена орендарем у рахунок наступних звітних періодів (місяця, кварталу, року), відображається по дебету рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». У міру настання відповідних періодів, яких стосується сплачена наперед орендна плата, рахунок 39 кредитується в кореспонденції з дебетом рахунків по обліку витрат виробництва або обігу (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін.) Якщо за умовами договору на оперативну оренду основних засобів передбачено добудову, дообладнання, реконструкцію або модернізацію об'єкта оренди орендарем, то такі витрати обліковуються як капітальні інвестиції І після закінчення робіт зараховуються до складу власних основних засобів. При поверненні об'єкта оренди орендодавцю його балансова вартість збільшується на вартість добудови, дообладнання або модернізації і з врахуванням нарахованого зносу відображається в порядку, передбаченому для обліку:

а) продажу основних засобів, якщо орендодавець відшкодовує вартість робіт орендарю;

б) безоплатної передачі основних засобів, якщо вартість робіт орендодавцем не відшкодовується.

Орендодавець при поверненні об'єкта оперативної оренди збільшує його первинну вартість на вартість добудови, дообладнання і реконструкції і з урахуванням нарахованого зносу відображає в порядку, передбаченому для обліку операцій:

а) по придбанню основних засобів, що були в експлуатації (якщо орендодавець відшкодовує вартість робіт);

б) по безоплатному надходженню основних засобів (якщо вартість виконаних робіт орендарю не відшкодовується).

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв'язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

При нарахуванні амортизації основних засобів застосовуються наступні методи:

1. Прямолінійний метод.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

4. Кумулятивний метод.

5. Виробничий метод.

6. Податковий метод.

Відповідно до прямолінійного методу річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

1. встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

2. визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

3. розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Відповідно до методу зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації й річної норми амортизації.

Порядок нарахування амортизації при використанні методу зменшення залишкової вартості:

1. встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

2. визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

3. розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

4. розраховується річна норма амортизації;

5. річна сума амортизації розраховується множенням первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації; розраховується за формулою 1.2:

(1.2)

або:

1. річна сума амортизації розраховується множенням залишкової вартості на початок звітного року на річну норму амортизації; місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік корисного використання на 12;

2. в останній рік строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів нарахування амортизації здійснюється в розмірі всієї залишкової вартості (мінус ліквідаційна вартість).

Відповідно до методу прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації й річної норми амортизації, що обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

Порядок нарахування амортизації при використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості:

1. встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

2. визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

3. розраховується вартість, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна);

4. розраховується річна норма амортизації за формулою 1.3:

(1.3)

річна сума амортизації розраховується множенням первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на подвоєну річну норму амортизації;

1. місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік корисного використання на 12;

2. в останній рік строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів нарахування амортизації здійснюється в розмірі всієї залишкової вартості (мінус ліквідаційна вартість).

Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об'єктів основних засобів.

Відповідно до кумулятивного методу річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується й кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, які залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

Порядок нарахування амортизації при використанні цього методу:

1. встановлюється строк корисного використання (експлуатації) об'єкта;

2. визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

3. кумулятивний коефіцієнт розраховується за формулою 1.4:

(1.4)

Річна сума амортизації визначається множенням вартості, що амортизується на кумулятивний коефіцієнт.

1. місячна сума амортизації визначається розподілом річної суми амортизації за повний рік експлуатації на 12.

Відповідно до виробничого методу місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство очікує зробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Порядок нарахування амортизації при використанні виробничого методу:

1. встановлюється загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що передбачається випустити з використанням об'єкта (у натуральному вимірнику);

2. визначається ліквідаційна вартість об'єкта;

3. виробнича ставка амортизації;

4. місячна сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше «переносили» свою вартість на вартість готової продукції.

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з цим Законом основні засоби з метою нарахування амортизації поділяються на чотири групи. До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

До другої групи належать автомобільний транспорт; меблі; побутові прилади; інформаційні системи, телефони, конторське та офісне обладнання, устаткування.

До третьої групи належать будь-які інші основні засоби, що не включені до першої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи належить обчислювальна техніка.

Характеристики

Список файлов курсовой работы