16864 (600949), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

4.2 Облік собівартості продукції

Виробництво продукції пов'язане з певними витратами, які мають назву «виробничі». Виробничі витрати – виграти на виготовлення продукції та загально виробничі (накладні) витрати.

Виробничі витрати поділяють на прямі та загально виробничі (накладні) витрати.

До прямих витрат належать:

– прямі матеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється;

куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат);

– прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші. виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції. виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

– інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку).

До загально виробничих (накладних) витрат належать:

– витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та ін.);

– амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

– амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

– витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

– витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищення її надійності та ін.);

– витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

– витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

– інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.).

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.

До постійних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом. які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) за нормальної потужності. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на виробничу собівартість, а витрати понаднормові – на фінансові результати). Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загально виробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їхньої фактичної величини.

До змінних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно (чи майже так) змінам обсягу діяльності. Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та Ін.), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Таким чином, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

– прямі виробничі витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– інші прямі витрати;

– загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.

Синтетичний облік виробничих витрат. Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. №291, відображають на таких рахунках:

а) на рахунку 23 «Виробництво» обліковують витрати на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

б) на рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображають собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок). Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включають до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

На субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості готової продукції, відвантаженої протягом звітного періоду.

На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» ведеться облік собівартості реалізованих товарів, яка визначається згідно з П(С) БО 9 «Запаси».

На субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» ведеться облік собівартості реалізованих протягом звітного періоду робіт і послуг.

Наприкінці звітного періоду сальдо з дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» списується на рахунок 79 «Фінансові результати»;

в) на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати* ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією машин і обладнання.

Загальновиробничі витрати за вирахуванням повернення та вартості надлишків щомісяця або щокварталу списують на рахунок обліку витрат на виробництво за видами витрат і включають до собівартості продукції (робіт. послуг).

Цим рахунком користуються підприємства всіх видів діяльності, крім торгових. На дебеті рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображають витрати за статтями, а на кредиті – списання кожного місяця (або кварталу) нагромаджених витрат на рахунок 23 «Виробництво» для включення їх до собівартості продукції, робіт, послуг.

Якщо фактичні обсяги виробництва досягли або перевищили очікуваний середній рівень виробництва, загально виробничі витрати списують на рахунок 23 «Виробництво», а відтак включають до собівартості готової продукції (в міру її виготовлення), що обліковується на рахунку 26 «Готова продукція»:

Дт 23 «Виробництво»;

К'Г91 «Загальновиробничі витрати».

Дт 26 «Готова продукція»;

Кт 23 «Виробництво».

У міру реалізації готової продукції вона списується за собівартістю з рахунка 26:

Дт 90 «Собівартість реалізації»;

Кт 26 «Готова продукція».

Якщо фактичні обсяги виробництва не досягли очікуваного середнього рівня, то до собівартості готової продукції (дебет рахунка 26) включають лише частину виробничих витрат. Не включені в готову продукцію накладні витрати списують на рахунок 90 одразу, у період їх виникнення, проводкою:

Дт 90 «Собівартість реалізації»;

Кт 91 «Загальновиробничі витрати».

Для обліку витрат підприємства можуть бути використані рахунки класу 8 «Витрати за елементами». Вони призначені для суб'єктів малого підприємництва та організацій некомерційного спрямування, які використовують їх замість рахунків класу 9, однак можливим є й паралельне використання рахунків цих класів.

На рахунку 80 «Матеріальні витрати» обліковують матеріальні витрати за звітний період. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в П(С) БО 16 «Витрати».

Підприємства малого бізнесу можуть використовувати рахунок 80 та інші рахунки класу 8 замість рахунків класу 9; інші підприємства – як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.

На дебеті рахунка 80 «Матеріальні витрати» відображають суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – їх списання: на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (якщо підприємство не користується рахунками класу 9 – на рахунок 79 «Фінансові результати») або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати); на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.

Рахунок 80 «Матеріальні витрати» має такі субрахунки:

801 «Витрати сировини й матеріалів»;

802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів»;

803 «Витрати палива й енергії»;

804 «Витрати тари і тарних матеріалів»;

805 «Витрати будівельних матеріалів»;

806 «Витрати запасних частин»;

807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення»;

808 «Витрати товарів»;

809 «Інші матеріальні витрати».

На субрахунку 801 «Витрати сировини й матеріалів» ведеться облік витрат сировини й матеріалів, що використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих» ведеться облік витрат купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 803 «Витрати палива та енергії» ведеться облік витрат придбаного палива та енергії всіх видів, що використовуються на технологічні, енергетичні та інші операційні цілі.

На субрахунку 804 «Витрати тари і тарних матеріалів» ведеться облік витрат тари і тарних матеріалів, що використовуються в операційній діяльності.

На субрахунку 805 «Витрати будівельних матеріалів» ведеться облік витрат будівельних матеріалів, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 806 «Витрати запасних частин» ведеться облік витрат запасних частин, які використовуються для ремонту основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.

На субрахунку 807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення» ведеться облік витрат матеріалів сільськогосподарського призначення, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній ній діяльності підприємства.

На субрахунку 808 «Витрати товарів» ведеться облік витрат товарів, що використовуються для виробничо-господарських потреб, тобто продажу іншим особам.

На субрахунку 809 «Інші матеріальні витрати» ведеться облік виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (окремі операції з виробництва продукції, обробки сировини та матеріалів; роботи з випробувань сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві; транспортні витрати, що входять до технологічного процесу виробництва, та ін.).

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» призначений для обліку витрат на оплату праці за звітний період.

Для підприємств малого бізнесу рахунок 81 та інші рахунки класу 8 можна використовувати замість рахунків класу 9, інші підприємства можуть використовувати рахунок 81 для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.

На дебеті рахунка 81 «Витрати на оплату праці» відображають суму визнаних витрат на оплату праці, на кредиті – їх списання на рахунки класу 9, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (на рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не використовує рахунків класу 9) або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати), і на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» має такі субрахунки:

811 «Виплати за окладами й тарифами»;

812 «Премії та заохочення»;

813 «Компенсаційні виплати»;

814 «Оплата відпусток»;

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»;

816 «Інші витрати на оплату праці».

На субрахунку 811 «Виплати за окладами й тарифами» ведеться облік витрат на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 812 «Премії та заохочення» ведеться облік витрат на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення та ін.) відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 813 «Компенсаційні виплати» ведеться облік витрат на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, розмір яких регламентується законодавством.

На субрахунку 814 «Оплата відпусток» ведеться облік витрат на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства, щомісячні відрахування на створення забезпечення оплати відпусток.

Характеристики

Список файлов курсовой работы