16856 (600944), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”. Продукції оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову, то сторнується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис за дебетом 27 і кредитом 23 рахунків на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною

Отже, склад і структура аналітичних рахунків по рослинництву залежить від конкретних умов господарювання в кожному підприємстві.

Особливості обліку в рослинництві і обчислення собівартості продукції.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визнає історичну (фактичну) собівартість одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництво та придбання.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва.

Витрати по окремих культурах і видах тварин складаються як із прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

У рослинництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості-є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства; витрати, що плануються по статтях виробничих витрат (без загальногосподарських) як витрати майбутніх періодів.

Послідовність визначення собівартості продукції.

Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

• розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів на об'єкти планування та обліку витрат;

• обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;

• розподіляють витрати на зрошення, осушення земель, списують послуги бджільництва по запилюванню сільськогосподарських культур;

• розподіляють загальновиробничі витрати;

• визначають загальну суму виробничих витрат по об'єктах планування та обліку;

• обчислюють собівартість продукції рослинництва;

• розподіляють витрати на утримання кормоцехів;

• визначають собівартість продукції тваринництва;

• визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі;

• визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.

Обчислення собівартості технічних культур.

Собівартість 1 ц насіння олійних культур (соняшнику, льону-довгунця, гірчиці, рицини, сої, арахісу тощо) визначають у порядку, встановленому для зернових культур. Витрати ділять на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

При обчисленні собівартості продукції льону-довгунця виробничі витрати на вирощування і збирання відносять на насіння і солому пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами. Собівартість трести льону-довгунця включає вартість соломи і витрати на розстилання, перевертання і піднімання із стелищ.

Собівартість інших луб'яних культур (коноплі середньоросійські, південні тощо) обчислюють аналогічно до собівартості льону-довгунця.

Собівартість 1 ц коренеплодів цукрових буряків (фабричних і маточних) визначають діленням витрат виробництва і збирання (за винятком витрат на збирання і транспортування гички) на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість 1 ц насіння цукрових буряків розраховують діленням загальної суми витрат на масу оприбуткованого кондиційного насіння.

Собівартість тютюнової і махоркової сировини визначають за загальною сумою виробничих витрат і заліковою масою сировини. Витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість 1 ц окремих видів продукції лікарських рослин польового вирощування визначають діленням загальної суми витрат, віднесених на цей вид продукції, на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість продукції трав'янистих одно - і дворічних (коріандр, аніс, кмин тощо) та ефіроолійних культур обчислюють розподілом всіх витрат пропорційно до їх вартості за цінами реалізації. При цьому витрати на вирощування і збирання насіння в повній стиглості зараховують на собівартість насіння. При використанні насіння анісу і фенхелю в стадії молочно-воскової стиглості всі витрати відносять на собівартість ефіроолійної сировини.

По трав'янистих багаторічних ефіроолійних культурах (м'ята перцева, герань великокореневищна, шавлія мускатна тощо) витрати на насіння, вирощування і збирання розподіляють пропорційно до маси продукції, одержуваної щорічно від урожаю.

Витрати на виробництво і собівартість 1ц продукції соняшнику та калькуляція собівартості 1 ц соняшнику вказані у таблиці 3.2. та 3.3.

Таблиця 3.2. Витрати на виробництво і собівартість 1ц продукції соняшника

За даними таблиці 3.2. валовий збір соняшнику збільшився на 4449,7 ц, що відповідно склало 30,4%. Собівартість 1 ц в 2005 році порівняно з 2003 роком збільшилась на 13,33 грн, або 59,1%. Збільшення цих двох факторів призвело до збільшення собівартості виробництва на 355,4 тис. грн.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції чим нижча її собівартість, і навпаки.

Собівартість характеризує якісну сторону всієї виробничої і господарської діяльності підприємства. [1]

Розглянемо собівартість 1 ц соняшнику (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3. Склад та структура

Аналізуючи таблицю 3.3. можемо зробити такі висновки: собівартість 1 ц соняшнику на протязі 3 років змінювалась. Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи в структурі собівартості 1 ц соняшнику збільшилися на 1,41 грн /ц, або 30,85%. Витрати на насіння зросли на 2,72 грн. Витрати на добрива, навпаки, зменшилися на 0,11 грн., або 22%. Витрати на роботи та послуги збільшилися на 5,57 грн., що у відсотковому відношенні склало 68,42%. Також зросли загально-виробничі витрати на 0,29 грн., тобто на 10,28% Збільшилися витрати на ремонт необоротних активів на 0,06 грн. /ц, але зменшилися інші витрати на 0,27 грн., або 27%.

Закриття субрахунку „Рослинництво”.

Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження.

Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.

Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.

Собівартість продукції визначається за видами сільськогосподарських культур.

Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції для реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

При калькуляції вартість побічної продукції виключають із загальної суми витрат.

Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з каналами руху продукції.

Характеристики

Список файлов курсовой работы