16741 (600892), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Статутний Фонд АТ становить 615190 (шістсот п’ятнадцять тисяч сто дев’яносто) гривень, і який поділено на 2460760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку сплачуються передбачені чинним законодавством податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання за рішенням загальних зборів учасників.

ВАТ «Якимівський АГРОС» здійснює первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складає статистичну інформацію, а також надає відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Відомості не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі.

У ВАТ «Якимівський АГРОС» бухгалтерський облік ведеться за журнально – ордерною формою. На підприємстві діє наказ про облікову політику.

Бухгалтерська служба ВАТ «Якимівський АГРОС» складається з однієї особи. На неї покладені обов’язки касира, обліковця, а також головного бухгалтера. На підприємстві не великий обсяг роботи, тому недоцільно утримувати велику бухгалтерську службу.

ВАТ „Якимівський АГРОС” підлягає обов’язковому аудиту, так як в ст.10 Закону „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. №3125-ХІІ, прийнятий Верховною Радою України, зазначені відкриті акціонерні товариства.

2.2. Економічна характеристика ВАТ „Якимівський АГРОС”

Земля – це продукт природи і тільки в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. Земля при правильному її використанні не зношується і не виходить з виробничого процесу, а навпаки її якість покращується.

Виробниче значення і використання землі різноманітне тому, що ґрунти за своїм призначенням поділяються на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

Землі сільськогосподарського призначення – це ділянки землі, які постійно використовуються для сільськогосподарських цілей. До них входять:

• рілля – це ділянки землі, які щорічно використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;

• до сінокосів відносять землі, які спеціально відводяться для вирощування сіна;

• пасовища – це ділянки землі покриті травою і призначені для випасу тварин;

• багаторічні насадження – це ділянки землі, зайняті суспільними, культурними посадками плодово-ягідних, технічних і інших насаджень, від яких продукція надходить на протязі декількох років.

До не сільськогосподарських угідь відносять землі покриті лісом, лісополосами, землі під водою, болотами та інші землі, які не використовуються для сільськогосподарських цілей.

Таблиця 2.1. – Склад і структура земельних угідь ВАТ „Якимівський АГРОС”

Аналізуючи таблицю 2.1. можна зробити висновок, що загальна земельна площа 2006 року, порівняно з 2004 роком, зменшилась на 41,8%. Цю зміну можна пояснити так: у 2005 р. був проданий охрімівський філіал ВАТ „Якимівський АГРОС”, тому з ним було передано 747,7 га сільськогосподарських угідь, а у 2006 р. 170,53 га, які були орендовані, було повернено їхнім хазяїнам.

До виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення належать засоби, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції сільського господарства. Згідно з діючою класифікацією їх поділяють на такі групи:

• будівлі

• споруди;

• пристрої;

• машини;

• робоча худоба;

• транспортні засоби;

• інструмент виробничий та господарчий;

• інвентар;

• продуктивна худоба

• багаторічні насадження.

Основні фонди беруть участь у виробництві кількох циклів (років), зберігаючи при цьому свою первісну натуральну форму, зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблену продукцію частинами, у розмірі щорічного вартісного зносу (амортизації).

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача – виробництво валової продукції сільського господарства у розрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість – вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення у розрахунку на 100 грн. валової продукції.

Під фондоозброєністю праці розуміють розмір основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого сільськогосподарському виробництві.

Табл. 2.2. – Забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання

З таблиці 2.2. бачимо, що основні виробничі фонди зменшились порівняно з базисним роком на 2,3%; вартість валової продукції зменшилась на 74,1%; отримано збиток у розмірі 327,6 тис. грн.; фондозабезпеченність збільшилась на 66,6%; фондоозброєність теж збільшилась на 15,1%; фондовіддача зменшилась на 73%; фондомісткість зменшилась на 62,4%; норма прибутку теж зменшилась.

Таблиця 2.3. – Забезпеченість і ефективність використання оборотних фондів

Аналізуючи таблицю 2.3., можна зробити висновок, що оборотні фонди збільшились на 10,2%, виручка від реалізації теж зменшилась на 48,4%, виходячи з цього коефіцієнт оборотності зменшився на 52,9%, тривалість одного обороту збільшилась у 2 рази.

Трудові ресурси – це частина населення, яка має сукупність фізичних, духовних і розумових здібностей, що дають змогу їй працювати. Забезпечення господарства трудовими ресурсами залишається актуальним питанням. Завжди існує потреба у забезпечені господарства працівниками відповідної кваліфікації і розряду, які є професійними у своїй сфері діяльності.

Таблиця 2.4. – Забезпеченість ВАТ „Якимівський АГРОС” робочою силою і рівень її використання

З таблиці 2.4. видно, що затрати праці зменшились на 29,1%, це зумовлено зменшенням кількості працівників на 15,1% або на 3 чоловіка. Середні затрати праці на одного працівника зменшились на 26,5%, при цьому коефіцієнт використання річного фонду зменшився на 28,6%.

Спеціалізація сільськогосподарського підприємства – це зосередження матеріальних, грошових і трудових ресурсів на виробництво окремих видів продукції, для яких існують найбільш сприятливі умови. Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка відображається за допомогою табличної форми (таблиця 2.5.). Структура товарної продукції визначається, як процентне співвідношення вартості продукції окремих культур і галузей до загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яке приймається за 100%. Місце культур і галузей в загальній сумі вартості визначається їх питомою вагою в структурі вартості товарної продукції. Приймається, що господарство спеціалізується на виробництві даної культури, якщо вона в структурі товарної продукції займає 20% і більше. Додатково вказується як розвинуті галузі продукція яких займає 15 – 20%.

Визначити рівень спеціалізації сільськогосподарського підприємства можна за формулою коефіцієнта спеціалізації:

КС = 100 / ∑Р(2і-1) [2.1]

де: КС – коефіцієнт спеціалізації;

і – порядковий номер виду товарної продукції в ранжованому ряді за їх питомою вагою починаючи з більшого;

Р – питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції.

При коефіцієнті спеціалізації до 0,2 підприємство має низький рівень спеціалізації, від 0,2 до 0,4 – середній, від 0,4 до 0,6 – високий, а більше 0,6 – дуже високий.

Характеристики

Список файлов курсовой работы