Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

У Чорному морі часто трапляється представник родини морські черенки (Solenidae) — звичайний морський черенок (Solen vagkia) з довгою, до 12 см, черепашкою майже прямокутної форми (рис. 22, в). Вони живуть на глибинах до 10 м і можуть дуже швидко закопуватись у ґрунт, виставляючи назовні пару сифонів, а також стрибати реактивним способом за допомогою струменя води, що викидається з сифонів.

У прісних водоймах дуже поширені сидячі молюски родини дрейсеніди (Dreissenidae). Найпоширенішим у водоймах Європи видом є річкова дрейсена (Dreissena polymorpha), трикутна черепашка якої має довжину 4— 5 см і смугастий малюнок (рис. 23). Цей вид проникає в лимани Чорного моря, а також опріснені ділянки Азовського моря. На півдні України трапляється ще й бугська дрейсена (D. bugensis), яка в наш час активно розселюється. Річкова дрейсена бісусом прикріплюється до субстрату і утворює величезні скупчення, обростаючи каміння, сваї, різні гідротехнічні споруди, а також водостоки, труби, по яких вода тече до турбін, захисні ґрати тощо. Це призводить до великих затрат на очищення зазначених споруд.

До ряду венерид належать також дві родини, представники яких пристосувалися до життя в ходах, проточених ними в скелях, вапняках, деревині. Представники родини свердлунових (Pholadidae) свердлять тверді породи за допомогою своєї черепашки. Черепашка фоладід позбавлена лігамента, що різко підвищує взаємну рухливість стулок. Особливе розташування м'язів-замикачів призводить до того, що стулки черепашки поперемінно розсуваються то в передній, то в задній частині. Завдяки таким рухам стулок, озброєних ребрами з шипами та горбками, відбувається свердління субстрату. У Чорному морі поширений свердлуй звичайний (Pholas dactylus).

Представники родини деревоточців (Teredinidae) пристосувалися до свердління деревини. До цієї родини належать два роди: Bankia й Teredo; вони мають видовжене червоподібне тіло, тому їх називають «корабельними червами». Напередньому кінці тіла міститься дуже маленька (1/30 — 1/40 частина загальної довжини тіла) черепашка, озброєна гострими гребенями (рис. 24). При розсуванні стулок черепашки гострі зубці, що є на ребрах стулок, здирають шар деревини.

На задньому кінці тіла містяться два тонких сифони, а також пара вапнякових пластинок — палеток, які захищають тіло молюска, закриваючи вхідний отвір у хід. Стінки ходу молюск покриває зсередини тонким шаром вапнякових відкладів. Тередові використовують деревину не тільки як сховище, а й як їжу. Дрібні частинки деревини перетравлюються внутрішньоклітинно амебоцитами печінки. Крім деревини, в їжу використовуються планктонні організми, які втягуються через ввідний сифон.

Деревоточці пошкоджують деревину. Особливо велику небезпеку вони становлять для дерев'яних споруд причалів, а також для дерев'яних суден. У Чорному морі відомі три види деревоточців: Teredo navalis, T. pedicellatus та Т. utriculus; перші два види проникли в Азовське море.

НАДРЯД ПЕРЕТИНЧАСТОЗЯБРОВІ (SEPTIBRANCHIA)

Перетинчастозяброві — це морські, переважно глибоководні молюски. Вони трапляються лише в морях з океанічною солоністю, тому в Чорному морі їх немає. Цей надряд включає чотири ряди та кілька родин.

У перетинчастозябрових зябра маленькі, редуковані або перетворені на мускулясту перетинку (септу), яка проходить уздовж черепашки і поділяє мантійну порожнину на верхній та нижній відділи. Зяброву септу пронизують кілька отворів, через які сполучаються верхня та нижня камери мантійної порожнини. Черепашка — з редукованим замком. Шлунок повністю вкритий хітиноїдною вистилкою, яка закриває навіть сортувальне поле. Тифлозолі розвинені слабо. Печінка складається з невеликої кількості часток та відкривається в шлунок двома отворами. Нога клиноподібна, з поздовжньою борозною, іноді частково редукована. За способом живлення це хижаки.

Найчисленнішою родиною цього надряд у є родина Cuspidariidae (ряд Cuspidariida), що мають витягнену у вигляді трубки задню частину черепашки, в якій залягають сифони (рис. 25). їхні зябра редуковані. Водообмін у зябровій порожнині здійснюється шляхом почергового скорочення та розслаблення зябрової септи. Різке скорочення зябрової септи забезпечує різке втягування води через ввідний сифон —«вдих». Потім вода переганяється через отвори з нижньої камери у верхню, отвори замикаються, вода викидається через анальний сифон — відбувається «видих». Ці молюски — хижаки, різкими «вдихами» вони затягують у мантійну порожнину дрібних планктонних тварин. Хітиноїдна вистилка шлунка та його м'язові стінки сприяють розчавлюванню та перетиранню здобичі —переважно дрібних ракоподібних. Функцію дихання виконує внутрішня поверхня мантійної порожнини, яка пронизана кровоносними судинами.

Розділ 3. Аналіз наукової та науково-популярної літератури, присвяченої двостулковим молюскам

З метою з`ясування сучасного стану наукових досліджень двостулкових молюсків ознайомилися з такими виданнями: Вестник зоологии, Наука и жизнь, Світ науки, Химия и жизнь, Природа, Юный натуралист, Гидробиологический журнал.

Кількість статей, присвячених двостулковим молюскам розподілена таким чином (таблиця 1).

Таким чином за останні 5 років було опубліковано 28 статей про двостулкових молюсків.

Статті, які надруковані в журналах присвячені наступним питанням:

• значення двостулкових молюсків (молюски займають важливе місце в природних водних системах та відіграють значну роль в живленні риб, спостерігається в деяких випадках, з одного боку і негативна дія молюсків, як наприклад, мідійне обростання гідрологічних споруд, але з іншого боку таким чином мідії стають складовою природного біофільтра);

• морфологія, екологія та систематика (розглядається питання порового апарату раковин молюсків, порівняльний каріологічний аналіз двох видів роду Unio, зміни морфологічних ознак раковин, особливості екології і біології розмноження молюсків, особливості екології та морфології, особливості хоботного апарату цестоди, морфологія та особливості біології молюсків Камчатки та Північних Курил);

• зоогеографія (дослідження донних безхребетних низового Дунаю);

• екологічна фізіологія та біохімія (поліплоїдія і анеуплоїдія у молюсків, особливості накопичення іонів важких металів в організмі двостулкових молюсків, дія деяких амфіфільних речовин і сумішей препаратів на морських молюсків, вплив фенолів на вміст глюкози в організмі перлівниці, вплив умов існування на зв`язування важких металів в організмі молюска);

• методи дослідження (ймовірні напрямки еволюції каріотипів європейських представників молюсків в світі сучасних уявлень про філогенію родини, новий вид фауни молюсків та його діагностика і можливі шляхи інтродукції, дослідження видового складу прісноводних молюсків та стратегія їх охорони, молюски як седиментатори радіоактивних речовин, сезонний ріс деяких прісноводних двостулкових молюсків).

Висновки

Молюски - тварини з м'яким несегментованим тілом, що поділяється на три відділи - голову, тулуб, ногу. Тіло вкрито шкірястою мантією, яка властива лише молюскам. Між мантією і внутрішніми органами знаходиться мантійна порожнина, яка з'єднується з навколишнім середовищем ввідним та вивідним сифонами. Мантія виділяє черепашку, яка виконує 3 функції: захисну; опорну, як зовнішній скелет, до якого прикріплюються м'які частини тіла; рухому.

Кожен рік черепашка збільшується: світла смужка утворюється влітку, темна - взимку. На ній можна побачити річні кільця, за якими ми можемо визначити скільки років живе молюск. Порожнина тіла змішана, утворена залишками первинної порожнини і сильноредукованим целомом. У первинній порожнині, виповненій паренхімою, розташовані внутрішні органи. Залишки целому представлені навколосерцевою сумкою і порожниною статевих органів.

Кровоносна система незамкнена. В них з'являється серце, яке може бути 2-х, 3-х камерним і навіть 5-ти камерним. Кров може бути червоною, рожевою в залежності від концентрації гемоглобіну та блакитною. Нервова система складається із 3-5 пар добре розвинених гангліїв, які або розташовані у різних частинах тіла і з'єднані між собою нервовими тяжами, або зливаються в єдиний, утворюючи праобраз головного мозку. В залежності від розвитку нервової системи розвиваються органи чуття. У них є очі, органи дотику, хімічного чуття (осфрадії), рівноваги /статоцисти/. В них з'являється орган руху - нога. У більшості молюсків розвинені гладенькі м'язи, тому рухи їх повільні. Лише у і головоногих, які активно і швидко рухаються, м'язи поперечносмугасті.

Органами дихання є або зябра, - розташовані у мантійній порожнині, або легені. Функції легень виконують стінки мантійної порожнини, пронизані кровоносними судинами. Органи виділення - нирки являють собою видозмінені метанефридії. Одним кінцем нирка відкривається в навколосерцеву порожнину (целом), іншим - у мантійну порожнину.

Двостулкові молюски поділяється на 3 надряди — Первиннозяброві (Protobranchia), Пластинчастозяброві (Autobranchia) та Перетинчастозяброві (Septibranchia).

Досить багато написано статей та проведено досліджень щодо особливостей будови, фізіологічних функцій, поширення, пристосування до умов існування Двостулкових молюсків, але для вчених ще існує досить широке поле діяльності в даному напрямки досліджень.

Список використаної літератури

1. Бондарёва А. Лечат ли... молюски? // Комсом. знамя. – 1988. - № 3. – С.49 -57.

2. Галина М.С., Петров С.А. Молюски в загрязненном море. // Химия и жизнь. – 1988. - № 6. – С. 52 – 53.

3. Давидов А.І. Молюски-друзі, молюски – вороги. – К.: Знання, 1975. – 48 с.

4. Дунаева Ю.А. Трофейное оружие…. моллюсков.// Биология. – 2003. - № 45. – С. 14 – 15.

5. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. — М.: Просвещение, 1971.

6. Жизнь животных: В 6-ти томах. – М., 1985.

7. Киричок Е. Природные фильтры (Двустворчатые моллюски). // Юный натуралист. – 2003. - № 6.

8. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. – К., 1985.

9. Кораго А.А. Жемчуг. // Природа. – 1990. - № 6. – С. 38 – 43.

10. Конюшин А.В. Пресноводные двустворчатые молюски или Происхождение фауны Австралии. // Природа. – 2000. - № 12. – С. 28 – 36.

11. Коштовності узбережжя: (Черепашки). //Юний натураліст. – 2003. - № 5. – С. 9.

12. Молюски // Книга для чтения по зоологи. – М., 1986. – С. 36 – 49.

13. Незмен Л.П. Речная жемчужница: (Двустворчатый моллюск). // Юный натуралист. – 1991. – № 3. – С. 18 – 19.

14. Петухов С.А. металлические терки моллюсков. // Химия и жизнь. – 1988. - № 11. – С. 42 – 45.

15. Рыбка хвостиком махнула: о колониях моллюсков. // Юный натуралист. – 1999. - № 7. – С. 23 – 24.

16. Сергеев Б.Ф. Кто охотник? (Самый крупный двустворчатый моллюск – триданка). // Юный натуралист. – 1998. - № 10. – С. 12.

17. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. – К., 1965. – 503 с.

18. Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 308 с.

19. Тип Молюски. // Биология./ Под ред. В.А.Глумовой. – Ижевск, 1995. – С. 94 – 98.

20. Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. Т.29. Молюски. – К., 1985.

21. Федяков В.В., Наумов А.Д. Двустворчатые молюски Арктики. // Природа. – 1987. - № 3. – С. 49 – 57.

22. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. — К.: Генеза, 1997.

23. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. Кн. 1-3. – К.: Либідь, 1995.

24. Яновиг Л.М. Розмноження перлівницевих в умовах Центрального Полісся України. Спец.030008 – зоологія. Автореф. дис. канд. біол. наук. – К., 1998. – 16 с.

Додатки

Особливості будови різних представників класу Двостулкові

Рис. 16. Ряд Unionida: європейська річкова перлова скойка (Margaritifera margaritifera) з перлиною: 1 — задній кінець черепашки; 2 — зовнішній лігамент; 3 — передній кінець черепашки; 4 — мантійна лінія; 5 — перлина

Рис. 17. Ряд Mytilida: чорноморська устриця (Ostrea taurica): а - повзаюча личинка; б — молоді устриці, що приросли стулками до субстрату; в — черепашка дорослого молюска; 1 — черепашка; 2 — нога; 3 — лігамент; 4 — нижня (ліва) стулка, що приростає до субстрату; 5 — верхня (права) стулка з морськими жолудями на поверхні

Рис. 18. Ряд Mytilida: а — перлова скойка Pinctada margaritifera; б — Pinna sp.

Рис. 19. Ряд Pectinida: приморський гребінець (Patinopecten yessoensis): а - права стулка ззовні; б — послідовні рухи гребінця; 1 — задній край черепашки; 2 — заднє вушко; 3 — маківка; 4 — переднє вушко; 5, 6 — передній та черевний краї черепашки

Характеристики

Список файлов курсовой работы