10775 (600443), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Дуже часто в прісних водоймах зустрічаються Вертячки денні (Gyrinus marinus) з родини вертячки (Gyrididae). (рис. А. 8.). Ці маленькі блискучі жучки зграйками дуже швидко снують по спокійній поверхні води, описуючи кола і спіралі. Довжина тіла їх досягає 5–7мм. Шкірні покриви вертячок не змочуються і дуже блищать. Ці жуки дуже добре пірнають і можуть довго триматися під водою. Вони залишаються там і в похмуру погоду. Вночі вертячки літають. Серед особливостей будови вертячок привертає увагу будова очей. Кожне із її фасеткових очей перегороджене хітиновою перетяжкою на дві частини, нижню і верхню. Нижня частина пристосована для зору під водою, а верхня – для зору в повітрі. Цікава будова і ніг вертячки – середніх і задніх: вони дуже сплющені і вкорочені, не тільки стегна гомілки, а й всі членники на лапках мають вигляд пластинок. Усі частини ніг дуже рухливі, вони то складаються, то розсуваються. Завдяки особливості будови ніг вертячки дуже швидко пересуваються у воді.
Вертячки – хижаки, що живляться дрібними червяками і членистоногими. Можуть поїдати один одного. [15].
Зимують вертячки в мулі в нерухомому стані. Самкм відкладають яйця в квітні, прикріплюючи їх до водяних рослин, або до інших предметів. Через два тижні з яєць виходять личинки, які опускаються на дно і ведуть хижацький спосіб життя.
У водоймах з стоячою або повільно текучою водою, густо зарослих водяними рослинами, зустрічаються Водяні скорпіони (Nepa cinerea) з родини (Nepidae). Іноді водяного скорпіона можна знайти у береговій зоні швидко текучих водойм – у річках і струмках. Долати течію йому допомагають міцні ноги, за допомогою яких він тримається за водяні рослини. Тіло непи схоже на почорнілий листок з стебельцем. Маленька, з великими очима голова цього клопа має короткий, міцний членистий хоботок. [12]. Пересувається водяний скорпіон дуже повільно, плаває погано, неохоче, найчастіше сидить нерухомо на водяних рослинах, підстерігаючи свою здобич.
Живиться водяний скорпіон різними водяними тваринами, переважно ракоподібними і комахами, а також мальками риб. Помітивши свою здобич, скорпіон викидає першу пару ніг і схоплює жертву. Ці кінцівки мають своєрідну будову і більше нагадують гігантські щелепи, ніж ноги. Видовжені і розширені стегна з внутрішнього боку мають жолобок, в який щільно входять зчленовані одна з одною гомілка і одночленикова лапка, нагадуючи цим складений ножик. Дві інші пари ніг ходильні. Черевце складається з восьми члеників. Сьомий членик – це дихальна трубка, яка складається з двох звернених один до одного жолобків. На початку літа самка відкладає яйця на різні водні рослини. Яйця досить великі, циліндричної форми, з округленими кінцями. Через два тижні з яйця вилуплюється личинка, яка зовнішнім виглядом нагадує дорослого скорпіона, проте її дихальна трубка аоротша. Весь розвиток водяного скорпіона від яйця до імаго триває близько трьох місяців. Наприкінці липня з раніх весняних кладок зявляється нове покоління дорослих комах.
У прісних водах або біля них можна побачити чимало видів клопів, або напівтвеодокрилих. Одним з найбільш поширених з них є Хребтоплав звичайний (Notonecta glauca) з родини хребтоплавів (Notonectidae). Він зустрічається як у стоячих, так і повільно текучих водах. Це один з найбільших водяних клопів, сильний і спритний хижак, з витягнутим у довжину тілом, схожим на човник. [2]. Спинний бік комахи опуклий, зеленуватого кольору, сріблястий і не змочується водою. Зверху на голові розташовані темно0червоні очі. Перші дві пари ніжок короткі, ними хребтоплав захоплює здобич, а також чіпляється на водяні рослини. Задня пара ніг служить для плавання: вони довгі, без кігтиків на кінці і густо вкриті щетинками. Плаває хребтоплав черевцем догори.Загострене тіло з опуклою спиною добре розтинає воду. Хребтоплав може і літати за допомогою добре розвинених крил, пролітаючи іноді вночі великі відстані.
Дихає хребтоплав атмосферними повітрям. На задньому кінці черевця, який при диханні під кутрм виставляє з води, розташовані дихальні отвори. Пірнаючи, хребтоплав бере з собою запас повітря, який зменшує його питому масу.
Живляться хребтоплави, як і інші хижі клопи, живою здобиччю. Схопивши здобич, на яку він нападає знизу, першими чотирма ногами, хребтоплав встромляє в неї свій гострий, короткий хоботок. Після цього, підвісившись заднім кінцем до поверхні води, він повільно висисає свою жертву, що від комахи залишаються лише крила і хітиновий покрив. Великий хребтоплав, якщо його необережно взяти, може боляче вколоти і людину.
Самка відкладає яйця за допомогою яйцеклада в підводні рослини так, що кінець яєчка стирчить з тканини рослини. Через кілька днів на цьомукінці починають просвічувати червонуваті очі майбутньої личинки, а через два тижні вилуплюється личинка. Від дорослої комахи вона відрізняється тим, що не має крил, розмірами і блідим зеленувато-білим забарвленням. Личинки хребтоплава живляться дрібними водяними тваринами. Хребтоплави живуть менш як рік.
Водяний ослик (Asellus aquaticus) з ряду рівноногих – Isopoda підкласу вищі раки – Malacostraca. (рис. А. 1.). Цей вид поширений у заростях невеликих озер і річок. Тіло сплющене, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів.
Живляться водяні ослики рослинами та їхніми рештками. Самка відкладає яйця у виводкову камеру. Тут з них вилуплюються личинки, які в камері тричі линяють. Весь розвиток влітку триває близько трьох тижнів і з камери виходять сформовані рачки, які швидко ростуть, линяють і того самого року влітку дають перше потомство. Розмноження продовжується і на весні наступного року. Живуть рачки близько року. [4].
Бокоплави (ряд Amphipoda ) часто зустрічаються в озерах, ставках і річках з відносно чистою водою. Найпоширенішим видом є Бокоплав озерний (Gammarus lacustris). Тримається рачок біля берега, серед рослинності або під камінням. Тіло його дугоподібно зігнуте, стиснуте з боків, а зверху опукле, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів. Бокоплав може робити у воді різні стрибки за допомогою трьох пар стрибальних черевних ніжок. [16].
Живиться бокоплав рештками рослинних і тваринних організмів. Яйця розвиваються у теплу пору року протягом 2-3 тижнів, у холодний період розвиток триває близько шести місяців. З яєць вилуплюються майже цілком розвинуті рачки, які деякий час залишаються у виводковій камері самки. Живе бокоплав один рік або трохи більше. Бокоплави – корм для риб, тому вони корисні для рибного господарства.
У прісних водоймах живуть численні представники типу членистоногих. Одним з них є Водяний павук (Argyroneta aquatica ). Його ще називають павуком-водянкою, або павуком-сріблянкою. (рис. А. 2.). Найчастіше він зустрічається в стоячих чи повільно текучих водоймах, зарослих рослинами. Молоді павуки мають жовтувато-сірий або жовто-коричневий колір, старі – набагато темніші за молодих, іноді майже чорного кольору. Головогруди широкі, опуклі. На передньому краї головогрудей є вісім пар маленьких, блискучих очей. Основний членик першої пари щелеп – хеліцер, які служать для захоплення здобичі, має отруйну залозу; секрет її виділяється в тіло жертви крізь отвір на кінці рухомого кігтикоподіброго членика хеліцер. На кінці тіла розташовані дві пари прядильних бородавок.[10].
Сріблянка дихає атмосферним повітрям, яке захоплює, підіймаючись на поверхню водойм і висуваючи при цьому черевце якомога вище. При зануренні у воду частина повітря захоплюється павуком у вигляді повітряної плівки, яка вкриває тіло і під водою блищить як срібло. Живиться сріблянка дрібними водяними тваринами (личинками комах, водяними осликами). Нападаючи на здобич, павук обгортає її павутинням і висисає.
Характерна особливість сріблянки – будування підводного гнізда у вигляді дзвона. У дзвоні відбувається і копуляція самки з самцем, самець після цього залишає дзвін, а самка починає перебудовувати його дл ямайбутнього потомства. Розвиток яєць (яких буде від 15 до 160) влітку триває 10-12 днів. Молоді павучки, які вилуплюються з яєць, двічі ліняють, після чого виходять з кокона і швидко починають починають будувати собі маленькі підводні дзвони.
Тривалість життя водяного павука близько 18 місяців.
Крім водяного павука в водоймах часто зустрічається Водяний павук доломедес (Dolomedes fimbriatus). Цей павук на довгих ногах повзає по поверхні води. Сидячи на листі латаття, доломедес підстерігає водяних комах, молюсок, а іноді і пуголовок і мальків риб, за якими він спритно пірнає у воду. Житло павук будує у вигляді гамака. Між стеблами водяних рослин він простягає опірні нитки павутиння і сплітає їх. Потім павук починає наповнювати своє житло повітрям. Підіймаючись на поверхню води, він виставляє задній кінець тіла з води і швидко занурюється у воду, несучи між схрещеними задніми лапками невеликий міхурець повітря. Цей міхурець впускається під павутиння і залишається там. Протягом години павук піднімається до поверхні води не менше як 25-30 разів,зрідка роблячи невеликі перерви для відпочинку. Збудоване житло павука – справжній повітряний дзвін близько 2,5 см заввишки, міцно прікріплений опірними нитками до водяних рослин.
Однією з багаточислених груп павукоподібних є водяні кліщі з ряду кліщі – Acarina. Одним з найпоширеніших представників цього ряду є Кліщ географічний (Hydrachna geographica), що населяє різноманітні водойми. (рис. А. 3.). Живе у заростях підводних рослин, плаваючи серед них або повзаючи по стеблу і дну. Привертає увагу своїм яскравим забарвленням – найчастіше червоним. Довжина тіла деяких з них перевищує 2 мм. Тіло не членисте, більш-менш округле, несе чотири пари шестичленникових ніжок, які закінчуються двома кігтиками. [3]. Ротові органи перетворені на орган, пристосований до висисання. За способом живлення майже всі водні кліщі – хижаки, нападають на дрібних рачків і личинок комах. Кліщів не їдять риби і хижі комахи.
Копуляція починається навесні. Самки відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок і різні предмети. (рис. А. 4.). Шестинога личинка, що формується в яйці, незабаром змінює вільний спосіб життя на паразитичний. Німфа вдруге заляльковується , а з лялечки розвивається дорослий кліщ.
У прісних водоймах живе чимало представників з типу молюски (Mollusca) та двох його класів: пластинчастозябрових, або двостулкових (Bivalvia) та черевоногих (Gastropoda).
З двостулкових молюсків у прісних водоймах найчастіше зустрічаються різні види жабурниць, або беззубок і перлівниць. Однією з найбільш поширених беззубок є Беззубка звичайна (Anodonta cygnea). (рис. А. 12.). Довжина її черепашки досягає 20 см. [11].
Черепашка беззубки складається з двох дуже здутих стулок, які захищають ніжне м'яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні між собою за допомогою замкової зв'язки; протилежний бік називається черевним. На зовнішній поверхні черепашки помітно дещо підвищену частину – це найбільш стара її частина або верхівка. Тупий округлий край черепашки – її передній кінець; задній кінець – більш загострений, видовжений.
Верхній роговий шар черепашки має буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.[14].
Беззубки роздільностатеві. Восени самці через вивідний сифон викидають у воду сперматозоїди, а звідти через ввідний сифон – в тіло самки, на її зябра. У цей самий період самка з отворів яйцеводів відкладає зрілі яйця ( кількість їх досягає 400000 ), які потрапляють на зябра, де й відбувається їх запліднення. При цьому зябра, переповнені яйцями і зародками, що в них розвиваються. Зародки не схожі на дорослу беззубку. Черепашка її трикутна, нижні краї її мають гострі зубці, а від маленької ноги відходить нитка бісусу. Дозріваючи, глоходії виходять з зябрової порожнини самки і викидаються струменем води через вивідний сифон назовні. Часто глоходії приклеюються до шкіри риби і встромляються в неї зубцями черепашки. Тут вони вкриваються епітелієм і живуть кілька тижнів як паразити, а потім залишають свого хазяїна і опускаються но дно водойм у вигляді маленьких сформованих беззубок, здатних до самостійного життя.
Шарівки (рід Sphaerium) з родини Sphaeriіdae. Це невеликі, майже круглі двостулкові молюски. Черепашка жовто-бурого або жовтуватого кольору. Найчастіше зустрічається Шарівка рогова (Sphaerium corneum) з тонкостінною черепашкою, яка має дуже здуту верхівку, розташовану посередині. (рис. А. 13.). Довжина її досягає 1,5 см, ширина – 1,1 см. [10].
Найбільший і найпоширеніший з легеневих молюсків – Ставковик звичайний, або озерний (Limnaea stagnalis). Висота черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина – 3,2 мм. Баштоподібна черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.
Дихає ставковик атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним краєм мантії. Повітря втягується у велику легеневу щілину, стінки якої утворені мантією, пронизаною густою сіткою кровоносних судин. У добре прогрітій воді при 18 – 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох годин.[6].
Живиться ставковик рослинною їжею: листям і стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган, розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Іноді вони поїдають крім рослин і дрібних тварин, риб'ячу ікру та ін. Ставковик гермафродит. Відкладає яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року, починаючи з ранньої весни. Кладка має вигляд прозорої драглистої ковбаски, 45 – 55 мм завдовжки і 7 – 8 мм завширки. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку. В кінці першого року життя звичайний ставковик стає статевозрілим.[18].
Найбільший вид з родини котушок – Котушка рогова (Planorbarius corneus). Діаметр черепашки досягає 3,2 см , висота – 1,2 см. Черепашка твердостінна, блискуча. Темно-бурого кольору. Дихальний і статевий отвори розташовані завжди зліва. Повзаючи за допомогою широкої ноги. Котушка виставляє темне м'яке тіло далеко з черепашки. На голові пара тонких щупальців, на вершині яких розташовані очі. Дихає котушка атмосферним повітрям, підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину. В разі нестачі повітря у котушки є особливий шкірний виріст, який розташований на тілі біля легеневого отвору і виконує роль примітивної зябри. [5]. Живиться рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може їсти сире м'ясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів. Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.
У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
