Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У 1943 р. Резенен у своїй системі лишайників ділить рід Cetraria на дві секції: Stigmatophora i Eucetraria. Проте даний сестематик не описав види у повному об’ємі.

В даний час більшість ліхенологів погоджується із систематикою роду Cetraria за Цальбрукером (1930 р.), згідно якої вид Cetraria islandica входить у секцію Eucetraria роду Cetraria.

В залежності від субстрату цетрарію ісландську одні науковці відносять до групи надгрунтових лишайників, зокрема до групи листуватих і кущистих лишайників, що ростуть на різних грунтах. Деякі ліхенологи відносять цетрарію до груп епілітних і епіфітних лишайників, що ростуть на зам- шілих субстратах (зогнилих пнях і стволах дерев) і дуже рідко — на голих каменях.

В залежності від рН-середовища цетрарія ісландська належить до групи лишайників, які ростуть на сильнокислих грунтах, зокрема даний лишайник росте на кислих грунтах з рН 4,2–4,6. (Питеранс А., 1974).

Ботанічний опис

Цетрарія як лишайник не однорідний рослинний індивідиум, а симбіоз двох організмів, із яких один належить до царства грибів (переважно сумчатих), а інший — до зелених або синьо-зелених водоростей. Обидва ці організми настільки тісно поєднані один з одним, нібито належать до єдиного цілісного організму.

Цетрарія ісландська є багаторічним листовидно-кущевим лишайником, що має кущисту прямостоячу, рідше розпростерту слань або талус, і складається із майже компактних вертикальних лопатей. Лопаті неправильно-стрічкоподібні, шкірясто- хрящові, вузькі, плоскі, заввишки до 10 см і завширшки 0,3–5,0 см, з короткими темними війками зеленувато-брунатні або з різними відтінками коричневого кольору, в залежності від освітлення, біля основи з червонуватими плямами, матові або деколи блискучі з нижньої сторони, деколи світліші або однакового кольору з обидвох сторін. Нижня сторона рясно вкрита білими плямами (псевдоцифелами) різної форми. Краї лопатей дещо завернені доверху. Війки біля основи великі (деколи вони повністю відсутні), висихаючи, набувають темно-коричневого кольору.

У цетрарії іноді розвиваються соредії або апотеції, іноді — соредії або іридії. Апотеції, або плодові тіла, розвиваються на кінцях сильно розширених лопатей. Вони тарілкоподібні, коричнуваті, майже однакового кольору зі сланню, з плоским або дещо опуклим диском до 1,5 см з дещо зубчатим краєм. В апотеціях розвиваються сумки, наповнені спорами, які можна побачити під мікроскопом. Спори одноклітинні, безбарвні по 8 шт. у кожній сумці, еліпсовидні.

Цетрарія ісландська, як і більшість видів роду Cetraria, має надзвичайно повільний ріст у порівнянні із іншими представниками лишайників. Для розвитку даного виду потрібні сприятливі умови з одного боку — для гриба, з іншого — для водорості. Проте деколи ці умови бувають несприятливими. Для більшості лишайників роду Cetraria характерним є інтеркалярний ріст, тобто будь-яка частина лишайника може дати ріст новим особинам, який в умовах Арктики відбувається грубо-механічним і вегетативним шляхом. За допомогою вітру, оленів та людської діяльності кусочки ісландського моху розносяться по тундрі на великі площі, поки не причепившись до субстрату, обломки лишайника не почнуть відростати у вигляді нових особин (Рассадина К. А., 1950).

Ареал, поширення, ресурси

Cetraria islandica є космо-політичним елементом флори земної кулі. Данийлишайникши-Даний лишайник широко поширений в Європі, Азії, Африці, Америці та Австралії. Це — типовий представник соснових борів, дюн, відкритих безплідних просторів. Цетрарія поширена в усій північній півкулі аж до арктичного поясу. Ісландський мох росте в тундрі, сухих соснових борах північної частини лісової зони, в усіх високих горах (у високогірній мохово-лишайниковій тундрі), піднімаючись до висоти 1500 м над рівнем моря і вище. Поширений на кам’янистих і трав’янистих ділянках, на торфовищах, високогірних полянах, в гірських лісах, деколи — на корі старих пнів. Зустрічається в Північній і Середній Європі, у тундрі і лісовій зоні Сибіру, в Україні — в Карпатах. В Європі крім Карпат росте в Альпах, Балканах і Піринеях. Росте безросередньо на грунті, рідше — на прогнилій корі та на старих пнях. У північній частині Росії цетрарія ширше поширена у європейській, ніж в азіатській частині. Росте також у горах Кавказу, Алтаю, Саян і Далекого Сходу.

Цетрарія ісландська росте переважно на піщаних незатінених місцях, подекули утворюючи чисті зарості. Також часто зустрічається у сос-нових борах і в заростях вересу, де росте невеликими групами і поодинокими екземплярами серед інших лишайників, мохів і вищих рослин. Цетрарія є типовою рослиною боліт, лісотундри і тундри, де росте разом з іншими лишайниками.

Цетрарія ісландська є поліморфним видом, у якого в залежності від освітлення, зволоження та інших факторів змінюється як забарвлення, так і розміри лопатей і слані. Цетрарія ісландська розвивається тільки в умовах частого повітря у екологічно чистих регіонах. Завдяки вказаному фактору цетрарія є індикатором чистоти у промислових індустріальних районах. Даний фактор може знайти безпосереднє практичне застосування в наш час при вирішенні глобальних екологічних проблем.

Лишайники - індикатори кислотних дощів

Азотне забруднення є екологічною проблемою, що привертає всю більшу увагу у Великобританії і Західній Європі протягом останніх десяти років. За минуле сторіччя концентрація нітратів в дощовій воді на території північно-західної Європи збільшилася приблизно в три рази. Оксиди азоту, згорання, що утворюються в результаті, а також що поступають безпосередньо в грунт в сухому вигляді, приводять до підвищення концентрації нітратів в осіданнях. Можливо, викиди аміаку в результаті інтенсивного розвитку скотарства збільшувалися ще різкіше. Дешеві методи вимірювання змісту аміаку в повітрі (дифузні трубки) все ще не до кінця розроблені, і найбільш докладні карти, що показують викиди аміаку в різних районах Великобританії і Нідерландів, створювалися за наслідками інвентаризацій худоби.

Хімічний склад дощової води у Великобританії вимірюється щонеділі на 32 ділянках в сільській місцевості, розкиданих по всій країні. Дані, отримані на цих ділянках, показують, що існують заметниєразлічия по районах відносно концентрації як нітратів, так і амонія. Особливу заклопотаність викликає те, що надходження в середу азоту, що збільшується, приведе до екологічних змін в екосистемах з обмеженим змістом азоту, таких як пустки і альпійська тундра. Існують свідоцтва того, що Calluna-пустки і високогірні Racomitrium-nycтоши захоплюються продуктивнішими трав’янистими рослинами, папоротями (наприклад, Pteridium aquilinum) і мохами. Найбільш яскраво виражені приклади таких змін спостерігаються в Нідерландах, де Calluna-nycтоши трансформувалися в трав’яні угіддя.

Викиди аміаку відбуваються практично на рівні грунту; надходження його йде поблизу джерел емісії. З іншого боку, оксиди азоту викидаються через високі труби і транспортуються “через континенти”. Існують побоювання, що кислотний дощ, що формується в Західній і Центральній Європі і промислових районах Північної Америки, викликає “добриво”, в основному, обмежених в азоті екосистем тайгових арктичних регіонів. Проте ситуація тут ускладнюється тим фактом, що велика частка щорічних опадів випадає у вигляді снігу. Відповідно, велика частина азоту, що щорічно поступає, звільняється у відносно короткий відрізок часу, під час весняного танення снігу. Це може призводити до того, що велика частина забруднюючого азоту, що міститься в талій воді, мине наземні екосистеми, оскільки наземна біота недостатньо активна в цей час. роки для того, щоб уловити цю притоку азоту. Так це чи ні, на даний момент невідомо.

Розділ 2. Вивчення лишайників в шкільному курсі біології

2.1 Урок на тему: «Лишайники»

Мета: Ознайомити учнів з кількістю видів лишайників, будовою. Способом живлення лишайників, розмноженням, значенням у природі та житті людини.

Основні терміни: слань, корковий шар, зелений шар, серцевина.

Обладнання: таблиця “відділ лишайники”.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Перевірка знань учнів.

Дидактична гра “Дослідницька робота” – на попередньому уроці вчитель задав учням виростити цвілевий гриб та написати доповідь-спостереження. Учні демонструють вирощений гриб, окремі учні характеризують та розповідають свої спостереження інші учні можуть доповнювати відповіді товаришів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя про значення лишайників.

Значення лишайників у природі полягає передусім у тому, що вони є кормом для деяких травоїдних північних тварин. Полярні олені взимку харчуються тільки лишайниками з роду Кладонія, які називають ягелем (близько 50 видів).

Людина також використовує лишайники для власних потреб. Завдяки тому, що в них малий приріст, а в складі талому є гриб, лишайники можуть слугувати індикаторами (показниками) стану навколишнього середовища. Наприклад, якщо в даній місцевості забруднене повітря, випадають кислотні дощі або в ґрунт потрапляють отруйні речовини,— лишайники швидко гинуть.

Населення північних широт здавна використовує як засіб проти хвороботворних бактерій лишайник цетрарія. Існують лишайники, з яких виділяють барвники, ароматичні речовини. Деякі лишайники застосовують в народній медицині під час лікування хвороб легень, жовтухи, сказу, для зупинки кровотечі, виготовлення парфумів.

2. Дидактична гра “Самостійні маленькі дослідники” - вивчення лишайників відбувається шляхом самостійного опрацювання учнями змісту підручника за схемою, яку вчитель записую на дошці:

• Кількість видів.

• Наука про лишайники.

• Тіло лишайників.

• Водорості й лишайники

• Форма слані

накипна слань листувата у вигляді кущиста слань

у вигляді пластинок з стеблоподібної

кірочки або ризоїдами форми, піднімається

нальоту над поверхнею або звисає

ІУ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Дидактична гра «Узагальнення» – у ході узагальнення знань про організми царства Гриби учні самостійно складають таку таблицю:

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. § 66

2.2.Урок на тему: «Особливості будови і життєдіяльності лишайників. Значення грибів і лишайників у природі і житті людини»

Мета: ознайомити учнів з особливостями будови і життєдіяльності лишайників, розповісти про роль грибів і лишайників у природі і житті людини.

Обладнання і матеріали: таблиці «Шапкові гриби», «Цвілеві гриби», «Гриби-паразити», «Лишайники», гербарні екземпляри лишайників, діафільм «Лишайники і мохи».

Базові поняття і терміни: лишайники, ліхенологія, симбіоз, накипні, листуваті і кущисті лишайники, повітряне живлення, ксанторія, уснея, індикатори, антибіотики, дріжджі, їстівні гриби, цвілеві гриби, грибні хвороби рослин і тварин.

Концепція уроку: сформулювати визначення лишайників. Розглянути особливості будови і життєдіяльності лишайників. Звернути увагу на відмінності лишайників від інших груп рослин. Розповісти про значення лишайників у природі і житті людини.

Структура і зміст уроку

І. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Запитання до учнів.

1. Які гриби є вищими?

2. Назвіть їстівні гриби.

3. Назвіть отруйні гриби.

4. Як відрізнити їстівні гриби?

5. Чи можна отруїтися їстівними грибами?

Повідомлення учнів.

Різноманітність і значення лишайників.

Характеристики

Список файлов курсовой работы