Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Рис. 4 - Слізний апарат: 1 - слізна залоза; 2 - проточки вивідні; 3 - кон'юнктива; 4 - слізні крапки - вхід до слізної протоки; 5 - слізний канадець; 6 - клапан

Через слізні крапки вона переходить у слізні канальці й потрапляє у слізний мішок, який, звужуючись донизу, переходить у носослізну протоку, що лежить в однойменному кістковому каналі й відкривається в нижній носовий хід під нижньою носовою раковиною.

М'язи очного яблука забезпечують рухливість очного яблука. Розрізняють чотири прямих, два косих м'язи та м'яз-підіймач верхньої повіки: верхній, нижній, бічний та медіальній беруть початок від фіброзного кільця, розташованого в орбіті навколо зорового нерва. Прикріплюються прямі м'язи до екватора очного яблука. Всі м'язи ока рухають очне яблуко відповідно догори, донизу, вбік і всередину. Верхній косий м'яз починається там, де й прямі м'язи, тобто від фіброзного кільця, йде до медіального кута орбіти й перекидається через блокову ямку. Прикріплюється м'яз позад екватора очного яблука на відстані 18 мм від краю рогівки. Скорочуючись, м'яз повертає очне яблуко навколо сагітальної осі.

Нижній косий м'яз починається в медіальному відділі орбіти від слізного гребеня верхньої щелепи та підочноямкового краю й прикріплюється до зовнішньої поверхні очного яблука позад екватора. М'яз повертає очне яблуко зіницею догори й назовні.

Очне яблуко разом із м'язами оточене жировою клітковиною, яка відділяється від очного яблука сполучнотканинною оболонкою, що вистилає орбіту з внутрішнього боку.

Кон'юнктива ока - це слизова оболонка, яка покриває внутрішню поверхню повік і частково очне яблуко.

Кровопостачання очного яблука здійснюється центральною артерією сітківки, що є очною гілкою внутрішньої сонної артерії. Відтікає кров по центральній вені сітківки, яка проходить паралельно з артерією.

1.2 Фізіологія зорового аналізатора

Нервова регуляція очного яблука здійснюється зоровим нервом і гілками трійчастого нерва, які зв'язані з війковим вузлом. М'язи очного яблука іннервують окоруховий і блоковий нерви.

Зорові нерви. Промені світла проходять крізь світлозаломлювальні середовища ока й потрапляють на рецептори сітківки - палички й колбочки. Під дією світла в паличках і колбочках відбувається генерація нервового імпульсу, який передається біполярним клітинам, а від них гангліозним клітинам, аксони яких формують зоровий нерв. Далі збудження йде до головного мозку й виходить із нього крізь зоровий отвір на основу мозку, де правий і лівий зорові нерви утворюють зорові перехрестя, причому перехрещуються лише нервові волокна, які йдуть від медіальної поверхні сітківки. Після перехрестя кожен нерв утворює зоровий шлях, у якому проходять волокна, що несуть імпульси з медіальної поверхні сітківки протилежного ока та бічної поверхні ока зі свого боку. Волокна зорового шляху йдуть до зорового бугра, де розміщений третій нейрон зорового шляху. Частина нервових волокон проходить до верхніх горбиків пластинки покришки, де вони перемикаються на відповідні провідні шляхи, що забезпечують рухи голови на зорові подразнення. Відростки нейроцитів, що підійшли до бічних колінчастих тіл і зорового бугра, продовжуються у вигляді таламічної радіації до шпорної борозни потиличної частки кори півкуль великого мозку, де локалізується кіркова ядерна зона зорового аналізатора.

Оптичний апарат ока. Зворотне зменшене зображення предмета і його чіткість, тобто сполучення із сітківкою, забезпечується роботою оптичного, або заломлюючого, апарата ока, що складається з прозорих середовищ роговиці, передньої камери, хрусталика і склоподібного тіла Кожна з названих структур діє як збиральна лінза зі своїми оптичними параметрами Для практичних цілей у клініці немає необхідності у вивченні всіх аспектів фізичної оптики прозорих середовищ ока тому давно розроблені моделі схематичного і скороченого ока, у яких підсумовані показники заломлюючих середовищ і оптичний апарат розглядається як одна лінза, що збирає, або як дві, одна з яких має у своєму розпорядженні динамічну рефракцію Для того, щоб зрозуміти, як же забезпечується чіткість зображення на сітківці, доцільно користуватися округленими середніми цифрами необхідних показників з декількох моделей скороченого ока й усереднених анатомо-оптичних моделей

Залежно від місця заломлення світлових променів у середовищі ока розрізняють три категорії зорового аналізатора: нормальне, короткозоре й далекозоре очне яблуко. У нормальному очному яблуку світлові промені заломлюються так, що їхній фокус падає на сітківку. У короткозорих передньозадній розмір очного яблука більший, ніж у нормального ока.

Рис. 5 - Хід променів у короткозорому очному яблуці: 1 - сітківка нормального ока; 2 - сітківка короткозорого ока; 3 - паралельні промені від віддаленого предмета; 4 - фокус променів у склистому тілі на місці сітківки нормального ока; 5 - розхідні промені, що доходять до сітківки короткозорого ока; 6 - двовгнута лінза, яка розсіює промені; 7 - фокус світлових променів на сітківці після проходження крізь лінзу

Рис. 6 - Хід променів у далекозорому очному яблуці: 1 - сітківка нормального ока; 2 - сітківка далекозорого ока; 3 - паралельні промені від віддаленого предмета; 4 - фокус позад сітківки далекозорого ока; 5 - двоопукла лінза, що сильніше заломлює промені; 6- фокус світлових променів на сітківці далекозорого ока після проходження крізь лінзу сітківки, а міститься у склистому тілі

Така вада виправляється двовгнутими лінзами, за допомогою яких зменшується фокусна віддаль, і зображення предмета падає на сітківку. У далекозорого ока, навпаки, передньозадній розмір очного яблука менший, ніж у нормального ока, й промені світла збираються у фокус за сітківкою, коригують зорову вісь за рахунок двоопуклих лінз, які збільшують довжину осі очного яблука, й фокус світла заломлюється на сітківці (рис. 5, 6).

1.3 Особливості розвитку зорового аналізатора

На третьому тижні розвитку ембріона на передньому полюсі нервової трубки закладаються очні пухирі. Наприкінці 4-го тижня розвитку зародка очні пухирі сплющуються й на 5-му тижні розвитку їхні передні стінки прогинаються всередину, утворюючи двошарові келихоподібні утвори, між шарами яких утворюються порожнини у вигляді щілин. З первинних шарів утворюється сітківка. Пізніше з ектодерми, що поряд з очним келихом, утворюється кришталик. Очний келих тонким стеблом з'єднується з мозковим пухирем, із якого утворюється проміжний мозок. Стебло очного келиха спочатку видовжується, потім стінка його прогинається, й утворюється жолобок, краї якого з'єднуються, й жолобок перетворюється на зоровий нерв. Із мезенхіми навколо очного келиха закладається щільна оболонка. Внутрішня поверхня її перетворюється на судинну оболонку, а зовнішня - на склеру. Пізніше передня стінка склери перетворюється на прозору рогівку.

2. Матеріали та методи дослідження сліпої плями

Виявлення сліпої плями.

Помістіть перед очами рисунок 7. Закривши праве око, лівим фіксуйте хрест, розміщений в правій частині рисунка. Наближайте рисунок до ока і віддаляйте його. На певній відстані від ока коло випадає з поля зору.

Рис. 7 - Рисунок для виявлення сліпої плями

Рис. 8 - Схема для визначення величини поперечника сліпої плями

Для визначення одного із поперечників сліпої плями в лівому верхньому кутку листа паперу намалюйте хрест, який фіксується правим оком (ліве око закрийте). Із правого верхнього кутка за напрямком до хреста ведіть олівець, загорнутий, крім його відточеного кінчика, білим папером. На певній відстані від хреста (ВС) олівець перестане бути видимим, але по мірі подальшого приближення до хреста, на відстані АС від нього, знову виникає зображення олівця.

Побудуйте зображення точок А і В на сітківці (рис. 8). Із подібності трикутників АОВ і А₁ОВ₁ виведіть відношення

,

де відстань АВ легко виміряти на папері; ОК – відстань від папера до ока; ОL – відстань від вузлової точки ока до сітківки, в середньому дорівнює 17 мм.

Звідси легко визначити довжину знайденого поперечника сліпої плями:

Потім визначити площину по формулі S = П r².

3. Аналіз матеріалу, морфологічні зміни, вплив середовища, комп`ютерної техніки на орган зору

3.1 Морфологічні зміни

Нормальна гострота зору неможлива без чіткого зображення предмета на сітківці, у центральній ямці жовтої плями.

У тому випадку, де рефракція відносно велика для ока даного розміру і головний фокус, і відповідно зображення предмета, що лежить на відстані 5 м або далі, знаходиться перед сітківкою (міопія, або короткозорість, М), акомодація допомогти не може, тому що при ній істотне значення має тільки збільшення приломлюючої сили, а тут вона і так надлишкова Та кількість діоптрій, яка є зайвою у оці і яку потрібно усунути, щоб око стало еметропічним, називається ступенем міопії Ступінь міопії і визначає конкретне положення подальшої точки ясного бачення, що у всіх міопів знаходиться ближче 5 м, на так званих кінцевих відстанях, тому що з цих відстаней промені світла, що відбивають від предмета, йдуть розбіжним пучком і тому надлишковою заломлюючою силою можуть бути сфокусовані на сітківці Так при короткозорості в 1,0 D подальша точка лежить на відстані 1 м від ока, у 2,0 D - 0,5 м, у 3,0 D - 0,33 м, у 4,0 D - 0,25 м, у 5,0 D - 0,2 м і так далі Ці відстані до подальшої точки ясного бачення переконливо показують значення ступеня міопії для зорового сприйняття

Акомодувати оку зі слабким ступенем міопії приходиться при розташуванні предмета ближче найдальшої точки ясного бачення Так при міопії в 1,0 D при розташуванні предмета на відстані 1 м він сприймається чітко, тому що тут знаходиться найдальша точка ясного бачення при цій ступені короткозорості

При середньому (від 3,0 D до 6,0 D) ступені короткозорості виникаючі ускладнення досить легко усуваються оптичною корекцією, але висока ступінь міопії (вище 6,0 D) представляє вже серйозну проблему Як з боку зорового сприйняття, так і в зв'язку з виникаючими ускладненнями (крововиливу в центральну зону сітківки, відшарування сітківки), що приводять до непереборного зниження гостроти зору Іншою проблемою є прогресування короткозорості - збільшення її ступеня більше, ніж на 1,0 D на рік і після закінчення росту очного яблука Ускладнена і прогресуюча короткозорість називається вже міопічною хворобою, що є однією з головних причин інвалідності по зору.

Рефрактогенез. У зв'язку з цим зрозуміла роль питання про те, а як же виникають різні види клінічної рефракції, тому що інакше неможливо здійснити профілактику міопії і її прогресування, у тому числі до високого ступеня

Фізична рефракція і передньо-задній розмір ока, будучи антропометричними параметрами, не тільки індивідуально коливаються, але й успадковуються Цей факт, підтверджений Штейгером на матеріалах значної кількості досліджень, дозволив йому стверджувати, що клінічна рефракція, і в тому числі короткозорість, теж передаються по спадковості. Але Ерісман переконливо показав, що виникнення короткозорості прямо пов'язано з характером зорової роботи у певному віці і ввів термін "шкільна короткозорість". Підводячи підсумок подальшим дослідженням з цього питання, є всі підстави стверджувати, що у формуванні рефракції мають значення і спадковість, і характер росту і розвитку дитини, і стан його здоров'я, але значна частка залишається за зоровим навантаженням.

Основна кількість немовлят, за невеликим винятком вроджених відхилень у рефракції, є гіперметропами у досить вираженому ступені. Нечіткі зображення навколишніх предметів на сітківці включають безумовний ретинальний рефлекс, що приводить до постійної напруги акомодації От саме це акомодаційне навантаження і є пусковим моментом і активним фактором рефрактогенезу - процесу посилення рефракції в процесі росту і диференціювання очного яблука, що закінчується до 8-11 років.

У живих організмах діє принцип ергономіки: будь-який фізіологічний процес прагне до реалізації з найменшою витратою усіх видів ресурсів, у тому числі енергетичних, тому і при розвитку очного яблука діють механізми, що звільняють його від надлишкового акомодаційного навантаження. Основним механізмом такого роду є посилення рефракції за рахунок росту ока переважно в задньому відрізку з подовженням передньо-заднього розміру.

Характеристики

Список файлов курсовой работы