3396 (600068), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Основні ігрові валюти: USD - долар США; GBP - англійський фунт; JPY - японська ієна; EU - євродолар.
У підсумку менш ніж за місяць Європейській валюті вдалося відіграти в долара більше 12% вартості, втраченої за останній квартал. І в пари EUR/USD є всі шанси закрити рік поблизу позначки 1,40. Не менш стрімке зростання за останні тижні року, що йде, продемонстрував і швейцарський франк. Так, пара USD/CHF за цей період втратила більше 10% і тепер торгується на рівні 1,10.
І тільки японська ієна незмінно протягом останнього півріччя чинила стабільний тиск на американський долар. Пара USD/JPY, торгуючись на початку року на рівні 108,7, а до середини літа досягши максимуму, подолавши позначку 110 ієн за долар, вже через чотири місяці впала до позначки 90 ієн (-17% у річному вирахуванні). Таке зміцнення японської валюти привело до чергової "бульбашки, що луснула" на фінансовому ринку, під назвою yen carry trade. Дана стратегія користувалася великою популярністю y спекулятивно налаштованих інвесторів. Хедж-фонди брали "дешеві" кредити в японських банках (добре, рівень базової ставки в Японії цьому всіляко сприяє), потім конвертували взяті позики, деноміновані в ієнах, в американську валюту, на яку купували державні папери США. Логіка була цілком проста: прибутковість по казначейських облігаціях значно перевищувала вартість відсотків по японських позиках. А з використанням великого кредитного плеча (що властиво багатьом фондам) прибутковість по таких операціях багаторазово збільшувалася. І все б чудово, але рано чи пізно по боргах треба платити, і платити треба в ієнах. А це приводить до ажіотажного попиту на японську валюту, штовхаючи вниз пару USD/JPY, а разом з нею і той спекулятивний прибуток на різниці процентних ставок, заради якого все й було затіяно. При цьому в сукупності зі стрімко падаючою прибутковістю держпаперів США, така стратегія і зовсім стає збитковою, що й привело до великих втрат багатьох інвесторів.
Проведене дослідження показало, що ринок FOREX є достатньо містким, розгалуженим та широким і глибоким. Він фактично об’єднує різних учасників ринку, кожен з яких переслідує власну мету: чи то реальний обмін валюти для власних потреб, а чи здійснення спекуляції з метою отримання спекулятивного прибутку. Кожен з таких учасників отримує те, чого він очікує від ринку. В рефераті висвітлено причини формування ринку, якими послужило вільне плавання валютних курсів. Саме це дозволило здійснювати вільний обмін і наблизило ринок до моделі досконалої конкуренції. FOREX є одним із найбільш волатильних ринків, що спричиняє необхідність постійного відслідковування валютних курсів та здійснення якісних прогнозів, які дозволили б укласти економічно вигідні угоди.
Отже, в 2009 році, як і в 2008, динаміка ринку буде повністю залежати від цін на нафту та економічної і політичної ситуації у світі. З огляду на те, що на даний момент ознак відновлення світової економіки немає, і економічний спад вже досяг такого рівня, що за півроку-рік досягти колишніх показників макроекономічної статистики неможливо, наш прогноз є досить песимістичним і будується, виходячи з передбачуваної вартості нафти. Очевидно, що навіть якщо до середини 2009 року біржові індекси будуть показувати стабільне зростання, досягти максимальних рівнів року, що йде, не вдасться.
Біржові угоди досить численні. Під біржовий операцією розуміється угода купівлі-продажу з допущеними на біржу паперами, ув'язнена між учасниками торгівлі в біржовому поміщенні у встановлений час.
Перш ніж фондові цінності зможуть брати участь у угоді, вони мають пройти спеціальну перевірку. Процедура допуску цінних паперів до торгівлі на біржі називається лістингом. Він забезпечує надійність обертаються на біржі паперів. Допуск фондових цінностей по тому, як вони пройшли перевірку лістингу, здійснює спеціальна комісія.
Щоб фондової біржі могла виконувати поставлені перед нею, вона повинна мати ефективну організаційну структуру, що забезпечує довіру до неї з боку її, тобто вона повинна мати демократично обрані керівні органи. Вони діляться на громадську і стаціонарну структури.
Оскільки збори членів біржі збирається раз на рік, то тут для оперативно керувати біржею вибирається біржовий рада, що є контрольно-розпорядчим органом поточного управління біржею і вирішує все питання діяльності, крім, котрі наважуються лише з загальному зборах членів биржи.
З складу формується правління, яку здійснює оперативне керівництво біржею. Порядок дії біржового ради і правління визначається уставом.
Контроль за фінансово-господарської діяльністю біржі здійснює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами членів разом з біржовим радою. Ревізії проводяться не менше десь у год.
Стаціонарна структура фондової біржі то, можливо представлена наступною схемою.
Стаціонарна структура біржі необхідна для ведення господарської біржовий діяльності. Вона ділиться на виконавчу (функціональні) підрозділи і спеціалізовані.
Виконавчі - це апарат біржі, який готує і проводить уже біржовий торг. Вони дуже різні, проте обов'язкові такі підрозділи, як інформаційний відділ, відділ лістингу, реєстраційне бюро, бюро по програмному забезпеченню, відділ з організації торгів.
Спеціалізовані діляться на комерційні організації, такі, як розрахункова палата, депозитарій і комісії, найважливішими у тому числі є: арбітражна, котування, з прийому до членства біржі, за правилами біржовий торгівлі, і біржовий етиці.
Розділ 3. Перспективи розвитку фондової та валютної біржі в Україні
3.1 Стратегія розвитку фінансової та валютної бірж в Україні
За класифікацією FTSE фінансові ринки за рівнем розвитку діляться на чотири групи. Україна не дотягує навіть до вимог найнижчого рівня - frontier market, відстаючи від Ботсвани, Берега Слонової Кості, В'єтнаму, Маврикію та Нігерії. На думку учасників ринку, без оперативної розробки і затвердження комплексної стратегії розвитку український фондовий ринок ризикує втратити самостійність.
Місяць тому ДК "ТЕКТ" винесла на обговорення громадськості свій варіант стратегії розвитку фондового ринку. Існує також перелік невідкладних заходів із розвитку ринку цінних паперів, узгодженням якого в 2008 р. активно займалися як представники уповноважених держорганів, так і професійні учасники ринку. Був розроблений навіть проект постанови Кабміну, котрий затверджував вищезазначений план дій.
Однак особливого успіху досягти до цих пір не вдалося. Робоча група із розробки стратегії розвитку фондового ринку на 2010-2015 рр., куди увійшли представники регулятора, учасники ринку і члени СРО, поки збиралася лише один раз.
"На сьогоднішній день в ринку відсутнє однакове розуміння стратегії розвитку. Дії органів влади відносно ринку не є системними, а відбуваються за принципом "гасіння пожеж". Без однозначного розуміння загальних цілей неможливо зрозуміти, чи відповідають такі дії потребам ринку", - вважає голова наглядової ради ДК "ТЕКТ" Вадим Гриб.
На його думку, цілями стратегії розвитку ринку є виведення інфраструктури і регулювання на рівень emerging market і збільшення обсягів біржових торгів мінімум в 100 разів в порівнянні з поточним рівнем, аби при цьому не менше 70% обсягу торгів українськими акціями залишалися усередині країни.
Водночас, на думку Вадима Гриба, за відсутності комплексної програми заходів з розвитку регулювання та інфраструктури ринку, держава ризикує втратити активну роль у формуванні ринку українських ЦП, боротьба за який перенесеться в найбільші європейські фінансові центри. "У міру відновлення світової економіки істотна частка ліквідності організованого ринку з українських ЦП може бути перетягнута іноземними біржами - в першу чергу, до Москви, Варшави і Лондона", - вважає він.
За словами голови правління Міжрегіонального фондового союзу (МФС) Миколи Швецова, існує два ключові питання, що безпосередньо стосуються української депозитарної системи: це створення єдиного центрального депозитарію і модернізація клірингової системи. "У необхідності центрального депозитарію в Україні вже ніхто не сумнівається, - говорить він. - А ось в питаннях розвитку ефективної і надійної системи розрахунків ще багато незрозумілого і спірного. Тут важливо, аби ми уникнули винаходження велосипеда і керувалися як напрацьованими директивами Європейського союзу, так і рекомендаціями дослідних закордонних професіоналів фондового ринку. Безумовно, без участі ДКЦПФР ця робота навряд чи буде успішною, тому хотілося б, аби комісія піднялася над поточними проблемами, поглянула в майбутнє і взяла в обговоренні найактивнішу участь". За його словами, позитивний приклад такого підходу стратегія розвитку фондового ринку на 2000-2005 рр., яку розробила ДКЦПФР.
Тим не менше, як зазначив віце-президент компанії "КІНТО" Анатолій Федоренко, дію майбутньої стратегії варто було б обмежити п'ятирічним терміном з розбиттям на два етапи, наприклад, 2010-2011 рр. і 2010-2015 рр., оскільки більш довгострокові горизонти виглядають дуже невизначеними і погано прогнозованими, виходячи зі стану, в якому знаходиться ринок і вся фінансова система країни, а також з хронічно нестабільної політичної ситуації.
Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов’язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.
Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.
Крім цього, громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу, спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.
Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.
Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні та на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунку для утримання представництва, можуть:
отримувати проценти на залишки коштів на цих рахунках;
купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її наступного переказування на рахунок юридичної особи - нерезидента.
Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.
Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні.
Негативні явища у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні:
організаційна слабкість банківської системи;
низький рівень державних валютних резервів;
криза неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з Росією;
відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового продажу іноземної валюти;
недосконала система контролю за проведенням валютних операцій та порядком переміщення валюти через кордон України;
широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої "ерзац"-грошової одиниці - купона;
постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи [7].
У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку незалежної держави було прийняття Постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та створення у жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.
Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні було створено юридичну основу для подальшого розвитку валютного ринку.
Зокрема, 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.
Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов'язаних з використанням "тимчасової" валюти - карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.
Внаслідок цього урядова політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії:
1) введення режиму так званих "спецекспортерів";
2) впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше - 12610 крб. за 1 дол. США).
3) різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
