3065 (599943), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Наведені узагальнені критерії класифікації кредитних ризиків містять комплексну оцінку характерних ознак, які враховують елементи системи управління ризиком.

Таблиця 1 - Класифікація кредитних ризиків

Ознаки класифікації	Види кредитних ризиків
За сферою виникнення	Зовнішнього середовища (політичні, соціальні, економічні, форс-мажорні) Внутрішнього середовища (недосконалість системи управління, технічні ризики)
За рівнем прийняття рішень	Макроекономічні, на piвні банківської установи, відповідальної особи
За рівнем прогнозованості	Прогнозовані та непрогнозовані
За причинами виникнення	Об'єктивні, суб'єктивні, законодавчі
За типами ризику	Виправдані, невиправдані
За розмірами втрат	Незначні, великі, критичні
За методами подолання	Індивідуальні, спільні
За типами аналізу	Кількісні, якісні

Основні причини виникнення кредитного ризику нарівні окремої позики:

• нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

• ризик неліквідності застави;

• моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

• надмірна концентрація - зосередження кредитів в одному із секторів економіки;

• надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

• валютний ризик кредитного портфеля;

• структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

• рівень кваліфікації персоналу банку.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи:

• методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

• методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До першої групи методів належать:

1. аналіз кредитоспроможності позичальника;

2. аналіз та оцінка кредиту;

3. структурування позики;

4. документування кредитних операцій;

5. контроль за наданим кредитом та станом застави.

Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони є етапами процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед співробітником кредитного відділу поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку:

1. диверсифікація;

2. лімітування;

3. створення резервів за кредитними операціями комерційних банків.

Величина кредитного ризику — сума, яку може бути втрачено у разі несплати або прострочення виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток — це повна сума заборгованості у випадку її несплати клієнтом. Прострочені платежі не призводять до прямих збитків, а завдають непрямих збитків, які становлять витрати за процентами (через необхідність фінансувати дебіторів протягом довшого часу, ніж це необхідно) або втрату процентів, які можна було б отримати, якби гроші було повернуто раніше та розміщено на депозит.

Можливість кредитного ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні кредиту ризик виникає з моменту продажу та залишається до моменту отримання платежу.

З кількісного погляду, кредитний ризик становить функцію параметрів позички та позичальника. Ступінь ризику, пов'язаного з певним позичальником та видом кредиту, базується на оцінці різних видів ризику, які виникають для банку при наданні кредиту. Більше того, визначивши на етапі надання кредиту ступінь його ризику, не можна забувати про те, що він часто змінюється з часом.

1.3 Сутність і порядок залучення кредитів

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов'язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.

Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов'язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так і короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.

Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов:

1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство – в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Процес кредитування складається з наступних стадій кредитного процесу:

1. розгляд заявки позичальника на отримання кредиту

2. аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) позичальника

3. розробка умов позики, підготовка до укладання кредитного договору

4. визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики

5. процедура надання позики

6. процедура погашення позики

7. контроль за кредитною операцією.

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

У табл. 2 наведено порядок організації роботи щодо отримання банківського кредиту, а також визначені основні акценти в цій роботі, на які повинні звертати увагу керівництво підприємства та його фінансові служби.

Для отримання кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів. Це звернення може здійснюватися по телефону чи завдяки зустрічі з відповідним працівником кредитного відділу банку. В ході співбесіди представник підприємства повинен з'ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які можливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок погашення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших переговорів з обраним банком.

У разі, якщо попередні переговори пройшли успішно, фінансові служби підприємства готують пакет документів, необхідних для розгляду банком питання про надання кредиту. Перелік документів і складається кожним банком відповідно до обраної ним методології оцінки кредитоспроможності позичальника та його інформаційних потреб. Це означає, що кожен банк може вимагати від потенційного позичальника свій специфічний набір документів.

Таблиця 2 Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

2 Оцінка кредитоспроможності позичальника

До комерційного банку звернувся клієнт СТОВ «Світанок» із проханням надати йому кредит у сумі 500 тис. грн. під 20% річних на закупівлю комплектуючих для с/г техніки.

Підприємство працює прибутково і згідно з балансом на останню звітну дату мало такі показники: дебіторська заборгованість – 10997,2 тис. грн., кредиторська – 834,2 тис. грн., коефіцієнт поточної ліквідності – 2,47, коефіцієнт автономії(співвідношення власних і залучених коштів) – 0,71. Фінансовий стан стійкий. Погашення кредиту та сплата процентів плануються за кошти, отримані від реалізації продукції.

У заставу запропоновано готову високоліквідну продукцію на суму не менше ніж 1000 тис. грн. Кредитна історія клієнта позитивна.

Звітність СТОВ «Світанок» представлена в додатку.

2.1 Визначення класу кредитоспроможності позичальника

Методики оцінки фінансового стану позичальника, що розроблені закордонними і вітчизняними банками для цілей аналізу кредитоспроможності, можуть відрізнятися системою показників і напрямами аналізу. Однак всі вони мають спільну мету – визначити фінансову стійкість підприємства, передбачати май6утні обсяги реалізації, грошові потоки та прибуток, виявивши ризики і обґрунтувати можливість кредитних відношень з клієнтом.

В даній роботі оцінка фінансового стану позичальника і віднесення його до відповідного класу кредитоспроможності виконуються за системою показників. наведених в таблиці 3 (з урахуванням рекомендацій НБУ).

Таблиця 3 – Визначення класу кредитоспроможності позичальника

Показник	Фактичне значення	Вага показника (бали)
1 Ліквідність 1.1 Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл),% 1 2 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал),%	2,47 0,05	20 0
2 Фінансова стійкість 2.1 Коефіцієнт автономії (Ка),% 2.2 Коефіцієнт маневреності (Км),%	0,71 0,58	10 10
3 Стан дебіторсько-кредиторської заборгованості 3.1 Період обертаємості дебіторської заборгованості (Пдз), дні 3.2 Період обертаємості запасів виробництва (Пзап), дні 3.3 Період обертаємості кредиторської заборгованості (Пкз), дні 3.4 Показник обертаємості оборотного капіталу {Оок) дні	57,72 63,08 14,66 106,14	- - - 0
4 Рентабельність 4.1 Чиста рентабельність реалізованої продукції (ЧРп),%	7,91	10
5 УСЬОГО вага показників, бали		50
6 Коригуючі коефіцієнти	Фактичне значення	Значення коефіцієнта
6.1 Наявність діючих кредитів 6 2 Тенденція надходжень на поточні рахунки 6.3 Стабільність грошових надходжень 6.4 Альтернативні джерела погашення 6.5 Строк функціонування підприємства, роки 6.6 Ринкова позиція (попит на продукцію) 6 7 Репутація позичальника 6.8 Наявність прострочених платежів по кредитам у минулому	Немає Збільшення Періодичні Є Більше 5р. Великий Висока Не було	1,05 1,1 0,95 1,10 1,05 1,10 1,10 1,05
7 Загальна вага показників (ЗВ), бали ЗВ=п.5 * добуток коефіцієнтів (п.6.1-п.6.8)		80,50
8 КЛАС кредитоспроможності позичальника		Г

Таблиця 4 - Формули та умови для розрахунків

Таблиця 5 - Умови визначення коригуючих коефіцієнтів

Умовні позначення до таблиць 2.1-2.3:

• ПА - поточні активи;

• Вмп - витрати майбутніх періодів;

• ПЗ - поточні зобов'язання;

• Дмп - доходи майбутніх періодів;

• ГК - грошові кошти;

• ВК - власний капітал;

• ВБ - валюта балансу;

• ВОК - власні оборотні кошти;

• ДЗ - дебіторська заборгованість (чиста реалізаційна вартість);

• ЧД - чистий доход (виручка) від реалізації продукції;

• ВЗ - виробничі запаси;

• Тов - товари;

• СВ - собівартість реалізованої продукції;

• Кз - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

• ЧП - чистий прибуток.

Формули для розрахунку показників:

2.2 Оцінка рівня забезпеченості кредиту

У банківській практиці найпоширенішою формою забезпечення зобов'язань позичальника перед банком с застава, тобто добровільна передача боржником майна, перелік якого визначається за згодою сторін і оформлюється відповідним договором. Предметом застави може служити будь-яке майно, що відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Характеристики

Список файлов курсовой работы