2976 (599912), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

необоротні кошти, які формують виконавчу інфраструктуру банку та його відділень;

оборотні кошти, які розподіляються на групи:

а) бездоходних технічних активів (поточна дебіторська заборгованість та кошти в розрахунках);

б) низькодоходних розрахункових активів – готівкові кошти та кошти на кореспондентських рахунках банку;

в) високодохідних коштів, вкладених в кредити, іноземну валюту, банківські метали та операції з борговими цінними паперами (облігації, векселі, іпотечні цінні папери);

г) коштів з ненормованою дохідністю, вкладених в пайові цінні папери статутних фондів інших підприємств.

1.3 Показники прибутковості активів та статутного капіталу банку

Ефективність використання активів банку характеризує коефіцієнт його рентабельності ROA [1]:

%, (1.4)

де ЧП — чистий прибуток банку;

А — активи банку.

Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності ROE [1]:

%, (1.5)

де ЧП — чистий прибуток банку;

ВК — власний капітал банку.

Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність їх вкладання до банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу ROE_SK [1]:

%, (1.6)

де ЧП — чистий прибуток банку;

СК — сплачений статутний капітал банку.

Коефіцієнт рентабельності статутного капіталу ROE_SK визначає норму дивідендної доходності номінальної вартості акції банку при коефіцієнті розподілу чистого прибутку на дивіденди 1,0. Фактичний коефіцієнт розподілу прибутку до виплати доходів по акціях в комерційних банках знаходиться на рівні 0,3 – 0,4. Згідно з формулою (1.2), коефіцієнт рентабельності статутного капіталу ROE_SK визначає ринковий курс акції, тобто перевищення її продажної ціни на фондовому ринку над номіналом.

Коефіцієнт розподілу прибутку до виплати доходів по акціях в комерційних банках є показником привабливості дивідендної політики банку для залучення нових інвесторів при додаткових емісіях акцій при збільшенні статутного капіталу.

Важливим показником, який характеризує власний капітал банку є мультиплікатор капіталу. Він відображає фінансовий важіль або політику в галузі фінансування: вибір джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов’язання чи акціонерний капітал). Мультиплікатор (М) капіталу обчислюється як відношення суми загальних активів (А) до власного капіталу банку (ВК) [1]:

(1.7)

Отже, мультиплікатор капіталу є прямим показником фінансового важеля банку. Він показує, яку кількість гривні активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу (тобто коштів власників банку) і відповідно яка частка банківських ресурсів може бути сформована у формі боргових зобов’язань. Оскільки власний капітал повинен покривати збитки за активами банку, то чим вищий рівень мультиплікатора, тим вищий ступінь ризику банкрутства банку. Водночас чим вищий мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм власникам (акціонерам).

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА СТАТИСТИЧНИХ УГРУПУВАНЬ АКЦІОНЕРНИХ БАНКІВ ЗА РІВНЯМИ ХАРАКТЕРИСТИК

2.1 Сутність та види статистичних групувань

Першою стадією статистичного дослідження є отримання та побудова вихідних статистичних таблиць (Додаток А), тобто залежностей параметрів діяльності певної вибірки банків у базовому та минулому роках.

В таблиці Додатку А наведені основні вихідні характеристики умовної вибірки 20 банків банківської системи України в базовому та звітному роках:

• номінальна вартість акції;

• кількість акцій;

• ринкова вартість акції;

• рівень виконання плану зростання ринкової ціни акції;

• рівень активів, статутного капіталу та прибутку;

Другою стадією статистичного дослідження є статистичне зведення і групування, оскільки після збору даних, ми повинні їх звести, згрупувати для обробки.

1. Зведення – це комплекс послідовних операцій по узагальненню конкретних поодиноких факторів, які утворюють сукупність, для виявлення типових рис і закономірностей, що належать досліджуваному явищу в цілому. Зведення може бути просте і складне [16].

Просте зведення – це простий підрахунок підсумків первинних статистичних даних.

Складне зведення передбачає групування по видам групувальної ознаки, встановлення меж групування, підрахунок групових і узагальнюючих підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді таблиць чи графіків.

Одним із найважливіших методів статистики є групування. Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць статистичної сукупності на групи, однорідні в якому-небудь суттєвому відношенні.

Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад [16]:

• визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;

• виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;

• виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними.

Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні – вказують питому вагу окремих типів у загальній масі [14].

Аналітичні групування – це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.

Групування можуть бути прості і комбіновані. Прості групування – це такі групування, які здійснені на підставі однієї ознаки. Комбіновані групування – це групування, які здійснені за двома і більше ознаками.

Комбінаційні групування дають можливість комплексного характеризування досліджуваного явища чи процесу.

2.2 Статистичне групування акціонерних банків за рівнем виконання плану росту курсу акції

Для того, щоб зробити групування за кількісною ознакою, необхідно визначитися з кількістю груп та з інтервалом групування.

Першим етапом групування ранжування вибірок за факторною ознакою.

В табл.2.1 наведені результати ранжування вихідної вибірки по факторній ознаці – рівень виконання плану росту курсу акцій.

Наявність ранжованих таблиць дозволяє виявити максимальне та мінімальне значення рівня ряду, а також розрахувати величину інтервального переугруповання вихідного ряду для розрахунку частот розподілу [2].

Величина інтервалу розраховується як [2]:

, (2.1)

де x_max – максимальне значення,

x_min – мінімальне значення,

n – кількість груп сукупності.

Таблиця 2.1 Групування вихідної вибірки характеристик банку, ранжоване по зростанню факторної ознаки – рівня виконання плану росту ринкового курсу акцій

2.3 Показники ринкового курсу акцій та рентабельності статутного капіталу в статистичних групах акціонерних банків

В таблиці 2.2 наведені результати розрахунків результативних характеристик банку, які будуть використані в статистичному аналізі:

• ринковий курс акції та його приріст у звітному році;

• рентабельність активів банку;

• рентабельність власного капіталу банку;

• рентабельність статутного капіталу банку;

• ринкова вартість статутного капіталу банку.

Проведена робота дозволяє розпочати проведення статистичного дослідження.

Таблиця 2.2 Групування розрахованої вибірки характеристик банку, ранжоване по зростанню факторної ознаки – рівня виконання плану росту ринкового курсу акцій

РОЗДІЛ 3. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА РЯДІВ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ, РИНКОВОГО КУРСУ АКЦІЙ БАНКУ ТА ЧИННИКІВ, ЩО ЇЇ ФОРМУЮТЬ

3.1 Ряди розподілу та їх графічне зображення (ціна акцій та рентабельність статутного капіталу банку)

На рис.3.1 наведене графічне зображення рядів розподілу номінальної вартості акцій вибірки 20 банків та розподілу ринкової вартості акцій в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку).

На рис.3.2 наведене графічне зображення рядів розподілу кількості емітованих акцій вибірки 20 банків в базовому та звітному роках.

Як показує аналіз графіків рис.3.13.2 абсолютні показники вартості акцій та їх емітованої кількості не можуть бути використані в статистичному аналізі, оскільки в наведених вибірках вони характеризують різні абсолютні масштаби банків та спосіб подрібнення статутного фонду на різні номінали акцій, які мають змістовну функцію тільки для акціонерів.

Таким чином в статистичному аналізі курсової роботи будуть використані відносні показники вартості акцій, які дають можливість проведення аналізу характеристик для різних за масштабами банків в виборці.

Цими показниками вибираємо (графіки рис.3.3 – 3.4):

• ринковий курс акції – відношення ринкового курсу акції до її номіналу;

• відносне зростання ринкової вартості акцій (рівень звітного року до рівня базового року);

• відносне зростання кількості емітованих акцій (рівень звітного року до рівня минулого року);

Рис.3.1. – Графічне зображення рядів розподілу номінальної вартості акцій вибірки 20 банків та розподілу ринкової вартості акцій в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку)

Рис.3.2. – Графічне зображення рядів розподілу кількості емітованих акцій вибірки 20 банків в базовому та звітному роках ( як функція вибраної факторної ознаки – рівень виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу банку)

Рис.3.3. – Графічне зображення вихідних рядів розподілу аналізуємих параметрів в виборці 20 банків України

Рис.3.4. – Графічне зображення вихідних рядів розподілу аналізуємих результативних параметрів при виборі рівня виконання плану росту ринкової вартості статутного капіталу в якості факторної ознаки вибірки 20 банків України

3.2 Графіки розподілу банків за рентабельністю статутного капіталу банку та ринковим курсом акцій (гістограма, полігон, кумулята)

В табл.3.1наведена вихідна статистична таблиця відносних масштабованих показників діяльності банків для аналізу, ранжована по факторній ознаці – рівню виконання плану росту вартості статутного капіталу.

Таблиця 3.1

Вихідна статистична таблиця відносних масштабованих показників діяльності банків для аналізу

Характеристики

Список файлов курсовой работы