2854 (599854), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Комітет з управління активами і пасивами (КУАП).

КУАП є колегіальним робочим органом, який визначає політику управління активами та пасивами в межах визначеної стратегії та політики банку. Діє на підставі Положення про комітет з управління активами і пасивами ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. (із змінами та доповненнями).

Головне завдання КУАП полягає у забезпеченні виконання поточних завдань та планів банку з метою досягнення стратегічних цілей банку, шляхом визначення його політики з управління активами і пасивами, впровадження відповідних методів, засобів керування і контролю за ризиками, які генеруються зовнішнім середовищем та структурою активів та пасивів банку.

В обов’язковому порядку до складу КУАП, крім голови правління та його заступників, входять керівники (їх заступники) наступних підрозділів:

• підрозділу, що виконує фінансово-економічні функції;

• підрозділу, що виконує казначейські функції;

• підрозділу, що виконує функції ризик-менеджменту;

• підрозділу, що виконує функції обслуговування корпоративних клієнтів;

• підрозділу, що виконує функції залучення депозитів.

До складу КУАП можуть входити представники й інших структурних підрозділів.

До основних функцій КУАП відносяться: визначення, моніторинг та впровадження політики управління активами та пасивами банку:

• розподіл капіталу банку та підтримка адекватної платоспроможності з оглядом на балансові, ринкові та інші ризики;

• моніторинг та управління активами та пасивами банку відповідно до коротко -, середньо – та довгострокових бізнес-планів банку;

• визначення та управління ризиками банку, зокрема ризиком процентної ставки, ризиком курсової різниці та ризиком зміни ринкової вартості цінних паперів.

• контроль за операціями казначейства;

Члени КУАП несуть відповідальність за належне виконання завдань та функцій, визначених Положенням про комітет з управління активами і пасивами ВАТ «Ощадбанк».

Комітет тарифної та продуктової політики (КТПП).

КТПП є постійно діючим колегіальним робочим органом, що діє на підставі Положення про Комітет тарифної та продуктової політики, затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 30 січня 2007 р. №15 (із змінами та доповненнями).

Основні завдання КТПП полягають у забезпеченні проведення зваженої цінової політики банку з метою досягнення стратегічних цілей та виконання поточних планів діяльності в частині розвитку, вдосконалення номенклатури та асортименту банківських продуктів і послуг, а також шляхів їх просування на ринку.

КТПП формується з числа членів правління та висококваліфікованих працівників профільних структурних підрозділів банку. Кількісний склад КТПП визначається правлінням банку.

До складу КТПП в обов’язковому порядку мають входити керівники (висококваліфіковані працівники) таких підрозділів:

• фінансово-економічного департаменту;

• департаменту роздрібного бізнесу;

• департаменту корпоративного бізнесу;

• департаменту грошового обігу та валютних операцій;

• департаменту правового забезпечення;

• департаменту бухгалтерського обліку;

• департаменту платіжних систем;

• головного операційного управління.

Голова та члени КТПП несуть відповідальність за діяльність КТПП та прийняті ним рішення.

Кредитний комітет.

Діє на підставі Положення про кредитний комітет, затвердженого постановою правління ВАТ « Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. №135–1 (із змінами та доповненнями).

Кредитний комітет є колегіальним робочим органом, основні завдання якого полягають у забезпеченні додаткових заходів з метою управління ризиками та у формуванні і проведенні кредитної політики згідно із стратегічними та поточними планами діяльності банку, його бізнес-планом. Кредитний комітет щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.

Кредитний комітет здійснює такі функції:

розглядає питання з організації кредитування в цілому по системі банку, аналізу стану активів та розрахунків по наданих кредитах та розглядає питання щодо проведення конкретних кредитних операцій за зверненнями підприємств, організацій, фінансових установ, фізичних осіб та приймає рішення про їх доцільність і умови проведення кожної конкретної операції.

Голова Кредитного комітету та його члени несуть відповідальність за діяльність Кредитного комітету та прийняті ним рішення.

Члени кредитного комітету несуть відповідальність за підготовку матеріалів, що подаються на розгляд Кредитного комітету підрозділами, які вони представляють або очолюють.

Фінансовий комітет.

Фінансовий комітет (далі – Комітет) є колегіальним робочим органом, основні завдання якого полягають у формуванні фінансової політики банку на відповідний плановий період та реалізації цієї політики шляхом управління фінансами. Діє на підставі Положення про фінансовий комітет ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ « Ощадбанк» від 29 липня 2003 р. №135–1 (із змінами і доповненнями).

Основною метою діяльності Комітету є визначення в межах стратегічних завдань банку основних параметрів та показників фінансової політики на плановий період, визначення та впровадження ефективних механізмів фінансового контролю за раціональним використанням трудових, фінансових та матеріальних ресурсів, створення умов для ефективного фінансового планування шляхом координації дій структурних підрозділів банку.

Завданням Комітету є:

• організація комплексної системи управління фінансами банку шляхом:

• визначення основних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей та вирішення тактичних завдань банку,

• розгляду та схвалення проектів бізнес-плану та бюджету,

• здійснення управлінського нагляду та контролю за досягненням запланованих показників фінансової діяльності;

• організація та впровадження фінансового контролю.

До складу Комітету в обов’язковому порядку входять:

• перший заступник або заступник голови правління;

• керівник фінансово-економічного департаменту;

• керівник казначейства;

• керівник департаменту правового забезпечення;

• керівник департаменту бухгалтерського обліку;

• керівник департаменту роздрібного бізнесу та управління філіями.

Головою Комітету є перший заступник або заступник голови правління, заступником голови Комітету – заступник голови правління та або керівник фінансово-економічного департаменту.

Правління вправі змінювати кількісний та персональний склад Комітету, та вводити до складу Комітету інших працівників банку.

Голова Комітету та його члени несуть відповідальність за діяльність Комітету та прийняті ним рішення.

Тендерний комітет.

Тендерний комітет створений з метою належного забезпечення організації та проведення банком процедур закупівель товарів, робіт і послуг. Діє на підставі Положення про тендерні комітети, затвердженого постановою правління ВАТ « Ощадбанк» від 24 листопада 2008 р. №383.

Тендерний комітет відповідає за організацію та здійснення процедур закупівлі на всіх стадіях їх проведення.

Голова тендерного комітету та інші члени тендерного комітету несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за порушення, допущені під час здійснення процедур закупівлі, правильність та об'єктивність прийнятих рішень, достовірності та повноти документів, що надаються органам контролю та іншим органам відповідно до вимог законодавства, а також збереження конфіденційності інформації, недоліки у веденні звітності.

Корпоративна культура

У банку діє Кодекс корпоративної етики ВАТ «Ощадбанк», затверджений постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 27 березня 2008 р. №103.

Кодекс корпоративної етики ВАТ «Ощадбанк» визначає етику ділових відносин банку і правила поведінки його співробітників, що спрямовані на підвищення як професіоналізму окремого співробітника, так і ділової репутації банку в цілому.

Завданнями Кодексу є:

• забезпечення усвідомлення співробітниками банку персональної відповідальності перед Державою як головним акціонером банку, клієнтами, діловими партнерами за виконання своїх посадових обов'язків, своєї ролі в реалізації Місії банку;

• визначення основ взаємовідносин банку з клієнтами, діловими партнерами, органами державної влади, конкурентами і співробітниками банку;

• захист державних інтересів, клієнтів, ділових партнерів і співробітників банку.

4. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності підприємства

4.1 Основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки здійснюються безготівковим способом через уповноваженні банки, які організують ці розрахунки, кредитують відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і послуги організовуються згідно з валютним законодавством України. До способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:

• ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери;

• реєстрація та декларування товарів через заповнення декларацій;

• використання тільки безготівкових форм розрахунків;

• здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.

Оплата зовнішньоторгових контрактів відбувається в одній із таких форм розрахунків (рис. 1.4).

4.2 Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

Документарні розрахунки – розрахунки, при яких умовами платежу є «документи проти платежу», тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.

При кредитуванні іноземними партнерами резидентів України дотримуються лімітів, які щорічно затверджуються ВРУ і впливають на обсяг боргу України.

Кредити в іноземній валюті для резидентів України видаються уповноваженими банками відповідно до Положення НБУ «Про кредитування».

Етапи кредитування, порядок укладання кредитного договору, обслуговування кредиту – такі ж, як при кредитуванні у національній валюті. Кредити видаються та погашаються тільки у безготівковій формі.

4.3 Робота банків з іноземними інвесторами

Іноземні інвестиції – господарські операції, які здійснюють підприємства-резиденти України, включаючи кошти в основні фонди зарубіжних компаній шляхом купівлі цінних паперів.

Інвестиції бувають трьох видів:

1. Капітальні – придбання об’єктів нерухомості, які підлягають ліквідації.

2. Фінансові – придбання корпоративних прав, цінних паперів.

3. Реінвестиції – здійснення вкладів за рахунок прибутку, отриманого від попередніх інвестицій.

Для здійснення іноземних інвестицій всі підприємства-резиденти України повинні отримати ліцензію.

Одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів здійснюються в мережах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується Верховною Радою України. Для отримання таких кредитів необхідно мати ліцензію НБУ, яка може бути індивідуальною. Всі питання, пов’язані з кредитною угодою, вирішуються через уповноважений банк.

Комерційні банки надають кредити в іноземній валюті юридичними особами на такі цілі:

• Підприємствам-експортерам товарів, робіт, послуг за кордоном або на затрати, які необхідні для забезпечення виробництва.

• Для придбання товарів критичного призначення, перелік яких щорічно затверджується; на придбання енергоносіїв.

5. Індивідуальне завдання «інкасова форма міжнародного розрахунку»

Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками за зовнішньоекономічними операціями підприємств передбачає наявність між банками – резидентами та нерезидентами кореспондентських відносин, тобто договірних відносин між банками різних держав з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, форми, порядок та умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за його порушення. Кореспондентські відносини між банками передбачають відкриття банками-резидентами кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах, і навпаки.

Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, які мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками може бути оформленим різними міжнародними платіжними документами і передбачає розвинену систему інструментарію їх виконання:

• міжнародні розрахунки простим банківським переказом,

• міжнародні розрахунки з використанням інкасо,

• міжнародні розрахунки з використанням документарного акредитиву,

• міжнародні розрахунки із використанням електронних систем (СВІФТ, система міжнародних пластикових карток, Інтернет-банкінг тощо).

Інкасова форма міжнародних розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил по інкасо/ERI, що видані Міжнародною торговою палатою.

Характеристики

Список файлов курсовой работы