Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Комерційний банк надає своїй клієнтурі різноманітні послуги:

• консультаційні, інформаційні і інші послуги: надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, асоціаціям, орендарям на їх прохання в організації обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів; маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів і інших організацій через мережу установ банку, розвиток ринку банківських послуг і нові їх форми, взаємостосунки банку з біржами і ін.);

• консультаційні послуги із застосування законодавства в капітальному будівництві, нормативних документів в проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, по складанню документів для забезпечення фінансування капітальних витрат;

• консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій банку і його клієнтів; консультаційні послуги юридичної служби (інформація про законодавство по організації і діяльності спільних і малих підприємств, акціонерних товариств, приватизації, банківської діяльності);

• консультації по складанню ділових і офіційних паперів; консультації і надання сприяння іншим банкам і клієнтам по вивченню фінансів окремих клієнтів, у взаємостосунки з якими вони зацікавлені вступити; організація і проведення економічного навчання з клієнтами по банківських операціях і аналізі господарсько-фінансової діяльності госпорганів;

• аудиторські послуги, здійснювані на прохання клієнтів або інших організацій, з питань, що входять в компетенцію комерційного банку.

Окрему нішу в банківських послугах займають трастові операції банку (в назві є визначення „операції” проте вони відносяться до категорії послуг комерційного банку). Під трастовими, або довірчими, мають на увазі послуги банків з управління майном і інші послуги з доручення і на користь клієнта на правах довіреної особи. Банки на комісійних засадах виконують операції за дорученням клієнтів, наприклад, отримання засобів з лицьового рахунку або операції по зберіганню цінностей.

Банк як довірена особа на підставі укладеного договору діє від імені свого довірителя і в його інтересах, виступає розпорядником майна, включаючи залишки засобів на банківських рахунках. Банк зобов'язав розпоряджатися майном на користь одержувача, яким може бути сам довіритель або третя особа. Умови договору можуть передбачати розпорядження майном заповідача на користь спадкоємців, ухвалення цінностей на зберігання, управління майном як опікун неповнолітньої особи і т.д.

Банки можуть здійснювати трастові операції для фізичних осіб, фірм, підприємстві, учбових закладів, різних організацій.

Для фізичних осіб банки виконують такі трастові операції, як розпорядження майном клієнта по заповіту, за спеціальним договором, виконання функцій депозитарію: зберігання цінних паперів, консультації і рекомендації з питань покупки і продажу цінних паперів, нерухомості і ін.

Фірмам, підприємствам, організаціям банки можуть надавати агентські послуги (передача права власності по акціях і облігаціях, реєстрація акцій, що випускаються на біржу і ін.).

Банки здійснюють платіжні функції, наприклад, погашення облігацій, по яких наступив термін, виплата дивідендів акціонерам і ін., а також довірче управління майном.

За виконання всіх видів трастових послуг банки одержують з клієнтів комісійну винагороду, яка встановлюється диференційовано за кожний окремий вид послуг на договірних засадах, в законодавчому порядку або відповідно до присудження.

Вартість банківських послуг визначається залежно від їх виду з урахуванням прямих витрат — безпосередньо пов'язаних з виконанням послуг, невигідних (загальнобанківських) витрат і планових накопичень в розмірах, що забезпечують функціонування банку на принципах комерційного розрахунку.

До прямих витрат по наданню банківських послуг відносяться:

• заробітна плата працівників, що виконують послуги з урахуванням відрахувань на соціальне страхування, до пенсійного фонду і інші цілі;

• вартість витрачених матеріалів (папір і ін.);

• амортизаційні відрахування на основні фонди, що безпосередньо використовуються при наданні послуг;

• операційні витрати (оплата інкасації і охорони при розрахунку послуг з касового обслуговування, поштово-телеграфні витрати по операціях клієнтів при розрахунковому обслуговуванні і ін.).

До накладних відносяться витрати на утримання апарату управління і інших структурних підрозділів загального призначення комерційного банку, витрати на, господарські відрядження, включаючи службовий транспорт, витрати на утримання будівель, підготовку кадрів і ін. Величина не накладних витрат у витратах на конкретні види банківських послуг визначається виходячи з процентного відношення загальнобанківських витрат по фінансовому плану на рік по комерційному банку до фонду оплати праці працівників, що виконують послуги.

Планові накопичення визначаються як відношення планового прибутку комерційного банку до загальної суми витрат по фінансовому плану.

При визначенні вартості послуг, на виконання яких є цінники або калькуляції інших організацій (консультації, участь в експертизі проектів, складання проектно-кошторисної документації, здійснення технічного нагляду і ін.), ці цінники і калькуляції можуть бути використані комерційним банком з внесенням відповідних коректив залежно від конкретних умов їх застосування.

У кожному конкретному випадку види банківських послуг, їх об'єми, порядок і періодичність надання, розміри плати визначаються по взаємній згоді клієнта і комерційного банку в договорі. При цьому враховуються фінансові можливості клієнта, складність питання, кваліфікація консультанта, інтереси банку в частині закріплення і залучення клієнтури і ін. При визначенні вартості банківських послуг в необхідних випадках враховується податок на додану вартість.

Одним із різновидів банківських послуг є електронні банківські послуги. У джерелах економічного спрямування під електронними банківськими послугами звичайно мають на увазі дії банку, що спрямовуються на удосконалення та реалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційних систем [12]. При цьому відмічається, що електронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можуть існувати відокремлено.

В економічних джерелах (найчастіше у зарубіжних) досить часто вживається термін „електронний банкінг” (“E-banking”), під яким мається на увазі діяльність банку із надання комплексу послуг клієнтам за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій (Інтернету, мобільного зв’язку тощо).

До даного поняття зазвичай включаються: управління рахунками (виписки, перекази із рахунку на рахунок, баланси); інвестування коштів (депозити, цінні папери, валютні операції); перекази та оплата рахунків за товари та послуги; консультаційні та інформаційні послуги; кредитні операції; ризик-менеджмент, тобто управління ризиками

Таким чином, основною ознакою електронних банківських послуг є використання при їх наданні телекомунікаційних засобів, таких як мережа Інтернет, модемний зв’язок, телефонний зв’язок із використанням автоматизованих телефонних систем, мобільний зв’язок із використанням WAP/GSM технологій тощо.

Закон України „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року №1280-IV визначає телекомунікації (електрозв'язок) як передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, провідних, оптичних або інших електромагнітних системах. Відповідно до положень зазначеного Закону телекомунікаційна мережа є комплексом технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, провідних, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що до електронних слід відносити ті банківські послуги, які надаються із використанням телекомунікаційних засобів (засобів електрозв’язку).

3. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП

Загальноприйнята в Україні думка, що, мовляв, бурхливе економічне зростання у нашій країні можна забезпечити лише за рахунок розвитку важкої промисловості — металургії, хімії, машинобудування, енергетичного сектору. Тим часом усі розвинені й багато країн, що розвиваються, протягом останніх десятиліть переорієнтували структуру економіки від виробництва товарів на виробництво послуг.

Саме послуги, відповідно до досліджень міжнародної консалтингової компанії McKinsey, є джерелом довгострокового економічного зростання країн, що розвиваються, причому важливішим, ніж промисловість. Достатньо подивитися на динаміку розвитку названого сектору за останні 30 років — у розвинених країнах частка сфери послуг у ВВП зросла з 55% у 1970 році до 70% — на початку нинішнього тисячоліття (рис.1).

У США, Євросоюзі, Японії галузь забезпечує до 60% зайнятості населення, а висока продуктивність праці в цьому секторі приводить до вагоміших темпів зростання ВВП, ніж зазвичай здатна забезпечити промисловість.

Оптимістичними є й очікування інвесторів щодо подальшого зростання світової сфери послуг. За даними останнього рейтингу компаній FT-500, найбільшими світовими галузями за капіталізацією в 2004 році стали зовсім не нафта з металургією й хімією, а фінансовий сектор, IT- та біотехнології.

Рис. 1. Доля послуг у ВВП країн з різним ступенем розвитку

Джерело: Український діловий тижневик "Контракти" / № 03 вiд 16-01-2007, с.17

А розвиток економіки і зростання сфери послуг тісно пов’язані між собою. З одного боку, економічне зростання у довгостроковій перспективі супроводжується підвищенням рівня добробуту населення, що призводить до більшого споживання банківських послуг. З іншого — послуги впливають на темпи зростання ВВП не менше, ніж обороти важкої й легкої промисловості.

На рис.2 графічно відображено темп зростання банківських послуг та ВВП України.

Рис. 2 Темпи зростання ВВП та банківських послуг

Побудовано за даними Держкомстату, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

За даними центру CASE-Україна, у структурі доданої вартості ВВП на послуги припадає 50%, з них на долю банківських послуг припадає 12%. Це може означати, що половину прибутку, виробленого українською економікою, приносить саме ця сфера через високу рентабельність. Хоча є й інше пояснення — промислові підприємства, контрольовані великим бізнесом, мають більше можливостей занижувати офіційні фінансові показники.

У будь-якому випадку темпи зростання вітчизняної сфери послуг за останні роки без перебільшення можна назвати вражаючими. У 2006 році виробництво послуг в Україні порівняно з 2004 роком збільшилося на 31,2% (за даними Держкомстату), з них банківських послуг на 41,3%.

Утім, таке значне зростання виробництва послуг свідчить не лише про кореляцію розвитку галузі з доходами населення, а й про її величезний потенціал. Та й частка послуг у сумарному вітчизняному виробництві, за даними Держкомстату, становить трохи більше ніж 20%.

Головна (і найбільш очевидна) слабкість вітчизняного сектору послуг — у самій його структурі. Традиційно в Україні високі показники в цій сфері забезпечують транспорт, пошта і зв’язок — близько 70% щорічного обсягу всіх сервісів (на транспортні перевезення припадає близько 35%, решта 35% — на пошту й зв’язок). Іншими словами, більшу частину доходів від послуг приносять або галузі, успадковані від колишнього СРСР, або ті, без яких функціонування економіки просто неможливе. А ось на нові сегменти, тобто ті, які виникли вже за часів незалежності України (наприклад, на операції з нерухомістю та юридичною діяльністю), припадає близько 20%, банківських послуг – 15,8%.

Цікаво, що транспорт і зв’язок дають лише 25-27% доданої вартості всіх послуг. Це свідчить не лише про низьку прибутковість галузі, а й про неефективність управління, адже левова частка транспортної галузі й більше половини всіх телекомунікацій продовжують залишатися в руках держави. При цьому на торгівлю й фінансову сферу, які за оборотами значно поступаються транспортним послугам, припадає близько 30-33% доданої вартості в цій сфері. Решту 40-45% прибутку забезпечують дорогі послуги: операції з нерухомістю, освіта, консалтинг та ін.

Стримуючим фактором для розвитку галузі є нечисленність середнього класу — найактивнішого споживача, оскільки доходи населення активно зростають лише протягом останніх кількох років. А великі бізнес-групи вкладають кошти здебільшого у виробничий сектор — структура українського експорту визначає інвестиційну привабливість металургії, хімпрому та сільського господарства.

Гальмують розвиток цього сектору економіки й відсутність законодавчої бази, і поки що низький попит на деякі сервіси. Наприклад, фінансовий сектор залишається нерозвиненим через безліч законодавчих обмежень, а фондовий ринок — через відсутність чіткого законодавства.

4. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні

Під впливом посилення міжбанківської конкуренції на банківському ринку України проявляється тенденція до розширення продуктового ряду послуг. Адже кожен банк не залишається байдужим до можливості збільшення власних прибутків, мобілізації додаткових ресурсів та розширення бази клієнтів банку, підвищення власного рейтингу на ринку. Саме тому сучасні банкіри вибирають політику розширення продуктового ряду банківських послуг.

Банківські послуги об'єднують широкий ряд операцій, в тому числі і тих, які нехарактерні банківській сфері. До найбільш перспективних послуг можна віднести наступні:

1. Трастові (довірчі) послуги:

а) для фізичних осіб:

Характеристики

Список файлов курсовой работы