176698 (596164), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу.

Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи - протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми. Визначимо беззбитковий обсяг реалізації продукції, а також зону економічної безпеки в базовому та звітному періодах діяльності підприємства (табл.4.1).

Таблиця 4.1. Визначення беззбиткового обсягу реалізації продукції, а також зони економічної безпеки

№ з/п	Показники	Одиниці виміру	Роки		Відхи-лення (+, -)	2009 у% до 2008
			2008	2009
1	2	3	4	5	6	7
1	Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	6437	6560	123	101,91
2	Операційні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг	тис. грн	5653	5859	206	103,64
	у т. ч.: а) постійні витрати (25%)	тис. грн	1413,25	1464,75	51,5	103,64
	б) змінні витрати (75%)	тис. грн	4239,75	4394,25	154,5	103,64
3	Беззбитковий обсяг реалізації [2а / (1 - 2б)] * 1	тис. грн	4140,22	4436,69	296,47	107,16
4	Зона економічної безпеки [ (1 - 3) / 3] * 100	%	55,47	47,86	-7,62	86,27

З розрахунків таблиці видно, виручка від реалізації у 2009 році збільшилась на 123 тис. грн. порівняно з 2008 роком, також спостерігається збільшення операційних витрат на 206 тис. грн. Беззбитковий обсяг реалізації зріс на 7,16%, проте показник зони економічної безпеки зменшився у порівнянні з 2008 роком.

Висновок

Отже, з урахуванням викладеного, з метою покращення інноваційної діяльності підприємств необхідно:

розробити і запровадити механізм надання суттєвих пільг промисловим підприємствам, що впроваджують інновації і реалізують інноваційну продукцію (встановлення податкових канікул, фінансування частини науково-прикладних досліджень за рахунок бюджету, державне замовлення інноваційної продукції тощо);

створити відомчі інноваційні фонди, які формуються за рахунок бюджетних коштів, внесків підприємств і спонсорів;

поширити практику прямого державного фінансування інноваційних інвестицій у межах реалізації програм модернізації промисловості (створення державних інноваційних підприємств, підтримка розвитку технопарків та ін), причому фінансувати треба тільки ті інвестиції, ефективність яких можна спрогнозувати, оцінити і проконтролювати;

поширити практику надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки (з одночасним відшкодуванням банкам різниці ціни за користування кредитом за рахунок держбюджету);

підвищити рівень фінансування фундаментальної та прикладної науки до загальноприйнятих розмірів, ужити додаткових заходів щодо залучення молоді до наукової роботи (шляхом пільгового житлового кредитування, встановлення підвищених стипендій, збільшення оплати праці молодих учених та ін);

реформувати систему управління науково-технічною та інноваційною діяльністю (передусім усунувши дублювання в діяльності державних установ та створивши єдиний моніторинговий орган із певними владними повноваженнями), удосконалити економіко-правові відносини щодо охорони прав промислової власності, розробити і запровадити методики оцінки інтелектуальної власності, забезпечити підвищення кваліфікації державних службовців із питань організації інноваційної діяльності;

усунути можливість неоднозначного трактування вимог нормативно-правових актів щодо регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, вжити заходів із підвищення публічності й гласності (зокрема, за допомогою громадських обговорень і слухань) у сфері управління інноваційним розвитком;

було б доцільно створити державне агентство, яке б на засадах партнерства разом із підприємницькими структурами та комерційними банками фінансувало частину інноваційного проекту, який реалізується у пріоритетних галузях (у цьому разі ризик і прибуток розподіляються відповідно до суми вкладених сторонами коштів);

розширити застосування організаційно-економічних форм стимулювання інноваційної діяльності (проведення виставок і конференцій, розширення наукових досліджень цієї проблематики, інформування через ЗМІ тощо).

У роботі було вивчене промислове підприємство ВАТ завод „Електрон”. В ході аналізу було виявлено, що середньорічна вартість основних виробничих фондів збільшилась у 2009 р. більш ніж на 2% порівняно з 2008 р. при незмінній виробничій площі. Також позитивним є той факт, що чистий прибуток збільшився у 2009 р. на 38,5 тис. грн. порівняно з 2008 р., це сталося за рахунок збільшення виробництва продукції. З аналізу видно, що діяльність підприємства в основному направлено на виробництво оптоелектронних приладів, виробництво яких за рік збільшилось більш ніж на 10%. Також було помічено збільшення прибутку від операційної діяльності, котрий збільшився майже на 6% протягом року. Рентабельність продукції в цілому зменшилась більш ніж на 2%. Показники ефективності діяльності менші за оптимальні, але на допустимі величини і саме тому вони забезпечують нормальне функціонування підприємства в цілому.

Список використаної літератури

1. Абібуллаєв М.С. Фінансування інноваційної діяльності // Фінанси України. № 3, 2007.

2. Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного програмування. № 1, 2008.

3. Бинкин Б.А., Черняк В.И. Эффективность управления: наука и практика. - М., 1982.

4. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів, 1999.

5. Бочаров В.В. Корпоративне финансы. - СПб., 2007.

6. Гуляєва Н.М. Стратегічне моделювання інвестиційної діяльності підприємства // Фінанси України. № 8, 1998.

7. Данько М.С. Визначення науково-технологічних пріоритетів як складова політики економічного зростання // Вісник інституту економічного прогнозування. № 1, 2008.

8. Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. № 1, 2009.

9. Зубовський В. Економіка підприємства. - К., 1999.

10. Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і прогнозування. №1, 2008.

11. Крупка М.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. № 4, 2007.

12. Пазинич В.І. Оцінка фінансової ефективності впровадження інноваційних програм на підприємстві // Фінанси України. № 6, 2008.

13. Примак Т. Економіка підприємства. - К., 1999.

14. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент: теорія и практика. - М., 1996.

15. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. - М., 1989.

16. Тимохін О.М., Бровко К.М. Стимулювання інноваційного процесу на підприємствах // Фінанси України. № 10, 2008.

17. Шахмарова Е.Д. Фінансова оцінка інноваційних проектів // Фінанси України. № 6, 2008.

18. Яковец Ю.В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. - М., 1988.

Характеристики

Список файлов ВКР