176033 (596122), страница 9
Текст из файла (страница 9)
Скоротити витрати на ремонт і запасні частини менше , ніж на 30%
Отримати додатковий прибуток за рахунок зниження простоїв обладнання
Рис. 3.4. Можливості системи моніторингу
Сучасні системи моніторингу, як складові системи технічного обслуговування – це універсальні вимірювальні пристрої на базі багатоканальних мультизадачних аналізаторів, дозволяють (Рис. 3.4):
- визначити дефекти зборки і монтажу;
- оцінити якість ремонту;
- прогнозувати безаварійний строк експлуатації обладнання (до кількох місяців);
- скоротити витрати на ремонт і запасні частини не менш, ніж на 30%;
- отримати додатковий прибуток за рахунок зниження простоїв обладнання.
Для збільшення стабільності якості систем діагностування необхідні інтелектуальні системи управління сучасним машинобудівним обладнанням. До них належать системи діагностики і управління верстатом на основі математичної моделі штучних нейронних мереж [25, 53]. Застосування інтелектуальних алгоритмів на основі штучних нейронних мереж дозволяє значно поліпшити якість розпізнавання стану технологічного обладнання, що дозволить значно збільшити стабільність якості продукції, яка виготовляється.
Впровадження інформаційних технологій у процес технічного обслуговування є одним з шляхів підвищення ефективності, інтелектуалізації виробництва – головною фондоутворюючої галузі економіки нашої країни.
На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.
Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:
-
Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід.
-
Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад.
-
Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.
Вся робота по скороченню втрат та по економії палива та електроенергії повинна бути обґрунтована глибокому та всебічному аналізі стану енергетики. Технології та організації виробництва на підприємстві. План організаційно-технічних заходів необхідно засновувати на цілком виразному уявленні про розміри та джерела втрат енергії та палива.
Організація складського господарства складається у виборі і обґрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони
Напрямки вдосконалення складського господарства:
- поглиблення спеціалізації та кооперації;
- використання нових форм автоматизації та механізації складських приміщень, широке використання комп’ютеризованих інформаційних систем обліку й обробки інформації та різної документації.
Пропонуються такі пропозиції при дослідженні даної теми:
1. Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід.
2. Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад.
3. Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.
На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.
4. Введення АСУ дозволяє планувати ремонтні роботи, контролювати їх виконання, розподіляти трудозатрати по видах ремонту і аналізувати їх, раціонально використовувати ресурси.
ВИСНОВКИ
Дослідження питань вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва, які здійснено в даній дипломній роботі дозволило зробити наступні висновки:
1. Дослідження СТОіРО різного рівня централізації показало, що вона не стала регламентованою, але постійно пристосовується до змін кон'юнктури, переорієнтовується відповідно до вимог користувачів обладнання. Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності СТОіРО є подальший розвиток діяльності спеціалізованих ремонтних підприємств фірмового сервісу, що підтверджується вітчизняним і закордонним досвідом.
2. Для об'єктивної оцінки чинників, що впливають на ефективність СТОіРО запропонована методика, яка побудована на основі регресивного аналізу і дозволяє проранжирувати вплив незалежних факторів на витрати по СТОіРО.
3. На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду в області використання СТОіРО виділено такі групи господарчих суб'єктів, які повинні бути на нашому ринку послуг: організації, які входять до системи виготовлення виробничого обладнання (тобто самостійно здійснюючі фірмовий сервіс); спеціалізовані ремонтні підприємства, що діють за територіальною ознакою; підприємства, для яких ремонтне виробництво не є профільним, але пов'язане з основним напрямком діяльності (лізингові фірми; організації, що працюють на повторному ринку обладнання та ін.).
4. При оплаті за контрактом ціна повинна враховувати різноманітні експлуатаційні та ремонтні особливості обслуговування машин. Розроблені в дисертації методичні рекомендації по встановленню контрактної ціни передбачають обґрунтування верхньої й нижньої межі як з точки зору споживача, так і з точки зору виконавця ремонтних послуг.
5. Розроблена методика розрахунку графіка ремонтних робіт, яка дозволяє визначати оптимальну чисельність ремонтного персоналу для проведення робіт по СТОіРО при різних рівнях централізації.
ПП «Ларіс» на протязі останніх років досить активно працює на ринку виробів з нержавіючої сталі. З кожним роком його об’єми виробництва та продажу продукції зростають. Це свідчить про якість та доступність продукції підприємства навіть населенню з не досить високими прибутками.
Продукцію підприємства знають не тільки в межах області, ПП «Ларіс» активно працює над створення дилерської мережі по всій території України.
З кожним роком зростає кількість продукції, що виготовляється і реалізується підприємством, а заразом і зростають прибутки ПП «Ларіс»
Спостерігається стабільна тенденція до зниження ліквідності активів ПП «Ларіс», значна їх частина не відповідає встановленим нормативам, що свідчить про недостатній запас товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що пов’язано зі специфікою галузі та діяльністю підприємства.
Обсяг продукції збільшився на 69,3%, що свідчить про збільшення обороту продукції, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугами саме цього підприємства; урізноманітненні товарів, що знаходяться на реалізації.
Чистий дохід від реалізації на протязі 2007-2009 рр. збільшився на 73,1%. Даний показник свідчить, що підприємство на протязі аналізованого періоду примножило свій чистий дохід за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції, а не за рахунок безпідставного підняття цін.
Не змінилась кількість працівників на протязі 2007-2009 рр.
Зменшився фонд оплати праці на 27,6%, що свідчить про зменшення заробітних плат.
Зросла продуктивність праці на 69,2%, що свідчить про впровадження новітніх методик удосконалення організації праці та комп’ютеризацію процесу праці.
Середньорічна заробітна плата зменшилась на 26,3%, як наслідок зменшення фонду оплати праці на підприємстві.
Підприємство є фінансово нестійким та значно залежить від короткострокових позичальників.
На ПП «Ларіс» всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.
Визначення обсягів і видів ремонтних робіт на ПП «Ларіс» у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби в них після об`єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.
На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.
Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:
-
Розробка нової системи документації ГОСТ, ОСТ по організації і управлінню процесами ремонту обладнання, в якій в першу чергу повинен бути відображений національний і зарубіжний досвід.
-
Вдосконалення методів планування і економічного стимулювання роботи ремонтних бригад.
-
Спеціалізація ремонтного господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.
Вся робота по скороченню втрат та по економії палива та електроенергії повинна бути обґрунтована глибокому та всебічному аналізі стану енергетики. Технології та організації виробництва на підприємстві. План організаційно-технічних заходів необхідно засновувати на цілком виразному уявленні про розміри та джерела втрат енергії та палива.
Організація складського господарства складається у виборі і обґрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони
Напрямки вдосконалення складського господарства:
- поглиблення спеціалізації та кооперації;
- використання нових форм автоматизації та механізації складських приміщень, широке використання комп’ютеризованих інформаційних систем обліку й обробки інформації та різної документації.
Технічне обслуговування на підприємстві має будуватися за принципом системності, доцільності, економічності.
Впровадження інформаційних технологій у процес технічного обслуговування є одним з шляхів підвищення ефективності, інтелектуалізації виробництва - головною фондоутворюючої галузі економіки нашої країни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31.
2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20.
3. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.
4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29.
5. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» // Голос України. – 1992. – № 78.
6. Закон України «Про систему оподаткування» // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 23.
7. Внутрішньогосподарська соціальна інфраструктура підприємства // Економіка України. – 1994. – № 3.
8. Воспроизводство стоимости научно-технического потенциала // Вопросы экономики. – 1993. – № 3.
9. До питання про ефективність сучасного господарювання // Економіка України. – 1993. – № 9.
10. Інвестиційні процеси в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 1998. – № 5.
11. Іноземні інвестиції в економіку України: реальність, перспективи // Голос України. – 1994.
12. Іноземні інвестиції: їх види, шляхи залучення // Діловий вісник. – 1994. – № 3–4.
13. Концепція переходу України до ринкової економіки // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 48.
14. Основні положення про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових резервів на підприємствах України // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 151.
15. Повышение инвестиционной стратегии и регулярные стратегии структурных преобразований // Экономист. – 1994.
16. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у 1994 році” // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 167.
17. Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 20.
18. Стратегия фирмы // Вопросы экономики. – 1990. – № 5.
19. Трудові відносини і права людини // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 8.
20. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 31 – 32.
21. Управление предприятием государственной и смешанной форм собственности // Вопросы экономики. – 1993. – № 10.
22. Як роздержавлювати та приватизувати суспільну власність // Економіка України. – 1992. – № 2.
23. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм. / В.Е. Адамов, С. Д. Иленкова. – Москва: Финансы и статистика, 2007 – 240 с.
24. Акимова Н.В. Производительность труда в промышленности: проблемы измерения и стимулирования. / Н.В. Акимова. – К.: Наукова думка, 2001. – 100 с.
25. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. / М.М. Алексеева. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 248 с.
26. Антонец А.В., Белов Н.А. и др. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. / А.В. Антонец, Н.А. Белов. – К.: Высшая шк., 2002. – 472 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
