175838 (596110), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

(2.18)

де: N – кількість робітників на підприємстві.

Рівень продуктивності праці виражається кількістю продукції, що приходиться на одиницю відпрацьованого часу (середньою виробіткою продукції в одиницю робочого часу). Виробітка знаходиться в прямій залежності від продуктивності праці: збільшується при підвищенні продуктивності праці й зменшується при її зниженні.

Однак рівень продуктивності праці можна виразити як витрати робочого часу на одиницю продукції, тобто як трудомісткість продукції. Трудомісткість – величина, обернена середній виробітці, вона зменшується при підвищенні продуктивності праці та збільшується при її зниженні. Якщо трудомісткість позначити t, отримаємо:

t = Т / q. (2.19)

Таким чином, об'єм випуску продукції в одиницю часу і трудомісткість продукції – обернено пропорційні величини, тобто:

, або (2.20)

Розраховані показники продуктивності праці зведемо у таблицю 2.9.

Табл. 2.9. Показники продуктивності праці ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» у 2005–2009 роках

Показник	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Абсолютне відхилення		Відносне відхилення
						2009 до 2005	2009 до 2008		2009 до 2005	2009 до 2008
Середня продуктивність	67,56	77,56	57,54	66,9	68,8	1,24	1,9		1,8	2,8
Виробітка	0,038	0,043	0,032	0,039	0,041	0,003	0,002		7,9	5,1
Трудомісткість	26,254	22,769	31,202	25,838	26,282	0,028	0,444		0,11	1,72

Як видно з таблиці 2.9., загалом продуктивність праці на підприємстві невисока, а трудомісткість стабільно зростає, що є негативним фактором діяльності підприємства. Найвища середня продуктивність у 77,56 т/чол. зафіксована у 2006 році, найнижча 57,54 т/чол. – у 2007 році. В 2009 році спостерігаємо підвищення цього показника в порівнянні з базисним роком на 1,8% (1,24 т/люд), а в порівнянні з попереднім на 2,8% (1,9 т/ чол.).

Показник виробітки, який характеризує кількість виробленої продукції за одну людино – годину також є низьким та не перевищує 0,043 т за одну людино – годину, що є максимально зафіксованим у 2006 році, найнижчий показник 0,032 т у 2007 році. Даний показник також знижується протягом періоду, що аналізується.

На противагу вищезазначеним показникам зростає трудомісткість, що характеризує скільки часу (людино – годин) необхідно для виробництва одиниці продукції (т). Зниження цього показника є ознакою продуктивної роботи підприємства. Що ж до ВАТ «Жовтоводський хлібозавод», протягом періоду з 2005 по 2009 роки спостерігається зростання цього показника. У 2009 році в порівнянні з 2005 роком відбулося зростання на 0,028 людино – години, що складає 0,11%, в той час як в порівнянні з 2008 роком цей показник зменшився на 0,444 людино – години або на 1,72%.

Підводячи підсумок аналізу вищезазначених показників, можна сказати, що трудові ресурси на підприємстві за останні роки використовуються більш ефективно, виробництво одиниці продукції на підприємстві потребує менш значних витрат робочого часу, що призводить до збільшення виробництва.

Фонд оплати праці є загальною сумою витрат на оплату праці робітників та виплат соціального характеру. До складу фонду входять нараховані підприємством суми оплати праці за відпрацьований та невідпрацьований час, стимулюючі надбавки та доплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи та умовами праці та одноразові заохочувальні виплати, а також виплати на житло, паливо, харчування, які носять регулярний характер.

Проаналізуємо склад. Фонду оплати праці на підприємстві. Вихідні дані візьмемо з Форми №1-ПВ «Звіт з праці» термінова-квартальна за період з 2005 по 2009 роки. Розраховані дані зведемо у таблицю 2.10.

Табл. 2.10. Фонд оплати праці на підприємстві з 2005 по 2009 роки

Назва показників, тис. грн.	Роки					Абсолютне відхилення, тис. грн.			Відносне відхилення, %
	2005	2006	2007	2008	2009		2009/2005	2009/2008		2009/2005	2009/2008
1. Фонд оплати праці штатних працівників, всього	1496,6	2128,8	2755,2	3452,5	3734,8		2238,2	282,3		149,5	8,2
У тому числі: Фонд основної заробітної плати	978,9	1392,1	1721,6	2218,6	2564,2		1585,3	345,6		161,9	15,6
Фонд додаткової заробітної плати, всього	503,2	711,0	961,9	1159,9	1108		604,8	-51,9		120,2	-8,5
з нього надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів	256,4	370,4	439,1	525,4	597,4		341	72		132,9	13,7
премії та винагороди, що носять систематичний характер	138,2	187,8	257,6	301,8	22,1		-116,1	-279.7		-15,9	-73,2
внаслідок зростання споживчих цін	8,9	6,9	25,2	53,9	190,4		181,5	136,5		139,3	253,2
Заохочувальні та компенсаційні виплати, всього	14,5	25,7	71,7	74,0	62,6		48,1	-11,4		31,7	-4,59
з них соціальні пільги, що носять індивідуальний характер	-	-	-	-	-		-	-		-	-
2. Оплата за невідпрацьований час	88,7	140,4	218,2	249,2	263		174.3	13.8		196,5	5,54

З таблиці бачимо, що відбулося зростання фонду оплати праці штатних працівників та оплати за невідпрацьований час. Збільшення фонду основної заробітної плати можна пояснити збільшенням кількості працюючих на підприємстві та зміною законодавчого забезпечення. Починаючи з 2005 року, фонд додаткової заробітної плати починає стабільно зростати (за виключенням лише 2009 року), що пов’язано з інфляційними процесами у країні.

2.4 Побудова багатофакторної економіко-математичної моделі залежності обсягу виробництва

Останнім часом все більш уваги приділяється методикам аналізу ефективності використання виробничого потенціалу, що базуються на розподілі вартості ОВФ, середньорічної вартості оборотних засобів, середнього рівня заробітної плати, середньооблікової чисельності ПВП та нематеріальних активів. Така методика широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

Вона дозволяє вивчити залежність виробничого потенціалу від невеликого кола найбільш важливих факторів і на базі цього керувати процесом формування її величини.

На відміну від методики аналізу виробничого потенціалу, що застосовується на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє більш повно врахувати взаємозв’язок між показниками і точніше виміряти вплив факторів. Покажемо це за допомогою порівняльного аналізу.

В нашій країні при аналізі виробничого потенціалу використовують наступну модель:

П=К (Ц – С), (2.21)

де П – сума виробничого потенціалу; К – виробнича потужність; Ц – ціна реалізації; С – собівартість одиниці продукції.

При цьому виходять з того, що всі наведені фактори змінюються самі по собі, не залежно одне від одного. Виробничий потенціал змінюється прямо пропорційно обсягу реалізації, якщо реалізується рентабельна продукція. Якщо продукція збиткова, то виробничий потенціал змінюється обернено пропорційно обсягу реалізації.

При збільшенні обсягу виробництва вартість одиниці продукції знижується, так як частіше зростає тільки сума змінних витрат (відрядна заробітна плата виробничих працівників, сировина, матеріали, технічне паливо, електроенергія) а сума постійних витрат (амортизація, оренда приміщень, по часова оплата працівників, заробітна плата та страхування адміністративно-господарського персоналу) залишається, як правило, без змін. І навпаки, при зниженні виробництва собівартість виробів зростає через те, що на одиницю продукції припадає більше постійних витрат.

В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни виробничого потенціалу підприємства і прогнозування її величини використовують маржинальний аналіз, в основі якого покладено маржинальний виробничий потенціал підприємства.

Маржинальний виробничий потенціал (МВД) – це виробничий потенціал в сумі з постійними витратами підприємства (Н):

Характеристики

Список файлов ВКР