163031 (595439), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

ЦП – цінні папери;

ДЗ – сума дебіторської заборгованості;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт покриття

Коефіцієнт покриття являє собою відношення всіх поточних активів до короткострокових зобов’язань. Він дозволяє встановити у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок активів, якими володіє підприємство.

Коефіцієнт покриття вказує на платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасного розрахунку з дебіторами й вдалої реалізації готової продукції, але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів.

(1.3)

де Кп - коефіцієнт покриття;

ГК – грошові кошти;

ЦП – цінні папери;

ДЗ – сума дебіторської заборгованості;

ВЗ – виробничі запаси, готова продукція на складах;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Розглядані коефіцієнти ліквідності мають певні недоліки, по-перше такі, як:

статичність – вказані показники розраховуються на основі балансових даних, що характеризують майновий стан підприємства на конкретну дату. Звідси необхідність аналізу їх динаміки за декілька періодів;

можливість завищення значення показника за рахунок включення у склад поточних активів так званих мертвих статей;

мала інформативність для прогнозу майбутніх платежів та грошових надходжень, а саме це є головною задачею аналізу поточної платоспроможності;

можливість завищення за рахунок неліквідної дебіторської заборгованості.

Одним з показників платоспроможності підприємства є коефіцієнт чистої виручки. У деякій мірі він допомагає оцінювати перспективну платоспроможність. Коефіцієнт чистої виручки – це результат від ділення нарахованого за період, що аналізується, зносу та чистого прибутку на виручку від реалізації продукції. Зміст коефіцієнта у тому, що він вимірює доля вільних грошових коштів у виручці від реалізації. Якщо розглядати виручку від реалізації як суму собівартості та прибутку, то вона складається з таких елементів: матеріальні затрати, кошти на оплату праці, відрахування від коштів на оплату праці у державні фонди, знос, інші витрати, прибуток. З перелічених елементів отримані у складі виручки від реалізації матеріальні затрати, кошти на заробітну платню, відрахування до державних фондів та інші витрати підуть на невідкладні платежі, що пов’язані з виробничим процесом. Частина прибутку піде на виплату податків. Чистий прибуток, що залишиться після виплати податків, та нарахований знос залишаться у грошовій формі в обороті підприємства. Сумарну величину чистого прибутку та нарахованого зносу прийнято називати чистою виручкою. Платоспроможність підприємства оцінюється відсотковим відношенням чистої виручки до виручки від реалізації.

1. Методика оцінки фінансової стійкості підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов‘язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Фінансову стійкость підприємства тісно пов‘язано із перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансову можливість підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об‘єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а токож відповідальності фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. абсолютна фінансова стійкость (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2. нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3. нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позичок та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4. кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми обов‘язками.

Щодо визначення показників фінансової стійкості введемо умовні позначки:

ВК – власний капітал;

МП – майно підприємства;

ПК – позикові кошти;

ДК – довгострокові кредити;

ДП – довгострокові позики;

ПА – позаоборотні активи;

ВОЗ – вартість основних засобів;

СНА – сума накопіченої амортізації;

А – активи;

ЗК – залучений капітал;

ДЗ – довгострокові забов‘язання;

ЗА – заборгованість акціонерам.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексі показників. (дивися таблицю 1.5.)

Таблиця 1.5

Показники фінансової стійкості

1. Методика оцінки ділової активності

Основні показники ділової активності наведені у таблиці.1.6.

Таблиця 1.6

Показники ділової активності

За допомогою вищенаведених методик проведемо аналіз фінансового стану підприємства.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ „АНДОР”

2.1 Аналіз динаміки і структури майна підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об‘єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов‘язаний із підприємництвом економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної діяльності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.[20]

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами,банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємства, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Характеристики

Список файлов ВКР