162110 (595330), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Приміром, реалізаторам пива, цигарок, солодощів необхідно, щоб банк спла­тив поставки наперед, аби розрахуватися з оптовими постачальниками. Згодом — упродовж кількох місяців — вони повертають ці борги.

Попри простоту і привабливість, розвитку ринку факторингових послуг в Ук­раїні перешкоджають певні неузгодженості законодавчо-нормативного характеру. Треба наголосити, що, крім банків, цей вид бізнесу можуть здійснювати й інші фір­ми. Щоправда, однозначно відповісти на питання, хто саме — важко, оскільки між державними відомствами та юристами фірм триває дискусія на цю тему. Розпоча­лася вона з появою листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових пос­луг України від 13.10.2003 року №347/07/1-3/1, де зазначалося, що фактором (установою, яка в результаті переуступки вимоги отримує право вимоги за грошовими зобов'язаннями) може бу­ти або банк, або фінансова установа, або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювані факторингові опера­ції. Відповідно виникає правова колізія з причин невизначеності кола суб'єктів під­приємницької діяльності, які мають право на здійснення факторингових операцій.

У статті 5 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що правом надання фінансових послуг во­лодіють лише фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або кілька фінансових послуг і вне­сені у відповідний реєстр у встановленому законом порядку. Юридична особа, яку не внесено у відповідний реєстр, не надає фінансових послуг як винятково­го виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.

Згідно з іншими трактуваннями переуступки вимоги боргу загалом не є фінансовою послугою, а факторингом вважається лише купівля рахунків-фактур, кредитування оборотного капіталу клієнта та ще деякі операції. Хоча зако­нодавчі акти про ліцензування отримання ліцензій на ведення факторингових операцій не передбачають. Відповідно арбітражні суди переважно стають на по­зицію Цивільного кодексу, тобто вони визнають недійсними договори факторин­гу, укладені некредитними організаціями. Отже, третім шляхом повинно бути удосконалення українського законодавства.

Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як в Україні, так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейської факторингової асо­ціації влітку 2001 року, її головне завдання — розвиток факторингу на відносно нових ринках — на постсоціалістичному просторі: у країнах колишнього СРСР і деяких країнах далекого зарубіжжя. У Східноєвропейську факторингову асоціа­цію входять факторингові компанії з України, Росії, Казахстану, Вірменії і Мол­дови. Налагоджено партнерські відносини з компаніями Центральної і Східної Європи, усіх країн колишнього СРСР.

Відносини ділового партнерства включають постійне співробітництво компа­ній регіону, які й не є членами асоціації, але беруть активну участь в її роботі. У кон­ференціях Східноєвропейської факторингової асоціації беруть участь представники 15—20 країн. Особливу роль у роботі відіграє Польща, на частку якої припадає біль­ше половини факторингового ринку країн Центральної і Східної Європи. Четвертим кроком повинна бути підтримка на державному рівні

Одним із головних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторний дого­вір. Отже, четвертим шляхом є підтримка на державному рівні українських факторингових компаній у відносинах з Асоціацією, з метою відкриття широких можливостей для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами.

Сьогодні в Україні попит на факторинг та пропозиція ще не стали масштабними, хоч і постійно збільшуються.

Отже, 5-м кроком повинен бути Вихід на ринок.

Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторинговых операцій в Україні можливо два варіанти:

1. Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки і впровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурних підрозділів, залучення дорогих кадрів.
   В цілому, можлива втрата вигоди внаслідок випередження конкурентами у зв'язку з тривалим етапом розробки продукту.

2. Європейський варіант. Використання послуг компанії-агента для розвитку даного бізнесу.

Висновки

Отже, Факторинг – операція фінансування під уступку Банку права грошової вимоги за Контрактом. Дана операція передбачає прийняття Фактором ризику виконання таких вимог та надання послуг з інкасації цих вимог та надання послуг з адміністративного управління вказаними вимогами.

Механізм проведення факторингових операцій має свої особливості.

Факторинг є порівняно новою для українського фінансового ринку послугою. На українському ринку факторингові послуги пропонують близько 20 банків та спеціалізованих факторингових/інвестиційних компаній. Обсяг наданих факторингових послуг на вітчизняному ринку динамічно зростає. У 2004 році ріст склав 300%, у 2005 році - 250%. Відношення обсягу наданих факторингових послуг до ВВП складає незначну величину 0,14% але це співвідношення постійно зростає. Обсяг факторингових операцій у країнах Європи за 2005 рік становить 715 486 млн.євро, Азії - 135 814 млн.євро, Америки - 135 630 млн.євро, інших країнах - 29 617 млн.євро. На сьогодні обсяг послуг факторингу у країнах Європи складає до 10% ВВП.

Головною висновком є ті переваги, які отримує клієнт факторингових операцій:

• додатковий прибуток за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

• одержання повного спектра банківських послуг;

• зниження витрат від втрат від несвоєчасної сплати дебіторами за поставлений клієнтом товар;

• захист від упущеної вигоди, пов'язаної з втратою клієнтів;

• зниження витрат, пов'язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами і платежами;

• відхід від первісного ризику при роботі з новим дебітором;

• захист від кредитних, ліквідних, процентних, а також валютних ризиків.

Список літератури

1. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Від 01.01.2004 № 436-IV, Глава 35, Параграф 1. Ст..350.

2. Закон України „Про банки і банківську діяльність” № 2121− 14.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств. − К.: Либідь, 2002.−384с.

4. Гриньова В.М. Фінанси підприємств.− К.: Знання-Прес, 2004.− 424с.

5. Кириленко О.П. Фінанси.− Тернопіль.: „Економічна думка”, 1999.− 163с.

6. Опарін В.М. Фінанси.− К.: КНЕУ, 2002.− 240с.

7. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України.-2005 - №9 – с.109-115.

8. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. − К.: ЦУЛ, 2002.− 460с.

9. Рогов Г.К., Воробйова І.А. Фінанси підприємств.− Миколаїв: УДМТУ, 2004.− 148с.

10. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003.-554с.

11. Фінанси підприємств. За ред. Г.Г. Кірейцева.− К.: ЦУЛ, 2002.−268с.

12. Фінанси підприємств. За ред. А.М. Поддерьобіна.− К.: КНЕУ, 2000.− 460с.

13. Финансы. Под ред. Л.А. Дробозиной. − М.: ЮНИТИ, 2001.− 527с.

14. Финансы предприятий Под ред. Н.В. Колчиной.− М.: ЮНИТИ, 1998.− 413с.

15. Шевченко С. На Україну чекає факторинговий бум? // Галицькі контракти.-2003.-№3- с.16.

Характеристики

Список файлов ВКР