160487 (595104), страница 8
Текст из файла (страница 8)
1. Строковий ринок справді отримає поштовх до розвитку, коли на нього в масовому порядку прийдуть хеджери, а спекулятивні мотиви матимуть підпорядкований характер. Найбільшими хеджерами є підприємства, тому нарощування обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та активніша зовнішньоекономічна діяльність обумовлять об’єктивну потребу в проведенні операцій хеджування цінових ризиків. Створити строковий ринок можуть лише банки. Він значно розширює спектр банківських продуктів та послуг. Можливостями, наданими строковим ринком, комерційні банки можуть скористатись як для проведення власних операцій, так і для виконання посередницьких функцій між клієнтами та ринком, що сприятиме підвищенню банківських доходів.
2.Строковий ринок є надбудовою над спотовим, тому останній має бути добре розвинутим - тоді ефективніше функціонуватиме ринок деривативів. Необхідною умовою успішного розвитку будь-якого ринку є економічна та політична стабільність. Нині в Україні відсутні серйозні пеердумови для економічної стабілізації, оскільки рішення у сфері економіки часто тісно пов’язані з політикою, а ризики зміни законодавства, правил оподаткування та валютного регулювання значно перевищуюють прийнятий рівень. За таких умов функцію макроекономічної стабілізації, яка в класичній економічній теорії та практиці розвинутих країн відведена строковому ринку, вітчизняний ринок деривативів виконувати неспроможний. У результаті внутрішній фінансовий ринок, включаючи й строковий, нагадує гру на удачу в казино.
3. Не створивши інфраструктури строкового ринку, яка б відповідала цивілізованим стандартам та підкріплювалась адекватною законодавчою базою, не варто розраховувати на прогрес у цьому сегменті. Змінити становище можуть владні та державні структури, рішучими діями підтримуючи ринок деривативів. Як показала практика зусилля, окремих груп, спрямовані на організацію ф’ючерсної торгівлі,виявилися недостатніми: високої ліквідності контрактів забезпечити не вдалося, а без цього їх функціонування втрачає сенс.
Дуже важливою у цьому питанні є позиція Національного банку України. В даний час тут створюють методичну базу проведення строкових операцій та порядку їх обліку. Відповідні проекти розіслано комерційним банкам для ознайомлення. На жаль, фінансова криза не дала змогу завершити цю справу - оскільки на перший план виступили нагальніші проблеми, а строкову торгівлю було призупинено. Але той факт, що формування теоретичних основ строкового ринку розпочато, вселяє надію.
4. На вітчизняному ринку операції з деривативами залишаються екзотичним видом діяльності, особливо з точки зору підприємств, тому інформація про можливості, які надає хеджування, потребує популяризації та поширення. У процесі роботи над Податковим кодексом та Законом “Про бухгалтерський облік” мають бути сформульовані методичні основи хеджування ризиків, розроблено порядок бухгалтерського обліку та оподаткування операцій із деривативами для всіх суб’єктів господарювання.
Залишається сподіватися, що вже найближчим часом ці проблеми будуть вирішені і внутрішній строковий ринок розвиватиметься за цивілізованими стандартами.
Об’єктивна необхідність розвитку ринку ф’ючерсних контрактів в Україні існує давно. За своїм призначенням строковий ринок має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної конь’юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб’єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Приваблює також тим, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів. Особливо важливого значення це набуває за умови портфельного підходу до інвестування.
Строковий ринок - молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, має відлагоджену організаційну інфраструктуру. Торгівля строковими контрактами концентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема на провідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій на цьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.
Строковий ринок України розвивається дуже повільно і має багато недоліків. Власне кажучи повноцінного ф’ючерсного ринку в країні взагалі не існує, хоч і було кілька спроб його започаткувати. Першою такою спробою можна вважати організацію торгівлі ф’ючерсними контрактами на Українській фондовій біржі. Проте ринок тоді так і не запрацював - переважали сумніви щодо його доцільності.
Однак розвиток подій на фінансових ринках України свідчив, що робота з деривативами вкрай необхідна. Цього разу вже фахівці Української міжбанківської валютної біржі зробили спробу організувати в себе торгівлю ф’ючерсними контрактами. З кінця грудня ринок почав функціонувати. Нині на біржі проходять торги ф’ючерсними контрактами з різними строками виконання на курс гривні відносно долара США, німецької марки і російського рубля. Торгівля контрактами здійснюється без постачання базового активу. В подальшому передбачається запровадити контракти з постачанням, а також використати нові базові активи, такі як облігації внутрішньої державної позики, процентні ставки, фондові індекси.
Розрахунковим центром і гарантом виконання угод, які укладаються в секції строкового ринку УМВБ, є банк “Кліринговий Дім”. Саме він відкриває маржеві рахунки учасників торгів, робить перерахунок позицій наприкінці кожного торгового дня та перераховує суму виграшу з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, яка виграла.
Згідно з правилами торгів на цьому ринку можуть працювати як юридичні особи зі статусом членів секції строкового ринку, так і фізичні - індивідуальні торговці. За станом на 26 лютого 1999 року членами секції були 16 банків і компаній, у тому числі такі, як Credit Lyjnnais Ukraine Bank, Кредитний інвестиційний банк, Перший інвестиційний банк, Укркредитбанк. Із першого дня участь у торгах бере Львівська філія УМВБ. Нині ведеться робота щодо залучення до торгово-клірингової системи філій у Харкові і Дніпропетровську.
На превеликий жаль, функціонування ринку строкових контрактів на УМВБ із точністю до навпаки повторює досвід роботи ф’ючерсного майданчика Київської універсальноі біржі: якщо на КУБ працювали здебільшого дрібні спекулянти, то на УМВБ укладаються в основному хеджингові угоди, Причому, внаслідок низької ліквідності ф’ючерсного ринку у його операторів виникає спокуса маніпулювати цінами контрактів, Біржі вже довелося мати справу з подібною практикою, отож вжито певних заходів щодо її запобігання - таких зокрема, як перегляд цін відкритгя, лімітів зміни ціни і зміни розрахункової ціни в доларових контрактаx.
Зазначимо, що УМВБ докладає багато зусиль для розвитку ринку строкових контрактів. Однак цього замало - необхідно вирішити низку питань, пов’язаних із його регулюванням на державному рівні, по-перше, активній роботі на ринку строкових контрактів перешкоджає відсутність обгрунтованої законодавчої бази, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів, - починаючи від самого тлумачення ф’ючерсного контракту до вирішення проблем держмита і оподаткування (нині прибуток, який обкладається податком, не зменшується на суму від’ємної варіаційноі маржі), Розроблені Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку закони і положення часом суперечать як самій суті строкового ринку, так і одне одному.
По-друге, досі не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф’ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами, В основі проблеми - нерозуміння того, що при обліку ф’ючерсів без постачання базового активу не потрібно відкривати і враховувати валютну позицію.
Значного імпульсу розвиткові ринку ф’ючерсів могла б надати співпраця Національного банку України, Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку, податкових органів, фахівців бірж у розробці моделей функціонування строкового ринку в цілому, його структури і взаємодії складових, можливих форм і засобів регулювання.
Звичайно, вирішення перелічених проблем іще не гарантує швидкого приходу на ринок усіх його суб’єктів. Адже для того, щоб він запрацював, необхідні певні об’єктивні умови, які в Україні ще не склалися, Наявність традиційних джерел прибутків, таких як операції з валютою, надання кредитів, проведення депозитних операцій тощо, не стимулює укрїінські банки до розширення спектра послуг. Тим більше, що робота на біржовому строковому ринку потребує відволікання значних коштів під початкову маржу, Але ті ж депозитні, кредитні і форвадні операції, не кажучи вже про експортно-імпортні, можуть бути успішно захеджовані від кон’юнктурних змін через валютні ф’ючерси, Навіть при тому, що "Кліринговий Дім" поки що застосовує "грубу" систему маржування за повними ставками початкової маржі, а не за спредовими, як це робиться у світі, і не нараховує щоденних відсотків за депозитними вкладами, за умови грамотної роботи оператора на строковому ринку прибутковість за такими операціями може досягати 100% за кілька місяців, особливо якщо проводити арбітражні операції. Саме через доларові ф’ючерси можуть бути захеджовані ризики, пов’язані з можливою несприятливою зміною курсу гривні щодо долара США на час отримання виплат як за ОВДП, так і за єврооблігаціями.
Крім того, потенційні учасники ще не усвідомлюють таких принципових моментів:
відсутність форвардного ринку не є перешкодою для розвитку строкових операцій, а організація ринку форвардів і свопів (та підвищення їхньої ліквідності) лише розширить спектр фінансових інструментів і дасть змогу заробляти гроші шляхом проведення арбітражних операцій на міжбанківському і біржовому ринках, становлення і розвиток біржового ринку деривативів може відбуватися не лише за участі Національного банку Ук-раїни. Існує чимало великих операторів, спроможних задовольняти крупні заявки клієнтів. Цих операторів треба лише залучити до роботи на ринку;
проблему підвищення ліквідності строкового ринку можна вирішити, лише беручи участь у торгах. Тільки так удасться розірвати замкнуте коло: не торгують, тому що нема необхідних обсягів.
Зазначимо, що більшість потенційних учасників не бере участі у торгівлі строковими контрактами через слабку інформаційну підтримку ринку, відсутність практичного досвіду у використанні ф’ючерсів як інструментів хеджування, В Украіні практично немає фахівців із досвідом торгівлі ф’ючерсами на міжнародних ринках. Курси з підготовки таких фахівців проводяться на УМВБ. Їх могли би пройти не лише трейдери ринку, а й вищі категорії службовців, відповідальних за формування фінансового портфеля організації.
Водночас розвиток ринку строкових контрактів залежить не тільки від фінансових установ. До певної міри їхня поведінка зумовлена стагнацією виробничої сфери і відсутністю інтересу в головних на поточний момент учасників ринку - підприємств та аграрних структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. Адже саме вони потребують хеджування ризиків, Звичайно, в часи гіперінфляцї в Україні і різких коливань курсу валют потреба у ринку строкових контрактів була дуже великою, Але існує вона і сьогодні, незважаючи на те, що курсові коливання впродовж двох останніх років були незначними, Необхідність хеджування ризиків обумовлена нерозвинутістю і слабкою кон’юнктурою національного ринку, ціновими коливаннями і кризовими ситуаціями на міжнародних фінансових ринках,
В Україні пік торгівлі валютними контрактами припадає на кінець 1996 - першу половину 2001 року, коли Національний банк України проводив заходи щодо стабілізації валютного курсу. Зрозуміло, що в умовах жорсткої монетарної політики великих курсових стрибків бути не могло, тож інтерес до торгівлі постійно знижувався. У зв`язку із цим на біржі почали запроваджувати контракти, базовим активом для яких слугують державні облігації. Головною перевагою використання цього виду ф’ючерсних контрактів є те, що в інвесторів з’являється можливість вибору оптимальної стратегії роботи на ринку внутрішніх запозичень, а також планування рентабельності таких операцій.
Крім того, на УМВБ розробляються специфікації контрактів, основу яких становитимуть кредитні й депозитні ставки. Проблема страхування процентних ризиків залишається досить актуальною, оскільки волатильність на цих ринках значно перевищує волатильність на валютному ринку. Так, від початку минулого року до жовтня, коли відбувалося зниження ставки рефінансування, депозитні ставки знизились у середньому з 34 до 16%, а з листопада 1997 року і дотепер, у процесі підвищення ставки рефінансування до41%, депозитні ставки зросли до 28%. При зростанні облікової ставки негайно підвищуються кредитні, а при її зменшенні - відразу знижуються депозитні. Тому в хеджуванні процентних ризиків зацікавлені як кредитори, так і позичальники. Валютні операції банків пов’язані з купівлею - продажем валюти за власні кошти та на замовлення клієнтів.
Проведення валютних опціонів безпосередньо пов’язано із купівлею банком валюти за власні кошти. Дана ситуація пов’язана із підвищеним ризиком втрат від несприятливої зміни валютного курсу.
Для того, щоб банк міг застрахуватися від можливих втрат, я пропоную використовувати методику прийняття рішень щодо купівлі - продажу валюти на основі обчислення плинних середніх.
За даною методикою точки перетину плинних різних порядків є точками можливої купівлі або продажу валюти.
Економічні передумови попиту на кредити в іноземній валюті зі сторони субєктів господарювання.
Кредити в іноземній валюті є визначальною складовою кредитного портфелю банку. Насамперед даний факт свідчить про наявність попиту на кредити в іноземній валюті. Існує два чинники, які стимулюють субєктів господарювання отримувати кредити в іноземній валюті:
Низькі, в порівнянні з кредитами в національній валюті, процентні ставки;
Оплата по міжнародних контрактах.
Проте існують і стримуючі фактори. Перш за все це девальвація гривні, в результаті якої втрати від курсових різниць можуть значно перевищувати еконмію від зниження процентної ставки.
Крім того, можливі додаткові витрати у випадку отримання кредиту для розрахунків в Україні, оскільки в даному випадку потрібно продати отриману валюту на валютному ринку, або у випадку відсутності експортної виручки при поверненні кредиту і сплаті процентів в зв’язку з купівлею валюти. Вплив даного фактору оберненопропорційний терміну кредитування
Ідеальним варіантом звичайно є випадок коли кредит в іноземній валюті отримується для оплати імпортного контракту і підприємство має експортну виручку. Вигода позичальника від застосування нижчої процентної ставки становить:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
