131445 (593618), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

2.2. Хід експерименту.

Схема експерименту.

У дослідженні брало участь 25 школярів 8, 9 класів обласного притулку для дітей міста Житомира. Для зручності обробки результатів кожний школяр одержав свій номер і далі протягом всіх етапів експерименту фігурував під ним. Наш експеримент проводився в наступній послідовності:

Тестування самооцінки за допомогою методики С. А. Будассі.(додаток 1).Тестування самооцінки за допомогою методики Дембо-Рубінштейна. (додаток 2). Оцінка кореляції даних, отриманих на стадіях 1 і 2. Варто відзначити, що дослідження самооцінки якостей особистості проводилося в індивідуальній формі. Кожному була викладена тема й ціль дослідження, дані опис і інструкція, надано досить часу для обмірковування.

2.3. Результати досліджень.

2.3.1. Результати тестування за методикою Будассі.

Тест за методикою Будассі дав наступні результати (мал. 1).

Мал. 1. Коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки за методикою Будассі.

Коефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d² по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб: r = 0,00075* У d ² .

2.3.2. Обробка даних за методикою Т. Дембо - С. Рубінштейн (визначення самооцінки якостей особистості).

Результати проведення даної методики представлені в зіставленні з даними по попередньому дослідженні на мал. 2.

Мал. 2. Зміни рівня самооцінки в ході експерименту.

2.3.3. Порівняльний аналіз отриманих результатів.

Для одержання більш детальної кількісної характеристики скорелюємо між собою отримані показники.

При цьому ми використовуємо формулу обчислення рангової кореляції:

r=1 - 6*Еd^2 / n(n-1)

Коефіцієнт при Еd^2 дорівнює 0,00038. Кореляція склала 0,91.

Зіставляючи статусне положення кожної дитини в групі із властивим йому рівнем самооцінки, ми одержали наступні результати:

• із загальної кількості дітей першого статусу 78% дітей мають високий рівень самооцінки й 22% мають середній рівень самооцінки;

• із всіх дітей, яким віддають перевагу, 100% дітей мають середній рівень самооцінки;

• 100% дітей, що відносяться до статусної категорії знехтуваних мають середній рівень самооцінки;

• із всіх дітей, що перебувають в останній статусній категорії (відторгнуті) - 80% мають низький рівень самооцінки й 20% дітей мають середній рівень самооцінки.

При аналізі зміни рівня самооцінки в ході експерименту були отримані наступні дані (мал. 2).

Між проведенням дослідження був інтервал в 1 місяць. Після проведення методики Будассі досліджуваним були повідомлені їхні результати. Методика Дембо-Рубінштейна була проведена через деякий проміжок часу. Після чого ми змогли зіставити результати першої та другої методик. В результаті чого були отримані наступні результати: у 32 % досліджуваних спостерігалося підвищення самооцінки (8 випадків); у 24 % самооцінка дещо знизилася (6 випадків); у 44 % самооцінка залишилася незмінною (11 випадків).

Дані результати не є досить достовірними, тому що між дослідженнями був короткий проміжок часу. Для більш точних результатів потрібно було б провести соціометричне дослідження, щоб з‘ясувати вплив колективу на самооцінку школяра. Але коло досліджуваних – це діти, які перебувають у притулку і малознайомі між собою, а також важко виходять на контакт. Їхній статус в колективі вдалося з‘ясувати тільки умовно (зі слів психолога закладу та вихователів).

ВИСНОВОК

За допомогою досліджень самооцінки можна зробити наступні висновки:

1. Загальна самооцінка досліджуваних підлітків перебувала в межах норми (середній рівень), але також були діти з високим і низьким рівнем самооцінки.

2. Підлітки здатні швидко (у нашім досліді - протягом менш ніж місяця) перебудовувати свою самооцінку. Особливо це стосується випадків із заниженою самооцінкою.

3. Сам факт і ступінь зміни самооцінки залежать від особистості досліджуваного. Найчастіше подібні зміни не є дуже значними по величині.

Взаємозалежність відносин з оточуючими (зокрема, власна контактність) і самооцінки може реалізовуватися в такий спосіб. Підлітки з адекватною самооцінкою більше впевнені в собі й у тім що без особливих зусиль займуть сприятливу нішу в системі взаємин з однолітками. При надмірно завищеній або заниженій самооцінці підліток менш контактний (у першому випадку в нього може бути ослаблена потреба в постійному спілкуванні за рахунок високої зарозумілості й, у багатьох випадках, низького оцінювання їм оточуючих; у другому - знижені здатності до встановлення контактів). Це відбивається на відношенні до них оточуючих. Якщо підліток має самооцінку більшу або рівну реалістичній, то величина його контактної активності співвідноситься із самооцінкою. Імовірно, вплив самооцінки на соціальний статус опосередковується гіршою адаптацією підлітків з низькою самооцінкою до ситуацій спілкування з однолітками. [23, 24, 52]

Відкриття себе як неповторно індивідуальної особистості нерозривно пов'язане з відкриттям соціального світу, у якому ці особистості жити. Щоб зрозуміти психологічні механізми взаємодії між формуванням особистості і її положенням у групі, треба не тільки мати об'єктивні дані про це положення, але й представляти внутрішню позицію людини, тобто знати як сама людина переживає своє положення, як вона до цього ставиться. [55] Таким чином, така найважливіша властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковому віці, розвивається відповідно до внутрішніх властивостей особистості і її сфер соціалізації, опосередкуючи відношення людей до індивідума й одночасно будучи наслідком їхніх відносин до даної особистості. [23]

Характеристики

Список файлов ВКР