131209 (593582), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Слід відмітити характерну для підліткового віку високу збудливість, бурхливу активність, ініціативність. Якщо всю цю енергію спрямувати у відповідне русло, то наслідки будуть очевидні.
Щодо діяльності то для підлітка основною діяльністю залишається навчання. Проте воно зазнає значних змін як в організації так і в змісті, так і в характері його перебігу. Учень тепер набуває систематичних знань з основ наук. Багатша і складніша змістова предметна сторона знань вимагає від нього і досконалих способів їх набування. Перед учнями відкривається ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності. Змінюється і мотивація учіння. Їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, чіткішими і змістовнішими. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їхньої підготовки до оволодіння професією, яка їм подобається.
Серед багатьох особливостей, притаманних підлітку, є також його місце в суспільстві.
1.2 Підліток як суб'єкт спілкування
В процесі свого розвитку людина стає суб'єктом спілкування, «це перетворення в суб'єкт є не що інше, як процес виховання, процес становлення особових якостей в даної людини, процес її залучення до інших людей і відособлення від інших, її соціалізації і самоутвердження». Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д. Тут реалізація потреби має явний характер. В той же час типова є ситуація, коли реалізація потреби в емоційному контакті має прихований характер. Це відбувається тоді, коли вона реалізується підлітками в інших сферах життєдіяльності. Так, наприклад, прагнення до участі в різній спільній діяльності з однолітками нерідко є наслідком неусвідомлюваного прагнення до спілкування з ними. В той же час учбовий процес, спортивні захоплення і т.д., стають сферами реалізації підлітком і потреби в емоційних контактах. Можливості для реалізації потреби в емоційних контактах надає підліткам сумісна життєдіяльність з однолітками в класі, секції, літньому таборі.
Ці можливості бувають великими або малими залежно від різноманітності, насиченості, привабливості для хлопчиків життєдіяльності колективу.
На самоповагу підлітків впливають практично всі сфери спілкування. Так,
хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають
високих оцінок по цих якостях від оточуючих. Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними серйозного, поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленням, проблемам, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань.
Близькі дружні відносини з батьками сприяють появі в підлітків відчуття упевненості в собі, в своїх силах.
Висока самоповага украй важлива для всього процесу розвитку особистості
підлітка. Рівень самоповаги підлітка самим безпосереднім чином впливає на те, як він реалізує себе як суб'єкт спілкування, визначає поведінку підлітка в процесі спілкування, вибір партнерів по спілкуванню, відношення до них.
Відношення до партнерів по спілкуванню багато в чому визначається
соціальними установками підлітка. Залежно від них він може виявляти цікавість до всіх оточуючих або тільки до тих партнерів, які володіють певними соціальними, віковими, статевими або особистісними характеристиками. Він може сприймати потенційних або реальних партнерів по спілкуванню як явно цінних для себе або як неприємних і навіть небезпечних. Він може відноситися до оточуючих з тією або іншою мірою зацікавленості, щирості, може чекати від партнерів альтруїстської або егоїстичної поведінки по відношенню до себе. Все це багато в чому залежить від ступеня сформованості в підлітка установки на товариськість.
Товариськість можна визначити як сильно розвинуте, стійке прагнення особи до контактів з оточуючими, яке поєднується з швидкістю їх встановлення.
Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя.
На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.
Спілкування підлітків – це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка, Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес.
Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).
Суть спілкування як нормативного процесу подвійна. З одного боку, спілкування підлітків регулюється певними нормами, з іншого – саме вміщує цілий спектр норм, регулюючих життєдіяльність особи в суспільстві, її поведінка в різних колективах і групах, її участь в пізнанні, діяльності, грі і т.д. Основним каналом, через який підлітки пізнають поліфонічність навколишнього світу, є їх суспільна практика. Визначальну роль в цьому кінець кінцем, безумовно, відіграють норми і цінності суспільства і їх реалізація в суспільному житті, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення.
Спілкування робить великий вплив на сприйняття інформації і засвоєння її підлітком. Це пов'язано з тим, що найближче оточення спілкування впливає на вибірковість сприйняття і засвоєння інформації підлітком. Ті групи, в яких спілкується підліток, сприймають, оцінюють і відбирають всю інформацію в межах своєї компетенції, з точки зору найбільш значущих для них норм і цінностей. В результаті навіть інформація, джерелами якої є учбово-виховний процес і засоби масової інформації, сприймається і засвоюється не в чистому вигляді, а в більшій або меншій мірі трансформованому, тобто спілкування в процесі життєдіяльності в різних колективах і групах доповнює, розширює, заглиблює або, навпаки, звужує і обідняє цю інформацію,
«Спілкування – сама найважливіша детермінанта емоційних станів людини, Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей. Цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка». Емоційна функція реалізується як у сфері спілкування, так і в процесі спілкування підлітків в інших сферах життєдіяльності. Інтенсивність її реалізації обумовлена багатьма обставинами: змістом спілкування, емоційною близькістю партнерів, їх емоційною залученістю в спілкування і т.д. Актуалізуюча функція спілкування підлітків (спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) відображає потребу в соціальному твердженні, яка з'являється в людини дуже рано і реалізується в різних формах і з різним ступенем усвідомленості і інтенсивності у різному віці.
Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції.
І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка, що розвивається. Якщо враховують його збільшені можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.
Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.
Хоча навчання і залишається головною справою підлітка, але основні
новоутворення в його психіці обумовлені суспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.
На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має громадська думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.
Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.
Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними
особливостями віку: підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю
нервової системи, швидкими змінами в організмі, завищеними
домаганнями, які часто переходять в нахабство, переоцінкою можливостей,
самовпевненістю і ін.
Підлітки самі просять, щоб написали про підлітковий період якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглузде питання: «Дорослий ти чи ні?».
Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.
1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.
2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідного типу діяльності.
3-а стадія – насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.
Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої • діяльності.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
