130299 (593462), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Учені стверджують, що вік від 16 до 18 років не є сприятливим для народження дитини ні у фізіологічному, ні в психологічному плані.

Сучасною наукою встановлено, що, не дивлячись на акселерацію - прискорення темпу індивідуального розвитку, - фізична, інтелектуальна і соціальна зрілість, необхідна для народження і виховання дитини, в 16 - 18 років, на жаль, не настає. Першого немовля жінка повинна народити у віці 19 - 28 років (Чимаров )В.М..

Кашапова С.О., досліджуючи психоемоційні і особові особливості у дівчат у віці від 16 до 18 років, які очікували народження дитини, робить висновок про те, що для вагітних цього віку характерні неадекватна самооцінка, внутрішня конфліктність, інфантилізм. При порівнянні отриманих результатів з даними становлення материнської сфери у жінок оптимального дітородного віку, автор відзначає спотворене формування материнської сфери дівчат, що не досягли 19 років, які чекають народження дитини [19].

У жінок у віці 19 -21 роки організм сповна сформований для народження дитини, але для цього віку характерне те, що більшість дівчат зайнята навчанням, що є головним мотивом обмеження народжуваності в цьому віці [22]. Первинне значення має освіта, опанування спеціальності, аби надалі мати гідну роботу.

У віці від 21 року до23 років навчання в основному закінчується, жінка замислюється про своє майбутнє. А саме про заміжжя, сім'ю, дитину, а також роботу. Останнє має важливе значення. Робота має бути цікавою, з гідною зарплатою. Крім того, жінки вважають, що необхідне деякий час, аби влаштуватися на новому робочому місці, досягти певної постійності в професійній діяльності. Все це необхідно для того, щоб «побудувати основу» (побутова улаштованість, хороша зарплата, матеріальне благополуччя) для планованого родинного життя і, зокрема, для народження дитини.

В.С. Корсако вказує, що молоде подружжя, якому від 20 до 22 років знаходяться в самому розквіті фізичної форми. Зараз їм все під силу, у них досить енергії, аби виростити здорового дитини, вагітність і пологи проходят без особливих ускладнень. Але більшість пар в цьому віці ще не вирішили свої матеріальні і житлові проблеми. Крім того, бажання зробити кар'єру, реалізувати свої можливості може перешкодити виконанню батьківськіх і подружніх обов'язків.

Жінка 24-26 років в основному визначається в професійному плані. Також відбувається усвідомлення того, що цілі відносно навчання, роботи досягнуті і тому необхідно «переходити» до постановки і досягнення наступних, а саме, до створення сім'ї і народження дитини. Корсако В.С. вважає, що самий кращий вік у жінок для народження первістка 24-27 років [19].

Учені-медики також вважають цей вік найбільш сприятливим для народження дитини. У жінок, старше 29, років вище частота народження дітей з недостатньою масою тіла і недоношених.

Крім того, кордон в 26 років пояснюється тим, що, починаючи з 25 років, виявляється наступна закономірність: чим старше жінка, тим частіше вона відмовляється від народження дитини [22]. Тому вік, в межах 24-26, років найбільш сприятливий для становлення жінки матір'ю.

1.3 Поняття про післяродову депресію і чинники формування

Післяродова депресія (ПД) - досить широко поширене емоційний розлад. Це тривале і суб'єктивно важкий стан, що супроводиться зниженням настрою, недоліком інтересу до життя, пригніченістю. У жінок з подібним розладом виявляється високий рівень тривоги, інколи - страхи [10].

При ПД часто зустрічаються і соматовегетативні симптоми:

• відсутність або зниження апетиту;

• ті або інші розлади сну (трудність при засипанні, раннє пробудження, поверхневий сон, що не приносить відчуття відпочинку, або кошмарні сновидіння);

• відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводиться постійним відчуттям втоми;

• неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях;

• головні болі, запаморочення, мігрень;

• неприємні відчуття в області серця і живота, болю в суглобах;

• порушення менструального циклу, зникнення сексуального потягу.

Для ПД характерна нездатність адекватно оцінювати свій стан, змінити поганий настрій на хороший, тривогу і образливість - на спокій і діловитість. Ситуація посилюється ще і тим, що негативні переживання, що випробовуються жінкою, не схожі на очікувану радість і полегшення, які повинні були б настати після пологів. Виникає відчуття самоти, ізольованості, здається, що ніхто не звертає уваги і абсолютно не надає значення тому, що відбувається з нею, не розуміє всієї важливості її занепокоєння з приводу дитини. Жінці здається, що її стан абсолютно не цікавить оточуючих, що вони не підтримують і не розуміють її.

За даними зарубіжних авторів, післяродова депресія зустрічається у 10-15% жінок, що народили [66].

Дослідження, проведені Г.В. Скобло свідчать про таку ж поширеність післяродових депресивних розладів [66]. У 2 рази частіше зустрічаються легкі депресії, чим помірні.

Як правило, ПД починається в перші дні або перші два тижні після пологів і продовжуються від 1 до 6-7 місяців. Проте Cox, Rooney виявили, що ПД може виникати навіть через три роки після народження дитяти. При цьому жінки, страждаючі депресією, часто не лікувалися протягом року, після її появи, оскільки не була проведена своєчасна діагностика (Gilbert P., 1992, C.48).

Чинники формування післяродової депресії

Післяродова депресія обумовлена дією широкого спектру всіляких чинників. Можна виділити чотири основні групи цих чинників:

1.спадкова схильність до афективних розладів;

2.фізичні і фізіологічні причини (зміни організму під час вагітності і після пологів і тому подібне);

3.соціальні чинники (особливості сім'ї і соціального оточення);

4.психологічні чинники (особливості особи жінки, сприйняття себе як жінки, матері і тому подібне).

Слід зазначити, що, як правило, причини ПД носять комплексний характер. Розглянемо їх детальніше.

Спадкова схильність до афективних розладів, як правило, виявляється задовго до вагітності і пологів. Такі жінки часто випробовують значні емоційні коливання: «напади» дратівливості, в’ялості, стомлюваності, підвищеної плаксивості. Інколи їх супроводить схильність до тривог і страхів, вегетативні порушення (запаморочення, головний біль, нудота, озноб, прискорене серцебиття і сечовипускання, порушення сну і апетиту). Вагітність і пологи служать лише поштовхом для виникнення депресивного стану.

Під час вагітності відбувається сильна зміна рівня гормонів в організмі жінки: змінюється як кількість гормонів, що виділяються, так і їх співвідношення. Зростаючий рівень гормонів забезпечує оптимальний кровотік в судинах плаценти, а у момент пологів - здібність матки до скорочень. Після пологів різке зниження прогестерону і естрогену викликає зміну емоційного стану жінки, виникнення в’ялості. Гормональні причини зазвичай пов'язують з післяродовим смутком, який триває від декількох годинників до 3-х днів, але не більш.

До фізіологічних чинників виникнення ПД також можна віднести перевтому і недосипання, пов'язані з годуванням і доглядом за новонародженим.

Також післяродові психічні розлади можуть бути пов'язані з інфекцією, що попала в організм під час пологів через статеві органи. Фізичний стан після пологів також може розглядатися як один з чинників ПД, наприклад, наявність швів, втома, труднощі з туалетом, вживанням їжі, відсутність комфорту в палаті. З фізичним станом також пов'язано прийняття образу тіла після пологів. Жінки, які бояться втратити тонкість талії, переживають за стан фігури, хворобливо сприймають появу живота, що обвиснув, переживають, що ніколи не удасться відновити колишні форми.

До соціальних чинників виникнення ПД в першу чергу відносяться стосунки в сім'ї, оскільки в післяродовому періоді підтримка і увага близьких стають украй необхідні для жінки. Будь-які складнощі у взаєминах з чоловіком і батьками можуть стати провокуючим чинником післяродової депресії.

Зміни, що відбуваються в житті сім'ї після появи дитяти, також грають роль у виникненні депресії. Стосунки між подружжям, батьківські стосунки поточні і попередні, життєві події, здібності і взаємини, що підтримують, відбиваються на стані матері і дитини. Наприклад, якщо батько дитини відмовляється допомагати дружині в догляді за дитям або проявляє недостатньо уваги до дружини.

Дослідження особливостей сімей, що викликають або підсилюючих ПД, показали, що жінки з ПД значимо частіше мали дисфункциональные батьківські сім'ї, а також свої власні, вони отримували менше підтримки з боку своїх матерів і своїх мужів [16].

Частенько невміння побудувати своє власне родинне життя обумовлене відсутністю позитивного досвіду родинного життя, отриманого в дитинстві і юності в батьківській сім'ї. Довіра, підтримка і кохання батьків сприяють формуванню у майбутньої мами упевненості в собі, що допомагає згодом адаптуватися до нової себе в ролі матері. А якщо у жінки немає позитивного досвіду родинного життя, який допомагає будувати взаємини у власній сім'ї, вона виявляється непідготовленою до сприйняття себе в ролі дружини, а потім і матері. Їй важче зрозуміти причини неминучих труднощів родинного життя. Вона гірше адаптується до будь-якого стресу, у тому числі до вагітності і пологів.

Також було відмічено, що самотні матері частіше випробовують депресивні стани.

Дослідження Брутмана показують, що вік матері також впливає на емоційний стан після пологів. Жінки, які стають матерями у віці до 21-го року схильні до депресивних станів, оскільки не готові до виконання материнської ролі, не закінчили освіту, не можуть самостійно забезпечити своє існування [108]. Матеріальне положення, житлові умови, також можуть в деякій мірі впливати на стан матері.

Також до соціальних чинників можна віднести особливості взаємовідношення жінки з лікарем і персоналом клініки, де вона спостерігалася під час вагітності і де проходили пологи. Відсутність інформації про вживані медичні процедури, неввічливе і неуважне відношення персоналу клініки наводять до виникнення напруги. Жінки, для яких обстановка пологового відділення знайома, контакти з лікарями, акушерками звичні, менш схильні до впливу ПД . Позитивно впливають відвідування спеціальних курсів по підготовці до пологів, які дозволяють жінці краще дізнатися про сам процес пологів, вживаних процедурах і тому подібне

Також можна відзначити і особливості переживання пологів: то, як протікали пологи (природним чином або з медичним втручанням), хто знаходився поряд з жінкою, як здійснювалося втручання, в яких умовах відбувалися пологи і так далі. Ці чинники можуть послужити причинами розвитку ПД.

Стать і темперамент немовляти також можуть вплинути на виникнення несприятливого стану в матері. Наприклад, якщо для сім'ї народження хлопчика було бажаніше або очікувалося, а народилася дівчинка. Особливо виявляється негативна реакція у разі, коли діагностика підлоги дитяти за допомогою УЗІ виявилася помилковою. А також якщо соцікультурні уявлення про дитяти, більшою мірою пов'язані з "сином", де поява дочки сприймається як маленька трагедія.

Психологічні причини виникнення ПД найбільш всілякі. Вони зв'язані як з бажаністю або небажаністю вагітності, уявленнями про сім'ю і брак, ролі жінки і матері, так і з особовими особливостями жінки, її готовністю до пологів, материнству і тому подібне

Материнська поведінка жінок з післяродовою депресією.

Депресивний стан змінює не лише саму жінку, але і її стосунки зі світом. Найбільш негативним чином це позначається на її взаєминах з власним дитям, оскільки саме з ним вона проводить більш всього часу і так як найчастіше свій депресивний стан жінка пов'язує з ним [10].

Післяродова депресія змінює сприйняття власної дитини, установки матері по відношенню до нього, її поведінка з ним. Такі жінки протягом трьох-чотирьох (а інколи і більш) місяців після пологів випробовують пригніченість, тугу і апатію. Їм буває украй важко доглядати немовляти. Вони розгублені, оскільки не можуть зрозуміти, що з ними відбувається, чому вони сприймають власну дитину як щось чуже, «не можуть його полюбити», і нерідко бувають знервовані тим, що йому необхідно приділяти стільки часу, увагу і сили. Будь-які дії дитяти можуть викликати негативну реакцію і навіть ворожість. Такі матері менш емоційні у контакті з дитям, вони рідше підходять до маляти, рідко беруть його на руки, посміхаються і розмовляють з ним, недостатньо живо реагують на його дискомфорт. Одночасно з цим жінка часто випробовує невпевненість в тому, що вона правильно доглядає свого дитяти, відчуває себе неспроможною в ролі матері, що нерідко приводить до формування відчуття провини. Часто це поєднується з постійною і безпідставною тривогою за здоров'я маляти.

Подібний стан матері порушує емоційне спілкування з дитям. І чим довше воно триває, тим сильніше впливає на дитину, сім'ю, особу матері. Експериментальні дослідження взаємодії матерів з ПД і їх дітьми показують, що ПД робить негативний вплив на взаємодію мати з дитям і на їх взаємини [10].

В цілому таку поведінку можна охарактеризувати як "нечутливу" по відношенню до дитини. Більш того, матері з ПД можуть продовжувати поводитися таким негативним чином після закінчення депресії.

Важливо відзначити, що украй виражені форми ПД можуть привести до повної нездатності до догляду за новонародженим.

М'які і помірні ПД роблять менший вплив, але також порушують взаємодію між матір'ю і дитям. Більшою мірою це стосується не фізіологічного догляду, а емоційного відношення.

В стані депресії жінці важко піклуватися за малюком, розуміти його потреби. Матері не підходять до немовлят, коли вони плачуть, рідше беруть їх на руки, відмовляються годувати грудьми.

Істотний вплив на формування ПД надає і готовність до материнства: неготовність до материнства, небажання прийняти роль матері або несформованість уявлень про материнство і нову роль служать причиною формування тривожності і депресії в післяродовому періоді.

У дослідженнях Мещерякової С.Ю. і соавторів (Мещерякова С.Ю., Авдєєва Н.Н., Ганошенко Н.І., 1996) були виявлені основні складові структури психологічної готовності до материнства:

• особливості переживання жінкою вагітності;

• орієнтація на стратегію виховання і догляду за немовлям;

• ранній дитячий досвід майбутньої матері (наявність або відсутність прихильності до матері, стиль батьківського виховання, ігрові переваги і ін.) [70].

Всі три складові виявилися зв'язаними між собою. Різні варіанти поєднання елементів цих складових в сукупності визначили рівень психологічної готовності до материнства.

Характеристики

Список файлов ВКР