115644 (592223), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Це пов’язано із здатністю до значної тренованості означеної якості дітей даного віку. Приріст результатів в обох групах слід пов’язувати із природнім підвищенням в скелетних м’язах спеціалізованих білих волокон. Кількісні характеристики приросту результатів між експериментальними та контрольними класами мають вірогідну різницю (Р < 0,05).

Помітні зрушення відбулись і у дівчат експериментальних класів – 34,6 %. У контрольних класах спостерігається приріст на 3,94 %. Різниця між абсолютними величинами кінцевих результатів є вірогідною (Р < 0,01).

Виконання хлопцями тесту “Підтягування з вису” свідчать про значні зрушення в абсолютних показниках силової витривалості згиначів рук учнів експериментальних класів – 31,4 %. У дітей контрольних класів – 8,3 %. Великий відсоток зрушення можна пояснити малими абсолютними кількісними показниками цього тесту до експерименту. Значний якісний приріст результатів в дітей експериментальних класів (Р < 0,05) переконує в ефективності експериментальної методики.

У дівчат спостерігалась зовсім інша картина. У контрольних класах приріст становив 69,9 %, у експериментальних – 9,83 %. Статистична вірогідсть різниці між абсолютними величинами приросту результатів у обстежених групах по закінченні експерименту (Р < 0,05) свідчить про доцільність цілеспрямованого вдосконалення силової витривалості молодших школярів.

Результати тесту “Біг 1000 м” у хлопців вказують на те, що в учнів експериментальної групи відбулись значні зрушення як у абсолютних, так і відносних кількісних показниках аеробної витривалості. Вони покращились на 15,1 %. У хлопців контрольних класів дистанція долалась швидше на 4,97 %. Це пов’язано з тим, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом у розвитку аеробної витривалості. Різниця між кількісними характеристиками приросту результатів у обстежених групах тут вірогідна (Р < 0,001).

Дещо менші зрушення в рівні загальної витривалості відбулись в дівчат. Так в учениць контрольних класів результат покращився на 2,74 %. У дівчат же експериментальної групи зрушення становило 8,31 %. Таким чином, даний період у дівчат характеризується підвищеною чутливістю до навантажень аеробної спрямованості. Підтверджує це і середня помилка різності (Р < 0,05).

Виконання хлопцями тесту “Нахил тулуба вперед із положення стоячи” показало в учнів експериментальних класів високі відносні кількісні зрушення в гнучкості кульшових суглобів - 23,3 %. У хлопців контрольних класів показники значно нижчі – 1,28 %. Високий приріст результатів у хлопців експериментальних класів свідчить про позитивний вплив у молодшому шкільному віці пасивних вправ на гнучкість у поєднанні з розвитком інших фізичних якостей. Про це свідчить також статистично вірогідна різниця між абсолютними величинами кінцевих результатів (Р < 0,01).

У дівчат контрольних класів амплітуда нахилу збільшилась на 0,57 %, а в експериментальних – на 19,67 %. Це свідчить про податливість м’язово-зв’язкового апарату дівчат до розтягування. Різниця між величинами приросту результатів досить вірогідна (Р 0,05). Проте, значне середнє квадратичне відхилення результатів вказує на визначальну роль в рівні розвитку гнучкості спадкових факторів.

Середній відносний приріст у загальній фізичній підготовленості у хлопчиків експериментальних класів становив 24 %, конрольних – 5,7 %. У дівчаток 26 % та 6,73 % відповідно.

Таким чином, статистичні параметри, що дають кількісні характеристики двох різних тренувальних методик третьокласників, свідчать про наявність вірогідної різниці між ними. Отже, знайдені характеристики двох методик пояснюються не випадковими, а закономірними чинниками, зокрема педагогічними.

Висновки

Результати проведеного дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Аналіз літератури виявив великий інтерес дослідників до пошуку нових шляхів цілеспрямованої реалізації закономірностей довгострокової адаптації до фізичних навантажень як однієї з найголовніших умов задоволення таких людських потреб, як підвищення продуктивності рухової діяльності та збереження і зміцнення здоров’я. Найменш дослідженою є проблема формування програми комплексного розвитку фізичних якостей та добору адекватних засобів її реалізації як обов’язкової умови забезпечення довгострокової адаптації організму дітей до фізичних навантажень.

2. Система тренувальних завдань, спрямованих на всебічний розвиток фізичних якостей, формується за такими керівними положеннями:

• відповідність спрямованості фізичних навантажень очікуваному напрямку адаптації, що вимагає впливу на усі (16 фізичних якостей) сторіни рухової активності школярів;

• безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфо-функціональних структурах організму;

• оптимальний вплив на конкретні рухові функції підлітків, що забезпечується:

• зменшенням кількості тренувальних завдань при збереженні всебічності тренувальних впливів;

• невеликою кількістю тренувальних завдань на окремому занятті;

• оптимальною послідовністю вирішення завдань;

• урахуванням оптимальної дієвості тренувальної програми (4-6 тижнів);

• реалізація фази суперкомпенсації від попереднього фізичного навантаження.

3. В умовах педагогічного експерименту рівень фізичної підготовленості хлопів і дівчат експериментальних класів порівняно із контрольними значно підвищився (Р < 0,05). Відносний приріст у показниках фізичних якостей в експериментальних класах достовірно перевищив показники контрольної групи у більшості тестових завданнях. Загальний рівень фізичної підготовленості за обов’язковим комплексним тестом після завершення експерименту в хлопців контрольних класів покращився на 5,7 %, а в хлопців експериментальних зріс на 24 %. У дівчат контрольних класів рівень фізичної підготовленості покращився на 6,73 %. В дівчат експериментальних класів оцінка покращилась на 26 %.

4. Підтверджено, що вік 8-9 років для хлопців є сенсетивним періодом для розвитку таких різновидів прояву фізичних якостей, як швидкість, швидкісна сила та силова витривалість в зоні максимальної інтенсивності. Також молодший шкільний вік є сприятливим для розвитку аеробної витривалості.

5. Темпи та величини приростів у розвитку показників сили і витривалості у хлопчиків кращі ніж у дівчаток.

6. Доведено, що цілеспрямований безперервний вплив на усі рухові функції організму хлопців і дівчат 8-9 років сприяє всебічному фізичному розвитку, вдосконаленню чутливих для розвитку у цей вік фізичних якостей.

7. Вищенаведені результати свідчать про більшу ефективність запропонованої нами методики формування програми комплексного розвику фізичних якостей в процесі фізичного виховання дітей 8-9 років.

Список використаних джерел

1. Азарова И.В. Темпы прироста скоростно-силовых качеств у детей младшего и среднего школьного возраста в связи с критическими периодами развития двигательной функции: Автореф. дис….канд. пед. наук. – Омск, 1983. – 24 с.

2. Анатомия человека. Учебник для студентов ин-тов физ. культуры. Под ред. В. И. Козлова. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 460 с.

3. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. – М.: Медицина, 1975. – 402 с.

4. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навч. посібник для студ. навч. закладів II-IV рівнів акредитації. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Кам’янець-Подільський: Абетка НОВА, 2002. – 220 с.

5. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития (основы негентропийного анализа). – М.: Наука, 1982. – 270 с.

6. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Учеб. пособие. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 223 с.

7. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 144 с.

8. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.

9. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. – К.: Радянська школа, 1988. – 184 с.

10. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. – Мн.: Нар. асвета, 1978. – 88 с.

11. Дьяконов В.В. Развитие выносливости, быстроты и силы у школьников и их воспитание на уроках физической культуры в пятых классах: Автореф. дис….канд. пед. наук. – М., 1982. – 22 с.

12. Дьячков В.М. Методы совершенствования физической подготовки (доклад на первой Всероссийской методической конференции тренеров по спорту). – М, 1960. – 120 с.

13. Заикин В.А., Зайцева В.В. Быстрее! Выше! Сильнее! // подпис. науч.-попул. серия «Физкультура и спорт». – М.: Знание, 1991. – № 3. – С. 86-178.

14. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 200 с.

15. Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика особенностей адаптации двигательного аппарата к разным видам деятельности // IV Всесоюз. симпоз. по физиол. пробл. адаптации (Таллин, 1984). – Тарту: Минвуз СССР, 1984. – С. 73-76.

16. Иващенко Л.Я. Программирование занятий оздоровительной направленности // Теория и практика физической культуры. – 1990. – № 1. – С. 31-34.

17. Камерцер М.Г. Урок после урока. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 108 с.

18. Кучеров И.С., Шабатура Н. Н., Давиденко И. М. Физиология людини: навч. посібник для студентів фак-тів фіз. виховання пед. ін-тів. – К.: Вища школа, 1981. – 408 с.

19. Леонова В.А. Дифференцированный подход к выбору методов совершенствования двигательных качеств школьников: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 – М., Всероссийский научно-исследовательский ин-тут физ. культуры и спорта, 1990. – 18 с.

20. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Л.: Штабар, 1997. – 207 с.

21. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры. – Мн.: Высш. школа, 1980 – 220 с.

22. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и пед. уч-щ. – М.: Просвещение, 1991. – 191с.

23. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учеб. для ин-тов физ. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 543 с.

24. Матвеев Л.П., Меерсон Ф.З. Принципы теории тренировки и современные положения теории адаптации к физическим нагрузкам // Очерки по теории физической культуры: труды ученых соц. Стран / Сост. и общ. ред. Матвеев Л. П. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – С. 224-241.

25. Мосійчук Л.В. Навчально-тренувальний процес у фізичному вихованні учнів загальноосвітньої школи. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – 128 с.

26. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – Київ “Олімпійська література”, 1997. – 583с.

27. Поляков М.И. О развитии физических качеств // Физическая культура в школе: Научо-методический журнал. – № 1. – 2002. – С. 18.

28. Присяжнюк С.І. Розвиток фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи (на прикладі сили і витривалості): Автореф. дис….канд. наук з ФВ і С. – Львів – 2001. – 17с.

29. Развитие двигательных качеств школьников (развитие быстроты, выносливости, силы и равновесия) / Под ред. З.И. Кузнецовой. М.: 1967. – 204 с.

30. Разумовский Е.А. Как стать сильным и выносливым // Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Физкультура и спорт». – М.: Знание, 1984. – № 3. – 64 с.

31. Ратушная Л.И. Для комплексного развития двигательных качеств у юношей старших классов // Физическая культура в школе. – 1985. – № 12. – С. 32-33.

32. Романенко В.А. Двигательные способности человека. Донецк: “Новый мир”, УКЦентр, 1999. – 336 с.

33. Современная система спортивной подготовки / Под общ. ред. В.Л. Сыча, А.С. Хоменкова, Б.Н. Шустина. – М.: СААМ, 1994. – 446 с.

34. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М.: Медгиз, 1960. – 280 с.

35. Спортивные и подвижные игры: Учебник для средних спец. учеб. заведений физ. культуры. – изд. 3-е, перераб., доп. / Под. ред. Ю.И. Портных. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 344 с.

36. Тартаковский М.С. Уроки физической гармонии. – М.: Мол. гвардия, 1983. – 110 с.

37. Теория и методика физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / Б.А. Ашмарин, Ю.А. Виноградов, З.Н. Вяткина и др. – М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

38. Терешкин А.Ф. Динамика функционального состояния организма детей и подростков при систематическом использовании статических упражнений на занятиях по физической культуре // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников». – Свердловск: Уральский рабочий, 1990. – С. 20-28.

39. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 206 с.

40. Уилмор Дж., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности (перевод с английского). – К.: Олимпийская литература, 1997. – 503 с.

41. Физиология мышечной деятельности / Под ред. Я.М. Коца. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 447с.

42. Физическое воспитание: Учебник / Под ред. В.А. Головина, В.А. Маслякова, А.В. Коробкова и др. – М.: Высш. школа, 1983, - 391с.

43. Физическая активность человека / Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. и др. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.

44. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 232 с.

45. Фомин Н.А., Вавилов Ю. Н. Физиологические основы двигательной активности. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 224 с.

46. Харе Д. Учение о тренировке (пер. с нем.). – М.: Физкультура и спорт, 1971. – 328 с.

47. Худолій О. М. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі // Теорія та практика фізичного виховання. – № 1. – 2001. – С. 3-12.

48. Чудиновских А.В., Воробьев А.Т. Новые подходы к планированию учебной работы по физической культуры в школе // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников”. – Свердловск: Типография из-ва «Уральский рабочий», 1990. – С. 98-104.

49. Шевченко А.А., Перевощиков Ю.А. Основы физического воспитания. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1984. – 184 с.

50. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.

51. Шолих М. Круговая тренировка (перевод с немецкого). – М.: Физкультура и спорт, 1966. – 174 с.

ДОДАТОК А

Основні вправи для розвитку м’язової маси (силової витривалості в зоні максимальної інтенсивності):

а) для м’язів-згиначів плечового поясу і рук (поверхневі м’язи спини, двоголові м’язи плеча, згиначі передпліччя):

1. Підтягування з вису на перекладині: широким хватом, хватом зверху, хватом знизу, вузьким хватом.

2. Підтягування з опорою в підлогу на низькій перекладині.

3. Підтягування на низькій перекладині з підтримкою партнера за ноги.

4. Підтягування в положенні нахилу на гімнастичній стінці з опорою ніг на рейку.

5. Тяга силою мішка з піском до грудей в нахилі вперед.

6. Тяга гантель в нахилі поперемінно чи почергово.

б) для м’язів-розгиначів плечового поясу і рук (грудні м’язи, дельтовидні, трапецієвидні, триголові м’язи плеча):

1. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи: одночасне та поперемінне.

2. Згинання і розгинання рук в змішаному упорі лежачи з заді з опорою рук і ніг на жердинах паралельних брусів та в упорі лише на руках.

3. Жим лежачи партнера, який сидить на руках виконавця з опорою ніг і рук в гімнастичну стінку.

4. Жим лежачи мішка з піском.

5. Жим стоячи мішка з піском.

6. Жим стоячи гімнастичної лави.

в) для м’язів-згиначів та розгиначів тулуба і шиї (м’язи черевного пресу, розгиначі хребетного стовпа, м’язи переднього відділів шиї):

1. Підйом в сід з положення лежачи на спині: без поворотів тулуба та з поворотами.

2. Підйом ніг з вису на гімнастичній стінці.

3. Підйом прямих ніг з положення сидячи в упорі позаду.

4. Перенос прямих ніг з ліва на право і навпаки під прямим кутом у положенні лежачи тримаючись за гімнастичну лаву.

5. Підйом прямих ніг з положення лежачи на животі на гімнастичному “козлі”, тримаючись руками за рейку гімнастичної стінки: без обтяження та з гантелею між ногами.

6. Нахили із обтяженням (мішок з піском) на плечах з положення стоячи.

7. “Гіперестензії” лежачи на животі та на боку.

8. Станова тяга стоячи: в ролі зовнішнього обтяження виступає партнер, який лежить на підлозі на спині і під час виконання вправи тіло зберігає випрямленим; виконавець тримає партнера за шию.

9. Згинання та розгинання голови в положенні борцівського “партера” з опором партнера.

10. Теж саме лежачи на спині на гімнастичній лаві.

г) для м’язів ніг (згиначі та розгиначі стегна, гомілки, згиначі стопи):

1. Присідання з партнером на плечах біля гімнастичної стінки з підйомом на носки.

2. Присідання на одній нозі з підвищення з підйомом на носок.

3. Поперемінне присідання з мішком з піском на плечах.

4. Присідання у випад з гантелями в руках.

5. Присідання з широким розведенням носків ніг з обтяженням на плечах: п’ятки знаходяться на відстані 15-25 см одна від одної, носки сильно розвернуті назовню.

6. Згинання гомілок лежачи на животі із застосуванням опору партнера.

Для розвитку статичної силової витривалості в зоні максимальної інтенсивності використовувались переважно ті ж вправи, що і для динамічної, але в ізометричному режимі роботи м’язів.

Для розвитку динамічної силової витривалості в зоні субмаксимальної інтенсивності використовувались переважно ті ж вправи, що і для максимальної, але з меншою величиною зовнішнього обтяження та більшою тривалістю роботи.

Характеристики

Список файлов ВКР