115443 (591930), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Для письма рекомендується як кулькова ручка, так і авторучка. Докладніше про них сказано у Загальних вимогах до ведення учнівських зошитів.
Учитель, виходячи із місцевих умов чи особистого досвіду, вибирає для учнів свого класу ту чи іншу ручку. При цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою і кульковою ручкою дещо різні.
Спостерігаючи за письмом дітей ручкою, учитель може міняти її - тим самим даючи змогу дитині підібрати, ручку за зручністю.
Ручка тримається першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - з більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Зручною ручкою буде та, у якої є гумова накладка. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці, при цьому не находять один на одного і не сповзають вниз.
Технічний бік письма є особливо важливим для дітей, які пишуть лівою рукою.
Існує тенденція непереучування таких дітей на письмо правою рукою.
Однак учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є лівша чи дворука. Від того, якою мірою учень лівша, залежатимуть його успіхи в навчанні письма. Високий ступінь ліворукості, дворукість вимагають особливої уваги вчителя та навчання таких дітей письма. Якщо учень діє однаково обома руками, то краще спрямовувати його на письмо правою рукою, тоді вчитель зможе більше допомогти дитині.
Методика навчання ліворуких дітей значно відрізняється від праворуких, тому у праворуких учителів виникають труднощі як організаційні, так і методичні.
У класі ліворукі діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо у класі декілька лівш, то бажано, щоб вони сиділи парами (якщо парта розрахована на двох), тоді під час письма сусіди не заважатимуть один одному ліктями. Якщо ж сусід правша, то він сидить праворуч від ліворукого.
За партою ліворукі діти, як і праворукі, сидять рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо.
Руки розташовані на парті як і у правші: лікті трохи звисають з парти, ліва рука вільно рухається в рядку, права притримує зошит. Прийом тримання ручки такий самий, як у правші - трьома пальцями.
Контроль за дотриманням дітьми гігієнічних правил письма та рухом руки у рядку починається у підготовчому періоді і продовжується щоденно до кінця навчального року.
Особливої уваги надається розвиткові ліво-правосторонньої орієнтації на сторінці зошита і у рядку під час письма та засвоєнню понять вище, нижче. Для цього слід періодично вводити вправи щодо розвитку уміння визначати просторове розташування предмета відносно дитини, а також - предметів на малюнку.
Післябукварний період. Тривалість післябукварного періоду залежить від тривалості букварного.
Навчання письма у післябукварний період полягає в тому, щоб закріплювати, узагальнювати й удосконалювати знання, уміння й навички з письма, набуті у букварний період.
На кінець післябукварного періоду важливо, щоб діти могли вільно орієнтуватися у сітці зошита без друкованої основи, приготуватись до процесу письма, розбірливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати під диктовку слова, у яких звучання не розходиться з написанням, уміти писати пунктуаційні знаки, переносити слова по складах, самостійно виправляти графічні й орфографічні помилки, вільно читати свій рукописний текст.
Кожна робота, що пов’язана з письмом, має починатись з контролю за дотриманням гігієнічних правил письма. Доведене до автоматизму, їх виконання позитивно вплине не тільки на результати письма, а головне - на фізіологічний стан дитини, що є найважливішим фактором для навчання.
З метою запобігання графічним помилкам під час списування та письма під диктовку необхідно продовжувати закріплювати навички правильного зображення форми рукописних букв, типів поєднань їх з іншими; уміння відрізняти друковану від рукописної, знання початку письма рукописної букви.
Протягом післябукварного періоду повторюється письмо букв за групами.
У цей період особливу увагу важливо приділяти закріпленню навички безвідривного поєднання складових елементів у рядкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, я; безвідривно писати і поєднувати дві букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, тя, ев, т, лг, мл, ля, ял, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.
Закріплення уміння писати правильно букви та їх поєднання відбувається у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенням цих слід окремо (залежно від складності поєднань), у словосполученнях, невеликих реченнях.
У післябукварному періоді необхідно на кожному занятті пропонувати списування друкованих слів, речень чи невеликого зв’язного тексту.
Списування також може бути з дошки, роздаткового матеріалу. Обсяг матеріалу наростає з часом. На кінець навчального року можна списувати до 20 слів, включаючи прийменники.
Для диктантів у цей період не бажано брати речення із словами, у яких більше трьох складів, а також є злиті приголосні.
Разом із словами чи реченнями можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: Такі вправи розвивають уявлення наступного руху ручкою, що сприяє закріпленню вміння безвідривно поєднувати букви.
1.2 Організація навчання письма в букварний період
Зважаючи на нашу тематику, більш уважно проаналізуємо букварний період навчання письма.
В букварний період учні оволодівають письмом рукописних малих і великих букв українського алфавіту та пунктуаційних знаків: крапки, знаків оклику, питання, тире, коми. Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, речень. Учні засвоюють друковані й рукописні букви майже одночасно. Слідом за друкованою вивчається рукописна. Послідовність ознайомлення з буквами визначається системою навчання грамоти, яка закладена в Букварі.
Враховуючи готовність дітей до школи, учитель сам визначає, чи буде він синхронно подавати учням велику і малу букву, чи відступить від такої подачі і на ранньому етапі ознайомлення з буквами пропонуватиме тільки маленькі і ті великі, письмо яких не відрізняється за формою від рядкових. Пізніше, коли учні оволодіють умінням писати букви простої форми, пропонуватиме літери складніших накреслень.
Спостереження за формуванням навичок письма у шестирічних показали, що письмо у буквах фігурних ліній, петельних, заокруглених елементів, безвідривного їх поєднання у букви, а тих між собою, для багатьох дітей є складним процесом. Це пояснюється необхідністю більш пластичних тонких рухів руки і довшого статичного напруження. Чим складніше графічне завдання, тим більше навантаження на механізм самоконтролю. Зважаючи на те, що самоконтроль у дітей цього віку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати від дітей відтворення неприродних безвідривних поєднань букв (проведення ручкою по одній і тій самій лінії двічі) та форсувати розвиток швидкості письма.
Практика провідних вчителів показала, що на початковому етапі легше формується безвідривне природне письмо (одна лінія плавно переходить в іншу) і поєднання букв.
Кожну букву варто починати писати однаково. Безвідривно пишуться тільки ті букви, у яких природно поєднуються складові елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та ін.). Поєднання рядкових букв типу з, ш, т, г, м, л, я з наступними буде безвідривним, якщо останній елемент цієї букви легко може перейти в початок наступної - ля, си, гм, лп. Овал з наступною буквою має два типи поєднань: верхнє (вигнутою лінією - ор, от, ою, ос, ох) і нижнє (короткою прямою лінією, яка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). Рядкові букви в, ь під час поєднання з наступною бувають "відкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) і "закритими" (вм, вл).
Для учня шестирічного віку характерно розкладання рухів під час письма графеми. Візуально ж учень її сприймає в цілому. Тому необхідно допомогти дитині виділити складові частини букви так, щоб вони були завершеними. Важливим прийомом навчання письма тут є аналітико-синтетичний. Він передбачав аналіз виучуваної букви і синтез її складових елементів.
Ефективним прийомом є порівняння букви чи її елементів із навколишнім середовищем, а також із вивченими буквами. Цей прийом характерний тим, що діти вчаться бачити в буквах спільне й відмінне, отже, не плутати рукописні форми між собою і з друкованими.
Для навчання письма 6-річних учнів ефективним є також прийом копіювання. Наводити букву, склад, слово можна за трафаретом, по кальці, написану на папері у збільшеному розмірі, у повітрі (дивлячись на дошку), по пунктирних лініях у зошиті з друкованою основою тощо. У цих варіантах важливим є орієнтир, який позначає початок письма даної букви. Якщо ж цього не буде, буква може починатись дитиною з протилежного боку, а це негативно впливає на розвиток плавності письма.
З метою вироблення плавності, ритмічності, сміливості рухів можна використовувати методичний прийом тактування, або письмо на рахунок. Кожна рукописна буква у своєму складі має елементи, які відтворюються в основному рухами вниз, вгору. На рух пальців униз іде рахунок "раз", вгору - звук [і]. Наприклад, буква и рахується так: раз - і - два - і.
Для запам’ятовування послідовності письма букви варто пропонувати її зображення різними лініями (петельними, пунктирними), крапками. Також практикувати письмо однієї й тієї ж літери різними кольорами і різних розмірів на окремих аркушах паперу.
У дітей цього віку розвинене егоцентричне мовлення. Його варто використати під час письма - пропонувати промовляти вголос те, що пишуть. Наприклад, пишучи букву "а", протягувати її голосом до закінчення письма останнього елемента; букву "ем" - говорити коротко [м]. Таким чином міцніше запам’ятовується форма букви і відповідний їй звук.
Важливим прийомом для навчання письма шестирічних учнів є письмо з рукою вчителя. Тут учень відчуває силу стискання ручки, натиску її на папір, рух пальців.
Відомо, що під час виконання графічних вправ у рядках зошита діти витрачають багато зусиль, переживають, щоб хоч якоюсь мірою знизити напруження, варто користуватись і простим олівцем. Тоді, на етапі ознайомлення з письмом літери можна дозволити стирати помилку і потім писати букву знову.
Під час письма у рядку необхідно періодично зупиняти дітей і привертати їхню увагу до зразка, пропонувати порівняти висоту, ширину, нахил елементів, рівномірне розташування букв у рядку.
Учителю слід знати, що не всі учні однаково просуватимуться у навчанні письма. Одні писатимуть слова, інші - ще букви і склади з помилками. Тут необхідна індивідуальна робота, яка залежатиме від причини походження помилки.
Наприклад, через недостатній розвиток сприйняття форми учнями допускається "дзеркальне" письмо. Для них на кожному занятті, крім спільної роботи з класом, мають пропонуватися індивідуальні завдання на окремих аркушах, наприклад, такі:
1. Обведи ту букву, яка відрізняється.
2. Постав крапку (кольорову) у тому місці букви, звідки почнеш її писати.
3. Випиши із ряду букв ті, які написані правильно.
4. Наведи склади з буквою.
Допомагатимуть тут також вправляння у зображенні букв, складів вологим пензликом чи крейдою на дошці.
У деяких дітей недостатньо скоординовані рухи руки, і це на письмі виявляється у тремтячих, кутастих лініях.
Учитель виявляє таких дітей з перших днів навчання і планує заходи на удосконалення цих рухів: правильне дозування обсягу завдань, невеликий темп в оволодінні рукописними буквами і типами їх поєднань, спеціальні вправи. Кількість вправ, має збільшуватись відповідно до успіхів дитини. Таким учням варто більше уваги приділити й на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізкультури.
З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процес навчання списування проходить поступово: спочатку букви (наприклад, списати із запропонованого ряду букви, які позначають приголосні звуки; виписати тільки ті букви, у яких є складовий "лемент овал), далі списують склади, слова. Особливу увагу вчитель звертає на списування по складах. На перших етапах навчання така робота проводиться з кожним словом окремо. Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого.
При чому учням необхідно перегодувати друковані знаки у писані, правильно зобразити і поєднати їх між собою. Перші слова для списування пропонуються такі, поєднання букв у яких буде звичним для дітей. На цьому етапі роботи перед учнями має бути плакат з варіантами поєднань.
Велику допомогу у навчанні письма дітям і учителю може надавати зошит з друкованою основою.
Сьогодні існує достатньо зошитів з друкованою основою, які мають різну наповнюваність графічного, мовленнєвого матеріалу. Вчитель, виходячи із свого досвіду і контингенту дітей, сам обирає посібник. Слід пам’ятати, що навчання здійснюватиметься за певною системою і проходитиме легше, якщо зошит буде у комплекті з відповідним йому букварем.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
