115256 (591858), страница 16
Текст из файла (страница 16)
На основі наукових розробок з відбору (конструювання) змісту навчання та адекватних цьому змісту методів професійної підготовки майбутніх учителів перманентне переглядаються навчальні плани та програми базової педагогічної освіти. Проте вчені одностайно вважають, що загальною для всіх західних країн перешкодою в цій роботі є невизначеність мети та завдань професійної підготовки вчителів з урахуванням нових вимог до вчителя з боку суспільства, шкіл та учнів. Термін базової професійної підготовки педагогів поступово збільшується. Мінімальна тривалість підготовки вчителя початкової школи на базі повної середньої освіти становить три роки, а вчителів загальних предметів для старшої середньої школи – не менше, ніж чотири роки.
Критерії відбору на педагогічні професії стають більш виваженими й чіткими, а обов'язковою умовою для вступу в педагогічні навчальні заклади в більшості країн є повна середня освіта. Важливою тенденцією в реорганізації педагогічної освіти країн Західної Європи є створення на інституційному рівні спеціальних високорозвинутих структур для підготовки педагогічних кадрів сфери професійної та спеціальної освіти, причому нерідко використовується позитивний досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема України.
Європейська практика забезпечення якості вищої освіти свідчить про те, що існують значні розбіжності між різними державами щодо методів моніторингу якості вищої освіти і тих засобів, які вони постійно використовують для виконання подібного складного завдання [77].
Таблиця 3.1
Загальні дані про агентства й установи, що виконують оцінку програм і ВНЗ (середина і друга половина 1990-х рр.)
| КРАЇНА | Сутність назви | Легальний статус | Джерело фінансування | Керівний склад | Штат (чіл.) і рік початку роботи | ||||||
| Австрія | Университ. Кураторіум | Міністерство | Міністерство | Співробітники Міносвіти | 2, 1993 | ||||||
| Бельгія (голландськ.) | Рада університетів | Незалежний | Університети | Ректори 8 університетів | 9, 1991 | ||||||
| Бельгія (французьк.) | Університети зовсім автономні, формальної оцінки немає. Із середини 90-х років поширюється практика самооцінки й взаємного відвідування. | ||||||||||
| Великобританія | Рада якості вищої освіти | Орган уряду | Держава | 18 ректорів вузів | >20, 1992 | ||||||
| Німеччина | Інформсистема для вищої освіти | Неприбыльн. агентство | Плата за послуги | Представники ВНЗ і держорганів | >20, 1969 | ||||||
| Данія | Центр забезпечення якості | Незалежний | Міністерство освіти | 5 професорів призначаються міністерством освіти. | 10-19, 1992 | ||||||
| Ісландія | Міносвіти = МО | Частина МО | Склад призначає міністр МО | До 9, 1996 | |||||||
| Ірландія | Національна рада нагород | Незалежний | Плата за послуги | Всі 23 члени прзначає уряд | До 9, 1972 | ||||||
| Іспанія | Нац.комітет забезп. якості вищої освіти | Спільний орган (МО й Рада унів.) | Субвенції уряду | 8 чол. призначає МО, 4 – від уряду | До 9, 1996 | ||||||
| Нідерланди | Асоціація університет. | Орган ун-тів | Плата від факультетів | 14 президентів університетів | 8, 1986 | ||||||
| Норвегія | Інститут досліджень ВО | Незалежний | Контракт із Радою по науці | Незалежний НДІ, робота по контракту | До 9, 1992 | ||||||
| Туреччина | Орган оцінки якості В | Незалежний | Бюджет університетів | 15 чоловік призначає Рада ректорів | >20, 1996 | ||||||
| Фінляндія | Рада по оцінці якості ВО | Незалежний | Міністерство освіти | Кандидатури 12 чол. затверджує міносвіти. | До 9, 1996 | ||||||
| Франція | Нац.комітет оцінки | Незалежний | Держбюджет | Всіх 17 чол. затверджує Президент | 14, 1986 | ||||||
| Швеція | Відділ оцінки й аудиту якості | Незалежне держагентство | Держбюджет | Держслужбовці, усього 10 чоловік | До 19, 1994 | ||||||
| Італія | До 1994 р. в Італії була відсутня система оцінки якості вузів. Лише в 1997 р. заснований Національний комітет, завданням якого є оцінка якості всієї системи вищої освіти. Можна припустити, що зразком для його створення вибраний французький Комітет оцінювання. | ||||||||||
| Швейцарія | Немає єдиної системи оцінки вузів. Лише Швейцарська Рада Науки проводить аудит викладання окремих наукових дисциплін у країні. | ||||||||||
Екс-соціалістичні країни | |||||||||||
| КРАЇНА | Сутність назви | Легальний статус | Джерело фінансування | Керівний склад | Штат (чіл.) і рік початку роботи | ||||||
| Білорусь | Державний інспекторат | Міністерство | Держава | Склад призначає Міністр МО | 50, 1982 | ||||||
| Болгарія | Нац. орган оцінки й акредитації | Держагенство | Держава | 14 від вузів, 7 від Академії Наук, 2 від Міносвіти | 14, 1997 | ||||||
| Угорщина | Акредитац. Комітет | Незалежний | Парламент | 15 від вузів, 10 від НДІ, 1 студент | 8, 1994 | ||||||
| Латвія | Центр по оцінці якості ВО | Незалежний | Плата за послуги | Усього 4 – по одному від МО, НАН, Ради рект. | До 9, 1995 | ||||||
| Литва | Центр по забезпеченню якості ВО | Незалежний | Субвенції уряду | Рішення приймає Конфер. Ректорів | До 9, 1995 | ||||||
| Естонія | Рада по оцінці якості ВО | Держорган | Міністерство освіти | 6 від ректорів, 6 від МО, затверджує уряд | 1, 1997 | ||||||
| Румунія | Рада по оцінці й акредитації | Незалежний | Плата за послуги з оцінювання | 20 кандидатур від уряду затверджує Парламент | До 9, 1994 | ||||||
| Словаччина | Акредитац. Комітет | Незалежний | Плата за послуги з оцінювання | 21 від вузів і Академії Наук | Немає даних | ||||||
| Словенія | Комісія з якості ВО | Незалежна | Бюджети вузів і держбюджет | По одному від всіх дисциплін | 0, 1996 | ||||||
| Польща | Закон про вищу освіту створив Генеральну Раду по вищій освіті країни, що у другій половині 90-х рр. поширив свою діяльність і на аудит вузів. Процедура подібна до варіанту Нідерландів. | ||||||||||
| Чехія | Створено Урядову Комісію по акредитації аспірантських програм, нових факультетів і вузів. Процедури копіюють зразок Нідерландів – самооцінка, візити робочих груп на місце, обговорення й створення заключної доповіді. | ||||||||||
Ознайомлення з таблицею свідчить - лише Білорусія вказала, що єдиним методом спостереження за якістю програм навчання у вузах є інспекторат. Всі інші країни так чи інакше віддають перевагу експертним видам перевірок навіть у тих випадках, коли агентство оцінки фінансується з бюджету (характерний приклад - Болгарія). Помітна загальна тенденція зробити агентство оцінки як можна більш незалежним і обмежити його функції рекомендаційними звітами, використовуваними для загального інформування ВНЗ, вищих органів і широкої громадськості.
У відповідях на питання про «наявність системи акредитації або визнання всіх або частини професійних кваліфікацій (медичних, юридичних і інших профілів)» лише деякі європейські країни відповіли ствердно (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Акредитація для професійних кваліфікацій
| КРАЇНА | Коментарі |
| Естонія | Проектує Закон. Професійні асоціації створені в 1993 р. |
| Франція | Є процес хабілітації – дозволу на присудження національних дипломів. Він відрізняється від оцінювання якості. |
| Ірландія (обидва сектори) | Є відома система акредитації для професійних дисциплін |
| Ісландія | Міністерство освіти, науки й культури акредитує професійні кваліфікації, але поки там немає ніякого зв'язку з оцінкою якості. |
| Латвія | Сертифікація профкваліфікацій по медицині |
| Литва | Проект закону |
| Норвегія | Система акредитації незалежна від системи оцінки якості навчання й вузів |
| Румунія | Під егідою профільних міністерств проводяться окремі іспити для одержання кваліфікації по медицині, праву й педагогіці. |
| Великобританія | Є система загальної професійної акредитації. Де це доречно й здійсненно, візити експертних груп комбінуються з перевіркою комісіями по фінансуванню |
У таблицю 3.3 ми акумулювали доступні дані про процедуру створення підсумкової доповіді перевірки програми й/або вузу, рівні відповідальності за його правильність, способах використання й наслідках перевірки.
Як і слід було сподіватися, у країнах розвинутої демократії доповідь по оцінці є відкритим документим, що має головним чином інформаційний статус. Практично ніколи в цих країнах він не використовується як основа яких-небудь санкцій щодо ВНЗ.
Цим самим підтверджується непорушність загальної основи культури оцінки ВНЗ у цих країнах – повна відкритість ВНЗ й информированість науково-викладацької громадськості й усього населення про його цілі, навчальні плани і рівні їхньої практичної реалізації. Саме це є найбільш прийнятним способом стимуляції відповідальності й поваги до власної праці всього персоналу ВНЗ – від ректора до молодих асистентів або лаборантів.
Зрозуміло, способи, які використовують різні країни в процесі оцінки програм навчання й всієї діяльності університетів та інших ВНЗ досить різноманітні, про що свідчать кілька прикладів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
