114314 (591616), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Діти під керівництвом учителя ознайомлюються з текстом і відгадують слова: єхидна, заєць, дуже, жарко, п’є. Текст читає вчитель, а потім — учні. У бесіді про зоопарк і тварин, які живуть у ньому, доречно буде нагадати про правила поведінки скрізь, де можна зустріти тварин, про дотримання гігієни (аби не зашкодити своєму здоров’ю і здоров’ю тварин) і тиші, особливо влітку (щоб не турбувати малечу).
Відгадування загадки. За допомогою малюнків діти добирають варіанти відповіді.
Рушаймо, діти, далі дорогою пізнання. Читаємо запитання внизу зліва й відповіді, що поруч із ними. Тож хто чи що може бути веселим і сумним, широким і вузьким, великим і малим? Про кого можна так сказати: метка, моторна? (Господиня, дівчинка, сестричка.) А пишна, запашна? (Троянда, квітка, хлібина, паляниця.)
Які ознаки до цих предметів можна ще дібрати? (Якщо в учителя є предметні малюнки, добре було б їх показати.)
Завдання. Доповнити потрібними словами третє речення; до слів — назв ознак дібрати відповідні слова — назви предметів.
2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики формування навички письма
Відомо, що різка зміна умов життя дитини може призвести до порушень нервової діяльності, втрати рівноваги у поведінці. Тому, щоб допомогти першокласникам подолати труднощі переходу від життя дошкільника, заповненого ігровою діяльністю, розвагами, до чіткого режиму і серйозної праці в умовах школи, намагаюсь у навчанні чергувати працю з ігровими й розважальними елементами. Гра допомагає дітям оволодівати необхідними знаннями, зосереджувати увагу, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Крім того, охоче виконуючи завдання й пропозиції вчителя, діти привчаються до дисципліни.
Для ігор на перших уроках з першокласниками широко ми використовуюємо набори цифр, лічильні палички, сигнальні картки, планшети, різноманітні ляльки — персонажі лялькового театру та ін. Вдаємось і до технічних засобів: кодоскопа, діапроектора тощо.
Назвемо деякі ігри, які допомагають мені навчати дітей грамоти з перших днів перебування їх у школі.
Вже у добукварний період, формуючи поняття про речення, проводимо гру “Хто найуважніши й?”. Читаю невеличкий текст. Діти прийшли до школи. У світлому класі їх чекає вчителька. Вона роздало дітям букварі. (Інший варіант: Павлик і Леся чергують у класі. Павлик поливає квіти. Леся роздає олівці). Діти слухають, а потім на запитайня вчителя піднімають стільки лічильних паличок, скільки було речень а тексті. Той, хто найменше помилився дістає нагороду (щось із учнівського приладдя).
Добираючи тексти, вводжу такі слова, що розширюють кругозір дитини, поповнюють словниковий запас: навчання, навчальне приладдя, підручник, директор, розпорядок, дисципліна, дисциплінований, колектив, учні, учнівський колектив, чемний, чемність, стриманий та ін.
Ось іще один зразок тексту для такої гри: Діти прийшли до школи вчитися. Звечора вони підготувалися до праці, склали у портфелі все, що потрібно для навчання. Перед уроком учні кладуть на парти підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку.
В аналогічній грі діти вчаться розчленовувати речення на слова, визначати в них кількість складів чи звуків.
У грі “С к л а д и р е ч е н н я” оперуємо дитячими іграшками, персонажами лялькового театру. Одягаємо, наприклад, на руку ляльку і виконую різну роботу. Учні спостерігають, потім розповідають, що бачили: Буратіно розглядав у книзі малюнки. Дівчинка Катруся розставляє посуд. Лисичка шукає здобич. Зайчик їсть моркву тощо.
Щоб діти зуміли скласти невеличке оповідання, персонаж виконує кілька взаємопов’язаних видів роботи, внаслідок чого виходить розповідь з 3—4 речень: У лісі гуляв зайчик. Під кущем він помітив лисицю. Зайчик злякався і втік. Іноді сюжет розповіді підказує дітям не лялька, а однокласник: Оленка пише на дошці. Віталій роздає зошити. Катя і Сергійко розмовляють тощо.
Вчителі-практики знають, як важливо розвинути у дітей увагу, навчити їх прислухатися до слів. Для цього за зразком гри Т. Ю. Гор-бунцової “Злови п’ять слів” (див. Горбунцова Т. Ю. Цікаві ігри та вправи на уроках української мови у початкових класах. К., 1976) ми розробили аналогічні.
Називаємо, наприклад, 4—5 слів і пропонуємо учням сплесками “пій-мати” їх, коли прозвучать у реченнях, які буду проказувати.
“Навантажте машину”. Називаємо овочі: капуста, помідори картопля, цибуля, буряки. Учні слухають і сплескують у долоні, почувши назване слово у тексті: Прийшла золота осінь. Скрізь побувала чарівниця. Завітала і до нашого городу. Пригріла останнім теплом картоплю. Додала солодощів у буряки. Наказала до морозів зібрати цибулю і помідори. Бризнула краплинками роси на качаниї капусти. Після гри про-поную дітям узагальнити: Як назвати одним словом усе, чим ми навантажили машину? (Овочі).
“Приготуйтесь до уроків” (портфель, зошити, книги, гумка, олівець): Не носи у школу нічого зайвого. Портфель тримай у чистоті. Книги обгортай і бери чистими руками. Всі зошити складай у папку. Гумку, авторучку, олівець завжди носи у пеналі.
Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті.
Щоб спонукати учнів уважніше прислухатися, точно виконувати розпорядження вчителя, переможців нагороджуємо.
Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху.
“Злови спільний з в у к”. У кожного учня — крейда і планшет або каса букв. Називаю слова: шум, мак, мир, дим. Учні слухають, “друкують” на планшетах чи знаходять у касі букву, що позначає вивчений спільний звук [м], і показують учителеві.
Ознайомивши дітей з новим звуком, проводимо гру “Злови новий звук [с]”. У кожного учня — лічильні палички. Називаю слова: пасіка, рама, сон, звір, тин, Першокласники паличками показують, що новий звук е у І й III словах. Аналогічно практикуємо гру для виділення нового, ще не відомого дітям звука.
Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що — буква, про-понуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці.
— Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо).
Пропоную знову замружити очі і промовляю звук.
- А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук.
Одягаємо на руку ляльку, і за ширмою з’являється песик. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів і т. д.
До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі.
Працюючи з розрізною азбукою, для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов’язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів.
Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім’я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо — як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім’я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився.
Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку
Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Або такий варіант: “Прийшов Михайлик додому, і ніяк не вдається йому домашнє завдання. Допоможіть хлопчині побудувати слова; п, п, й, й, л; в, в, к, о; о, а, к, з; к, н, і, ь; т, н, й; а, й, м, з”.
Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Наприклад: “Похвастався Незнайко, що вміє швидко читати. Відкрив книжку, а хтось усе в ній переплутав. От тепер йому біда — виручайте: ни-си, са-ро, ша-ми, ки-ру, ло-ши, са-ко, ки-ло-ри, силь-ко-ва, тор-трак”. Виграє той, хто першим зуміє підказати Незнайці, як читати слова.
Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.
Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.
Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л..н, ра..н,..д, лікт..вий, прац..-витий; 2 — міль..н,...сип, Ст..па,..го, л..х; 3 — Л..ня, ма..р, бо..вий, с..годні, пол..ва; 4 — Вороб..в, л..тчик,..ржі, пен..к, трет..го; 5 — зна..мий, пол..ти, Солов..в, ма..рить, син..го; 6 — га..к, с..мий, д..гогь, баталь..н, сер..зний.
Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
