112130 (591036), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

А – площа поверхні корпуса, А=2[(L₁+L₂)Н+ L₁L₂];

(6)

1.1.Алгоритм визначення ступеня n конвективної тепловіддачі корпус-середовище

1.1.1.Бокова поверхня [А_б; t_k; θ_КС; t_m; L]

Розглядаємо нерівність і перевіряємо її

якщо: (7)

L – визначальний розмір [M]

L = H(8)

H – висота бокової грані.

Зауваження. Зі зміною θ_КС значення n може змінитись.

а) n=1/4, тоді

(9)

N=1 для вертикальних стінок

(10)

б) n=1/3, тоді

(11)

N=1 для вертикальних стінок

(12)

1.1.2 Кришка та дно [А_k; А_д; t_k; θ_КС; t_m; L]

L = min{L₁,L₂} L=

N=1,3 для кришки, α_кк

N=0,7 для дна, α_КД

Далі згідно формулам (7) – (12) як в 1.1.1.

1.2. Побудова теплової характеристики корпус-середовище

X

Температуру корпусу t_k можна визначити, якщо знайти перегрів θ_КС. Значення θ_КС шукають з допомогою теплової характеристики Ф=Ф(θ_КС), яку попередньо треба побудувати. Графік Ф(θ_КС) проходить через початок координат: Ф(0)=0. Для побудови графіка знаходимо ще дві точки, бо графік відрізняється від лінійного. Спочатку задаємось значенням перегріву . Тоді згідно формули (6) можемо знайти значення теплового потоку Ф₁, який для даного РЕЗ може забезпечити цей перегрів. Значення θ₁ та Ф₁ визначить точку 1 теплової характеристики. Задавши потім ще значення θ₂ та повторивши розрахунки для визначення Ф₂, знайдемо точку 2. Звичайно графік теплової характеристики будується на міліметровому папері в масштабі по координатним осям. Так як в умові задається потужність Р, яку споживає РЕЗ, то з допомогою графіка знаходимо справжній перегрів θ_КС. Після цього знаходимо температуру корпуса

(14)

Примітка. Аналогічним чином будується теплова характеристика ізотермічної поверхні нагрітої зони та корпуса.

Це буде вже інший графік, бо іншими будуть значення коефіцієнтів тепловіддачі. (15)

t_s - температура поверхні умовно нагрітої зони (ізотермічна поверхня).

2. Розрахунок температури нагрітої зони t_s

2.1 Апарат касетного типу

Мова йде про конвекцію в обмеженому просторі. Вводиться поняття ефективного коефіцієнту тепловіддачі через повітряний прошарок товщиною .

Так як ,

то використовується формула

(16)

Задаємся перегрівом θ_КС і визначаємо відповідне значення Ф

(17)

Побудуємо теплову характеристику і знаходимо t_s.

2.2 Апарат з горизонтальним шассі

Коефіцієнт тепловіддачі через кришку

і дно визначається з врахуванням того,

що за формулою

(18)

2.2.1. Кришка:

2.2.2. Дно:

2.2.3. Для бокових поверхонь:

Далі задаємся θ_SK, визначаємо за формулою (6) відповідне значення Ф і будуємо теплову характеристику, а потім знаходимо дійсне θ_SK та температуру t_s.

3. Визначення максимальної температури ЕОМ

(20)

V=l_хl_уh (перепозначимо l_x=l₂; l_y=l₁).

Максимальна температура в центрі зони (апарата).

3.1. Апарат касетного типу

l_min – це один з розмірів l₁, l₂ чи h. Методом перебору:

1) Нехай

Тепер перевіримо припущення, якщо дійсно l_x1 та l_y2, то припущення вірне, якщо хоча б одна нерівність не підтверджується, то:

2) Нехай l_min=l_у, тоді

Якщо l_у1 та l_у2, то l_min=l_у, , якщо ж нерівності не підтверджуються, то , l_min=h. Визначаємо відношення , де l_і та l_j один з трьох розмірів l₁, l₂ чи h, в залежності від того який l_min. Ці відношення дозволяють визначити коефіцієнт С, користуючись графіком.

3.1.Апарат касетного типу

l_min визначається, як мінімальний розмір із трьох розмірів l₁, l₂, h. . Після цього з допомогою відношень з допомогою графіка визначаємо коефіцієнт С.

3.3. Визначення температури в довільній точні J

(21)

Визначення коефіцієнта С

Завдання для задачі 2.1

ЕП касетної конструкції

№ п/п	Р, Вт	L1*L2*H, м*м*м	δ, мм	Вт/(м*К)			ε	tc, °C
				λх	λy	λz
1	20	0,2*0,2*0,2	10	0,2	0,25	0,3	0,9		20
2	30	0,2*0,3*0,2	10	0,25	0,3	0,35	0,85		22
3	40	0,3*0,2*0,2	10	0,3	0,35	0,4	0,8		24
4	50	0,3*0,2*0,3	10	0,35	0,4	0,45	0,75		26
5	60	0,3*0,3*0,3	15	0,4	0,45	0,5	0,7		28
6	70	0,3*0,3*0,4	15	0,45	0,4	0,55	0,75		30
7	80	0,3*0,4*0,4	15	0,5	0,35	0,6	0,8		28
8	90	0,3*0,4*0,5	15	0,45	0,3	0,55	0,85		26
9	100	0,4*0,4*0,5	20	0,4	0,35	0,5	0,9		24
10	110	0,4*0,5*0,4	20	0,35	0,4	0,45	0,85		22
11	110	0,5*0,4*0,5	20	0,35	0,45	0,4	0,8		20
12	100	0,5*0,4*0,4	20	0,4	0,35	0,5	0,9		21
13	90	0,5*0,4*0,3	15	0,45	0,3	0,55	0,85		23
14	80	0,3*0,5*0,4	15	0,5	0,35	0,6	0,8		25,00
15	70	0,4*0,4*0,4	15	0,45	0,4	0,55	0,75		27
16	60	0,3*0,4*0,3	15	0,4	0,45	0,5	0,7		29
17	50	0,3*0,3*0,3	10	0,35	0,4	0,45	0,75		27
18	40	0,3*0,3*0,2	10	0,3	0,35	0,4	0,8		25
19	30	0,2*0,3*0,3	10	0,25	0,3	0,35	0,85		23
20	20	0,2*0,2*0,3	10	0,2	0,25	0,3	0,9		21
21	25	0,2*0,2*0,3	10	0,2	0,2	0,3	0,85		20
22	35	0,3*0,2*0,2	10	0,25	0,2	0,3	0,8		22
23	45	0,2*0,3*0,3	10	0,25	0,25	0,3	0,75		24
24	55	0,3*0,3*0,2	15	0,3	0,3	0,4	0,7		26
25	65	0,3*0,2*0,3	15	0,35	0,35	0,4	0,75		28
26	75	0,4*0,3*0,3	15	0,4	0,4	0,5	0,8		30
27	85	0,3*0,4*0,4	15	0,45	0,45	0,55	0,85		27
28	95	0,4*0,4*0,4	20	0,45	0,5	0,55	0,9		25
29	102	0,5*0,4*0,4	20	0,45	0,5	0,6	0,85		23
30	115	0,4*0,5*0,4	20	0,5	0,5	0,6	0,8		21

Завдання для задачі 2.2

ЕП в геометричному корпусі з шассі

№ п/п	Р, Вт	L1*L2*H, м*м*м	h1, м	h3, м	δк, мм	ε	tc, 0C	λзони Вт/(м*К)
31	80	0,2*0,2*0,2	0,07	0,08	3	0,9	21	0,2
32	90	0,2*0,2*0,3	0,08	0,11	3	0,8	23	0,25
33	100	0,2*0,3*0,3	0,09	0,12	3	0,7	25	0,3
34	110	0,4*0,2*0,2	0,06	0,09	3	0,8	27	0,35
35	120	0,4*0,2*0,3	0,08	0,13	4	0,9	29	0,4
36	130	0,4*0,3*0,3	0,07	0,14	4	0,8	27	0,45
37	140	0,4*0,2*0,4	0,08	0,17	4	0,7	25	0,5
38	150	0,4*0,4*0,3	0,07	0,16	4	0,8	23	0,55
39	160	0,4*0,4*0,4	0,07	0,18	5	0,9	21	0,6
40	170	0,5*0,3*0,4	0,09	0,19	5	0,8	20	0,65
41	170	0,5*0,4*0,4	0,08	0,2	5	0,7	22	0,65
42	160	0,5*0,4*0,3	0,06	0,15	5	0,8	24	0,6
43	150	0,5*0,4*0,2	0,05	0,08	4	0,9	26	0,55
44	140	0,4*0,4*0,2	0,06	0,09	4	0,8	28	0,50
45	130	0,4*0,3*0,2	0,05	0,11	4	0,7	30	0,45
46	120	0,4*0,3*0,4	0,09	0,1	4	0,8	28	0,4
47	110	0,4*0,3*0,2	0,06	0,1	3	0,9	26	0,35
48	100	0,3*0,3*0,3	0,1	0,09	3	0,8	24	0,3
49	90	0,3*0,3*0,2	0,05	0,08	3	0,7	22	0,25
50	80	0,3*0,2*0,2	0,06	0,07	3	0,8	20	0,2
51	85	0,2*0,3*0,2	0,07	0,08	3	0,9	21	0,25
52	95	0,3*0,2*0,3	0,08	0,09	3	0,8	23	0,3
53	105	0,3*0,3*0,3	0,09	0,1	3	0,7	25	0,35
54	115	0,3*0,3*0,4	0,1	0,11	4	0,8	27	0,4
55	125	0,4*0,3*0,4	0,09	0,1	4	0,9	29	0,45
56	135	0,4*0,4*0,4	0,08	0,09	4	0,8	30	0,5
57	145	0,4*0,4*0,5	0,07	0,08	4	0,7	28	0,55
58	155	0,5*0,4*0,5	0,06	0,07	5	0,8	26	0,6
59	165	0,4*0,5*0,5	0,07	0,06	5	0,9	24	0,65
60	175	0,5*0,4*0,5	0,08	0,07	5	0,8	22	0,6

Таблиця 1. Значення коефіцієнтів А₁, А₂, А₃ та А₅ для повітря

Коеф.	Tm,0С
	5	10	20	30	40	60	80	100	120	140	150
А1	0,29	-	0,295	-	0,3	0,31	0,31	0,3	0,3	-	-
а2≡А2	-	1,4	1,38	1,36	1,34	1,31	1,29	1,3	1,3	1,3	1,2
а3≡А3	1,69	-	1,61	-	1,53	1,45	1,39	1,3	-	-	1,2
А5	0,63	-	-	-	0,59	-	-	0,6	-	-	-

4. Запис домашнього завдання

В якості домашнього завдання студентам записано в електронній формі завдання до лабораторної роботи №1, а також електронну версію навчального посібника (Основи конструювання обчислювальної техніки: Навчальний посібник. - Ч.1./ Укл.: Федоренко А.П., Баловсяк С.В. – Чернівці: Рута, 2005. – 76 с.)

Висновки

За час проходження асистентської практики я краще засвоїла знання та навички з дисципліни «Основи конструювання ОТ», ознайомилася з методикою складання тестових завдань, вдосконалила свої навики опрацювання літератури.

Мною було складено тести з дисципліни “Штучний інтелект” та доповнено лабораторну роботу з дисципліни “Основи конструювання обчислювальної техніки”. Важливим результатом проходження асистентської практики я вважаю набуття практичного досвіду проведення лабораторних занять.

Література

1. Уоссермен Ф. Нейрокомпьютерная техника: Теория и практика. Пер. с англ. – М.: Мир, 1992. – 240 с.

2. Галушкин А.И., Иванов В.В. Некоторые концептуальные вопросы развития нейрокомпютеров // Зарубежная радиоэлектроника. – 1997. – № 2. – С. 3 – 10.

3. Стариков А. Практическое применение нейронных сетей для задач классификации (кластеризации) // BaseGroup. – 2000 (http://www.basegroup.ru /neural/prectice.htm).

4. Красовский А.А. Универсальные алгоритмы оптимального управления непрерывными процессами. –М.: Наука, 1977. – 272 с.

5. Цыпкин Я.З. Основы информационной теории идентификации. – М.: Наука, 1984. – 225 с.

6. Ротштейн А.П. Интеллектуальные технологии идентификации: нечеткие множества, генетические алгоритмы, нейронные сети. – Винница: «УНІВЕРСУМ-Вінниця», 1999. – 320 с.

7. Цыпкин Я.З. Адаптация и обучение в автоматических системах. – М.: Наука, 1968. – 400 с.

8. Неймарк Ю.И. Многомерная геометрия и распознавание образов // Математика. – 1996. – №7. – С. 119 – 123.

9. Медведев В.С., Потемкин В.Г. Нейронные сети. MATLAB 6 / Под. общ. редакцией В.Г. Потемкина. – ДИАЛОГ-МИФИ, 2002 . – 496 с.

10. Пономарев С. Нейронные сети // INFUSED BYTES OnLine (http://www.enlight.ru/ib/tech/ neural/index.html).

Характеристики

Список файлов ВКР