99929 (590288), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Основними завданнями аналізу є:

- вивчення та оцінювання забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів персоналом загалом, а також за категоріями і професіями;

- визначення і вивчення показників плинності кадрів;

- виявлення резервів персоналу повнішого й ефективнішого використання[1].

Джерелами інформації для аналізу є план праці, статистична звітність форма № 1-ПВ "Звіт з праці", форма № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", форма № 6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання", форма № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках", форма № 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці", форма № 1-ПВ (заборгованість) "Звіт про стан заборгованості з виплати заробітної плати", дані табельного обліку і відділу кадрів [43].

Забезпеченість підприємства персоналом визначають порівнюванням фактичної чисельності працівників за категоріями і професіями з плановими потребами:

ЗПП = ·100, (2.1)

де ЗПП – забезпеченість підприємства персоналом;

ФЧП – фактична чисельність працівників;

ПЧП – планова чисельність працівників [2].

Для визначення рівня забезпеченості БВ «Чорноморка» персоналом використаємо звіт «Про кількість працівників БВ «Чорноморка» та їх професійний склад» (додаток А):

ЗПП2007р.= · 100 = 80,43%; (2.1.1)

ЗПП2008р. = · 100 = 97,83%; (2.1.2)

ЗПП2009р.= · 100 = 117,39%. (2.1.3)

Отже, у 2007 році фактичний середній рівень забезпеченості персоналом на 19,57% нижчий від планованого, у 2008 він на 2,17% нижчий від середнього планового, а у 2009 році забезпеченість персоналом на БВ «Чорноморка» зросла на 17,39%. Причиною для збільшення кількості персоналу стало розширення бази відпочинку «Чорноморка»: на території бази було відновлено 20 котеджів, ще побудовано 7 нових котеджів для відпочинку та одну автостоянку, а також відкрито буфет та гарячий душ.

Результати проведених розрахунків покажемо на рисунку 2.1

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному підрозділу і в цілому по підприємству (додаток Б, таблиця Б4).

Рисунок 2.1 - Рівень забезпеченості персоналом БВ «Чорноморка»

Фонд робочого часу залежить від чисельності працівників , кількості днів, які відпрацював один працюючий у середньому за рік, і середньої тривалості робочого дня [33]:

ФРЧ=ЧР·Д·Т, (2.2)

де ФРЧ – фонд робочого часу;

ЧР – чисельності працівників;

Д – кількість днів, які відпрацював один працюючий у середньому за рік;

Т – середня тривалість робочого дня;

ФРЧм.з.п = 45 · 125 · 7,23 = 40668,75год.; (2.2.1)

ФРЧпл = 46 · 125 · 7 = 40250год.; (2.2.2)

ФРЧф = 54 · 131 · 7,76 = 54894,24год. (2.2.3)

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу більший від планового на 14644,24 години. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:

ΔФРЧчр= (ЧРф – ЧРпл) · Дпл · Тпл, (2.3)

де ΔФРЧ чр – вплив чисельності працівників на фонд робочого часу;

ЧРф – фактична чисельність працівників;

ЧРпл – планова чисельність працівників;

Дпл – планова кількість днів відпрацьованих одним працівником;

Тпл – середня тривалість робочого дня за планом;

ΔФРЧчр=(54– 46 ) · 125 · 7 = +7000год.; (2.3.1)

ΔФРЧд= (Дф – Дпл) ·ЧРф · Тпл, (2.4)

де ΔФРЧд – вплив загальної кількості відпрацьованих днів одним працівником на фонд робочого часу;

Дф – фактична кількість днів відпрацьованих одним працівником;

ΔФРЧд=(131– 125 ) · 54 · 7= +2268 год.; (2.4.1)

ΔФРЧт=(Тф – Тпл) · Дф · ЧРф, (2.5)

де ΔФРЧт – залежність фонду робочого часу від середньої тривалості робочого дня;

ΔФРЧт=(7,76 - 7) · 131 · 54 = 5376,24 год. (2.5.1)

Як видно із наведених даних, база відпочинку «Чорноморка» достатньо повно використовує персонал. У середньому один працівник відпрацював 131 день у звітному періоді замість 125, у зв’язку з чим фактичні цілоденні витрати робочого часу становили на одного працівника на 6 днів більше запланованих, а на всіх – 324 дні, або 2268 год. Тобто, за рахунок збільшення кількості працюючих зростає форнд робочого часу.

Істотним є і внутрізмінні накопичення робочого часу: за один день вони становили 0,76 год., а за всі дні, які відпрацювали всі працівники, + 5376, 24 год. Загальне накопичення робочого часу – 7644,24 год. Отже, зростання чисельності робітників, відпрацьованих у звітному періоді днів та середньої тривалості робочого дня позитивно вплинули на формування фонду робочого часу БВ «Чорноморка».

Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (додаток В, таблиця В1).

Вони можуть бути зумовлені об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, через те, що немає роботи, електроенергії, палива, несправність техніки тощо. Кожен вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від організації. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення продуктивності праці, що непотребує додаткових капітальних вкладень.

У нашому випадку більша частина витрат викликана суб’єктивними факторами (162 + 54 = 216 днів): прогулами та простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню майже 2 працівника ( 216 · 7.76) : 1048 = 1,6 чол.). Але за рахунок збільшення середньої тривалості робочої зміни (від 7год. до 7,76год.) та зниження неявки на роботу ( 18-12) · 54 = 216 дні), корисний фонд робочого часу збільшився на 7644,24 години від запланованого.

Під час аналізу забезпеченості підприємства персонам необхідно звернути велику увагу на рух робочої сили. Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:

коефіцієнт обороту з приймання персоналу (Кпр):

Кпр= (2.6)

де КПП - кількість прийнятого на роботу персоналу;

СЧП – середньооблікова чисельність персоналу;

коефіцієнт плинності кадрів (Кпк):

а) кількість працівників, яких звільнено за власним бажанням:

Кпк (а) = , (2.7)

де КПЗвб – кількість працівників звільнених за власним бажанням;

б) кількість працівників, яких звільнено внаслідок скорочення персоналу:

Кпк (б) = , (2.8)

де КПЗвс - кількість працівників, яких звільнено внаслідок скорочення персоналу;

в) кількість працівників, яких звільнено через порушення трудової дисципліни:

Кпк (в) = , (2.9)

де КПЗпд - кількість працівників, яких звільнено через порушення трудової дисципліни;

коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (Кпс):

Кпс = , (2.10)

де КППр – кількість працівників, які працювали увесь рік [10].

Проведемо аналіз руху робочої сили, для розрахунків використаємо дані таблиці Б1 (додаток Б):

1)Кпр= =0,7407; (2.6.1)

2) Кпк (а) = = 0,5556; (2.7.1)

Кпк (б) = = 0,6481; (2.8.1)

Кпк (в) = = 0, 0371; (2.9.1)

3) Кпс = = 0,2593. (2.10.1)

Отже, найбільшими є коефіцієнт обороту з приймання персоналу 0,7407 та коефіцієнт плинності кадрів, який залежить від скорочення персоналу. Причиною зростання даних коефіцієнтів є різка зміна кількості персоналу протягом року, це зумовлено тим, що більшість робіт на базі відпочинку «Чорноморка» є сезонними, відповідно на початку сезону збільшується кількість робочих місць в середньому до 40 чол., а по закінченню сезона в такій же кількості зменшується.

2.3 Аналіз продуктивності праці бази відпочинку « Чорноморка»

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці. До узагальнюючих показників належать середній виробіток у звітному періоді, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції (надання послуг) на одного робітника, а також середній виробіток продукції (надання послуг) на одного працюючого у вартісному вираженні.

Як видно із рисунка 2.2, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток з надання послуг на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності обслуговуючого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня. Звідси середньорічний виробіток одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

РВП=Ч ·Д · Т · Всг, (2.11)

де Ч – частка робітників у загальній чисельності працівників;

Д – кількість днів, які відпрацював один робітник у звітному періоді;

Т – середня тривалість робочого дня, год.;

Всг – середньогодинний виробіток з надання послуг [12].

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня середнього виробітку обслуговуючого персоналу (ΔРВП) проведемо за даними таблиці Б2 (додаток Б) способом абсолютних різниць [21]:

1) вплив зміни частки робітників у загальній чисельності працівників на середній виробіток обслуговуючого персоналум (ΔРВч):

ΔРВч = ΔЧ · РВР пл, (2.12)

де ΔЧ – абсолютне відхилення частки робітників у загальній чисельності працівників, (чол.);

РВР пл. – плановий виробіток робітника за звітний період, (тис.грн.);

2) вплив зміни кількості днів, які відпрацював один робітник за звітний період, на середній виробіток обслуговуючого персоналу (ΔРВд):

ΔРВд=Чф·ΔД · ДВпл, (2.13)

де Чф – фактична частки робітників у загальній чисельності працівників, (чол.);

ΔД – абсолютне відхилення днів, які відпрацював один робітник за звітний період, (дні);

ДВпл. – плановий середньоденний виробіток робітника, (тис.грн.);

3) вплив зміни тривалості робочого дня на середній виробіток обслуговуючого персоналу (ΔРВт):

ΔРВт =Чф·Дф · ΔТ · Всг.пл, (2.14)

де Дф – фактична кількість днів, які відпрацював один робітник за звітний період, (дні);

ΔТ – абсолютне відхилення середньої тривалості робочого дня, (год.);

Рисунок 2.2 – Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Всг.пл – плановий середньогодинний виробіток одного робітника,(грн.);

вплив зміни середньогодинного виробітку на середній виробіток обслуговуючого персоналу (ΔРВгв):

ΔРВгв Чф · Дф · Тф · ΔВсг, (2.15)

де Тф – фактична середня тривалість робочого дня, (год.).;

ΔВсг – абсолютне відхилення середньогодинного виробітку одного робітника,(грн.);

5)ΔРВП=ΔРВч + ΔРВд + ΔРВт + ΔРВгв. (2.16)

Розв’язок:

ΔРВч= ·52=+1,66 тис.грн.; (2.12.1)

ΔРВд= ·(+6)·0,416=+ 1,33 тис.грн.; (2.13.1)

ΔРВт= ·131·(+0,76)· =+2,83тис,грн.; (2.14.1)

ΔРВв= ·131·7,76· =-0,15тис.грн.; (2.15.1)

ΔРВП=(+1,66)+(+1,33)+(+2,83) + (- 0,15) = 5,67тис.грн. (2.16.1)

З проведених розрахунків, а також за даними таблиці Б2 (додаток Б), середній виробіток працівника у звітному періоді бази відпочинку «Чорноморка» в середньому вищий від від планового на 6 тис.грн.( 32 – 26). Він зріс у зв’язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності обслуговуючого персоналу, кількості відпрацьованих днів та тривалості робочого часу.

Аналогічно аналізують зміни середнього виробітку робітника за звітний період, що залежить від кількості днів, які відпрацював один робітник за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:

РВР=Д·Т·Всг. (2.17)

Обчислимо вплив цих факторів за способом абсолютних різниць:

1)ΔРВд=ΔД·Тпл.·ГВпл.; (2.18)

Характеристики

Список файлов ВКР