91439 (590054), страница 8
Текст из файла (страница 8)
У цих випадках у дітей, хворих шизофренією із синдромом бредоподібних фантазій, спостерігається перехід від світу фантазій (цього природного етапу психічного розвитку дитячого віку) до світу аутистичного, що відриває особистість від світу дійсності.
Підлітки, особливо дівчатка, хворі шизофренією, відзначають у себе велику схильність до мрійливості. Так, дівчинка (15 років) розповідала, що вона мріє завжди. У той час, коли вона щось робить, бере участь у навколишньому, у неї в мріях йде інше життя, і ці два життя вона переживає одночасно.
Цікаві реакції по обстеженню уяви в хворих шизофренією нами були отримані по методу Роршаха. По більшій частині такі хворі в плямах Роршаха бачили розпливчасті образи; дуже часто було просте перерахування деталей, що здаються їм на щось схожими. Наприклад: "Це крило, це начебто комірець, кінчик носа, а на ньому крапелька" і т.п. , пляма не сприймалося як ціле, не схоплювався єдиний образ.
При сприйнятті плями в хворих превалював аналіз над синтезом. Іноді одна пляма могла викликати образ, що негайно ж переходив в іншій: "Це небагато схоже на кажана ... ні, це береги в річки, як на картинці". Або ще: "Птаха якісь! Це відображення гори зруйнованої... вогонь горить... колодязь... скульптура з м'ячем у руці" (усі ці образи виникали один, за іншим при розгляданні однієї і тієїж плями).
Хлопчик 15 років, хворою шизофренією, так описував одну пляму: "Мавританський стиль у зодчестві... наманікюрені нігті... японський живопис...". Пояснення цього розуміння були такі:
"Дивишся, здається одне, потім інше випливає... виникають різні образи, подивишся на один колір - одне здається, на іншій - інше, спочатку схоплював загалом , потім випливали деталі".
У плямах іноді бачили рух. Хлопчик 13 років так описував плями: 1) начебто один птах і друга крилами махають, якусь видобуток знайшли; 2) начебто дві собаки шкереберть падають на камінь; 3) от собака й от собака, вони йдуть по сліду, чогось шукають".
Іноді до руху приєднувалося афективне переживання: "Лізуть пацюки, ой, навіть страшно!" Іноді афективність була ще більш виражена. Дівчинка 15 років так коментувала пляму: "Це жук страшний, страшні відьми... самець якийсь! хоче мене, напевно, зарізати, злочин зробити, того і дивися хапне, а утекти немає можливості!"
Вивчення патології мислення має особливе значення при шизофренії, тому що при цьому захворюванні процеси мислення страждають у першу чергу.
Особливістю розладу мислення при захворюванні шизофренією в дитячому віці є велика дисгармонія усього розумового процесу. Ця дисгармонічність чітко виявлялася під час психологічного обстеження, при якому правильні і більш заглиблені відповіді чергувалися з поверхневими і неточними відповідями.
Можна відзначити наступні основні порушення процесу мислення в дітей: слабість процесів узагальнення, що виявляється в неможливості охопити ціле, виділити головне (при розповіді по картинках, при переказі змісту того або іншого тексту). Хворі у своїх відповідях могли довго фіксуватися на окремих деталях, наприклад, на питання "Що таке стіл?" можна було одержати таку відповідь: "Стіл - це предмет для вживання їжі, його можна замінити пнем великого дерева, замінити шухлядою, можна поставити козли і дошки, є столи круглі, є столи подвійні, є багато столів із шухлядами, є з дзеркалами, гарні, погані, є стіл-рояль, довгі столи, щоб ближче до рота, щоб не нагинатися...".
При порівнянні двох предметів хворі могли довгостроково зосереджуватися на якому-небудь одному предметі порівняння, забуваючи про інший. Відповіді на питання часто носили вигадливий характер. Наприклад, на питання "Що таке скло?" відповідали: "Скло ставиться для прозрачения" або на питання "Що таке кінь?" відповідали: "Кінь дає нам пристосування для їзди".
Ці приклади вказують на значне відхилення від нормального дитячого віку всіх процесів мислення в дітей, хворих шизофренією.
У деяких хворих можна було установити гарне вербальне мислення, легкість у вираженні думок при значному утрудненні конкретно-наочного мислення, зв'язаного з тією або іншою практичною діяльністю. Діти заявляли, що вони не люблять дивитися картинки, затруднялися в комбінуванні картинок з розрізнених частин, візерунків з кубиків.
У зв'язку з такою недостатністю в корегуванні з боку конкретного досвіду в хворих виявлялася тенденція до переходу до усіляких фантазій, що не мають коренів у реальності. Такий перехід визначався також неможливістю довгостроково зосереджуватися на інтелектуальній роботі. Цілеспрямованість на роботу була дуже короткочасної, хворі не могли робити зусилля, щоб досягати гарних результатів, спостерігалася велика перенасиченість при більш-менш тривалій роботі, хворі швидко скаржилися на утому і припиняли роботу.
Цілеспрямована діяльність мислення реалізується в продуктивній діяльності. Характерним для дітей, хворих шизофренією, на противагу здоровим дітям є відсутність прагнення до якої-небудь продуктивної діяльності, хворі діти нерідко підмінювали таку діяльність порожніми розмовами, задаванням нескінченних питань без чекання на них відповіді. Вони могли тривалий час нервуватися.
Для дитячої шизофренії характерні такі особливості, як поява неологізмів, інтерес до словотвору.
Голос у деяких хворих ставав більш глухим, мало модульованим, часто спостерігалася повільно, як би скандована мова, іноді дуже швидка, із заїканням.
Порушення мислення в хворих шизофренією в підлітковому віці наближається до порушення мислення дорослих хворих.
Основна задача мислення - це встановлення зв'язків і відносин між предметами; мислення є активним процесом і характеризується своєю спрямованістю на предмет.
Хворі шизофренією втрачають (у більшому або меншому ступені, в зв'язку зі ступенем гостроти процесу) здатність регулювати плин своїх думок. Особливо в гострому стані мислення хворого є процесом, позбавленим спрямованості, у ньому зникає регулююче мислення організованість, а мислення, позбавлене регуляції, розпадається на ряд асоціацій, що розбігаються в різні сторони. У них може виникнути ряд думок одночасно, тобто єдність розумового процесу розщеплюється, кожен ряд думок може існувати окремо.
Часто хворий не може продумати до кінця яку-небудь думку. Наприклад, він починає відповідати на запитання, а потім відхиляється до своїх переживань, одне яке-небудь слово у відповіді викликає в нього ряд асоціацій зовсім іншого порядку, він робить кілька малозрозумілих вигуків, а потім думка зовсім угасає.
Хворі шизофренією в гострому стані часто скаржаться, що їм хтось думки впровадив і вони не можуть їх відігнати. Іноді вони відзначають, що раптом слово починає мати багато значень, і це затрудняє вираження думки.
Деякі хворі так розшифровували наявні в них подвійні думки: у них мається свій власний фантастичний світ, і коли вони про що-небудь говорять, у цей час йде рівнобіжний хід думок, що створює велику непевність у кожній відповіді. Дівчинка 15 років добре почала коментувати прислів'я, і раптом зовсім зненацька в неї з'явилося "зісковзування" до буквального розуміння: вона заявила, що зосередитися на завданні їй заважають сторонні думки. Дівчинка почала затруднятися у вираженні думки, не вистачає потрібних слів, у голову приходили не ті слова, що потрібні були в цей момент, а якісь інші, сторонні.
Ця боротьба зі сторонніми думками сповільнювала розумову роботу і вела до великого стомлення.
При поясненні абстрактних понять дуже часто відзначалася амбівалентність. Наприклад, хворий 14 років так пояснював виконання завдань на коментування метафор: "Їх хотілося розуміти й абстрактно і буквально, тобто один раз так здається, а інший раз по-іншому". Наприклад, добре розуміючи метафору "золота голова" ("це розумна людина"), хворий у той же час прагнув підібрати до цієї метафори інше пояснення: "Художник зробив статую з мармуру з позолоченою головою". І те й інше пояснення здавалися йому правильними.
Інший хворий 15 років, виявив гарне розуміння відверненого змісту прислів'їв. Він так пояснив прислів'я "Куй залізо, поки гаряче". "Не треба упускати моменту", а прислів'я "Не жартуй з вогнем" так зрозумів: "Якщо ти бачиш, що людина сердить, не дратуй його". Поряд з цим у хворого спостерігався ряд "зісковзувань", наприклад, до прислів'я "Не все те золото, що блищить" вибрав пояснення: "Золото тяжелее заліза", але сумнівався тільки в тім, що залізо мале підходить, адже залізо мале блищить. Таке пояснення метафор і прислів'їв зустрічається в більшості випадків шизофренії в гострій стадії процесу. Хворі шизофренією не могли витримувати єдиної лінії розуміння, а підходили до тому самому явищу з різних позицій.
Ця картина розумової діяльності хворих шизофренією в гострій стадії процесу коштує в зв'язку з постійним порушенням у них цілеспрямованості на задачу, у зв'язку з лабільністю у встановленні логічних відносин, неоформленістю розумового процесу.
Хворі на шизофренію розбираються у своїх переживаннях, це супроводжується переживанням великої непевності в тім, що говорять, що роблять. У питаннях, що задаються, хворі вимагали точного формулювання. Питання, що викликало можливість багатьох відповідей, затрудняло відповідь.
Наприклад, хвора 15 років могла затруднитися відповісти на завдання: назви усі дерева. Вона так міркувала: "чи називати їх зовнішні відмінності, чи треба говорити про їх колір, великі вони або маленькі. Питання дивне, на нього важко відповідати".
Багато хворих говорили, що в зв'язку з достатком у них думок вони завжди затрудняються, з чого їм почати говорити, вони воліють відповідати на точні і визначені питання.
Особливе затруднення для хворих у гострій стадії процесу представляв процес узагальнення, тому що хворі шизофренією переважно оперують розрізненими поняттями, що робить ці поняття неясними, неоформленими.
У процесі класифікації можуть зробити такі зіставлення: в одну групу поміщали рослини і тварин на тій підставі, що з рослин послідовно розвиваються живі істоти. Також в одну групу могли помістити людей, книги і різні види транспорту (паровоз, літак, пароплав) і дати таке пояснення: "Людина багато пізнає з підручників і на основі підручників створює важку індустрію".
Часто у відповідях на питання, що виявляють логічне мислення, відзначалися вигадливі вираження. Наприклад, на питання "Чим несхожі дошка і скло?" міг бути отриманий така відповідь: "Дошка дерев'яна, а стекло - це амфотерна речовина". Одна з хворих (16 років) міркував: "предмет дерево або не предмет? Адже предмет це те, що можна взяти в руки, а дерево в руки взяти не можна".
На висоті гострого приступу, мислення не досконале, розірване, незв'язне. Мова тоді являє собою набір слів без визначеного змісту; іноді в граматичному відношенні пропозиції бувають побудовані правильно, але логічного змісту в них ні, не можна уловити основну думку, що точно говорить сам не знає, що він хоче сказати... Часто хворі відзначали, що вони чують слова, але зміст їх не розуміють і не хочуть у цей зміст вдумуватися.
Мова хворих по більшій частині уривчаста, іноді небагатослівна, особливо в осіб, і до захворювання замкнутих, небалакучих, сензитивных. Іноді хворі в роботі могли говорити, при відповіді прибігали до жестів і заявляли, що "нічого не думається" або не могли додумати до кінця одну думку і тому не могли її виразити в словах.
Іноді хворі, вийшовши з гострого стану, давали низькі по якості відповіді, але, коли їм пропонували подумати, їхні відповіді поліпшувалися. Ця обставина може служити ілюстрацією до наступного положення: хворий шизофренією "може, але не хоче" через загальний стан байдужності до усього.
При формах шизофренії, що протікає слабко виражено, симптомом процессуальности є той же дефект цілеспрямованості, та ж лабільність логічних процесів. Однак усе це менш різко виражено.
Дуже характерні в цьому відношенні скарги хворих: з деяких пір стало важко учитися, з'явилася велика відволікаїмість; не закінчивши однієї думки, переходить до другої і третьої; одночасно з'являється багато думок і не знає, на якій зупинитися. Здається, що все навкруги наповнено думками. Повінь думок. Один підліток, хворий шизофренією, скаржився: "Я страждаю, десять думок відразу, і які всі суперечливі!"
Хворі вважають себе розсіяними, тому що не можуть зосереджуватися на предметі, яким займаються: коли в єдиний процес мислення вклинюються сторонні думки, текст приходиться перечитувати по кілька разів, тому що зміст увесь час розуміється по-різному.
Увесь час бояться, що скажуть не ті слова, тому що думати будуть про одне, а говорити інше. Не доводять до кінця початої справи, у них з'являється нерішучість, непевність.
Основним у цих станах потрібно визнати розщеплення єдиного розумового процесу, яким і визначається порушення цілеспрямованості. Це виражається в неуважності думки, у достатку сторонніх думок, в амбівалентності. Ці стани підлітків добре розкриваються ними самими в зв'язку з їхньою здатністю до аналізу; на експерименті вони охоче аналізували свій стан і на цьому ґрунті нерідко створювався контакт між ними й експериментатором.
Порушення цілеспрямованості й ознаки розщеплення можуть бути розкриті при психологічному експерименті. Для підлітків, хворих шизофренією, було легко коментувати прислів'я або метафору самостійно, але вони надзвичайно затруднялися, коли потрібно було підбирати готові пояснення, їх збивало наявність пояснення в двох змістах - відвернене і буквальне - і вони, добре пояснивши прислів'я і метафору самостійно, відмовлялися використовувати готові пояснення.
Часто хворі шизофренією починали відповідати на запитання, що потребує рішення інтелектуальної задачі, а потім відволікалися на свої спогади, свої переживання. Хлопчик 15 років, учень 9-го класу, почав добре коментувати метафору "глуха ніч" і, не закінчивши відповіді, почав згадувати, як він жив у селі: "Там берізки, малина... йдеш по лісу, ліс тихо шумить... так приємно...".
Хворі шизофренією часто бували багатослівні, та сама думка повторювалася, відшукувалися всі кращі формулювання, і це переживання відволікали, начебто хворий повинен був сам собі доводити, що це саме так, а не інакше; звідси також прагнення виразитися як можна вишуканіше.
Мова шизофреніка представляє особливості: раптом вони переставали розуміти самі прості слова; це явище відбувалося пароксизмально, а через якийсь час знову слова розумілися правильно. Так, хлопчик 15 років, хворий шизофренією, часто не розумів змісту якого-небудь слова; він це слово повторював кілька разів і запитував себе: "Що це, що це?". Цей свій стан він так пояснив: "Говорю слово механічно, а змісту його не розумію", але через якийсь час зміст його прояснявся.
Іноді хворий шизофренією починав багато говорити, а потім мова поступово вгасала і думка залишалася незавершеною.
Асоціації хворих шизофренією носять зовсім особливий характер, його не можна поплутати з асоціаціями інших хворих.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
