80609 (589429), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Разом із тим, як роз'яснює Верховний Суд України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. "Про Практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"), оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43,44 Цивільного Кодексу України поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми, то втрата зазначених документів недодержання їх при придбанні товару чи можливість їх відновлення не позбавляє споживачів права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Варто згадати, що понятійний апарат Закону "Про захист прав споживачів" з моменту його прийняття зазнав певних змін. Якщо в його першій редакції (від 12 травня 1991 р.) розкривався зміст 10 головних понять, які використовувались у Законі: споживач, покупець, замовник, продукція, виготовлювач, виконавець, продавець, договір, державний стандарт, норматив технічна документація, то у редакції від 15 грудня 1993 р. їх кількість була зменшена до 7. Причому, на наш погляд, проведене скорочення було виправданим, наприклад, виключення із Закону таких термінів, як "покупець" та "замовник", було поєднані внесенням необхідних уточнень до визначення "споживач”. Стосовно ж виключення із Закону "Про захист прав споживачів термінів "державні стандарти", "нормативно-технічна документація", то його можна пояснити прийняттям декретів Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. "Про державний нагляд додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за порушення" та від 10 травня 1993 р. "Про стандартизацію та сертифікацію", в яких були визначені правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації в Україні. Корисним для практики правозастосування слід визнати включення до преамбули Закону визначення змісту таких понять, як "недолік" та „істотний недолік". Чергові зміни до понятійного апарату Закону "Про захист прав споживачів" були внесені Законом від 10 січня 2002 року, після прийняття якого у преамбулі Закону знову стало 10 термінів. До попередніх 7 (споживач, виготівник, виконавець, продавець, договір, недолік та істотний недолік) були додані значення "безпека товару", суб'єкт господарської діяльності'' та "термін придатності", а термін "виготівник" був замінений на "виробника".

У розділ І "Загальні положення" Закону "Про захист прав споживачів" включено дві статті: ст.1 "Законодавство України про захист прав споживачів" та ст.2 "Міжнародні договори". Та­ким чином, фактично у цьому розділі замість загальних положень (до яких можна віднести визначення основних термінів, які вико­ристовуються у Законі, принципів правового регулювання відповідних суспільних відносин, завдання закону тощо) встановлюється склад законодавства про захист прав споживачів, який є важливою, але не єдиною складовою загальних положень.

Зокрема, при формулюванні принципів, на підставі яких має відбуватись захист прав споживачів, можна використати принци­пи, визначені Л.М. Іваненко:

- встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів – ялинкових прикрас, (робіт, послуг); торговельного та інших видів обслуговування населення;

- пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замов­никами);

- встановлення додаткових обов'язків для продавців (виготівників) та привілеєвих прав для споживачів-покупців (замовни­ці) порівняно з загальними засадами цивільного законодавства;

- встановлення спеціальних способів захисту прав спожива­чів після придбання ялинкових прикрас органами Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.

Слід вказати, що за ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство України про захист прав споживачів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Слід підкреслити, що у першій редакції цього Закону (від 12 травня 1991 р.) в його ст.1 була друга частина, в якій встановлювалось, що у випадках, прямо зазначених у цьому Законі та інших законодавчих актах, заходи щодо реалізації прав споживачів можуть регулюватися постановами Кабінету Міністрів Української РСР. Проте, вже Законом від 15 грудня 1993 р. ця частина із ст.1 Закону "Про захист прав споживачів" була вилучена.

Однак це зовсім не означає, що Уряд позбавлений повноважень щодо нормативного регулювання окремих аспектів захисту прав споживачів. По-перше, його відповідні повноваження базуються на п.2 ст.116 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. По-друге, і в самому Законі "Про захист прав споживачів" передбачено право Кабінету Міністрів України затверджувати, наприклад, правила торговельного, побутового інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг (ст.22 Закону), а також переліки сезонних товарів, гарантійні терміни, на які обчислюються з початку відповідного сезону (ст.13); перелік товарів для обмінного фонду (ст.14); перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, визнаних Законом (ст.20), тощо.

Суттєве значення для захисту прав споживачів мають нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, в першу чергу, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, який є правонаступником Державного комітету України у справах захисту прав споживачів, а також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України і Антимонопольного комітету України.

Говорячи про склад законодавства про захист прав споживачів, необхідно також згадати Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів; про порядок вилучення неякісних товарів – ялинкових прикрас, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів; про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів – ялинкових прикрас, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затверджені Постановою Верховної Ради України №26/95-ВР від 25 січня 1995 р. Не аналізуючи вказані нормативно-правові до­кументи по суті, вважаємо за необхідне вказати, що, на нашу ду­мку, доцільним стало б перенесення норм вказаних Положень безпосередньо до тексту Закону України "Про захист прав спо­живачів".

Крім національного законодавства, певне значення для захи­сту прав споживачів мають також положення міжнародного пра­ва. Так, згідно зі ст.2 Закону "Про захист прав споживачів", якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то на її території застосовуються правила міжнародного договору. Тут можна згадати, що 7 березня 2002 р. Верховною Радою Укра­їни був прийнятий Закон "Про ратифікацію Угоди про основні напрями співробітництва держав - учасниць Співдружності Не­залежних Держав у галузі захисту прав споживачів".

Законодавством детально врегульовано права споживачів:

Споживач має право на те, щоб товари – ялинкові прикраси, при звичайних умовах їх використання, збереження або транспортування були безпечни­ми для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не заподіювали збиток його майну.

Право на безпеку означає, що товари – ялинкові прикраси, за дотримання правил збереження і використання не заподіють шкоди життю, здоров'ю і майну спожива­ча, а також навколишньому природному середовищу.

На товари використання яких понад установлений термін є небезпечним і може заподіяти споживачеві шкоду, встановлюється термін служби (термін придатності). Реалізація товару після закінчення терміну його придатності законом заборонена. Ці вимоги стосуються продуктів харчування, медичних препаратів, косметики тощо. Термін придатності має вказуватися на упаковці товару.

Існує низка товарів, небезпечних за умови неправильного їх використання. До таких товарів належать деякі будматеріали, товари побутової хімії тощо. Виробник зобов'язаний попереджати споживача про наявність терміну придатності товару, обов'язкові умови його використання і можливі наслідки у разі порушення їх, а також про необхідні дії після закінчення цього терміну.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання товару за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень.

Для забезпечення права споживача на безпеку товарів і послуг держава зобов’язала сертифікувати всі товари, що можуть за певних умов виявитись небезпечними, наприклад ялинкові прикраси. Сертифікат відповідності підтверджує одну, але, мабуть, найголовнішу якість товару - безпеку його при використанні. Аби переконатися в безпеці одержуваного товару, споживач має право вимагати сертифікат у продавця.

У кожній державі, зокрема й в Україні, існують визначені нормативи, стандарти безпеки товарів – ялинкових прикрас, яких мають додержуватися всі без винятку виробники.

Нормативи розробляються спеціальним державним органом — Державним комітетом зі стандартизації, метрології і сертифікації — і обов'язкові для всіх товарів, зокрема й тих, що надходять до нас з-за кордону. Перевірка відповідності якості товарів – ялинкових прикрас, вимогам стандартів називається сертифікацією. Товари, що пройшли сертифікацію, одержують спеціальне посвідчення — сертифікацію відповідності. Цей документ супроводжує товари на всьому шляху їх проходження від виробника до конкретного покупця. У кожного продавця має бути сертифікат відповідності на ялинкові прикраси, що реалізується. Покупець має право вимагати у продавця пред'явлення сертифікату, аби переконатися у безпеці товару, тобто в тому, що телевізор не вибухне, а ковбаса не стане причиною отруєння. А це вже непогано.

Втім навіть державна сертифікація не в змозі цілком виключити надходження у продаж товарів, що можуть заподіяти шкоду життю, здоров'ю або майну споживача. Якщо про небезпечні властивості товару стало відомо після проходження його у торговельну мережу і реалізації його споживачам, такий товар має бути відкликаний виробником.

1. Програма інспекційної перевірки підприємств торгівлі,

які реалізують ялинкові прикрас

Здійснення інспектування підприємств торгівлі, які реалізують ялинкові прикрас пов'язано з проведенням цілої системи заходів, які спрямовані на попередження порушень прав споживачів. До них відносяться дотримання суб'єктами господарю­вання, громадянами-підприємцями вимог законів, законодавчих актів, постанов уряду, правил, нормативно-технічної документації.

Форми контролю мають свої відміни, які необхідно враховувати в роботі службовцям державних органів контролю для забезпечення реалізації політики щодо захисту прав споживачів.

Найбільш поширеними формами контрольної роботи вважаються перевірки. Мета їх здійснення зводиться до визначення наявності недоліків і порушень, встановлення умов їх виникнення. Кінцева мета контролю - виправлення виявлених недоліків, припинення порушень прав споживачів, усунення причин, що їх викликають. При їх проведенні з'ясовується у якому стані знаходиться дотримання нормативних актів, які регламентують діяльність господарюючих суб'єктів сфери торгівлі,які реалізують ялинкові прикраси робиться ретельний аналіз документації з питань перевірки у поєднанні із глибоким визначенням фактичного стану справ.

За кількістю підприємств, що перевіряються, та за кількістю осіб, що беруть участь у обстеженні, перевірки бувають:

• разові (одиничні),

• вибіркові,

• масові.

Залежно від змісту поставленої мети і питань, що вивчаються, перевірки можна поділити на:

• цільові

• комплексні.

Разова (одинична) перевірка має на меті вивчити окреме питання або упевнитися у достовірності того чи іншого сигналу, звернення, скарги. Такі перевірки можуть бути спланованими і раптовими (несподіваними), мета яких полягає в тому, щоб зафіксу­вати фактичний стан справ, присікти незаконні дії та зловживання, а у разі необхідності передати матеріали перевірок про дії осіб, що містять ознаки злочину органам дізнання чи попереднього слідства.

Вибіркова перевірка дає можливість визначити стан справ на одному чи декількох підприємствах. За її результатами можна уявити про стан справ для проведення перевірки і на інших підприємствах цього профілю.

Масові перевірки проводяться з метою вивчення стану справ у всій сфері в цілому у масштабі району, міста, області. Проведення масових перевірок забезпечується одночасними цілеспрямованими діями підрозділів управління і за участю інших контролюючих органів (за домовленістю). Дієвість цієї форми полягає, перш за все, у тому, що вона розкриває фактичне становище на великій кількості об'єктів з конкретного питання, дозволяє наочно порівняти їх роботу, краще використати позитивні приклади діяльності підприємств.

Організація масових перевірок – справа складна, потребує всебічної підготовки, планування, поточного контролю за перебігом проведення і якісного аналізу результатів перевірки та прийняття відповідних заходів для наведення порядку у сфері підприємств торгівлі, які реалізують ялинкові прикрас. Такі перевірки, як правило, очолюють керівники управлінь.

Характеристики

Список файлов ВКР