48892 (588619), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Типова інфраструктура корпоративної АС (Рис. 1) включає зону Інтернет, у якій перебувають потенційні клієнти і яка не є безпечної, демілітаризовану зону, у якій перебувають доступні з Інтернет Web-сервера, і захищену зону Інтранет, у якій циркулює внутрішня інформація. Насамперед, існує Інтернет-зона, що не вважається надійної в плані безпеки від зовнішніх атак. Передбачається, що з Інтернет до певних внутрішніх ресурсів компанії звертаються потенційні клієнти, партнери з інших компаній або постачальники Інтернет-послуг. DMZ (демілітаризована зона) - це область, де небезпечна зона Інтернет перетинається із захищеною внутрішньою мережею. Зовнішня безпека зони DMZ забезпечується роботою міжмережових екранів (firewall) і фільтруючих маршрутизаторів. Такі додатки, як загальнодоступні web-сервери й шлюзи електронної пошти встановлюються саме в зоні DMZ. У зоні Інтранет перебувають внутрішні сервера, а також сервера додатків і баз даних. У цій зоні циркулює внутрішня корпоративна інформація, що повинна бути надійно захищена від несанкціонованого доступу.

Для контролю демілітаризованої зони рекомендується використати міжмережове екранування, використовуючи його як для контролю на границі Інтернет і DMZ, так і на границі DMZ і Інтранет. У цьому випадку Web-сервера, що перебувають у демілітаризованій зоні мають потребу в додатковому захисті, що забезпечує операційна система підвищеної надійності Praesidium VirtualVault для Unix або Praesidium WebEnforcer для NT. Для підвищення безпеки транзакцій і контролю доступу до Web-серверів можна використати Praesidium Authorization Server - сервер, призначений для централізованої перевірки повноважень користувача на запитуваний ресурс.

Платформа для web-серверів VirtualVault VirtualVault - це платформа для web-серверів, що дозволяє захистити критично важливі Інтернет-додатки за рахунок значного скорочення кількості уязвимостей, якими можуть скористатися зловмисники (Рис. 3). VirtualVault включає высоконадежную операційну систему, web-сервер (наприклад, Netscape NES, Apache), а також розділену на зони робітниче середовище, що захищає операційну систему, web-сервер, web-сторінки й тексти інтерфейсних програм, що працюють на платформі web-серверів. VirtualVault також здійснює моніторинг і створює звіти про всі спроби зміни системних файлів або файлів додатків. При розробці системи VirtualVault ураховувалися три базових принципи: мінімалізм; гранично твердий контроль; безперервний моніторинг. Ця операційна система надає тільки ті сервіси, які потрібні для конкретного додатка, при цьому відсутній привілейований користувач, що володіє необмеженими повноваженнями, або адміністратор, а виконання кожного процесу дозволяється тільки при наявності необхідного мінімального набору прав доступу (і тільки на той короткий час, коли це дійсно потрібно). Всі взаємодії між web-сервером, операційною системою й інтерфейсними додатками відбуваються на рівні процесів і контролюються спеціальним механізмом, що створює роздільні віртуальні робітничі середовища для підвищення безпеки й надійності роботи системи. Аналогічним образом обмежується доступ до web-сторінок, системним файлам і файлам додатків. Нижче представлений короткий список основних переваг операційної системи Virtual Vault: Web-сервер конфігурується таким чином, що незахищених місць стає значно менше, ніж у ПО, установленого в режимі за замовчуванням. ПО інсталюється в зовнішній зоні для того, щоб успішні атаки на web-сервер обмежувалися тільки цією областю. Таким чином, внутрішня зона й внутрішні ресурси виявляються надійно захищеними від атак.

В операційній системі VirtualVault (VVOS) немає привілейованого користувача (root user), що міг би використатися зловмисниками або їхніми програмами для атаки на внутрішні ресурси (навпроти, в VirtualVault використається принцип найменшого рівня привілеїв). VVOS розбиває платформу на незалежні підзони, що дозволяє захистити web-сторінки й тексти интерфейсных додатків ОС від атак навіть у тому випадку, якщо частина з них уже досягла свого результату. При використанні такої архітектури додатків ОС VirtualVault перед виконанням додатка проводить перевірку його тексту й запускає на виконання тільки в тому випадку, якщо він не був змінений. Якщо ж у тексті додатка виявлені зміни, виконувані файли можуть бути повернуті у вихідний, незмінений стан, після чого буде створений файл журналу контролю подій і ОС продовжить виконання інших додатків.

VVOS реєструє всі випадки порушення прав доступу у файлі журналу контролю подій, що зберігається у власної високонадійної зони з найвищим рівнем захисту. У випадку спроб злому засобів безпеки система реєстрації в режимі реального часу відправляє системному адміністраторові повідомлення, що вказують місце й характеристики заборонених дій.

Сегментування даних створює надійну "стіну" між Інтранет-додатками й користувальницьким інтерфейсом, що обслуговує клієнтів Інтернет. Спочатку розроблена для захисту секретної інформації технологія сегментування була адаптована в VirtualVault для рішення проблеми безпеки в комерційних Інтернет-проектах. Сегментування даних має на увазі класифікацію всіх файлів і програм на сервері по наступних категоріях: Внутрішні (наприклад, бази даних, програми CGI, Java, сервери проміжного ПО); Наружні (наприклад, web-сервер, статичні web-сторінки). ОС VirtualVault розмежовує доступ між цими категоріями. Щоб програма з однієї області одержала доступ в іншу область, вона повинна мати відповідні привілеї. Всі комунікації між Внутрішньою й Зовнішньою областями контролюються за допомогою технології захищених шлюзів VirtualVault. Захищений шлюз захищає додатки, віднесені до категорії ВНУТРІШНІХ, від зловмисних атак або помилок, які могли б при відсутності такого захисту завдати шкоди внутрішнім додаткам. Всі системні додатки зберігаються в системній області з метою збереження їхньої цілісності. Такий поділ захищає web-сторінки від проникнення зловмисників, що вишукують слабкі місця в захисті або конфігурації. Захищені web-сторінки не можуть бути переписані або піддані атаці з метою приміщення непристойних і пропагандистських матеріалів.

4.2 Керування піковими навантаженнями

Програма HP Web Qo додає до основної функціональності VirtualVault досить важливу функцію керування піковими навантаженнями. Ця функція, що безпосередньо впливає на якість послуг, запобігає перевантаженню сервера, мінімізуючи вплив несподіваних сплесків числа запитів і максимізуючи обсяг завершених транзакцій. Керування піковими навантаженнями гарантує, що кожний клієнт, що перебуває в системі, буде обслужений. Нові користувачі не одержують доступу до web-сайту, якщо вони не зможуть завершити свої транзакції відповідним чином. Маючи у своєму розпорядженні інструмент керування піковими навантаженнями, можливо настроїти систему на роботу в одному з наступних режимів:перенаправлення нових запитів в іншу систему, що має необхідні резерви продуктивності; затримка виконання нових завдань на деякий проміжок часу, поки не будуть завершені поточні сеанси; відхилення нових запитів в умовах екстремального навантаження.Результатом такого керування є загальне поліпшення функціонування сайту й одержання конкурентних переваг за рахунок забезпечення більше високої якості послуг. Захищена віртуальна Java-машина За допомогою захищеної віртуальної Java-машини (JVM), що працює у ВНУТРІШНІЙ області виконання додатків, VirtualVault може захистити Java сервер, а також CGI Java-додатка.VirtualVault переносить крос-платформене середовище виконання Java, що є галузевим стандартом, на безпечну платформу виконання додатків. У випадку традиційного web-сервера JVM була б розміщена в тій же області виконання, що й сам web-сервер, тобто в області досяжної із зовнішньої мережі, що піддавало б JVM і Java додатка тієї ж небезпеки, який піддається web-сервер.

Навпроти, надійна web-серверна платформа VirtualVault поміщає JVM і Java відгороджена захищеним шлюзом і недоступна ззовні. Тим самим досягається гарантія того, що прямий доступ до JVM і сервлетам Java у принципі виключений, і ці програми надійно захищені від зовнішніх атак і яких-небудь змін. VirtualVault підтримує JDK CI.17.01 і JSDK 2.0.

4.2.1 Адміністрування системи безпеки

VirtualVault використає інтерфейс популярного web-браузера Netscape Navigator для рішення завдань адміністрування, допускаючи вилучений доступ з Інтранет. Адміністративні завдання можуть вирішуватися після короткого навчання, а онлайнова довідка й гіпертекстова (HTML) документація завжди є під рукою. Більшу допомогу адміністраторам роблять передбачені в системі сеанси аудита з аварійною сигналізацією, під час яких проводяться перевірки всіх ключових елементів, пов'язаних з безпекою системи. Програми, що не мають відповідних повноважень, не можуть одержати доступ до аудиторських звітів. Крім того, всі параметри аудиторських сеансів і аварійної сигналізації VirtualVault можуть бути сконфигурированы для роботи із продуктом OpenView.

Безпека забезпечується завдяки контролю доступу до web-об'єктів, можливості завдання різних рівнів доступу для різних web-об'єктів (наприклад: web-сторінки, ASP, Java-додатка, CGI-сценариии й т.д.). У системі DomainGuard виробляється реплікація даних про політиків по декількох web-серверах для підтримки балансування навантаження й подолання збоїв і одноразова реєстрація користувачів в web-середовищі. Завдяки цій можливості користувачі можуть переходити від одного додатка до іншому, не вводячи щораз пароль, а зареєструвавшись у системі тільки один раз.

4.2.2 Захищеність WEB-серверу Apache

На сьогодні важливим напрямком підвищення ефективності функціонування багатьох як вітчизняних, так і закордонних автоматизованих інформаційних систем (АІС) є інтеграція з глобальною мережею Інтернету. В багатьох випадках завдяки цієї інтеграції вирішуються дві основні задачі. По-перше, об’єднуються територіально розподілені підсистеми АІС. По-друге, користувачам Інтернету забезпечується доступ до відкритої інформації АІС. Досить часто при вирішенні обох задач використовується WEBсайт, який, крім того, відіграє представницьку роль АІС в мережі Інтернету. Практичний досвід вказує, що робота Web-сайту значною мірою впливає на ефективність функціонування всієї АІС. Основою WEBсайту є WEBсервер, що забезпечує доступ клієнтів із мережі Інтернету до WEBсторінок сайту.

Останнім часом зафіксовані непоодинокі випадки масованих атак порушників на АІС зі сторони Інтернету, причому досить часто об’єктом атак був WEB–сервер. Наприклад, за даними Міністерства Оборони США, у 2002 році було зафіксовано 200 атак, мета яких отримання контролю над військовими серверами [1]. Як правило, наслідками більшості успішних атак на WEBсервер ставало унеможливлення санкціонованого доступу, порушення цілісності або створення неконтрольованого поширення інформації АІС. Таким чином у багатьох випадках успішна атака на WEB–сервер може призвести не тільки до загрози функціонування WEB–сайту, але й до значного зменшення ефективності функціонування всієї АІС. Цим визначається актуальність загальної проблеми даної статті дослідження захищеності WEB серверу, а також її зв'язок з глобальною науково-практичною задачею забезпечення інформаційної безпеки АІС.

Для формалізації задачі оцінювання ефективності системи захисту інформаційної системи в [2] сформований наступний методичний підхід. Пропонується розглядати систему захисту у вигляді багаторівневої ієрархії І_р, де р – кількість рівнів ієрархії. Для інформаційних підсистем на кожному р-му рівні ієрархії вибирається множина об’єктів захисту М_кр, де к номер об’єкта на р-му рівні ієрархії. За допомогою експертного оцінювання для кожного М_кр об’єкта формується вектор загроз V_skp, де s – номер загрози для к-го об’єкта на р-му рівні ієрархії.

Зниження ефективності функціонування ІС на кожному р-му рівні E_p визначається складним впливом реально діючих загроз на об’єкти р-го рівня:

E_p(t)=F{M_kp,V_skp,t}, (1)

де F{*} – функціонал, що описує вплив реально діючих загроз V_skp на множину об’єктів M_kp в підсистемі р-го рівня; t – часова характеристика.

При цьому вважається, що відновлення ефективності підсистеми р-го рівня можливо лише завдяки проведенню адекватного рівню інтегральної загрози комплексу заходів безпеки Z_jkp, де j – номер заходу безпеки Z стосовно к-го об’єкта підсистеми р-го рівня. Пропонується поставити в залежність кількісну оцінку рівня інтегральної загрози ІС (U) від зниження ефективності АІС (E) в цих умовах. Таким чином, враховуючи (1), у формалізованому виді рівень інтегральної загрози АІС на момент t можна оцінити функціоналом (2) з урахуванням обмежень (3):

U(t)= F{M_kp,V_skp,t}; (2)

0U(t)1, (3)

де U(t)=0 – означає повну відсутність загрози для АІС, а U(t)=1 –вивід з ладу АІС (ефективність АІС дорівнює 0).

Оцінку рівня загрози деякому к-му об’єкту АІС рекомендується здійснювати по сукупності окремих показників U_kn для відповідного об’єкта. Кожний n-й показник відображає події, пов’язані із зростанням загрози функціонування підсистеми АІС р-го рівня, яка розглядається. Розрахунок (2) рекомендується проводити шляхом часткових розрахунків U(t) у фіксовані моменти часу t на основі використання методу аналізу ієрархій, а потім по окремих точках встановити функціональну залежність, яку можна використовувати у подальшому для прогнозування зміни рівня інтегральної загрози з плином часу. Також у [2] відзначено, що розв’язання задач керування безпекою інформаційної системи на сьогодні формалізоване недостатньо та досить часто базується на методах експертного оцінювання, проб та помилок, що вносить в розрахунки елементи суб’єктивізму і супроводжується досить великими похибками. Запропонований методичний підхід оцінки ефективності захисту АІС є досить досконалим та універсальним, але потребує уточнення та деталізації, як це відзначається і його авторами при оцінці ефективності захисту конкретної АІС, а в нашому випадку WEBсерверу. Також відомі нормативні вимоги до системи захисту WEBсерверів від несанкціонованого доступу (НСД) [3]. Це дозволяє з урахуванням нормативних вимог на базі методики (1-3) провести оцінку ефективності захисту найбільш розповсюджених WEBсерверів від НСД. Зазначимо, що методики визначення такої оцінки в доступній нам літературі не знайдено.

Характеристики

Список файлов ВКР