41922 (588147), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Казки “Юний король”, “День народження інфанти”, “Рибар та його душа” и “Дитина-зірка” об’єднані під загальною назвою “ Гранатовий будинок“ (1891).
Казки Уайльда розкривають перед читачами двері в захоплюючий, незвичайний світ, де червоні ібіси ловлять золотих рибок, а весільні бенкети увінчує Танок троянди. Де чудові перетворення природні настільки, що їх просто не помічають. Де герої не мають своєкорисливих міркувань, і у них завжди слово не розходиться з ділом. Хоча б на мить читач цих казок забував своє буденне, сіре існування і переносився у зовсім інший світ. Тут істиною проголошується виключення, а не правило, мистецтво, а не реальність, фантазія, а не факт. Творче, артистичне начало проголошується найвищою цінністю.
Казки Уайльда (як і вся його проза) насичені парадоксами. Їх не можна вважати простою грою слів - в основі багатьох з них лежить скептичне ставлення письменника загальноприйнятих етичних та естетичних норм тогочасного суспільства. Задача парадоксів Уайльда полягає в тому, що, називаючи речі своїми іменами, викрити це лицемірство .
Ярким прикладом цього може бути казка «Дивовижна ракета». І безмежна гордість, і пихатість, і зневага до оточуючих «дивовижної ракети» і її самозакоханість контрастують з повною відсутністю в ній будь-якої справжньої цінності. Справжній комізм цієї казки виникає якраз через невідповідність сутності та видимості явища, яка досягає свого апогею в заключному епізоді (“I knew I should create a great sensation,” gasped the Rocket, and he went out [6, c.83]).
Своєрідність стилістики казок Уайльда полягає в специфічному доборі лексичних засобів, тропів та фігур. Одним з найулюбленіших прийомів Уайльда є художнє порівняння, як традиційне, в тому числі фразеологізми, так і індивідуально-авторське. Звідси стає зрозумілою й надзвичайно висока кількість фразеологічних одиниць порівняння в його казках – 120 компаративних фразеологізмів на 211 сторінок тексту, це найвищий покажчик у нашій вибірці. Уайльд також звертає увагу на інтонаційне побудування речення. Кожна фраза побудована досить просто і є одним з класичних зразків англійської прози. В той же час дає себе знати вплив декадентської манірності, який примушує письменника досить часто відмовлятися від лаконічності задля включенню в текст екзотичних елементів. Особливо помітним прагнення до декоративності стає в другій збірці казок (“Гранатовий будинок”), в якому питома вага екзотичних описів різко зростає. Казки повні описів коштовностей, квітів, одягу, меблів, фруктів, драпірувань тощо.
Pale poppies were broidered on the silk coverlet of the bed, as though they had fallen from the tired hands of sleep, and tall reeds of fluted ivory bare up the velvet canopy, from which great tufts of ostrich plumes sprang, like white foam, to the pallid silver of the fretted ceiling. [6, 93-94].
And lo! through the painted windows came the sunlight streaming upon him, and the sun-beams wove round him a tissued robe that was fairer than the robe that had been fashioned for his pleasure. The dead staff blossomed, and bare lilies that were whiter than pearls. The dry thorn blossomed, and bare roses that were redder than rubies. Whiter than fine pearls were the lilies, and their stems were of bright silver. Redder than male rubies were the roses, and their leaves were of beaten gold [6, c.106].
З не меншим ентузіазмом Уайльд описує й людський одяг. Він може ще нічого не сказати про зовнішність людини, а вже в перших рядках описового контексту детально, ніби в модному журналі, зобразити її одяг. Описуючи зовнішність людини, Уайльд найчастіше використовує такі компаратори, як назви квітів або їхніх частин, коштовного каміння:
So the Star-Child was brought up with the children of the Woodcutter, and sat at the same board with them, and was their playmate. And every year he became more beautiful to look at, so that all those who dwelt in the village were filled with wonder, for, while they were swarthy and black-haired, he was white and delicate as sawn ivory, and his curls were like the rings of the daffodil. His lips, also, were like the petals of a red flower, and his eyes were like violets by a river of pure water, and his body like the narcissus of a field where the mower comes not [6, c.183]
Часто для створення екзотичного колориту він вдається до вживання екзотизмів, найчастіше східного походження:
Then the diver came up for the last time, and the pearl that he brought with him was fairer than all the pearls of Ormuz, for it was shaped like the full moon, and whiter than the morning star [6, c.98].
‘Inside it is even as a bazaar [6, c.104].
В останньому прикладі цей ефект досягається завдяки синонімічній заміні – замість звичайної лексеми англійського походження marketplace вживається запозичення з арабської мови – bazaar.
Навіть звичайні каченята уподібнюються заморським канарейкам:
He had bright beady eyes and stiff grey whiskers and his tail was like a long bit of black india-rubber. The little ducks were swimming about in the pond, looking just like a lot of yellow canaries, and their mother, who was pure white with real red legs, was trying to teach them how to stand on their heads in the water [6, c.53]
Досить нехарактерні для казок Уайльда фразеологічні одиниці порівняння з зоонімним компонентом; значно частіше він використовує фітоніми: порівняння з квітами, або їхніми частинами – листям, пелюстками тощо. Для інтенсифікації в казці “The Nightingale and the Rose” вжито низку традиційних порівнянь у нейтральному та порівняльному ступінях:
"My roses are white," it answered; "as white as the foam of the sea, and whiter than the snow upon the mountain. [6, c.41]
"My roses are yellow," it answered; "as yellow as the hair of the mermaiden who sits upon an amber throne, and yellower than the daffodil that blooms in the meadow before the mower comes with his scythe. [6, c.41]
"My roses are red," it answered, "as red as the feet of the dove, and redder than the great fans of coral that wave and wave in the ocean-cavern. [6, c.42]
Порівняльний зворот повторюються тричі – слід звернути увагу, що це улюблене число повторень ситуацій або висловів у казках, як авторських, так і традиційних.
Уайльду нерідко закидали те, що охоче описуючи та милуючись тим, що створила людина задля прикраси людей, цей кімнатний, салонний письменник зовсім відмовляється описувати природу. Він захоплюється штучною красою, але відвертає очі від природної. Це цілком логічно слідує з його тези про те, що мистецтво вище за природу та життя. Практично неможливо знайти на сторінках його казок жодного пейзажу, відчути подув свіжого вітерцю – скрізь шикарні палаци, заморські гобелени та холодний мармур. Виключення робиться тільки для казки «День народження Інфанти» (опис лісу та його мешканців протиставлений холодній штучній красі палацу):
Why, even the nightingale herself, who sang so sweetly in the orange groves at night that sometimes the Moon leaned down to listen, was not much to look at after all; and, besides, he had been kind to them, and during that terribly bitter winter, when there were no berries on the trees, and the ground was as hard as iron, and the wolves had come down to the very gates of the city to look for food, he had never once forgotten them, but had always given them crumbs out of his little hunch of black bread, and divided with them whatever poor breakfast he had [6, c.126].
Казки є найбільш популярним з усього, написаного Оскаром Уайльдом, и кращі з них, безсумнівно, виходять за межі літератури декадансу и декадентської естетики. Вони сповнені гіркої іронії, адже майже в кожній казці О.Уайльд розвінчує людську корисливість, жадібність, егоїзм, протиставляючи їм щирі почуття, які так рідко можна зустріти в людському суспільстві:
“It’s quite clear that they love each other,” said the little Page, “as clear as crystal!” and the King doubled his salary a second time. [6, c.69].
Від казок, з їх чітко вираженими соціальними мотивами, Оскар Уайльд переходить до найбільш типового твору декадентської літератури - до «Портрету Доріана Грея» (1891 рік). В творчому спадку О.Уайльда – це його єдиний крупний твір художньої прози. Сам автор не дав йому жанрового визначення. Його прийнято називати романом, однак його можна назвати й повістю, і навіть «драмою в прозі». «Портрет Доріана Грея» позбавлений чіткої жанрової визначеності, тому й виникають уточнюючі характеристики: роман-алегорія, роман-символ, роман-міф. Кожному з цих визначень в тексті роману можна в той чи іншій мірі відшукати обґрунтування, в меншій мірі для алегорії: алегорія – це пряме іносказання, його смисл однозначний, а «Портрет Доріана Грея», його символіка викликають різні тлумачення. У передмові автор захищає принцип «мистецтва заради мистецтва» і стверджує, ніби моральних чи аморальних книжок немає, є лише погано або добре написані книжки.
Сюжет роману заснований на традиційному мотиві угоди з дияволом и участі магічного предмету (в даному випадку – портрету) в роковій долі героя.
Егоїзм та жадоба насолоди поступово руйнують душу героя, приводячи його до загибелі. Вишуканість деталей, парадоксальність сюжетних ситуацій і мови персонажів, елементи фантастики, блискучі афоризми роблять книгу цікавою та захопливою. Саме завдяки своїм цинічним парадоксам лорд Генрі Уоттон, апологет гедонізму – культу егоїзму та насолод – інтригує та збентежує молодого Доріана, непомітно позбавляючи його стійких традиційних норм та уявлень, і далі в привабливій формі передає йому свої руйнівні ідеї. Парадокси лорда Генрі відіграють роль своєрідного навіювання. В побудові парадоксів часом беруть участь художні порівняння:
"Pray don't, Lady Ruxton," said Lord Henry. "Moderation is a fatal thing.
Enough is as bad as a meal. More than enough is as good as a feast." [7, c.215].
В результаті такої «виховної роботи» лорда Генрі Доріан позбавляється того, що в свій час зачарувало в ньому митця Бейзіла Хелуорда: гармонії прекрасної душі та прекрасного тіла. Він стає жорстоким, себелюбним, розбещеним та коїть багато лиха.
Порівняно з «Казками» О.Уайльда, частотність фразеологічних одиниць порівняння у «Портреті Доріана Грея» різко знижується (від 0,568 до 0,031, див.табл.2 с.71), що пояснюється жанровими особливостями тексту – ті прийоми, що підходять до казки, вочевидь, письменник не вважає за належне використовувати у великому прозаїчному творі, до того ж майже реалістичному (в романі є тільки елементи фантастики, на відміну від казок).
Don't forget that you will have only one child now to look after, and believe me that if this man wrongs my sister, I will find out who he is, track him down, and kill him like a dog [7, c.96].
You had better confess your sin, for as sure as I am James Vane, you are going to die [7, c.226].
He has lots of money and he’s as bad as bad [7, c.228].
Слід зазначити, що більшість фразеологічних одиниць порівняння зустрічаються в прямій мові персонажів простого походження (так, у першому з наведених вище прикладів це слова матері акторки Сибіл Вейн, в другому – його брата, в третьому – вуличної повії). Представники аристократії або богеми, змальовані в романі, майже не використовують компаративних фразеологізмів в своєму мовленні, яке взагалі можна охарактеризувати як штучне, не спонтанне, а заздалегідь підготоване, щоб створити більший ефект на слухача. Переходячи від казково-фантастичного жанру до аналізу реалістичної прози, вважаємо за належне трохи детальніше зупинитися на специфічних рисах творчості Джейн Остін та її роману «Гордість та упередження», оскільки довгий час в нашій країні ім’я цієї видатної британської письменниці було майже невідомо широкому загалу в нашій країні, і лише в останній час, завдяки кільком вдалим екранізаціям роману, пересічні читачі та фахівці з мови та літератури відкрили для себе блискучість її творів.
Світ романів Джейн Остін – це світ звичайних чоловіків та жінок: молоденьких провінційних дівчат, що мріють про вигідний шлюб; не дуже розумних та вихованих матусь; зарозумілих та пихатих багачок; більш-менш успішних сусідів. Хоча цей світ позбавлений таємничості, що так полюбляли сучасники письменниці (в її часи найпопулярнішими були готичні романи), в ньому теж є багато цікавого. Джейн Остін дивиться на цей світ і на своїх героїв іронічно. Вона не нав’язує читачам своїх оцінок, але її позицію завжди можна відчути.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
