32297 (587397), страница 2
Текст из файла (страница 2)
По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність їх суб'єктів, діють норми цивільного права.
По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економічної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки, який немов складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять. На такий подвійний характер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці минулого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінно підкреслював родоначальник фінансового права в колишньому СРСР Ю. А.Ровінським.
Наука фінансового права - необхідна складова частина української юридичної науки. Разом з тим, потрібно відмітити, що по відношенню до інших галузевих і найбільш фундаментальних юридичних науках вона займає місце в другому вагоні і йде вслід за науками державного, адміністративного, цивільного і кримінального права. Це пояснюється, як об”ємом вивчення цією наукою фінансово - правових норм і категорій, так і тим, що дана наука утворилась пізніше внаслідок відокремлення від науки державного і адміністративного права. Тому найбільш тісніше ця наук пов”язана з двома останніми. Не даремно у джерел науки фінансового права стояли найбільш визначні державотворці і адміністатисти: Ш.Боден, Ш.Монтеск»є, К.Юсти, І.Зонненфельс, М.М. Спєранський.
Науки фінансового і державного права разом розробляють основні теоритичні положення, пов”язані з бюджетним правом, бюджетним механізмом, бюджетними функціями відомих органів.
Наука державного права користується успіхами науки фінансового права, її фактичним матеріалом і узагальненнями. Таким чином, зв”язок обох наук - фінансового і державного права - являється взаємним, двохстороннім.
Наука фінансового права знаходиться в тісних зв”язках з політекономікою і фінансовою наукою. Великий англійський політеконом Адам Сміт охарактеризував правову природу податку і дав один із самих сильних поштовхів для розвитку науки фінансового права.
Отже, за словами Поля Годме, «наука фінансового права представляє собою точку перетину різних наук, вона являється своєрідною «стыковой наукой».
Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на:
- аналітичну,
- критичну,
- конструктивну
- і прогнозуючу функції.
Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.
Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.
Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим виший рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління державними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути наукою фінансового права, коли вона стає спроможною створити
реальну концепцію розвитку фінансове-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефективні фінансово-правові норми.
У викладених вище сутності, особливостях і функціях науки фінансового права проявляється її зміст в цілому.
III. Зміст науки фінансового права.
Відомий російський філософ С.Л.Франк в праці «Предмет знания» писав: «Во всяком знании мы находим, с одной стороны, напрвленность на нечто, что, в силу этой напрвленности является для знания его предметом, а с другой стороны, уловление, признание в этом предмете некоторых определенностей, что образует содержания знания». В кожній юридичній науці такі властивості складають її зміст або систему важливих проблем.
Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.
Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знайти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закріплення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансово-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі «дослідного знання», яке ще не є власне науковим.
Велику роль має точка зору на фінансово - правову реальність, яка береться вченими при визначені важливих правових проблем, що визначається рівнем правової думки, етапом розвитку науки, використанням того чи іншого методологічного апарату. В цілому зміст науки фінансового права складає чотири великих комплекса правових проблем.
Перший комплекс охоплює загальнотеоритичні проблеми, на базі яких можливе розуміння і функціювання всіх інших - спеціальних проблем науки фінансового права. Це загальнотеоритична частина, де вивчаються питання про наукознавство, про догму фінансового права, питання пов”язані з вивченням таких загальних понять, як «державні фінанси», «фінансова діяльність держави». Це - не загальна частина науки фінансового права в тому понятті, в якому вона має місце в науках кримінального і цивільного права. Такою загальної частини наука фінансового права не має. Але у неї є дві - три загально - теоритичні проблеми, що мають пропедевтичний характер.
Наступний комплекс утворює спеціальні проблеми, що відносяться до бюджетного права. Це проблеми бюджетного механізму, бюджетного процесу, податкового і витратного права. Місце інститутів податкового і витратного права в системі бюджетного права обумовлено фактором і змістом регульованих цими інститутами суспільних відносин, їх обслуговуванням бюджетно - правових категорій.
Проблеми фінансового права в науці фінансвого права постають на перший план в зв’язку з політичною вагомістю бюджета в житті держави і суспільства, його місцем в фінансовій системі держави.
Другий комплекс проблем науки фінансового права складають ті, що відносяться до банківського права, але має публічно - правовий характер. В цій частині науки фінансового права вивчаються питання емісійного права, валютного законодавства, питання, пов”язані з висвітленням значення Центрального банку України, як касового, кредитного і розрахункового органу. В зв”язку з виникненням в економічних структурах країни інституту приватної власності і класифікації фінансів на державні і приватні, важливе значення має вивчення державнимх грошових засобів, що являються центральним поняттям фінансового права. Питання юридичного аналізу грошових засобів потребують спеціальної уваги, так як довгий час (фактично на протязі всього радянського часу) наука фінансового права відносилась до цього питання неприязно, виходячи із тезіса про непотрібність грошових засобів в комуністичному суспільстві.
Накінець, четвертий комплекс утворює проблеми, що не відносяться прямо до перших трьох комплексів, але притягуються до них. Це інститути державного кредиту, ощадної справи і фінансового контролю.
Державний кредит, як інститут фінансового права, має чітко виражений автономний характер. Разом з тим, його можна розглядати, як особливий спосіб формування прибутків бюджета, а це засвідчує і про його відношення до категорій бюджета. Теж саме можна сказати про інститут фінансового контролю. Його значення в фінансовій системі держави велике і по своїм функціональним якостям являється повністю самостійним інститутом в науці фінансового права. В той же час фінансовий контроль виконують спеціальні органи держави, і з цієї точки зору даний інститут щільно приєднується до системи фінансових органів.
Демонтаж адміністративно - командної системи і перехід до нормального громадянського суспільства роблять питання про зміст науки фінансового права найбільш актуальними. Панування адміністративно - командної системи привело до тотального панування публічно - правових відносин і гіперболізацію значення адміністративного і фінансового права в суспільному житті. «Все моє», - говорила кожна із галузей. Поява в теперішній час на економічній сцені кооперативів, приватних підприємств і фермерських господарств, акціонерних компаній і комерційних банків зменшує в соціальній сфері зону впливу фінансового права, а тому обумовлює зменшення числа проблем, якими до кінця 80 - років займалась наука фінансового права.
Початок нового економічного етапу в історії України зобов”язує поставити питання про правильність розробки в науці фінансового права проблем майнового і особистого страхування, ощадної справи, багатьох питань, що пов”язані з кредитними і розрахунковими відношеннями, тобто відносинами, що відносяться не до публічного, а приватного права. Гадається, що саме аналіз змісту науки фінансового права сьогодні покаже, що в ній збіглася максимальна кількість дискусійних і не вирішених питань.
Зміст науки фінансового права отримує своєрідне вираження в учбовій дисципліні, що вміщує науковий матеріал про фінансове право, фінансових правовідносинах і фінансових санкціях, що класифікують весь матеріал, який формулює визначення і коментує правові норми науковим і одночасно доступною для розуміння студентів мовою. Цей матеріал знаходить своє елементарне втілення в учбових посібниках по фінансовому праві.
IV. Методологія науки фінансового права.
1. Поняття метода науки фінансового права.
Предмет і зміст науки фінансового права невід”ємно пов”язані з її методом пізнання. Якщо предмет науки говорить про те, який об”єкт потрібно вивчати, а зміст науки визначає систему проблем, що складають об”єкт пізнання, то метод свідчить про те, з допомогою яких прийомів і засобів потрібно даний об”єкт вивчати, досліджувати. Англійський філософ Ф.Бекон (1561 - 1626 рр.) порівнював метод пізнання з джерелами світла, що освітлюють дорогу досліджування, організовуючи і направляючого працю вченого. Спочатку вмикають світло і показують світлом дорогу до пошуків, а потім починають ці пошуки.
Метод правової науки - це система методів пізнання, яка використовується в конкретних юридичних науках і складає їх методологічну основу. На методологічну основу опирається і наука фінансового права. Багато теоритичних прорахунків і невдач радянської науки фінансового права були обумовлені тим, що вона базувалась на марксистській методології, яка починала з того, що встановлювала в кожній науці головний метод - метод діалектичного матеріалізма, що виконував «наче» роль надійного компаса, що дозволяв швидко і впевнено орієнтуватися в любій, самій складній ситуації. Але ж на справі метод діалектичного матеріалізма, пов”язанний з класовим підхідом до проявів життя і партійною оцінкою, поставив в стан конфронтації радянську науку фінансового права і науку фінансового права в країнах Заходу, відкидаючи на цій основі всі останні досягнення. Але такий підхід, як добре показав семидесятирічний досвід розвитку радянських суспільних наук, різко звузив кругозір в правових дослідженнях, залишав вченого здібностей об”єктивно підходити до явищ суспільного життя, знижував інтелектуальні здібності.
Наука фінансового права повинна відмовитися від методів, що їй нав”язуються владою чи ідеологією, самостійно розробляти свою методологію, як систему методів.
Так як наука фінансового права знаходиться на стиці інших наук - державного і адміністративного права, політекономії, фінансової науки і політології - то її методологія заключає в собі різні аспекти, тобто дослідження в різних областях соціальної дійсності.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
