29358 (587025), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Отже, слідчі дії – це активні дії слідчого і інших осіб, які розслідують кримінальну справу, спрямовані на формування доказів, в тому числі і у вигляді негативних обставин. Останні, як сліди-відображення супутніх, досліджуваній події, явищ , процесів, діянь, виникають незалежно від свідомості слідчого і виступають об’єктивною основою, в разі їх встановлення, фактичних даних (відомостей про факти). Наприклад, така, незалежно встановлена негативна обставина, як наявність на одязі особи часток рослин або бруду, характерних для місця події, може виступати в процесі доказування у справі доказовим фактом про її перебування в даній місцевості [44, с.50].

Влітку 1991 року у спеціальному водоймищі для підводного руху танків на Яворівському полігоні знайшли втопленого Труша. Командири і товариші по службі пояснювали цю подію як нещасний випадок. Зі слів цих осіб випливало, що Труш порушив розпорядок і вночі після відбою вирішив, мабуть, поплавати і втопився. Увагу слідчого, який проводив допити військовослужбовців даного підрозділу, привернув рядовий Копник, найближчий товариш Труша. Він на допит з’явився у напіввологій військовій формі, пояснивши, що ще звечора виправ форму, але вона не висохла. Стосовно смерті свого товариша суттєвого не пояснив, оскільки всю ніч проспав. Тим не менше, невдало приховуване психічне напруження, і навіть, помітне збентеження в поведінці Копника, в поєднанні з даними про напівмокрий одяг, насторожило слідчого. Копника було освідувано. На тілі останнього жодних слідів боротьби, так само як і на одязі якихось нашарувань сторонніх речовин виявлено не було. Тільки на підошвах ретельно начищених ваксою чобіт освідуваного було виявлено засохлий бруд з частинками розчавлених стеблинок шувару, який росте тільки на берегах водойми, в якій було знайдено Труша. Ця раптово виявлена обставина, на яку слідчий звернув увагу Копника, настільки вразила останнього, що він тут же змінив попередні показання і розповів правду. Виявилось, що за пропозицією Копника рядовий Труш після відбою, скориставшись відсутністю чергового сержанта, який пішов у “самоволку”, пішли купатись на озеро. Труш швидше роздягнувся і плигнув у воду. Не встигнувши навіть роздягнувшись, Копник почув крик Туша про допомогу. Без вагань, одягнутим Копник поплив на крик, але над водою Труша вже не було. Пірнувши декілька разів, поки вистачало сили і його не знайшовши, він поплив до берега і повернувся до техпункту (місця розташування підрозділу). Спочатку говорив неправду, оскільки боявся відповідальності. Згодом, судово-медична експертиза підтвердила, що смерть Труша наступила через потрапляння в його дихальні шляхи великої кількості води і це міг бути нещасний випадок [35, с.67].

Окрім іншого, наведений приклад демонструє, як вдале поєднання ряду слідчих дій (огляду, допиту, освідування) призвело до швидкого та повного з’ясування обставин події нещасного випадку. Тобто, повнота встановлених фактичних даних і їх збереження залежить, перш за все, від того, чи придатні ці дії за своєю внутрішньою конструкцією до відображення відповідних обставин, в тому числі, реально існуючих, як це мало місце в даному випадку, негативних обставин, чи відповідають особливостям останніх використані слідчим засоби фіксацій результатів слідчої дії. Тільки за цих умов фактичні дані про негативні обставини у сукупності з іншими відомостями про певні факти набудуть належну процесуальну форму і стануть допустимими доказами, які зможуть використовуватись в процесі розслідування кримінальних справ [34, с.87].

Для характеристики пізнавальних функцій слідчої дії, як однієї з процесуальних форм встановлення негативних обставин, важливим є дослідження механізму відображення в ній наслідків – відображень побічних чи ситуаційних процесів тощо, які супутньо супроводжували подію, що розслідується чи інші явища, пов’язані з нею. З норм закону, що регулюють слідчі дії вбачається певна сукупність методів пізнання, які використовуються при їх проведенні. Так, в ст. 195 КПК йдеться про спостереження, в ст.ст. 191, 194 КПК – про вимірювання, ст. 194 також згадуються про експериментальні та дослідницькі дії; норми, присвячені допиту і призначення експертизи, регламентують побудову питань допитуваним особам та експертам, ст.ст. 84, 85, 145, 170, 176, 188, 195 та інші КПК містять правила описування ходу та результатів слідчої дії і т.і. Ці методи, суть яких буде розкрита нижче, забезпечують встановлення об’єктивної істини у справі. З їх допомогою відбувається безперервне поєднання двох форм встановлення фактичних даних, в тому числі і відомостей про негативні обставини, а саме – пізнання і процесуальне доказування. В літературі є багато критеріїв класифікації слідчих дій (наприклад, за: повнотою фіксування і дослідження обставин справи, черговістю проведення, місцем проведення, за підставами проведення, методами відображення фактичних даних, за рівнем складності досліджуваних об’єктів і т.д.) [24, с.60].

Разом з тим, стосовно процесу встановлення негативних обставин, враховуючи запропоновану класифікацію їх, а також дані вивчення кримінальних справ і опитування практичних працівників та аналіз норм КПК, які регламентують порядок проведення розслідування, можна зробити висновок про те, що на цій стадії кримінального судочинства основними процесуальними формами встановлення негативних обставин, в залежності від природи носіїв відображень побічних та ситуаційних процесів, що обумовили їх виникнення, є слідчі дії трьох різновидів:

1. слідчі дії пошуково-аналітичної спрямованості, пов’язані з безпосереднім відшуканням, фіксацією матеріальних слідів злочину (огляд місця події, трупа, місцевості, приміщень, документів тощо; освідування, виїмка (звичайна, документів, що містять державну таємницю, поштово-телеграфної кореспонденції); обшук (особистий, в приміщенні, на місцевості); затримання підозрюваного; отримання зразків для порівняльного дослідження;

2. слідчі дії, що відбуваються в формі одержання показань (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта);

3. слідчі дії, що проводяться для перевірки і оцінки повноти, і узгодженості одержаних фактичних даних (очна ставка, відтворення обстановки і обставин події, пред’явлення для впізнання).

Загальні процесуальні вимоги щодо реалізації, проведення всіх слідчих дій, а також порядку фіксування їх результатів зазначені в конкретних статтях КПК, а також детально досліджені в процесуальній літературі [37, с.123]. тактичні вимоги, правила і рекомендації щодо використання слідчих дій при розслідуванні злочинів детально описані у відповідній літературі [56, с.34]. Разом з тим. із аналізу цієї літератури і статей КПК України (167-169, 172-175, 177-187, 190-194, 196 та інших), які визначають процесуальну форму проведення слідчих дій, можна зробити висновок, що ніде не розкриваються обґрунтовані положення про необхідність встановлення і вивчення негативних обставин, хоча було б доцільним рекомендувати, щоб встановлення джерел (носіїв) їх, а також побічно-ситуаційних процесів виникнення негативних обставин стало однією з методичних умов проведення слідчих дій, з обов’язковим відображенням їх в протоколах проведення слідчих дій. Ця рекомендація узгоджується зі змістом ст.ст. 82, 85 КПК, які встановлюють загальні правила складання протоколів, а також документування результатів слідчих дій і її слід деталізувати в підручниках і посібниках з кримінального процесу і криміналістики [28, с.81].

Всі види слідчих дій та встановлені законом форми їх проведення, в тій чи іншій мірі, застосовуються в розслідуванні і для виявлення та дослідження відповідних негативних обставин. Вся специфіка проведення слідчих дій в цьому процесі полягає в меті встановлення походження відображення з ознаками негативної обставини, аналітичному визначенні її суті і змісту як можливого побічного доказового факту, так значення у системі зібраних по справі доказів.

На одному з вартових постів на території військової частини військовослужбовцем – розводящим під час зміни варти було знайдено труп вартового Наялко зі слідами наскрізного вогнестрільного поранення грудної клітини. Оглядом було встановлено, що труп знаходився у напівсидячому положенні припертим спиною до стіни гаражного боксу, ноги знаходились у витягнутому положенні, руки звисали на нижню третину стегон. Кисть лівої руки була вільною, а в правій – затиснутий біля верхнього кінця пасок АКМ, який лежав між ногами трупа дулом направленим до тіла і з примкнутим багнетом. Запобіжник автомата знаходився в крайньому нижньому положенні для ведення автоматичного вогню. В магазині автомата бракувало одного патрону. Одинарний вхідний раневий отвір знаходився в лівій верхній частині грудної клітки, вихідний – у лівій лопаточній частині трупа. За характером і локалізацією раневі отвори на одязі і пошкодження на тілі співпадали. Така обстановка, за наявності деяких інших даних, робила можливим припустити самогубство або невдале членоушкодження. Проте, було звернено в процесі огляду на ряд обставин, які не відповідали цьому припущенню:

1. труп Наялко знаходився біля стіни гаражного боксу і майже сидів у калюжі крові. Тим не менше, деяка кількість крові (згодом було підтверджено її схожість з кров’ю потерпілого) знаходилась в п’яти метрах від трупа;

2. від місця, де знаходилась невелика кількість крові до трупа по запорошеному асфальтовому покриттю вела “доріжка волочіння”. На одязі (штанях, нижній частині шинелі і на заднику й халяві чобіт) були забруднення і потертості, характерні для волочіння;

3. враховуючі наскрізне поранення трупа, на стані, на яку він опирався були відсутні сліди від кулі, остання також була відсутня; жодних бризків крові на стіні чи інших навколишніх об’єктах;

4. в межах знаходження трупа в радіусі 15 м стріляна гільза була відсутня;

5. наявність примкнутого до автомата штик-ножа створювала значні труднощі для самострілу без застосування якихось пристосувань, проте, вони не були знайдені; той факт, що на ногах трупа були чоботи, виключав можливість вчинення пострілу самим Наялко шляхом натискання на спусковий гачок пальцем ноги, як це деколи буває під час самогубств;

6. на шинелі трупа навколо вхідного вогнестрільного отвору були відсутні сліди близького пострілу, а також жодних слідів близького пострілу зі штик-ножем;

7. був відсутній запах згорілого пороху з каналу дула автомата потерпілого.

Аналіз всіх цих виявлених при огляді місця події і трупа негативних обставин, можливих причин їх виникнення і характеру зв’язку з обставинами розслідуваної події, призвів до необхідності пошуку інших смерті Наялко, аніж самогубство. Слідчим шляхом вдалось встановити спочатку інший автомат, з якого стріляли в Наялко, і який був закріплений за іншим військовослужбовцем, а, згодом, сукупністю з’ясованих фактичних даних про негативні обставини і інших доказів - його причетність до цього вбивства [19, с.27].

Наведений приклад та багато інших, у поєднанні з аналізом слідчої практики та літературних джерел, свідчать:

1. що процесуальні форми збирання доказів, в тому числі встановлення і з’ясування суті негативних обставин – необхідна умова повного і всебічного розслідування кримінальних справ та додержання організованості і планомірності якісного дотримання встановлених законом умов і правил проведення слідчих дій;

2. в залежності від характеру розслідуваного злочину, ситуаційних чи побічних процесів, які супроводжували механізм його вчинення та формування носіїв їх відображення (об’єкти обстановки місця події, особи, тобто її учасники, очевидці тощо) основними процесуальними формами виявлення їх окремих різновидів є слідчі дії. У свою чергу, останні, забезпечуючи процес розслідування, реалізуються у двох взаємопов’язаних аспектах (формах) – пізнанні і процесуальному доказуванні;

3. не завжди, особливо, на початкових етапах розслідування кримінальних справ приділяється належна увага аналізу побічних чи ситуаційних процесів і їх відображенням, а тому негативні обставини не виявляються, що ускладнює розслідування;

4. в кримінально-процесуальному законодавстві та літературі питанням встановлення негативних обставин не приділено достатньої уваги. Проведене дослідження показує, що виявлення джерел (носіїв) негативних обставин, ситуаційних чи побічних процесів їх виникнення має свою специфіку і потребує розробки процесуальних та криміналістичних рекомендацій щодо виявлення їх і фіксації технічними засобами. Ці рекомендації слід деталізувати в підручниках і посібниках з кримінального процесу і криміналістики;

5. негативні обставини у вигляді протиріч, невідповідності досліджуваним обставинам справи можуть зустрічатись і при збиранні доказів в порядку, визначеному в ст. 66 КПК. Вони виявляються при аналізі витребуваних органом розслідування чи представлених зацікавленими особами пояснень, документів, речових доказів тощо. З’ясування наявності і суті негативних обставин в цих доказах здійснюється на практиці шляхом відповідних перевірок та проведення окремих слідчих дій (допитів свідків чи авторів документів, призначенням криміналістичних експертиз тощо).

Висновки

Виявлення негативних обставин і ретельний їх аналіз в переважній більшості при розслідуванні злочинів є ключем для розкриття злочинів, вчинених в умовах неочевидності.

Результати мого дослідження свідчать, що слідчий повинен уміло оперувати негативними обставинами, що полягає в своєчасному і точному їх фіксуванні та використанні даних котрі викладені в протоколах слідчих дій (огляду місця події, допиту, відтворення обстановки і обставин події) для усунення виявлених протиріч.

Характеристики

Список файлов ВКР