26863 (586703), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

за ч. 2 ст. 207 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. З ст. 207 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2.5. Незаконне відкриття

або використання за межами України валютних рахунків

Діяння, передбачене ст. 208 КК, посягає на фінансово-кредитну систему України.

Порядок і умови відкриття валютних рахунків регулю­ються Положенням про порядок надання ліцензій на від­криття юридичними особами-резидентами України рахун­ків в іноземних банках, яке затверджено постановою Прав­ління Національного банку України від 5 травня 1999 р. № 212⁵.

Положенням передбачено, що резиденти України мо­жуть мати рахунки в іноземній валюті за кордоном лише за наявності дозволу Національного банку України. Дозвіл на відкриття рахунків в іноземній валюті за кордоном оформ­ляється у формі ліцензії.

Склад злочину утворюють - відкриття або використання за межами України валютних рахунків без дозволу Націо­нального банку. Стаття 208 КК містить формальний склад злочину - діяння визнається закінченим з моменту відкриття або використання будь-яким способом валютного рахунку за кордоном, незалежно від настання злочинних наслідків.

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, вчинене повторно або групою осіб, кваліфікується за ч. 2 ст. 208 КК.

Незаконне відкриття чи використання валютних рахун­ків за межами України вчинюється умисно.

Відповідальними за незаконне відкриття чи використан­ня валютних рахунків за межами України є всі осудні осо­би, що досягли віку шістнадцяти років і які є громадянами України і постійно проживають на території України, як приватні, так і посадові особи.

Карається незаконне відкриття або використання за ме­жами України валютних рахунків:

за ч. 1 ст. 208 КК - штрафом від п'ятисот до тисячі не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках;

за ч. 2 ст. 208 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років та позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на за­значених вище рахунках.

2.6. Порушення законодавства про бюджетну систему України

Діяння, передбачене ст. 210 КК, є спеціальним видом зловживання владою чи посадовими повноваженнями (ст. 364 КК).

Законом України від 5 грудня 1990 р. «Про бюджетну систему України» ⁶ порушен­нями законодавства про бюджетну систему визнаються ви­користання коштів державного бюджету на цілі, не перед­бачені Законом про Державний бюджет України або в обся­гах, що перевищують межу видатків, затверджену Законом про Державний бюджет України.

Склад злочину утворюють:

а) використання посадовою особою бюджетних коштів не за їх призначенням чи у більших обсягах, ніж було передбачено;

б) недотримання вимог щодо використання видатків бюджету (скорочення чи непропорційне використання), якщо ці дії були вчинені з бюджетними коштами у великих розмірах, тобто на суму у тисячу і більше разів більшу не­оподаткованого мінімуму доходів громадян.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо його було вчинено повторно (вдруге) або групою осіб чи у особливо великих розмірах (коли розмір бюджетних коштів становить три тисячі і більше неоподаткованих міні­мумів доходів громадян) і кваліфікується за ч. 2 ст. 210 КК (п. 2 примітки до ст. 210 КК).

Порушення законодавства про бюджетну систему Украї­ни вчинюється умисно. Помилка у використанні бюджетних коштів складу злочину не утворює.

Відповідальними за порушення законодавства про бю­джетну систему є посадові особи, які наділені повноважен­нями розпоряджатися бюджетними коштами.

Перелік посадових осіб, які є розпорядниками коштів державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 13 «Про вдоско­налення системи головних розпорядників коштів держав­ного бюджету» ⁷.

Відповідальність за порушення законодавства про бю­джетну систему України настає з шістнадцяти років.

Карається порушення законодавства про бюджетну си­стему України:

за ч. 1 ст. 210 КК - штрафом від ста до трьохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого;

за ч. 2 ст. 210 КК - обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.7. Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку

Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видат­ки бюджету, є спеціальним видом порушення Закону про бюджетну систему України від 5 грудня 1990 р. в редакції від 28 квітня 1995 р.⁸, яким передбачено, що бюджети всіх рівнів повинні виконуватися у тих самих обсягах, які затверджені відповідною радою.

Склад злочину утворює видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету у великих розмірах (див. пункт 2 примітки до ст. 210 КК).

Нормативними актами, якими змінюється розмір дохо­дів чи видатків бюджету, всупереч встановленому законом порядку обсягах, можуть бути постанови, накази, розпоряд­ження, інструкції, якими встановлюються обов'язкові для невизначеного кола осіб правила поведінки, тобто які є обов'язковими для виконання їх всіма підпорядкованими підприємствами, установами чи організаціями.

Якщо предметом діяння були бюджетні кошти у особли­во великому розмірі (див. пункт 3 примітки до ст. 210 КК), то злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 211 КК.

Видання нормативних актів, які змінюють доходи і ви­датки бюджету всупереч Закону, вчинюється умисно, вида­ти нормативний акт необережно неможливо.

Суб'єктами відповідальності за ст. 211 КК є посадові осо­би органів виконавчої влади, які наділені повноваженнями видавати чи затверджувати нормативні акти, якими змінюю­ться порядок і умови формування чи використання бюджет­них коштів. Видання таких актів посадовими особами, які не мають повноважень на видання таких актів, утворює сукуп­ність злочинів, передбачених ст. 211 і ст. 365 КК.

Відповідальність за видання нормативних актів, які змі­нюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, настає з шістнадцяти років.

Карається видання нормативно-правових або розпоряд­чих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупе­реч встановленому законом порядку:

за ч. 1 ст. 211 КК - штрафом від ста до чотирьохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чо­тирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 211 КК - позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.8. Ухилення від сплати податків

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язко­вих платежів (ст. 212 КК України) є одним із найбільш шкідливих господарських злочинів. По-перше, цим діянням руйнується формування фінансових надходжень у держав­ний бюджет, і держава стає неспроможною виконувати свої соціальні функції.

По-друге, вся соціальна сфера не має фінансового забез­печення (лікарі, вчителі, пенсіонери, студенти та всі ін.).

По-третє, суб'єкти несплати податків отримують неви­правдані прибутки і мають змогу тиснути на ринку своїх сумлінних конкурентів. У зв'язку з цим обов'язок сплачува­ти податки є конституційним. Ст. 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного громадянина (іноземця та особу без громадянства у відповідних до закону випадках) сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановле­них законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майно­вий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Законом України від 25 червня 1991 р. «Про систе­му оподаткування» в редакції від 2 лютого 1994 р.⁹ подат­ком, збором, іншим обов'язковим платежем до бюджету і внеском до державних цільових фондів називається обов'язкова сплата до бюджету відповідного рівня (держав­ного, місцевого тощо) або до державного цільового фонду зобов'язаними особами в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Порядок і розміри сплати податків та інших обов'яз­кових платежів суб'єктами підприємницької діяльності, а також строки їх сплати, встановлюються законами України, декретами Кабінету Міністрів та інструкціями Міністерства фінансів і Головної податкової інспекції.

Ст. 212 КК України передбачає кримінальну відпові­дальність за ухилення від сплати податків:

1. способом неподання податкових декларацій та розра­хунків;

2. приховування (заниження) об'єктів оподаткування.¹⁰

Законом України від 21 лютого 1992 р. «Про оподатку­вання доходів підприємств і організацій» ¹¹ встановлена що­квартальна сплата податку поданням податкової декларації І розрахунків із внесенням до неї авансових внесків подат­ків до бюджету у розмірах, передбачених фінансовими роз­рахунками підприємницької діяльності за рік.

Порядок і строки сплати інших податків встановлюють­ся декретами Кабінету Міністрів, наприклад, декретами «Про акцизний збір» ¹², «Про місцеві податки і збори» ¹³, «Про податок на прибуток підприємств і організацій» ¹⁴, «Про по­даток на добавлену вартість» ¹⁵ та ін.

Порушення встановленого порядку і строків подання декларацій про доходи і несплата податків є об'єктивною стороною діяння, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 212 КК України досить встановити і доказати що декларація не була подана в уста­новлений строк умисно, і що з цієї причини податок не бу­ло сплачено.

Приховування (заниження) об'єктів оподаткування є способом зменшення платежів або способом ухилення від сплати податків частково чи у повному обсязі.

Згідно з чинним законодавством України об'єктами оподаткування є:

1. доходи (прибутки), додана вартість продукції, товарів;

2. майно юридичних осіб;

3. обороти з реалізації товарів (робіт, послуг);

4. митна вартість імпортних товарів;

5. вартість послуг за встановлення та розміщення рек­лами та деякі ін.

Діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 212 КК України у ви­падках заподіяння державі ухиленням від сплати податків шкоди у значних розмірах.

Значних розмірів визнається шкода, яка у тисячу і біль­ше разів перевищує встановлений законодавством неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян.

Заподіяння несплатою податків менших розмірів тягне за собою адміністративну відповідальність. Згідно з ч. 7 ст. 25 Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» на посадових осіб, винних у несплаті податків, приховуванні (заниженні) доходу або об'єктів оподаткуван­ня, накладається адміністративний штраф у розмірі серед­ньомісячної заробітної плати, а за такі самі дії, вчинені про­тягом року після накладення адміністративного стягнення у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.¹⁶

У тих випадках, коли приховування об’єктів оподатку­вання поєднується з посадовим фальшуванням документів, діяння кваліфікується лише за ст. 212 КК України. Сукуп­ності злочинів (ст. 33 КК України) при цьому не утворю­ється тому, що фальшування документів (ст. 366 КК Украї­ни) є способом, частиною об’єктивної сторони діяння, пе­редбаченого ст. 366 КК України. За ст. 212 КК України кваліфікуються дії лише посадових осіб і суб'єктів підпри­ємницької діяльності, на яких покладені обов’язки подава­ти декларації про доходи, складати бухгалтерські звіти, ба­ланси, вести розрахунки, пов'язані з обчисленням і сплатою податків,- керівники підприємств і організацій, їх заступ­ники, головні бухгалтери, інші посадові особи, на яких по­кладені такі обов^’язки. Інші особи можуть бути лише співучасниками вчинення цього злочину (ст. 27 та ч. 1 або ч. 2ст. 212 КК України).

За ч. 3 ст. 212 КК України діяння кваліфікується у ви­падках, коли:

1. діяння, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України, було вчинене особою, яка має не зняту чи не погашену судимість за раніше вчинене діяння, передбачене ч. 1 або ч. 2 ст. 212 КК України;

2. ухиленням від сплати податків державі була заподіяна шкода в особливо великих розмірах.

Згідно з приміткою до ст. 212 КК України особливо вели­кими розмірами заподіяної державі шкоди є сума податку, яка у три тисячі і більше разів перевищує установлений за­конодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з ч. 4 ст. 212 КК особа, яка вперше вчинила ухи­лення від сплати податків, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до відпові­дальності сплатила податки (збори), а також відшкодувала шкоду, завдану державі несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, сплата пені).

Відповідальними за ухилення від сплати податків є всі осудні особи, яким виповнилось шістнадцять років.

Карається ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів:

за ч. 1 ст. 212 КК - штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позба­вленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 212 КК - штрафом від п'ятисот до двох тисяч не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні за­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. З ст. 212 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років та позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

2.9. Незаконні операції підакцизними товарами

Кримінальна відповідальність за ст. 204 КК України на­стає лише за виготовлення або зберігання самогону чи ін­ших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення з ме­тою продажу,¹⁷ а також незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, або збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених інших підакцизних товарів (тютюнових виробів та інших).

Міцними спиртними напоями домашнього вироблення визнаються виготовлені у домашніх умовах перегонкою -самогон, чача, арака, тутова горілка та інші міцні напої міст­кістю більше 13 об'ємних відсотків етилового спирту.

Виготовляються міцні спиртні напої домашнього вироб­лення, головним чином, способом перегонки, тобто відокрем­ленням через спеціальні апарати спирту від алкогольної ма­си, що виготовляється з продуктів, багатих на крохмалисті чи цукристі речовини (зерно, картопля. буряки, цукор, фрук­ти тощо). Приготування алкогольної маси або інших продук­тів бродіння для наступного виготовлення самогону або ін­ших міцних спиртних напоїв кваліфікується як замах на їх виготовлення за ст. 15 та ст. 204 КК України. Діяння квалі­фікується як замах на вчинення злочину і в тих випадках, коли винному не вдалося з різних причин, незалежних від його волі, виготовити міцний спиртний напій, наприклад, у випадку виготовлення спиртного напою місткістю етилового спирту менше 13 відсотків або зовсім непридатного для вживання тощо. При виготовленні винним хоча б частини алкогольної маси міцного спиртного напою або приготуван­ня закваски кваліфікується як закінчений злочин.

Виготовлення міцних напоїв домашнього вироблення з метою продажу кваліфікується як закінчений злочин неза­лежно від того, чи почав винний їх продаж.¹⁸ Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 204 КК України, є виготовлення або зберігання самогону або інших міцних спирт­них напоїв лише з метою їх продажу. Про наявність мети продажу при виготовленні самогону чи інших міцних спирт­них напоїв можуть свідчити кількість виготовлених напоїв, кількість алкогольної маси для їх виготовлення, інші обста­вини заняття виготовленням самогону як промислом тощо.

Характеристики

Список файлов ВКР