18972 (586252), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Можливість підприємства повернути короткострокові боргові зобов'язання визначається як співвідношення легкореалізованих активів (коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових термінових зобов'язань).
Вивчення структури і обсягів джерел коштів підприємства щодо складу власного капіталу, його рівня, складу залучених позичкових коштів дає можливість мати інформацію про розширення або звуження діяльності підприємства.
2. Перевірка наявності і використання власних оборотних коштів.
Джерелами формування оборотних коштів підприємства є власні і позичкові кошти. Наявність власних оборотних коштів визначається за даними першого розділу активу і пасиву балансу підприємства станом на початок року та перевіряємих звітних періодів. Аудитор повинен оцінити, чи забезпечує підприємство покриття нормативних запасів матеріальних цінностей власними коштами, і стан збереження власних оборотних коштів. Основними факторами, які впливають на зменшення власних оборотних коштів, є прямі збитки минулих років і поточного року, низький рівень прибутковості підприємницької діяльності через спад обсягів виробництва і попиту покупців.
Оптимальною структурою фінансових ресурсів підприємства вважають формування за рахунок власних коштів лише в частині основних фондів, а оборотних - за рахунок кредиту банку. Але треба мати на увазі, що при перевищенні процентів за банківський кредит середнього прибутку з 1 грн. поточних активів підприємству вигідніше нарощувати власний капітал. Використання оборотних коштів характеризується показниками: коефіцієнт обігу, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження коштів у обороті.
Коефіцієнт обігу - число оборотів, що здійснюється оборотними коштами протягом певного часу (кварталу, року) [25].
Тривалість одного обороту - це число днів, протягом яких оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу.
Коефіцієнтом завантаження коштів у обігу називається величина оборотних коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції, робіт (послуг).
Прискорення обігу оборотних коштів поліпшує фінансовий стан підприємства, є найважливішою умовою економії та їх раціонального використання. Збільшення запасів матеріальних цінностей, затримка реалізації продукції, робіт (послуг) призводять до уповільнення обігу оборотних коштів.
Якщо порівняти ці показники станом на початок року та в розрізі кварталів року, то виявляється зростання за коефіцієнтом завантаження коштів у обороті. Тому потрібно детально вивчити причини, фактори негативного впливу (стан запасів матеріальних цінностей, необґрунтованість росту обсягів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської заборгованості покупців) на зменшення обсягів реалізації продукції.
Дані про наявність у підприємства позичкових коштів відображаються у розділі III пасиву балансу поточного обліку - у журналі-ордері № 4 чи машинограмі по рахунку 90. Там же ведеться їх аналітичний облік у розрізі об'єктів кредитування та банків, які надали позички [21].
При аудіюванні підприємства вивчається стан розрахунків по довгострокових і короткострокових позичках банків, особливо при наявності пролонгованих і прострочених позичок (рівень плати за користування позичками, цільове використання коштів, оцінка вартості застави майна).
3. Перевірка дотримання розрахунково-платіжної дисципліни здійснюється для виявлення причин низької платоспроможності підприємства. При цьому стан підприємства вивчається за даними балансу та журналів-ордерів №№ 6, 8 у динаміці складу кредиторської і дебіторської заборгованості, особливо неправомірної, з термінами оплати, що минули. Ретельно досліджується організація розрахунків з покупцями, оскільки від неї залежать обсяги реалізації продукції, стан дебіторської заборгованості, надходження оплати грошовими коштами.
Як додатки до акта перевірки складаються аналітичні таблиці, де систематизується інформація по термінах виникнення кредиторської і дебіторської заборгованостей. Подальшому детальному вивченню підлягають причини порушення платіжної дисципліни (відвантаження продукції покупцям, які вже мають заборгованість перед підприємством, наявність претензій покупців щодо якості продукції, термінів виконання та інших умов господарських договорів).
Негативний вплив на стан розрахунково-платіжної дисципліни справляє навіть тимчасове завантаження оборотних коштів у позаоборотні активи (зайві внески коштів у бюджет у зв'язку із завищенням авансових платежів, застосуванням штрафних економічних санкцій, витратами на придбання основних фондів при відсутності або недостатності спеціальних джерел фінансування, що утворюються за рахунок прибутку).
4. Узагальнення результатів аудиту фінансового стану підприємства. Систематизуючи матеріали аудиту про фінансовий стан підприємства, аудитор повинен узагальнити причини напруженого фінансового стану, показати такі важливі показники фінансової діяльності, як використання оборотних коштів не за призначенням, вилучення їх з обороту, нестача оборотних коштів.
До оборотних коштів, використаних не за призначенням, включаються витрати на оплату різних штрафних економічних санкцій при відсутності або недостатності вільного залишку невикористаного прибутку.
Іммобілізація оборотних коштів - це витрати, не перекриті коштами спеціальних фондів і цільового фінансування [23]. Найчастіше - це оплата витрат на придбання основних фондів при відсутності джерел фінансування або їх недостатності.
Цей показник визначається в разі наявності за звітний період придбання основних фондів та оплати їх ремонту методом аналізу кореспонденції рахунків на предмет, чи відображено використання джерела фінансування (Дт81 "Використання прибутку" і Кт 88/2 "Спеціальні фонди, фонд в основних засобах (фондах)") [1]. Потім здійснюється порівняння з вільним залишком невикористаного прибутку, фонду розвитку, амортизаційного фонду.
Нестача власних оборотних коштів на певну звітну дату визначається методом порівняння наявності власних оборотних коштів з їх нормативом та обсягами іммобілізації оборотних коштів станом на початок року та в розрізі квартальних звітних дат.
Таким чином, аудит фінансового стану підприємства здійснюється передусім із застосуванням розрахунково-аналітичних методичних прийомів економічного аналізу і методів документального аудиту операцій, які стосуються наявності, руху оборотних коштів для визначення конкретних причин, винних службових осіб.
Фінансовий стан підприємства, незалежно від його форми власності, має надзвичайне значення при здійсненні розрахунків з бюджетом як платника податків.
Завершуючи аудит по даному розділу, аудитор за участю керівних спеціалістів підприємства розробляє конкретні пропозиції щодо усунення причин допущених недоліків, покращення стану розрахунково-платіжної дисципліни, стабілізації фінансового стану підприємства.
1.2 Аналітичні процедури в аудиті фінансового стану підприємства
При проведенні аудиторської перевірки для одержання аудиторських доказів важлива роль належить аналітичним процедурам. Вони визначені як вид незалежних процедур для одержання аудиторських доказів. Аналітичні процедури являють собою різновид перевірок фінансової інформації шляхом проведення досліджень і порівнянь даних і тенденцій. Аналітичні процедури включають вивчення співвідношень: елементів фінансової інформації; між фінансовою і нефінансовою інформацією. Аналітичні процедури являють собою оцінку інформації на основі вивчення ймовірних співвідношень між даними, у тому числі порівняння записаних сум з очікуваними сумами, які визначив аудитор. Переконливість аналітичних висновків залежить від якості проведеного аналізу і при необхідності підтверджується іншими аудиторськими процедурами, такими, наприклад, як перерахунок, підтвердження, документація тощо.
Основним призначенням застосування аналітичних процедур в аудиті є збір свідчень. У міру своєї кваліфікації аудитор використовує різні аналітичні прийоми для прийняття рішень про достовірність показників, відображених у фінансовій звітності.
У зв'язку з тим, що час проведення аудиторської перевірки обмежений, а вартість робіт наперед обумовлена в договорі із замовником, аудитор прагне вибрати найбільш ефективні аудиторські процедури. Серед них виділяють фактичний контроль, підтвердження, документацію, спостереження, опитування клієнта, перевірку арифметичної точності, аналітичні процедури.
Слід зазначити, що на кожному етапі аудиторської перевірки аудитор має право самостійно використовувати будь-яку процедуру з огляду на свою кваліфікацію і бачення об'єкта дослідження [24]. Аудитор може використовувати відразу кілька аудиторських процедур для підтвердження певних даних. Аналітичні процедури виділяються серед них тим, що при їх використанні найбільше виражений принцип перевірки від загального до часткового. Крім того, результатом аналітичних процедур є, як правило, непряма оцінка того, які об'єкти обліку чи показники звітності містять ризик наявності помилки чи показані з відносним рівнем достовірності. Інші аудиторські процедури більшою мірою орієнтовані на одержання прямих свідчень того, про що попередньо були одержані непрямі свідчення за допомогою аналітичних процедур.
Застосування аналітичних процедур дає змогу підвищити якість і скоротити витрати часу на проведення аудиту. Аналітичні процедури можуть використовуватись протягом всього процесу аудиту на різних етапах його проведення: на стадії планування, безпосередньо при проведенні перевірки і при підсумковому, загальному огляді на стадії завершення аудиту.
Широкі можливості аналітичних процедур зумовили обов'язковість їх використання на всіх стадіях аудиторської перевірки. Згідно з міжнародними стандартами з 1988 р. застосування аналітичних процедур є обов'язковим при проведенні аудиту, метою якого є висловлення думки аудитора [31]. Це нововведення в зарубіжній практиці аудиту мотивовано тим, що аналітичні процедури спрямовують увагу аудитора на можливі суттєві відхилення і достатньо ефективні у визначенні фінансових помилок.
У світовій практиці проведення аудиторської перевірки аналітичні процедури вважаються настільки важливими, що їх застосування виправдано вимагати при будь-якому виді аудиту. Доречним буде зазначити і те, що при вирішенні деяких конкретних завдань аудиту, чи в тих випадках, коли сальдо за рахунками невеликі, достатню кількість свідчень можна одержати за допомогою одних тільки аналітичних процедур. Але в більшості випадків для того, щоб задовольнити вимогу щодо збору достатньої кількості свідчень (доказів) необхідно, крім результатів аналітичних процедур, дістати додаткову інформацію шляхом здійснення інших аудиторських процедур для одержання прямих свідчень на підтвердження зроблених висновків.
Згідно з міжнародними стандартами аудиту виконання аналітичних процедур базується на припущенні, що між показниками існують певні зв'язки і вони мають місце за відсутності доказів протилежного. Дослідження цих зв'язків забезпечують аудиторські свідчення повноти, точності і законності даних, виданих системою обліку. Але довіра до результатів аналітичних процедур залежить від аудиторської оцінки ризику того, що аналітичні процедури можуть визначити правильні взаємозв'язки. Рівень довіри, яку аудитор покладає на результати аналітичних процедур, залежить від таких факторів [33]:
матеріальності статей;
інших аудиторських процедур, спрямованих на подібні цілі;
точності, з якою очікувані результати аналітичних процедур можуть бути передбачені.
У роботі Дж. Робертсона "Аудит" наводяться результати дослідження Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів, яке дало змогу встановити, що на думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27,1% помилок, прогнозування і дискусії - 18,5, а разом взяті ці "неточні" процедури - 45,6% помилок [34].
Крім того, значення аналітичних процедур непрямо виражається ще й у тому, що вони дешевші, ніж більш деталізовані процедури, орієнтовані на первинні документи і на реєстри синтетичного й аналітичного обліку. Процедури, які надають "точну" інформацію, мають свої вади. До них можна віднести те, що аудитори можуть бути не настільки компетентними, щоб виявити недоліки, а клієнти, у свою чергу, можуть маніпулювати підтвердженнями, надаючи навмисно неправдиві відомості, наприклад, дати аудитору підставні адреси, попросити покупців підписати підтвердження і надіслати назад. Аудиторська програма складається з процедур різних видів і аналітичні процедури посідають у ній важливе місце.
Основною метою застосування аналітичних процедур є виявлення наявності чи відсутності незвичних чи неправильно відображених фактів і результатів господарської діяльності, які визначають сфери потенційного ризику і вимагають особливої уваги аудитора.
Цілі і завдання проведення аналітичних процедур випливають із етапу, на якому вони виконуються. Міжнародними та національними стандартами аудиту передбачене застосування аналітичних процедур на всіх етапах проведення аудиту. Найбільшого поширення аналітичні процедури набули на етапі планування і на етапі завершення аудиту.
Велике значення елементи аналітичного дослідження мають на ранній стадії аудиторської перевірки, а саме не стадії планування аудиту. На етапі планування аудиторські процедури здійснюються з метою визначення суті, змісту і часових меж основної програми аудиту. На цьому етапі ставляться такі завдання застосування аналітичних процедур: знайомство з бізнесом клієнта та розуміння діяльності економічного суб'єкта; визначення особливостей діяльності клієнта; визначення стратегій перевірки; виявлення сфер потенційного ризику; визначення проблем у формуванні фінансової інформації; оцінка аудиторського ризику; визначення рівня суттєвості. У процесі формування загального плану і програми аудиту застосування аналітичних процедур сприяє скороченню кількості і обсягу інших аудиторських процедур. На цьому етапі плануються часові межі, глибина перевірки фактичного матеріалу, намічаються процедури, які доцільно застосувати для ефективного виконання завдань аудиту.
На етапі проведення аудиту аналітичні процедури відіграють роль перевірки фактичної наявності у звітності суттєвих перекручень фінансової інформації.
На етапі завершення ставляться такі завдання використання аналітичних процедур: оцінка фінансового стану і перспектив безперервності діяльності підприємства; оцінка суттєвості виявлених порушень.
Як перед укладанням договору, так і на етапі попереднього планування аудитор знайомиться з балансом підприємства-клієнта. Метою застосування аналітичних процедур є визначення нетипових ситуацій в діяльності підприємства. Аналітичні оцінки фінансових звітів у стислому і концентрованому вигляді потрібні аудитору як орієнтир, як сигнальні покажчики.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
